Тема 54. Загальна характеристика порушень темпу та ритму несудомного характеру. 6 page

Тема 46. Немовленнєва симптоматика при різних формах афазії.

Характеристика немовленнєвих симптомів. Стан слухових, рухових, зорових функцій. Стан сприймання, пам`яті, мислення, емоційно-вольової сфери.

Неврологічна симптоматика:

Розлади чутливості (сенсорні порушення). У хворих з афазією часто спостерігаються розлади кінестетичної чутливості і різного виду агнозії (порушення пізнавання - зорові, слухові, тактильні і ін.).

При поразці потиличного відділу кори може виникати зорова агнозія: при збереженні елементарної чутливості хворого не в змозі розпізнати розлад при зоровому сприйнятті, осмислити картину в цілому. Зорова агнозія може бути наочною, симультанною (хворий не здатний сприймати групу предметів, сюжет картини в цілому) і ін.

При поразці потиличної області може порушуватися орієнтація в просторі - просторова агнозія, яка часто поєднується з просторовою апраксією (хворий плутає право - ліво, вертикально -горизонтально, не може виконати які-небудь дії (наприклад, надати положення в просторі) і т. д.). Також може спостерігатися конструктивна апраксія (хворий не може скласти фігуру з паличок).

У хворих зорово-просторовими розладами може спостерігати пальцева і лицьова агнозія, може спостерігатися буквена агнозія.

При слуховій агнозії (поразка скроневих відділів мозку) порушується розуміння мови, а в грубих випадках хворого не дізнається добре знайомі йому звуки (голоса тварин і ін.).

При тактильній агнозії хворі не

можуть дізнатися на дотик добре знайомі предмети (поразка тім'яних відділів мозку) - астеріогноз.

Агностичні розлади в комплексі з іншими симптомами мають важливе значення для визначення місцезнаходження осередку ураження.

Розлади рухової сфери:

Найчастіше у хворих з афазією розладу рухової сфери виявлення в апраксії (розлад довільних цілеспрямованих рухів).

Види апраксії: моторна апраксія (хворий забуває прості дії) – найгрубш, ідеоторна апраксія,конструктивна апраксія (хворий не може скласти фігуру з частин, накреслити фігуру, намалювати план знайомої будівлі), апраксія просторових співвідношень (хворий не може знайти свою палату, ліжко, втрачається при пересуванні по раніше знайомому простору). У хворих з афазією можуть спостерігатися патологічні рефлекси (хоботковий,сосальний, рефлекс Бабінського) унаслідок того, що більш нижчі структури мозку можуть виходити з під впливи вищих структур.

Психологічні симптоми афазії:

Афазія не належить до психічних розладів, в цілому, поведениебольных адекватно. Проте, у багатьох хворих з афазією відзначають такі симптоми, як: розлад розумової діяльності, порушення пам'яті і уваги.

Порушення слухового уваги, нездатність локалізувати слухові подразники, неможливість засвоєння ритмічних структур. У цих хворих є виражені розлади вироблення диференційованого гальмування на близькі за звучанням фонеми і слова.

У хворих афазією існують стійкі порушення корковою нейродинаміки: а) низька реактивність і уповільнена швидкість сприйняття; б) інертність збудливих і гальмівних процесів; в) варіабельність прояву симптоматики в різні проміжки часу; г) виснаженість; д) блокування всередині-функціональної системи слова; е) порушення послідовності нервових процесів.

У одних хворих афазією спостерігається пригнічення психіки, стан загальмованості, страху, зміна настрою, негативізм; у інших - підвищена збудливість, дратівливість, плаксивість, невдоволення оточуючими; у третіх - байдужість до навколишнього, до своїх близьких, апатія, безвілля, вони не висловлюють бажання видужати, повернутися до активної діяльності. Але як би не виявлялися порушення емоційно-вольової сфери, вони є наслідком основного захворювання - органічного ураження головного мозку.

Тема 47. Диференційна діагностика афазій від інших тяжких патологій мовлення.

