Главная Случайная страница


Полезное:

Как сделать разговор полезным и приятным Как сделать объемную звезду своими руками Как сделать то, что делать не хочется? Как сделать погремушку Как сделать так чтобы женщины сами знакомились с вами Как сделать идею коммерческой Как сделать хорошую растяжку ног? Как сделать наш разум здоровым? Как сделать, чтобы люди обманывали меньше Вопрос 4. Как сделать так, чтобы вас уважали и ценили? Как сделать лучше себе и другим людям Как сделать свидание интересным?


Категории:

АрхитектураАстрономияБиологияГеографияГеологияИнформатикаИскусствоИсторияКулинарияКультураМаркетингМатематикаМедицинаМенеджментОхрана трудаПравоПроизводствоПсихологияРелигияСоциологияСпортТехникаФизикаФилософияХимияЭкологияЭкономикаЭлектроника






Запровадження гражданського книгодрукування, книжкова справа в Росії у ХVIII ст.





Гражданський шрифт — шрифт, розроблений митрополитом Київським Петром Могилою та запрваджений у Російській імперії Петром I у 1708—1710 роках для друку світських видань у часи першої реформи російського письма.

За цією реформою з російського кириличного алфавіту усунуто як непотрібні літери ѡ («от», омега), Ѱ («псі»), Ѯ («ксі»),ѕ («зело»), ѵ («іжиця»), остаточно вилучено Ѫ («юс великий») і Ѧ («юс малий»), впроваджено літеру е замість ѥ, узаконено спорадично вживану раніше літеру я замість ıа тощо. Проте в алфавіті ще залишалися літери ѳ («фіта»), ѣ(«ять»). Спрощено також друкований шрифт, що дістав назву «гражданська азбука».

Її метою було надати російській книзі, яка до цього друкувалась півуставом, вигляд, характерний для європейської книги того часу.

На початку 1701 року Петро I реорганізував Монастирський наказ, начальником якого призначив одного з найосвіченіших бояр того часу —

Івана Олексійовича Мусіна-Пушкіна. Йому було доручено керувати всіма видавничими справами, друкарнями, зокрема, і Друкованим двором. Під його керівництвом здійснювалося й друкування російських книг в Амстердамі. Церковнослов'янський напівустав став архаїчним для нових видань світського та наукового змісту, і перед Петром I постала важлива проблема — створення нового гражданського (тобто світського, цивільного) друкарського шрифту.

Як зазначають дослідники, аналіз писемності кінця XVII — початку XVIII століття дає підставу стверджувати, що першоосновою російського гражданського шрифту стало певною мірою московське громадянське письмо початку XVIII століття, перероблене на основі латинської антикви. Особливості шрифту антиква — побудова букв на основі кола і квадрата, плавний контраст між основними та з'єднувальними штрихами, характер зарубок, все це також знайшло відображення в російському гражданському шрифті.

У січні 1707 Петро I власноруч намалював ескізи, за якими кресляр і малювальник Куленбах, що служив при штабі армії для креслення мап і диспозицій (в ті роки Росія воювала зі Швецією), зробив малюнки тридцяти двох малих літер нового алфавіту, а також чотирьох великих літер "А", "Д", "Е" і "Т".

У червні 1707 Петро I отримав з Амстердама проби шрифту середнього розміру, а у вересні — відбитки пробного набору шрифтами великими й дрібними. Потім у Голландії придбали друкарський верстат і інше друкарське обладнання, запрошено майстрів-друкарів для роботи в Росії та навчання російських фахівців.

1 січня 1708 Петро підписав указ: "... тими азбуками надрукувати Геометрію російською мовою... і іния гражданськії книги друкувати темиж новими азбуками...".

Перша книга, надрукована новим гражданськім шрифтом, вийшла в світ 17 березня 1708. Вона мала заголовок: "Геометрiа славенскi землемѣріе" (підручник геометрії). Букви "я" Петро не передбачив, її функції виконувало сполучення букв - "і" десяткове і "а".

