Особливості книжкової справи в певній країні світу.

Сучасний стан книжкової справи в Росії:

Незважаючи на те, що книгодрукування почало розвиватися в Росії через майже сторіччя після винаходу Йоганна Гутенберга (перша точно датована російська друкована книга "Апостол" була випущена у Москві у 1564 р.), наша країна швидко висунулася до числа лідерів світового книжкової справи. Вже на початку XX століття вона займала друге місце в світі, поступаючись лише Німеччині та випереджаючи інші країни

Сучасна видавнича система склалася в країні в останнє десятиліття минулого століття. На її структуру і особливості функціонування дуже вплинули самі різні внутрішні та зовнішні чинники, найважливішим з яких є зміна соціально-політичних умов розвитку суспільства на основі демократизації різних сфер його життєдіяльності. Правовою основою становлення нової видавничої системи стали найважливіші положення Закону Російської Федерації «Про засобах масової інформації», прийнятого парламентом Росії в грудні 1991 р. і що замінив Закон СРСР «Про пресу та інших засобах масової інформації» (1990 р.), який втратив свою силу після розпаду Радянського Союзу. Демократизація сфери масової інформації та книговидання проходила на тлі неминуче пов'язаних з нею економічних процесів, що забезпечили перехід на рейки ринкової економіки, коли видавництва, які формувалися в цих умовах, відразу ставали самостійними господарюючими суб'єктами зароджуваного книжкового ринку. Плюралізм форм власності в книговидавничої секторі економіки призвів не тільки до активізації товарно-грошових відносин, але і до розмаїтості способів і методів внутрііздательского менеджменту, до широкого використання маркетингу та інших господарських механізмів ринкового плану.

Серйозним фактором розвитку видавничого бізнесу в цей період стало зростаюче розвиток і застосування нових інформаційних технологій. Правові та економічні аспекти книжкової справи отримали науково-технологічну основу, що дозволило буквально за кілька років пройти шлях, на подолання якого раніше знадобилися б десятиліття. Нарешті, формування нової видавничої системи Росії в значній мірі сприяла глобалізація інформаційного простору, вбудовування вітчизняного книговидання у світовий видавнича співтовариство. Це дало можливість вивчати багатий міжнародний досвід і більше продуктивно використовувати його у вітчизняній практиці. У результаті дії згаданих законів значно розширилися можливості започаткування нових ЗМІ і видавництв, у зв'язку з чим протягом останнього десятиліття спостерігається постійне зростання числа видавничих структур. До сьогоднішнього дня кількість організацій, що пройшли відповідну реєстрацію, досягла майже 20 тисяч. Це цілком можна порівняти з видавничими системами провідних кнігоіздающіх країн світу. Однак для Росії це факт безпрецедентний, ніколи в минулому місця не мав в силу того, що здійснення постійного тотального державного, церковного, а згодом - партійного (КПРС) контролю за духовним життям суспільства та його окремих верств вела до прагнення мати закриту систему ідеологічних організацій, у тому числі й книжкової справи.

Звичайно, як і в інших країнах, що не всі зареєстровані видавничі структури однаково активно беруть участь у видавничій бізнесі. Якщо взяти в як критерій включення тієї чи іншої організації у видавничу систему виконання нею вимог Федерального закону «Про обов'язковий примірник документів»про подання в Російську книжкову палату встановленого числа обов'язкових примірників кожного виходить видання, то виходить, що активну діяльність на книжковому ринку країни щорічно веде 5-6 тис. видавництв.

Якщо врахувати, що до недавнього часу в Російській Федерації у складі СРСР функціонувало трохи більше 100 видавництв, то можна стверджувати, що число реально діючих видавничих структур на території країни за 10 з невеликим років зросла в багато разів. Серйозно змінилася топографія їх розміщення. Кількість міст, в яких сьогодні працюють ті чи інші книговидавничі структури, нараховує більше 300, причому в багатьох з них функціонують кілька десятків видають організацій.

Разом з тим слід зазначити, що переважну частину всього цього достатку видавничих організацій становлять середні і, переважно, дрібні підприємства, що, взагалі кажучи, є відображенням більш загальної тенденції розвитку сучасного підприємництва, що стосується не тільки книжкової справи і не тільки нашої країни. В усьому світі відбувається перехід від масового маркетингу, орієнтованого на гомогенізацію попиту, до групового і від нього - до індивідуального, що в книговиданні, наприклад, знаходить втілення в технологіях типу book-on-demand (виготовлення книг на вимогу).