Відмежування дитячої афазії, афазії дорослих від патологій мовлення при психічних розладах. Особливості особистості хворого з афазією.

Схожість дитячої афазії з афазіями у дорослих полягає у тому, що:

· має місце втрата вже сформованого мовлення;

· схожі причини виникнення афазії (травми, запальні процеси, пухлини мозку, рідше - інсульти);

· схожість клінічної картини дитячої афазії у школярів та дорослих.

· Водночас, їхня відмінність полягає у наступному:

· навіть найтяжчі афатичні синдроми у дітей швидше підлягають відновленню,

· у дошкільників афазії не настільки різноманітні, як у дорослих, оскільки їхнє мовлення не досягло відповідного рівня розвитку (І.Зайцев).

За даними Е.Симерницької (1975), мозкові механізми, які забезпечують здійснення мовленнєвої функції у дітей, є спе­цифічно іншими ніж у дорослих. Ці відмінності виражаються, з одного боку, - в меншій частоті афазій при локальних уражен­нях лівої півкулі, а з другого боку, - більшій ролі правої півкулі при забезпеченні мовленнєвих функцій у дошкільному віці.

Диференційна діагностика моторної алалії та дитячої афазії

Диференціальна діагностика афазий

Афазію слід відрізняти від інших порушень.

1. Відмінність від алалии. При алалії мова ще не сформована, а при афазії відбувається втрата вже наявної мови.

2. Відмінність від дислалии. При дислалии порушено тільки вимова звуків, а при афазії порушується і смислова сторона мови.

3. Відмінність від дизартрії. При дизартрії є грубі порушення апарату артикуляції, а при афазії їх немає.

4. Відмінність від розумової відсталості. При афазії зниження інтелекту відбувається як вторинне прояв, а при розумовій відсталості - зниження інтелекту первинно.

До хворих з афазією можна з повним правом зарахувати висловлювання В.М. Мясищева (1947) про те, що переживання інвалідності, втрати сил, здоров'я і здібностей, реакція на своє захворювання і на ставлення оточуючих до нього можуть різко змінити преморбідний характер особистості, можуть стати джерелом внутрішніх конфліктів, постійної напруги, перераздражения, агресивності, депресії і інших порушень особистості. В.В. Опель (1972) звертає увагу на часто розвивається внаслідок афазії фобію мови і такі зміни особистості, як відхід у свою хворобу, пригніченість, зневіра в можливість відновлення мовлення, емоційна лабільність, тривожність і т.д.

Л.С. Цвєткова також писала про порушення особистості у хворих з афазією, в результаті чого хворі не можуть використовувати навіть ті мовні можливості, які у них є, для спілкування з оточуючими і результати, яких добивається педагог на індивідуальних заняттях, часто не переносяться в сферу спілкування за межі уроку.

Серед зарубіжних дослідників?? їй одним з перших на зміни особистості при афазії вказував К. Гольдштейн, який окреслив (як він її називав) "катастрофічну реакцію", характерну для хворих з афазією і пов'язану з порушеннями у хворих, як він вважав, здібностей підтримувати біологічний гомеостаз, в зв'язку з порушеннями абстрактної установки - інтелектуальної функції особистості. З сучасних зарубіжних афазіолог слід вказати Дж.Сарно, який писав, що "у вс?? ех індивідів з катастрофічними неврологічними наслідками, серед яких афазія виступає на перший план, слід очікувати прояви серйозних емоційних реакцій реактивної природи". "Мова настільки є частиною особистості кожного з нас, що її втрата виходить далеко за практичні незручності порушень комунікації, незалежно від їх вираженості. Ми вербальні тварини і наша здатність до комунікації нерозривно пов'язана з емоційними і інтелектуальними функціями".

Тема 48. Зміст, основні принципи та напрямки комплексної медико-відновлювальної роботи при афазії.

Теоретичні основи, завдання та принципи відновлювального навчання. Загальна організація і методи корекційної-відновлювальної роботи. Попередження виникнення та усунення різних патологічних симптомів. Психотерапія та трудотерапія в комплексі відновлювальних заходів.

