І … думає в людині».

- А що є першопричиною виникнення нервового імпульсу, тобто народження думки? – поцікавився Микола Андрійович.

- Все та ж енергія По. Саме вона є первинним імпульсом.

- Але якщо енергія По є божественною енергією і в той же час причиною виникнення будь-якої думки, то як же бути тоді з поганими думками, що йдуть, так би мовити, від тваринного начала?

- А хто вам сказав, що ці думки не мають один корінь. Народженням думок, що походять від тваринного начала, управляє Люцифер. А він є найвірніший та відданий служитель Бога. Він, завдяки цим думкам, і підштовхує вас до різних випробувань на міцність вашої істинної віри. Він спокушає вас на зло, аби ви пізнали добро. Але ви вільні у своєму виборі, я ще раз підкреслюю, вільні! Ви можете сприйняти ці думки в якості команди до дії або відкинути і повернутися у бік хороших думок, що йдуть від душі. Тобто які думки ви сприймете, що обере ваша свідомість-спостерігач, те ви і є насправді.

- А що представляє собою душа? Це теж енергія? – запитав Віктор.

- Так. Це божественна енергія, це частка Бога в нас самих. Найголовніше, чому існують усі ці переродження, всі ці незгоди, чому у нас виникають якісь проблеми – все тому, що ми знаходимося в матеріальному тілі і ми залежимо на 99,9% від матеріального тіла. Але якщо ми звільнимося від цього хоча би на соту частину і зануримося в душу, то ми здобуваємо нескінченність і всемогутність. Головне, це прорватися крізь свого внутрішнього Стража до «врат» душі. Оскільки саме в душі криється справжня сила, сила Любові, яка творить усе, яка здатна командувати енергією По. Всі основні енергії базуються на ній. Тому що у справжньому світі існує тільки Любов. А зло існує лише в ілюзорному людському світі для виховання недозрілої душі. Тому дуже важливо сформувати в собі саме постійну частоту енергії Любові й добра, а не різність коливань.

- Цікаво, - задумливо проговорив Микола Андрійович. – Виходить, що людина, за великим рахунком, - це істота, яка має хвилеву природу.

- Абсолютно вірно, причому як в духовному плані, так і в фізичному.

- А в фізичному – це як? – запитав Віктор.

- Ну як. У людському організмі є інформаційна мережа, яка нарівні з нервовою, кровоносною та ендокринною системами управляє фізіологічними процесами. Тобто людина ніби пронизана хвилеводами, по яким за допомогою біовипромінювання в НВЧ-діапазоні передається важлива інформація. Все це, звичайно, знаходиться у взаємодії з магнітним полем Землі, з космічними випромінюваннями і так далі… Та справа в тому, що інформаційну функцію для організму несуть лише слабкі поля. У протилежному випадку в клітинах спрацьовує механізм захисту і вони не сприймають інформацію.

- А які поля властиві нашому організму? – поцікавився Костик.

- Та найрізноманітніші. Наприклад, електромагнітні випромінювання різних діапазонів, електричне поле, магнітне… Акустичні випромінювання, тобто всілякі звуки, що виходять з організму. Хімічні виділення, які умовно можна назвати хімічним полем, і ще багато інших, котрі не має сенсу зараз перераховувати.

- Я чому запитав, - вів далі Костя. – Я нещодавно книгу прочитав про мистецтво ворожіння по землі. Воно називається, е… як її… геомантія, от. Коротше, це практикувалося у давній Індії, Китаї, Єгипті. Так от, там згадується про те, що нібито існує якесь поле, з якого людина черпає інформацію про майбутнє. Кажуть, що древні провидці входили у якийсь особливий стан для отримання цих знань.

- Це дійсно так. Це поле існує і по сей день, інформацією якого як користувалися, так і користуються. Існують певні техніки, які дозволяють входити у цей стан свідомості. Але й звичайні люди, що посилено займаються розумовою працею, здатні спонтанно входити у цей стан свідомості, як правило або під час сну, або у стані глибокого зосередження, тобто коли мозок відключений від сторонніх думок… Дана інформація є правдивою лише стосовно минулого чи сьогодення, а також точних наук. А стосовно майбутнього, наприклад, людства в цілому чи якоїсь окремої конкретної особистості, вона нестабільна. Тому що майбутнє залежить від власного індивідуального або колективного вибору самих людей.

- Як це?

- Просто. Якщо, наприклад, людина внутрішньо змінюється, то відповідно з її вибором змінюється і все її життя, а отже й майбутнє. Це звичайні закони природи. Тому що зміна частоти сприйняття налаштовує людину на цілком іншу хвилю, тобто на іншу «реальність». Те ж саме стосується і людства в цілому. Якщо змінюється його ставлення до життя, його баланс між духовним і звіриним началами, відповідно змінюється їхня загальна частота енергії, а отже і його майбутнє. Тому людина, як і людство в цілому, своїм особистим вибором визначає своє можливе майбутнє, причому щоденно.

