Тема 54. Загальна характеристика порушень темпу та ритму несудомного характеру. 9 page

Лікувальна і логопедична ритміка в основі своєї системи мають поняття ритму як почала організуючого і дисциплінуючого, укладаючого всяку дію в певну форму і такого, що регулює поведінку хворого. Помірні фізичні навантаження, що отримуються такими, хто заїкаються під час заняття логопедичною гімнастикою, ритмікою, збуджують нервові процеси, дають благотворний ефект. Ритм регулює не лише рух, але і слово керує як темпом, так і динамічними особливостями мови. Музичне фразування і нюансування, пауза, акцент також знаходять своє відображення в мові. Колективне заняття логопедичною ритмікою дозволяє перевиховати у того, хто заїкається відношення до свого дефекту, сформулювати нову, правильну установку на взаємовідносини з оточенням, на мовне спілкування з ними. Логоритмічні заняття дають можливість ставити того, хто заїкається в найрізноманітніші ситуації: протиставляти одного цілому колективу, розбивати колектив на групи і так далі, тобто дають можливість в мовноруховій формі програвати різні соціальні ролі, затвердитися в активній, ініціативній поведінці.

Найважливішим завданням, що визначає особливу значущість логопедичної ритміки як однієї з ланок логопедичної корекції, є формування і розвиток у дітей із заїканням сенсорних і рухових здібностей як основи виховання, перевиховання мови і усунення дефекту.

Психотерапевтичні впливи.

З появою поглядів на заїкання як на невротичний розлад деякі автори стали надавати першочергового значення в його подоланні психотерапевтичному впливу (Г.Д. Неткачев, Е. Фрешельс і ін.). Прихильники психологічного напряму бачили в заїкання, перш за все психічне страждання, тому при виборі засобів впливу на заикающегося враховували вплив цих коштів на його психіку. Психотерапія — оздоровлення психіки дітей старшого віку з розумовими вадами, що заїкаються, непрямим і прямим способами. Під непрямою психотерапією розуміються обстановка, природа, колектив, відносини, режим, ігри. Пряма психотерапія — лікувальний вплив словом (розяснення, переконання, вселяння і навчання). В роботі з дітьми старшого віку з розумовими вадами, що заїкаються, можна використовувати систему різноманітних ігор.

Г.Д. Неткачев, в своїй роботі "Заїкання. Новий психологічний спосіб лікування." пише, що заїкання, як психічне страждання, має лікуватися психологічними засобами. Він вважає, що перш за все слід змінити у заїкається хворобливе, боязке відчуття спочатку рухове, а потім і інші: слухові, зорові, заміщаючи їх новими і сміливими, впевненими; потім розширити межі і обсяг спокійного, об'єктивного спостереження; розвинути і зміцнити довільне увагу, пам'ять і уява на грунті нових зразків власної мови; виховувати сміливість, спокій і самовладання; знизити боязке самопочуття і самовнушаемость до своїх хворобливих відчуттів і сугестивність до чужої думки, тобто слід вносити і закріплювати нові психологічні зміни до складу всього душевного складу хворого: в область його відчуттів, сприйнять, мислення, уяви, емоцій і волі.

Тема 58. Сучасні методики подолання заїкання у дітей дошкільного, шкільного віку, підлітків та дорослих.

Огляд методик логопедичної роботи з дітьми дошкільного віку. Логопедичні та психолого-педагогічні технології корекції заїкання дітей шкільного віку. Логопедична та психологічна допомога дорослим заїкуватим.

М. Геркіна (1972), а також Е. Пеллингер (1995), враховуючи ситуативний характер заїкання і порушення у дітей комунікативної функції мовлення, пропонує методику сюжетних ігор. Починається корекція з розігрування сюжетів з неіснуючим співрозмовником, що дає, по розумінню автора, установу правильної мовної поведінки у реальних ситуаціях спілкування з однолітками. На наступному етапі розігруються ужиткові теми, у кінці курсу переходять до рольових ігор. Логопед дає сюжет гри, направляє на виконання дій, стимулює мовну активність.

А. Ястрєбова (1999) розробила систему корекційного навчання заїкуватих учнів, яка спрямована у процесі логопедичних занять на формування у них навичок вільного спілкування, розвиток спостережливості, стійкості уваги, вміння достатньо швидко переключатися від одного виду діяльності на інший.