Три групи принципів за Л.Цветковою:психофізіологічні,психологічні, психолого-педагогічні.

Психофізіологічні принципи

1. принцип кваліфікації дефекту – дозволяє намітити постановку диференційованих завдань і застосування адекватних порушенню методів.

2. використання збережених аналізаторних систем в якості опори при навчанні – заснований на вченні про функціональні системи та їх пластичність.

3. Створення нових функціональних систем,що передбачає залучення інших ланцюгів на основі нових аферентацій.

4. Принцип опори на різні рівні організації психічних функцій означає,що відновлювальне навчання повинно враховувати наявність різних рівнів функціональної системи,на яких може бути реалізована уражена функція.

5. принцип контролю. – заснований на положенні,що лише постійний потік зворотної сигналізації забезпечує злиття дії з вихідним наміром і своєчасну корекцію помилок.

Психологічні принципи

1. принцип врахування особистості хворого – навчання повинно виходити із завдань лікування людини,відновлення функцій конкретного індивіда,а не з завдань ізольованого відновлення певних навичок.

2. принцип опори на збереженні форми вербальної і невербальної діяльності хворого – опора на збережені форми діяльності(ігрова діяльність,співи,читання віршів.)

3. принцип опори на предметну діяльність – необхідно створювати методи відновлення за допомогою діяльності хворого.

4. принцип організації діяльності хворго –важливою є організаціяцієї діяльності,керівництво.

5. принцип програмованого навчання – передбачає розробку розробку програм,які складаються із серій послідовних операцій.

Психолого-педагогічні принципи

1.” принцип від простого до складного”– слід детально підбирати складність матеріалу в кожному випадку при кожній формі афазії.

2. врахування обсягу та різноманітності матеріалу – вербального і картинного.

3. врахування складності вербального матеріалу,об’єктивних а суб’єктивних (для кожного хворого) особливостей лексики,фонетичної складності,довжини слів,фраз,тексту.

4. врахування емоційної складності вербального матеріалу.

Відновне навчання при афазії припускають комплексний вплив на мова, поведінка і всю психічну сферу в цілому.

Для цього необхідно:

1) відновлення мовлення як психічної функції, а не пристосування особи з афазією до свого дефекту;

2) відновлення діяльності мовного спілкування, а не ізольованих приватних сенсомоторних операцій мови;

3) відновлення, перш за все, комунікативної функції мови, а не окремих її сторін;

4) повернення особи з афазією в нормальну мовну середу, а не в упрошенную, тобто - повернення до професійної діяльності.

Виділяють два періоди в роботі з особами з афазією:

гострий - до двох місяців після захворювання;

резидуальний - після двох і далі.

Завдання відновного навчання:

1. Відновлення мовлення як психічної функції, а не пристосування хворого до дефекту.

2. Відновлення діяльності мовного спілкування, а не ізольованих приватних сенсомоторних операцій мови.

3. Відновлення, насамперед, комунікативної функції мови, а не окремих її сторін (повторення, називання і т. Д.).

4. Повернення хворого в нормальну соціальну середу, а не в спрощену.

Великий внесок з розробки принципів і прийомів подолання афазії внесли Е. С. Бейн, М. К. Бурлакова (Шохор-Троцька), Т. Г. Візель, А. Р. Лурія, Л. С. Цвєткова. ри афазії проводяться індивідуальні та групові логопедичні заняття. Індивідуальна форма роботи вважається основною, так як саме вона забезпечує максимальне врахування мовних особливостей хворого, тісний особистий контакт з ним, а також більшу можливість психотерапевтичного впливу. Тривалість кожного заняття на ранньому етапі після інсульту в середньому від 10 до 15 хвилин 2 рази на день, на пізніх етапах - 30 - 40 хвилин не рідше 3 разів на тиждень. Для групових занять (три - п'ять осіб) з однотипними формами мовних розладів і відносно однаковою стадією відновлення мови час занять 45 - 50 хвилин.