При цьому треба мати на увазі, однак, що разом із зростанням числа невеликих видавництв і їх постійної ротацією чітко проявляється протилежна цього тенденція концентрації книговиробництва в кількох великих структурах, визначають головні напрямки книжкового бізнесу. У руках кількох десятків видавничих будинків сьогодні сконцентровані основні масиви книговиробництва і, природно, книгорозповсюдження, причому питома вага їх як у асортименті, так і в тиражах постійно зростає. За назвами він перевищує 30%, а за тиражем складає більше двох третин всієї книжкової продукції. Наприклад, за офіційними даними, сумарний тираж книг і брошур, що випускаються всього п'ятьма видавництвами, - АСТ, «Дрофа», «Олма-Пресс», «Просвещение» і «Ексмо-Пресс» -- становить близько третини загального тиражу по країні. Якщо додати до них ще сім видавничих будинків («Росмен», «ИНФРА-М», «Фламінго», «Вагриус», «Панорама», «Радуга», «Рипол Класик»), то на частку цієї дюжини доведеться майже половина всіх що випускаються в країні книг.

В розвитку сучасної видавничої системи Росії чітко простежується давня тенденція, яка успадкована від дореволюційного минулого. Незважаючи на негативний характер, який вона носить, подолати її до цих пір не вдається. Мова йде про тяжіння всього книжкового бізнесу до центральних районів Росії і високої концентрації тут видавничої підприємницької активності. Частка видавництв, розташованих в Центральному та Північно-Західному федеральних округах (переважно в Москві і Санкт-Петербурзі), у загальному обсязі книговиробництва в Росії склала в 2002 р. близько 75% за кількістю назв, а за накладами випускаються книг і брошур перевершила 90%. Зрозуміло, що такий стан гальмує функціонування книжкового ринку, утруднює ефективне забезпечення населення книгами, а також стримує розвиток регіонального книговидання, в тому числі випуску книг на мовах народів Росії.

Як вже говорилося, що діє сьогодні в Росії видавнича система з самого початку формувалася як ринкова, орієнтована головним чином на те, що рівноправними її учасниками є самостійні господарюючі суб'єкти, що діють на основі єдиних правил, які визначаються цивільно-правовими законодавством. Це докорінно відрізняє її від видавничої системи радянського періоду, яка базувалася на адміністративно-командному ресурсі і в якій саме видавництво було переважно ідеологічним інститутом, виконували партійно-державне замовлення по випуску певного інформаційного продукту із заданими властивостями впливу на потенційного читача і очікуваної зворотного реакцією. Проблеми реалізації цієї продукції держава брала на себе, надаючи відповідні обігові кошти державному ж КНИГОТОРГ для централізованої скупки і подальшого розповсюдження виходить літератури. У цих умовах і сама видавнича система була нічим іншим як державним утворенням. Одержавлення книговидання, що почалося ще в кінці 20-х років минулого століття, призвело до кінця століття до встановлення тотального партійно-державного управління та контролю за діяльністю всього видавничої справи в країні. Тому надзвичайно важливим складовою частиною реформування книговидання на демократичної, ринкової основі стало роздержавлення її, тобто трансформація з повністю державної в переважно недержавну. В даний час саме недержавні структури складають основу видавничої системи країни.

На частку державних видавництв в 2002 р. припадало лише близько 3% випуску книг і брошур за кількістю назв (не рахуючи відомчої, неринковою друкованої продукції) і не набагато більше 10% сумарного тиражу. При цьому слід врахувати, що переважна більшість з цих книжок припадає на підручники, що випускаються державним видавництвом «Просвещение». Статистичні дані свідчать про значні переваги, які притаманні новій видавничій системі Росії. За оцінкою фахівців, ємність книжкового ринку Росії в даний час перевищує 1 млрд. доларів США (роздрібні продажі). При цьому книготорговий асортимент, пропонований потенційному покупцеві, постійно зростає. Відлік ведеться з 1992 р., з того часу, коли нова видавнича система сучасної Росії вперше запрацювала на власній основі. До цього моменту падіння книжкового випуску, що почалося, як відомо, ще в перебудовні часи, досягло свого нижньої межі - 28,7 тис. назв, тобто було менше дореволюційного рівня. Однак, вже з наступного року становище почало виправлятися, причому в основі цього процесу лежала структурна перебудова видавничого репертуару, адаптується до нової, ринкової ситуації, а також ефективна державна підтримка книговидання. На цій базі, незважаючи на дефолт 1998 р., число назв постійно зростала і в наступні роки не тільки досягло докризового рівня (приблизно 50 тис. назв), а й значно перевершило його. Число назв, випущених у 2001 р., у 2,5 рази перевищило показник 1992 р. і майже на 30% показник 1977 (55 657 назв - вище досягнення російського книговидання в рамках видавничої системи СРСР).

Допомога з боку держави засобам масової інформації, книговидавничих структурам, розвитку культури в цілому здійснюється в двох формах: у формі прямої фінансової підтримки окремих проектів і програм і у вигляді різного ряду пільг і преференцій податкового, митного та іншого характеру (т. н. непряма підтримка). У сучасній Росії активно використовується обидва згадані виду.

