Розвиток друкарства на східноукраїнських земля ХVII- ХVIII ст.

Новгород-Сіверська та Чернігівська друкарні - Засн. 1674 у Спасо-Преображенському соборі в Новгороді-Сіверському на кошти черніг. архієпископа Л. Барановича. Тех. керівником був С. Ялинський. Більшість видань Н.-С. д. становлять полемічні та моралізаторські тво ри Л. Барановича й І. Галятовського Тут надруковано також "Анфологіон", вірш О. Бучинського "Чигирин..." про героїчну оборону міста від тур.-тат. військ 1677, букварі та ін. навч. посібники. В 1679 устаткування Н.-С. д. перевезено до Чернігова, де засн. Чернігівську друкарню.

Відродження друкарства відноситься до часу, коли посаду архієпископа Чернігівського та Новгород-Сіверського займав відомий літературний та політичний діяч XVII ст. Лазар Баранович. У 1670-х роках він відкрив друкарню в Новгороді-Сіверському.
Роботи з її створення і функціонування очолив безпосередньо Симеон Ялинський. Судячи з видань цієї друкарні, вона почала функціонувати близько 1675 року. Книги одразу почали друкуватись українською і польською мовами. Друкувались богослужебні книги. Більшість видань складали твори, написані власне Лазарем Барановичем та його друзями — Іонакієм Галятовським, Дмитром Ростовським. Живучи в Чернігові, Л.Баранович не мав можливості приділяти друкарні належної уваги. Джерела засвідчують, що він був незадоволений її роботою, зокрема з великою кількістю орфографічних помилок у текстах та шахрайствами з боку С.Ялинського.

Відомі твори: "Анфологіон", "Чигирин".

Лазар Баранович (у миру — Лука) (1616 —1693) — український церковний, політичний та літературний діяч другої половини 17 століття, архієпископ Чернігівський і Новгород-Сіверський.

Народився в 1616 році в Україні. Існують припущення, що його батьківщиною була Чернігівщина.

Навчався у школі Київського Братського Богоявленського монастиря. Остаточну освіту отримав у польських колегіях у Вільно (тепер Вільнюс, Литва) і Каліші (тепер Польща).

З початку 1640-х викладав у Києво-Могилянській колегії (академії), з 1650 року — її ректор й ігумен Братського училищного монастиря, а з 1651 або 1652 року — і Києво-Кирилівського монастиря.

В 1651 році залишив академію і мешкав у монастирях Києво-Кирилівському, Куп'ятицькому і Дятиловецькому.

З 1653 року завідував Єлецьким монастирем Чернігівської єпархії.

8 березня 1657 у Ясах митрополитом Гедеоном Молдавським рукопокладений на єпископа Чернігівського, але тому що старий архієпископ Чернігівський Зосима був живий, поселився в Новгород-Сіверському Преображенському монастирі і до смерті Зосими в Чернігівській єпархії було два єпископи.

Близько 1666 р. призначений місцеблюстителем Київської митрополії.

У 1657 році висвячений на Чернігівського і Новгород-сіверського єпископа.

8 вересня 1667 р. зведений у сан архієпископа.

В 1674 році заклав друкарню при Спасо-Преображенському монастирі уНовгороді-Сіверському, у 1679-му переніс її до Чернігова. За його життя було надруковано понад 50 книг.

У 1657, 1659—1661, 1670—1685 рр. він був місцеблюстителем Київської митрополичої кафедри.

В 1692 р. звільнений на спочинок.

Помер 3 (13) вересня 1693 р. Похований у Чернігівському Борисоглібському монастирі.

Відомі твори: «Меч духовний» (1666, 1668), «Лютня Аполлонова»(1671), «Труби словес проповідних» (1674, 1679).