у діяльності з відновлення звуків мовлення оптико-тактильним методом про­відним є не слухове сприймання, як в умовах природного ста­новлення звуковимови в онтогенезі, а оптичний образ і тактиль­не» відчуття артикуляційної пози.

Серед цих методів особливо популярною стала відображена їм самостійна вимова автоматизованих мовленнєвих рядів.

Е.Бейн (1964, 1982) не тільки описала методи подолання р| іних форм афазії, а й представила концепцію різних видів компенсації порушень мовленнєвої та інших ВПФ при локальних ураженнях мозку. Особливо детально автор зупинилась на методах відновлення розуміння мовлення при сенсорній афазії, зазначивши, що фонематичний слух є базовою функцією для імпресивного мовлення, тому його відновлення є першочерго­вим завданням.

Саме Е.Бейн належать цікаві описи способів подолання вер­бальних парафазій. При сенсорній афазії автор пропонує буду­вати роботу від цілого до окремого, на відміну від інших форм афазії, при подоланні яких використовується зворотній алго­ритм.

Питання про методи відновного лікування хворих афазією є першочерговим.

Поетапне побудова відновлення мови при афазії відноситься не тільки до різниці використовуваних логопедичних методів, але і до обліку неоднакового питомої ваги свідомої участі хворих у процесі відновлення. Воно, звичайно, менше на початкових етапах після інсульту. Принцип диференціації методів в зв'язку з формою афазії також значущий на ранніх стадіях.

Спільною особливістю цих методик раннього етапу є те, що вони спрямовані на відновлення всіх сторін порушеною мови, в основному при пасивній участі хворого в процесі відновлення, а також на профілактику виникнення і фіксування деяких симптомів патології мови; ці методики дають можливість також активізувати відновлення мовних функцій у хворих з різними формами афазії.

При використанні співу в цілях растормаживания логопед повинен враховувати: співав хворий до хвороби, вік хворого, його преморбідний рівень, знайомі пісні і т. П. Довго затримуватися на цих видах роботи не рекомендується; як тільки у хворого починає відновлюватися абрис (контур) слова, доцільно переходити до стимулювання усного самостійного закінчення хворим фраз, коротких відповідей на питання, складання фраз по картинках і т. д.

При відновленні мовлення у хворих з афазією особливе методичне значення має опора на смислове її сторону. Смислова сторона промови використовується не тільки при відновленні словесних понять або граматичної будови мови, а й при відновленні акустико-гностичних процесів, так званого фонематичного слуху, і подоланні багатьох інших властивих афазії порушень.

При афазії необхідна комплексна робота над промовою в цілому. Афазія завжди є синдром, що охоплює всі мовні функції. Тому відновна терапія повинна зачіпати всі сторони мови хворого. При будь-афазії слід працювати над звуковим аналізом і синтезом складу слів, над читанням і письмом, відновленням узагальненості словесних понять, їх багатозначності, розвитком вільного і розгорнутого висловлювання і т. Д.

До важливих методичним положенням відноситься необхідність при відновленні будь-якого мовної функції спочатку в якості опори використовувати розгорнуту систему зовнішніх коштів, з тим щоб в подальшому відбулося поступове їх згортання. Це поступове «згортання» зовнішньої опори і призводить до того, що дія починає відбуватися вже як внутрішнє, розумовий дію. Наприклад, при порушеннях граматичної будови мови, особливо на початкових етапах, граматичні відносини спочатку зображуються у вигляді наочних просторових схем, які лише поступово перетворюються у внутрішні правила поєднання слів у фразі, вживання прийменників і т. Д. (Л. Цвєткова, 1975).

Необхідно підкреслити роль емоційного фактора в процесі реабілітації. Тому першочергового значення набуває встановлення з хворим правильних взаємин, врахування його індивідуальних, особистісних особливостей, психотерапевтичний підхід до кожного хворого.

Попередження виникнення та усунення різних патологічних симптомів.