Однак гражданська азбука ще не була остаточно вироблена. Протягом двох років, з 1708 по 1710, Петро постійно вносив різні зміни. У листі до графа Мусіна-Пушкіна від 25 січня 1709 він говорив: "Я тільки писав, щоб сили (наголос) ставили, а нині й сил ставити не вели". У своєму листі государ також помічав, що "друк товстий перед колишнім — чаю від того, що слова вже стали тяжкі — чого треба дивитися і частіше переливати". Угледівши "кривизну" в новому друці, Петро дав таке розпорядження графу Мусіну-Пушкіну (4 січня 1709 року): "літеру 'буки', також і 'покой' вели переправити: зело погано зроблені". Кілька разів государ вніс зміни в новий шрифт, намагаючись його вдосконалити, для чого неодноразово Друкарський Двір представляв государю пробні відбитки азбуки. Тільки на початку 1710 вироблено зразок, який влаштував государя.

Схвалений Петром I відбиток азбуки під заголовком: "Зображення давніх і нових письмен слов'янських, друкованих та рукописних" надіслано 10 лютого 1710 до друкарні з власноручним написом Петра: "Цими літерами друкувати історичні та мануфактурні книги, а які підчорнені, тих у вище написаних книгах не вживати". У цьому зразковому відтисненні він перекреслив усі великі та прописні слов'янські літери і абсолютно виключив літери "от", "омегу" та "псі".

В архіві друкарні зберігається такий документ. "1710 января в 29 день великий государ цар і великий князь Петро Олексійович всієї Великої і Малої і Білої Росії самодержець вказав за іменним своїм государевим указом в наказі книг друкарської справи надалі з вище писаного числа всякі історичні та рукописні (на полях: мануфактурні) книги та які будуть надіслані переклади друкувати амстердамським щойно виданими літери... ".

Новий гражданський шрифт остаточно увійшов в ужиток до середини XVIII століття, коли він став звичним для покоління, яке по ньому навчалося грамоти. І в незмінному вигляді проіснував аж до реформи 1918 року.

Старослов'янський шрифт, який до реформи використовувався в офіційних виданнях та побуті, стали називати церковнослов'янським. Ним в церковній практиці користуються досі.

Новіков Микола Іванович (1744—1818) - російський просвітитель, письменник, видавець.

Народився 27 квітня (8 травня) 1744 в родовому маєтку Тихвінської-Авдотьино, поблизу села (нині міста) Бронниці Московської губернії. Батько - Іван Васильович Новіков (1699 - 1763). Його сім'я належала до дворянам середнього достатку. У дитинстві він навчався в сільського дячка, потім, у віці 11-16 років, у Московській дворянській гімназії при Московському університеті (1755-1760), звідки був виключений «за лінощі і нехожденіе в класи».

На початку 1762 поступив на службу в лейб-гвардії Ізмайловський полк і, як вартовий біля підйомного мосту Измайловских казарм в день воцаріння Катерини II, був зроблений в унтер-офіцери. Вже під час служби в полку Новиков виявляв «смак до словесних наук» і схильність до книжкової справи: видав дві перекладні французькі повісті і сонет (1768).

У 1767 Новиков був в числі молодих людей, яким було доручено ведення протоколів в комісії депутатів для твору проекту «Нового Уложення». Імператриця вважала це доручення справою високої важливості і наказала «до триманню протоколу визначити особливая дворян зі здібностями». Новиков працював в малій комісії про середньому роді людей і у великій комісії. Участь у роботах комісії ознайомило Новікова з багатьма важливими питаннями, висунутими російської життям, і з умовами російської дійсності, стала важливим етапом у формуванні його просвітницьких поглядів. При доповідях про роботи комісії Новиков став особисто відомий Катерині.

У 1769 Новиков вийшов у відставку і став видавати щотижневий сатиричний журнал «Трутень». Журнал «Трутень» (1769-1870) роводив думку про несправедливість кріпосного права, протестував проти зловживань поміщицької владою, бичував неправосуддя, хабарництво і т. п., виступаючи з викриваннями проти дуже впливових сфер, наприклад, проти придворних. З питання про зміст сатири «Трутень» вступив у полеміку з «Всяка всячина», органом самої імператриціКатерини II. У полеміці брали участь і інші журнали, які розділились на два табори. «Всяка Всячина» проповідувала помірність, поблажливість до слабостей, «улибательную сатиру», засуджуючи «всяке зачіпання особ».«Трутень» стояв за сміливі, відкриті викриття. Боротьба, однак, була нерівна: «Трутень» спочатку повинен був стримати тон, абсолютно відмовитися від обговорення селянського питання, а потім Новиков, отримавши натяк про можливе закриття журналу, в квітня 1770 року перестає його видавати.