Так, відповідно до «Федеральної цільової програми підтримки поліграфії і книговидання Росії», затвердженої Урядом РФ, в 1996-2001 рр.., на підтримку 2,5 тис. соціальнозначущі видань було виділено і витрачено близько 300 млн. руб. (приблизно 10 млн. доларів США). З 2002 р. почала діяти підпрограма «Підтримка поліграфії та книговидання Росії (2002-2005 рр..)»як частина федеральної цільової програми«Культура Росії».

Непряма підтримка видавництвам здійснюється на основі Федерального Закону «Про державну підтримку засобів масової інформації та книговидання Російської Федерації»(1995 р.). Законом передбачено низку пільг з податкового, митного, валютного та інших видів фінансового і господарського регулювання редакційної, видавничої та поліграфічної діяльності з виробництва книжкової продукції, пов'язаної з освітою, наукою і культурою. Найважливішою з перерахованих заходів було звільнення зазначених видів діяльності від податку на додану вартість, що в сукупності стало потужним стимулом зростання книговиробництва й відіграло чільну роль у тому, що видавцям вдалося уникнути катастрофічних наслідків дефолту 1998 г.

В той же час введення податку на додану вартість в 2002 р. (хоча і вдвічі зниженого в порівнянні з ПДВ на інші товари) зробило негативний вплив на динаміку процесів, що відбуваються в російському книговиданні. Темпи зростання кількісних показників, що характеризують випуск книг і брошур у 2002 р., були нижчі за ті, які були отримані в попередньому 2001 р.: за кількістю назв 99,2 % (2001р. - 70332) за накладом 109,0% (2001 р. - 542,3 млн. прим.) За обсягом друкованої маси 114,7% (2001 р. - 7,7 млрд. листів-відбитків)

Оцінюючи ці підсумки, слід перш за все відзначити, що вперше за останні десять років у 2002 р. відбулося зниження числа випущених назв книг і брошур. І хоча абсолютне зниження склало всього близько 600 назв (0,8%) і, взагалі кажучи, перебуває в межах статистичної похибки, проте цей факт заслуговує на особливу увагу. По-перше, тому, що кількість назв є універсальним міжнародним показником розвитку книговидавничої справи в країні. Саме за цим показником визначається рейтинг провідних кнігоіздающіх країн світу. По-друге, тому, що це свідчить про деяке зниження темпів зростання книговиробництва в РФ. В останні роки кількість назв росло надзвичайно швидко: у 2000 р. в порівнянні з 1999 р. кількість випущених видань збільшилася майже на 25%, в 2001 р. в порівнянні з 2000 р. - на 18% і досягла рекордно високого рівня за всю історію російського книговидання. По-третє, падіння зростання числа назв вплинуло і на динаміку інших показників. Так, тираж випущених видань в 2002 р. хоч і збільшився в порівняно з попереднім роком, однак темп зростання його був нижчим, ніж у 2001 р., коли він склав 15 з гаком відсотків.

Аналіз підсумків 2002р. показує, що, з одного боку, нова система російського книговидання, що склалася в пострадянські роки, поступово набуває нових інтегративні якості, які дозволяють зберегти рівновагу і уникнути зривів і падінь навіть у складних ситуаціях. Але, з іншого боку, забезпечити необхідну динаміку книжкового випуску, особливо в області соціальнозначущі видів літератури, в сучасних умовах можна тільки при здійсненні надійної та ефективної державної підтримки як засобу підвищення доступності книги для більш широких верств населення, що сприятиме розвитку читання, підвищенню ролі книги в інформаційному суспільстві і, природно, активізації книжкового ринку. Якщо говорити про структуру випускаються книг і брошур, то слід було б відзначити врівноваженість, збалансованість репертуару російського книговидання останніх років, постійне зростання частки общественнозначімих видань, що позбавляє скептиків підстав для твердження про засилля в видавничому асортименті масскультурного чтива. Російське книговидання традиційно є багатонаціональною. Наприклад, у 2002 р. книги і брошури випускалися на 85 мовах, у тому числі на мовах народів, що населяють Російську Федерацію, народів країн Співдружності незалежних держав (СНД), на основних світових мовах. Значних обсягів досягає також випуск перекладної літератури.

В 2003 році Росія бере участь у Міжнародному книжковому ярмарку у Франкфурті в як країни - почесного гостя. До цієї знаменної події у книжковому Світ російське книговидання приходить з гідними результатами: очікується, що книжковий випуск під кінець року зростає до 73-75 тис. назв при сумарному тираж, близькому до 600 млн. примірників.

Date: 2016-07-22; view: 287; Нарушение авторских прав