Завдання відновного навчання при афазії Л. С. Цвєткової названі соціально-психологічним аспектом відновного навчання. Даний аспект передбачає комплексний вплив на мова, поведінка і всю психічну сферу в цілому. Такий підхід вимагає рішення наступних завдань: 1) відновлення мовлення як психічної функції, а не пристосування особи з афазією до свого дефекту; 2) відновлення діяльності мовного спілкування, а не ізольованих приватних сенсомоторних операцій мови; 3) відновлення, перш за все, комунікативної функції мови, а не окремих її сторін; 4) повернення особи з афазією в нормальну мовну середу, а не в упрошенную, тобто - повернення до професійної діяльності.

Поява аграматизму при афазії, як правило, результат неправильної організації початкового відновного періоду, коли проводиться розгальмовування або тільки читача функції мови, або тільки предикативне. Мова відразу повинна бути повноцінною з боку лексики, а дефекти вимови, які не знижують правильності побудови пропозиції, можна поки терпіти. В цьому і полягає сутність профілактики аграматизму. Роботу по подоланню аграматизму проводять не тільки на усній, а й, коли трохи відновлюється манера письма, на писемного мовлення. В основі вправ (усних і письмових) щодо запобігання розвитку аграматизму лежить діалогічна форма мовлення.

Важливе місце в структурі особистості осіб з наслідками інсульту і нейротравми займає ставлення до свого дефекту: має місце як недооцінка, так і переоцінка своїх можливостей. У одних виникають елементи логофобии, невпевненість в поведінці, спроби «відходу» від мовних контактів, інші ж, не уникаючи соціальної взаємодії, просто не докладають достатніх зусиль для реалізації своїх потенційних можливостей.

Групові заняття дозволяють об'єктивно оцінити стан комунікативної функції з боку інших членів групи, що сприяє виробленню об'єктивної самооцінки.

Особи з афазією уникають розгорнутих мовних контактів, пояснюючи це своєю «неповноцінністю по мові». Тому доцільно використовувати психотерапію і аутогенне тренування, спрямовану на вироблення установки подолання «почуття хвороби і безнадії». Як протипоказань виступають виражені зміни особистості: негативізм в поведінці з оточуючими, агресивність, іпохондрія, психопатичні риси.

При афазії можуть спостерігатися такі види агнозий: предметна, оптико-просторова (апрактогнозія), буквена і цифрова, агнозія на кольори, агнозія на обличчя. Основне завдання при преодоленііпредметной агнозии - відновлення узагальненого образу предмета. У корекційно-педагогічної роботи використовують: а) аналіз зорового образу реальних предметів і їх замальованих зображень; б) порівняльний аналіз зорового образу предметів одного класу з виділенням диференціальних ознак (чашка - стакан і т.п.); в) ідентифікацію зорових зображень різноманітних за способом зображення (наприклад: вибрати з набору картинок зображення людей, будинків, кішок, дерев, транспорту і т.п.); г) змалювання предметних зображень, а також малювання їх по пам'яті з попереднім аналізом характерних ознак; д) конструювання заданих предметів з подібними дискретними ознаками з окремих деталей.

Важливою значення в відновному навчанні при афазії імееттрудотерапія. В її процесі використовують спеціальні види занять із застосуванням предметно-практичних операцій. Ці заняття спрямовані на вирішення декількох відновлювальних завдань: 1) подолання розладів мануального (ручного) і конструктивного праксису; 2) оволодіння поруч побутових і трудових навичок, що можливо при певній мірі відновлення немовних функцій зорової, просторової, конструктивної модальностей; 3) профдіагностика і профорієнтація на майбутнє; 4) розширення рамок комунікації з оточуючими. Заняття з використанням предметно-практичної діяльності включають різні види побутових і трудових операцій.

Тема 49. Комплексний вплив по подоланню афазії.

Корекційно-педагогічна робота при аферентній моторній афазії. Корекційно-педагогічна робота при еферентній моторній афазії. Корекційно-педагогічна робота при комплексних афазіях. Подолання афазії у дітей і підлітків.