У 1772 Новиков виступив з новим сатиричним журналом - «живописців», кращим періодичним виданням XVIII століття. «Живописець» проводив ті ж ідеї, що і «Трутень»: у ряді статей, з яких одні належали І. П. Тургенєва, інші приписувалися А. Н. Радищеву, він сильно і гаряче ратував проти кріпосного права.

Одним з найважливіших завдань Новиков вважав боротьбу проти схиляння дворянства перед іноземщиною, за національні основи російської культури.Одночасно з сатиричними журналами він випустив ряд історичних видань.Серед них книга «Досвід історичного словника про російських письменників» (1772), а також «Давня Російська Вівліофіка...» - видавалися щомісяця пам'ятники російської історії (1773 - 1776), «Давня Російська Ідрографія» (т. I, 1773 - опис московської держави, складене при Федора Олексійовича), та інші видання історичних матеріалів. Він першим видав «Скіфську історію» А. І. Лизлова. Новиков усвідомлював необхідність у виданні історичних пам'яток Палеографічний точності, склепіння разноречий, складання алфавітних покажчиківі т. п., іноді докладав ці прийоми при користуванні декількома списками (наприклад, в «Ідрографіі»). Матеріал для своїх видань пам'яток старовини Новіков черпав з древлехраніліще приватних, церковних, а також державних, доступ до яких був дозволений йому імператрицею в 1773. Новиков сам склав собі зібрання рукописів історичного змісту. Багато матеріалів доставляли йому Міллер, князь Щербатов, Бантиш-Каменський та інші, також Катерина II, яка підтримала видання «вівліофіка» щедрими субсидіями.

У 1777 Новиков випустив 22 номери «Санкт-Петербурзьких вчених ведомостей», що виходили щотижня і примикали ще до першого періоду його діяльності.

Повчальний елемент в «Відомостях» був ще слабкий, але він став панівним у «Ранковий світло» (1777 - 1780).

У 1779 Херасков, який був куратором Московського університету і також масоном, запропонував Новікову взяти в оренду університетську друкарню й видання «Московських Відомостей». Новиков переїхав до Москви, і тут починається третій і найбільш блискучий період його діяльності. Швидко навівши порядок і значно розширивши університетську друкарню, Новиков менш ніж на три роки надрукував в ній більше книжок, ніж скільки вийшло з неї в 24 роки її існування до надходження в руки Новикова.

Поряд з видавництвом книг, Новіков підняв і значення «Московских ведомостей», до яких став докладати додавання різноманітного змісту; число передплатників збільшилася всемеро (з 600 до 4000). У 1781 Новиков видавав продовження «Ранкового Світла», під назвою «Московського щомісячного видання». Потім йшли періодичне видання «Міська і сільська бібліотека» (1782-1786), в 1782 «Вечірня Зоря», в 1784 - 1785 «спочиваючої трудолюбец», в якому Новіков відновив свою боротьбу з кріпосним правом, перший російський дитячий журнал «Дитяче читання» (1785 - 1789). Своєю видавничою діяльністю він хотів створити досить рясний і легко доступний запас корисного і цікавого читання для широкого кола читачів, зовсім не обмежуючись пропагандою своїх містичних поглядів.

З метою здешевлення книг Новиков вступив у зносини з усіма що існували тоді книжковими крамницями, заводив комісіонерів, відпускав книгопродавца на пільгових умовах товар в кредит, іноді десятками тисяч примірників, влаштовував книжкову торгівлю не тільки в провінційних містах, але і в селах. У Москві, де досі існували тільки дві книжкових лавки, з оборотом в 10 000 рублів, при Новикова та під його впливом число їх зросло до 20. Вони продавали книг щорічно двісті тисяч. Також він заснував в Москві першу бібліотеку для читання.

У суспільстві, де навіть звання письменника вважалося ганебним, треба було мати чималу частку рішучості, щоб стати типографщика і книжковим торговцем і бачити в цих заняттях своє патріотичне покликання. Люди, близькі до того часу до Новікову, стверджували, що він не поширив, а створив у нас любов до наук і охоту до читання. Крізь викликану їм посилену роботу перекладачів, письменників, друкарень, книжкових крамниць, книг, журналів і порушені ними толки стало, за зауваженням В. О. Ключевського, пробиватися те, з чим ще не був знайомо російське освічене суспільство: громадська думка.

12 августа 1818 помирає.

Date: 2016-07-22; view: 304; Нарушение авторских прав; Помощь в написании работы --> СЮДА...



mydocx.ru - 2015-2024 year. (0.006 sec.) Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав - Пожаловаться на публикацию