А. Богомолова (1977) стверджує, що значення невротичних проявів у заїкуватих збільшене. На думку автора, по мірі того як наступає покращення мовлення у процесі логопедичних занять, зникають вторинні невротичні нашарування. Звідси витікає спрямованість логопедичних прийомів, основі скандованого мовлення, яке повинні супроводжуватися диригуючими рухами рук пацієнта. Важко погодитися з твердженням автора в тому, що особливості протікання хвороби у дошкільників та підлітків ґрунтуються тільки на тривалому досвіді заїкування у дітей старшого шкільного віку.

Методика В. Селіверстова переважно розрахована для роботи з дітьми в медичних установах (в амбулаторних та стаціонарних умовах) і передбачає модифікацію та одночасне використання різних (відомих та нових) прийомів логопедичної роботи з ними. Автор вважає, що робота логопеда завжди повинна бути творчою і тому в кожному конкретному випадку необхідний різний підхід до дітей в пошуку найбільш ефективних прийомів подолання заїкування. В запропонованій автором схемі послідовно ускладнених логопедичних занять з дітьми виділяються 3 періоди:

· підготовчий;

· тренувальний;

· закріплюючий.

В процесі таких занять мовленнєві вправи ускладнюються в залежності, з одного боку, від ступеня самостійності мовлення, її підготовленості, гучності та ритмічності, структури, а з іншого – від різної складності мовленнєвих ситуацій: від обставин та соціального оточення, від видів діяльності дитини, в процесі яких відбуваються його мовленнєве спілкування. В залежності від рівня (порогу) незалежного мовлення та особливостей прояву заїкування в кожному конкретному випадку завдання і форми мовленнєвих вправ розрізняються для кожної дитини в умовах логопедичної роботи з групою дітей. Обов’язковою умовою логопедичних занять є їх зв’язок з усіма розділами «Програми виховання та навчання дітей в дитячому садку» і перш за все з грою як основним видом діяльності дитини дошкільного віку.

Основні логопедичні технології корекції мовлення та виховання дітей старшого дошкільного віку з розумовими вадами, які страждають на заїкання:
- охоронний мовленнєвий режим;
- формування мовленнєвого дихання;
- формування навичок раціональної голосоподачі і голосовведення;
- розвиток просодичної сторони мовлення;
- розвиток координації і ритмізації рухів;
- регуляція емоційного стану;
- розвиток планування мовлення.

Психокоректувальну роботу з дітьми необхідно проводити спільно з батьками. Нормалізація батьківських установок, уявлень, сензитивности по відношенню до дитини входять в одну з корекційних завдань лялькотерапії, і здійснюється в спільну діяльність в групі. Специфічні особливості лялькотерапії дають багатий діагностичний матеріал, і допомагає батькові побачити нове в дитині, отримати зворотній зв'язок про стилі свого вихователя і взаємодії з ним. Необхідно донести до батьків потрібність, важливість і результативність цієї роботи, і батьки платять своєю участю в системі комплексного лікувально - виховного впливу на дитину. У групі у кожної дитини є улюблена іграшка (лялька), з якої він не розлучається навіть під час сну, і придбали їх, звичайно ж, батьки.

Заїкання не завжди усувається в дитячому віці. Кожному дорослому заїкається, що вирішив позбутися від мовного порушення, доведеться зіткнутися з більш усталеними патологічними стереотипами перебігу мовного акту і з більш вираженими психологічними проблемами. Нейродефектологу-логопеда, працюючи з дорослими заїкатися, необхідно допомогти пацієнтові скоординувати дихальні, голосові і артикуляційні процеси, «відчути» цю координацію і довести її до автоматизму. У дорослих пацієнтів є ряд переваг для логопедичної роботи. Вони осмислено і свідомо займаються. Можуть підключити волю для досягнення своїх цілей. При цьому всі розуміють, що заїкання дуже складне мовне порушення, яке вимагає систематичної, послідовної роботи.

На заняттях у заїкуватих усувають психологічні відхилення в поведінці, виробляють правильне ставлення до дефекту. Індивідуальні заняття проводяться в разі необхідних додаткових вправ по вихованню навичок правильно говорити.

Розроблено комплексну систему лікування, в якій об'єднані логопедичні заняття і активна психотерапія, що поєднує різні варіанти сугестивного методу з роботою по перебудові порушені відносини особистості, в тому числі шляхом використання сучасної групової психотерапії. Вся робота проводиться в тісному контакті логопеда, психолога, лікаря псіхотрапевта, психіатра, невропатолога, фахівців з лікувальної фізкультури, масажу та інших методів.