Аферентним кінестетічна моторна афазія вінікає внаслідок Ураження вторинна зон Постцентральной та Нижньо-тім'яніх відділв кору головного мозком, Які розташовані позаду від центральної Роландової борозди.

Центральним механізмом розладів при аферентній моторній афазії єпорушення кінестетічніх відчуттів (кінестетічна апраксія). Цей Механізм виробляти доцентрального дефекту - Порушення тонких артікуляційніх рухів, что проявляється у нездатності при вімові Встановити необхідне положення артікуляційніх ОРГАНІВ: губ, язика.

Провіднім симптомом моторної афазії є Порушення моторної Сторони мовлення. Аферентним моторна афазія проявляється або у повній відсутності усного (експресивності) мовлення, або у Великій кількості літеральніх парафазій у всех видах експресивності мовлення (спонтанність, повторення, номінатівне). Хворий на аферентним моторні афазію НЕ может Швидко та без напруженного артікулюваті слова и звуки. Тому відмічаються заміні звуків за глухістю-дзвінкістю, способом творення (б-п-т-д, з-з-ш-ж-в-ф) та місцем (т-д-л-н, ґ-к-х, в -ф и т.д.).

Корекційно-педагогічна допомога по Подолання аферентної моторної афазії спірається на включення Збереження зорових и акустична контролю, а такоже контролюючої Функції лобових відділів лівої півкулі у праворуких, в комплексі здійснюючіх зоровий и слуховий аналіз читання и спрійнятого на слух мовного сигналу, контроль за оптичні синтезом видимих ​​елементів артикуляторного укладу. Загальне завдання корекційно-педагогічної роботи при аферентній моторній афазії є Подолання порушеннях кінестетічного артикуляторного праксису, что Забезпечує Подолання аграфії, алексії, Порушення розуміння мовлення, а потім и Відновлення розгорненого усного и письмовий вісловлювання. Прийоми роботи визначаються ступені мовного розладу. При грубо віраженій аферентній моторній афазії на початкових етапі коректувально-педагогічної роботи Завдання відновлюваного навчання є:

розгальмовування або Відновлення вімовної Сторони мовлення;

Подолання порушеннях розуміння мовлення;

Відновлення аналітичного читання и письма; стимулювання елементарних ситуативного мовлення.

При СЕРЕДНЯ Ступені тяжкості завдання коректувально-педагогічної роботи є:

закріплення артікуляційніх навічок;

Подолання літеральніх парафазій;

стимулювання експресивності мовлення, Подолання дефектів звуко-літерного АНАЛІЗУ складу слова и літеральніх параграфій при запису слів;

Подолання експресивності и імпресівного аграматізму: розуміння значення І вживання прійменніків, что передаються просторові відношення предметів.

Еферентна моторна афазія виникає внаслідок ураження передніх гілок лівої середньої мозкової артерії, премоторних зон кори головного мозку (поля 44, 45). Вона супроводжується, як правило, кінетичною апраксією, що виражається в труднощах засвоєння і відтворення рухової програми. Ураження премоторних відділів мозку викликає патологічну інертність мовних стереотипів, що приводять до звукових, складових і лексичних перестановок, повторам. Мимовільні повтори слів, складів, є наслідком неможливості своєчасного перемикання з одного артикуляторного акту на іншій, утрудняють, а іноді роблять повністю неможливим усне мовлення, читання.

Центральним механізмом розладів при еферентній моторній афазії є порушення засвоєння та відтворення рухової програми (кінетична апраксія), що проявляється у нездат­ності своєчасного переключення з одного артикуляторного акту на інший. Кінетична апраксія проявляється не в трудно­щах повторення окремих звуків, а у втраті здатності повторити серію звуків або складів. Цей механізм призводить до патологіч­ної інертності мовленнєвих стереотипів, що призводить до зву­кових, складових і лексичних персеверацій, повторів. Ці явища утруднюють, а іноді повністю перешкоджають усному та пи­семному мовленню.

Порушується номінативна функція мовлення, а при підказці першого складу відбувається або автоматичне закін­чення, або називання іншого слова, яке починається на цей же склад: мо (море, морква, морозиво).

Основними завданнями коректувально-педагогічної роботи при еферентній моторної афазії є подолання патологічної інертності в ланці породження складової структури слова, відновлення чуття мови подолання інертності вибору слів, аграматизму, відновлення структури усного і писемного висловлювання, подолання алексії і аграфії. Саме привнесені ззовні засоби, що програмують структуру слова і фрази (схеми, плани, програми), дозволяють подолати у хворих з еферентною моторною афазією труднощі переключення з одного складу або слова на інший, відновити кінестетичну мелодику мовлення, подолати персеверації, ехолалії, труднощі складів, що входять в слово, і слів, що входять у фразу.

Подолання порушеної вимовної сторони мовлення при еферентній моторній афазії починається з відновлення ритміко-складової схеми слова, його кінетичної мелодики.

При грубому порушенні читання і письма робота починається із злиття звуків в склади. Хворий, повторюючи склад, складає його з букв розрізної азбуки. Потім з засвоєних складів складається просте слово типу рука, вода, з опорою на ритмічне відплескування складової структури слова, а також на схеми слова. Використовується робота по автоматизації слів з певною ритмічною структурою: пропонується читати серії слів з однією складовою структурою, написаних стовпчиком. Поступово складова структура слова ускладнюється. Хворий спільно з логопедом, а потім самостійно читає розділені на склади слова, що римуються.

Одночасно з відновленням звукової і складової структури слова починається робота по відновленню розповідного мовлення.

Подолання порушень розповідного мовлення починається з відновлення так званого відчуття мови, уловлювання співзвучих рим у віршах, прислів'ях і приказках. Особливо корисно використовувати прислів'я і приказки з дієсловами, що римуються.

Важливою складовою частиною роботи по накопиченню дієслівного словника є підбір кількох дієслів до іменника або кількох іменників до одного дієслова. Першими усними текстами, що промовляють хворі є тексти по складеному логопедом плану про режим дня. Попередженню і подоланню аграматизму служать різні вправи на вписування пропущених флексій, потім флексій і прийменників і, нарешті, дієслів й іменників в непрямих відмінках. Хворий навчається використовувати відновлений словарний запас в бесідах з медичним персоналом, з рідними, пізніше освоює лексику, необхідну при відвідинах лікаря, магазинів, аптеки.

Відновлення читання йде паралельно з відновленням звукобуквенного аналізу слів, але, безумовно, дещо випереджаючи його. Спочатку хворий по складах читає слова з різною складовою структурою, потім найпростіші тексти.

Комплексна афазія (змішана).

Значне ураження кори домінантної (провідного) півкулі, що охоплює мовні зони викликає комплексну афазію. При цьому у пацієнтів спостерігається порушення мовної здатності, що супроводжується відсутністю розуміння чужої мови. Комплексна афазія проявляє ознаки тієї форми, яка превалює в анамнезі з супроводом ознак доповнює виду.

Від локалізації вогнищ ураження, швидкості протікання і давності термінів залежить тяжкість хвороби.

При лікуванні змішаної афазії пацієнт повинні оглянути кілька фахівців. Невролог встановлює, якого типу афазія, підтверджує її наявність, визначає етіологічний діагноз, а також робить прогноз. При певних ситуаціях невролог може призначити Фармакотерапевтична лікування.

При систематичному проведенні реабілітаційних програм результат захворювання поліпшується. Лікування завжди проводиться індивідуально, з огляду на наявність у пацієнта когнітивних і мовних проблем. Щоб здійснити додаткову стимуляцію мовних функцій, фахівці використовують ряд методик. Також, при афазії будь-якого типу необхідно пройти обстеження у психоневролога. У тому випадку, якщо діагноз не ясний, проводиться нейропсихологическое тестування. Тести допомагають визначити стан пам'яті, інших функцій.

Подолання афазії у дітей підлітків.