- А як же тоді провісники віщують?

- Якщо ти помітив, великі провісники робили свої пророцтва зашифрованими, двоякими за змістом. Багато з них помилялися, багато не згадували про значущі події. Тому що майбутнє мінливе і воно існує у часі і просторі у безлічі варіантів. Пророки могли настроюватися на частоту хвилі, що є носієм такої інформації. Але вони черпали відомості лише з тієї реальності, в яку могли проникнути.

- А як же особисті передбачення?

- Передбачення для людини базуються на тій хвилі, на якій знаходиться її свідомість у даний момент. І якщо людина корінним чином всередині не зміниться, вони збудуться так, як і запрограмовано на цій хвилі.

Ми сиділи біля вогнища, слухаючи дивовижну розповідь Сенсея. На небі вже давно світилися яскраві зірки, а море мелодійно милувало слух легким шелестом прибережних хвиль, гармонійно заповнюючи паузи. Вдалині показалися безліч вогнів якогось великого пароплава.

- Ух ти, яка краса! – вигукнув Руслан, побачивши його. – Гляньте, який здоровецький. От би зараз прокотитися на ньому з шиком.

Всі обернулися в той бік.

- Ну-ну. Кому що, а курці просо, - зі смішком помітив Женька. – Іди-іди, покатайся з шиком. Он «Титанік» іще більше був і те, царство йому небесне.

- Та то я так просто, - почав жартома виправдовуватися Руслан під загальний сміх натовпу.

- А от, до речі, про «Титанік». Адже тут теж не все чисто, - промовив Микола Андрійович. – Я читав, що на «Титаніку» везли тоді саркофаг із добре збереженим тілом єгипетської жриці-віщунки, що жила у часи царювання фараона Аменхотепа. Кажуть, що мумія вважалася фатальною. ЇЇ розкопали у 1895 році. А з 1896 по 1900 роки померли всі, хто брав у цьому участь. Серед живих лишився тільки лорд Каннервіль, що очолював цей проект. Так от, саме лорд супроводжував цю мумію на «Титаніку», збираючись виставити тіло провісниці на експозиції археологічних знахідок у Лос-Анджелесі. Так що найцікавіше, мумію помістили не в трюм, а в каюту, що знаходилася недалеко від капітанського містка, щоб пасажирам зручніше було дивитися на неї. А згодом в офіційному розслідуванні причину катастрофи при зіткненні з айсбергом назвали як «погане судноводіння». Як вам такі співпадіння?

- Це іще що, - сказав Сенсей, закурюючи сигарету. – Найдивовижніше – це те, що про загибель «Титаніка» люди були попереджені ще за 16 років до катастрофи.

- В якому сенсі? – поцікавився Стас.

- В прямому. У 1896 році в Англії вийшла книга Моргана Робертсона «Марнота», у якій детально описується загибель величезного пасажирського пароплава під назвою «Титан». Він точно вказав час, місце, причину загибелі, тобто 1912 рік, в Атлантичному океані, на шляху з Англії до Америки, в холодну квітневу ніч корабель зіштовхується з величезним айсбергом, гинуть люди. Більш того, Робертсон навіть назвав точне число пасажирів – 2 тисячі чоловік, що відповідало їхній кількості на «Титаніку». А також вказав усі параметри і характеристики корабля, які теж співпадають з характеристиками «Титаніка». Розходження лише в дечому. Наприклад, він описав довжину корабля 243 м, а у «Титаніка» була 268 м; водотоннажність 70 тисяч тон, а у реального – 66 тисяч тон; швидкість при зіткненні 25 вузлів, а там – 22 вузла. Все інше: 4 труби, 3 гвинта – і так далі – все було передбачене… Якби люди були хоч трішечки кмітливішими, не загинуло би стільки народу.

- Так, згадав, і я читав про це феноменальне пророкування, - промовив Микола Андрійович. – Але пробачте, це ж був письменник-фантаст, та до того ж нікому не відомий. І книга його більше не видавалася. Як люди могли знати? Якби він написав, що це дійсно колись відбудеться, тобто назвав би це пророкуванням, я думаю, люди звернули би на це увагу. А так він же назвав свій роман фантастикою.

- Розумієш у чому річ. Людина отримує чисті знання. Але щоб вберегти себе від інквізиції дурнів, він називає свої книги фантастикою. Це була фантастика для мислячих, для тих, хто зможе її зрозуміти. Врешті решт, коли все здійснилося, її починають розуміти всі і дурні в тому числі. Але розумні могли зрозуміти ще тоді і взяти зерно істини з даної «фантастики».

- Простіше кажучи, ви хочете сказати, що розумна людина, прочитавши цю книгу, ніколи би не взяла білет на «Титанік».

- Абсолютно вірно… І це стосується не тільки цієї книги. Ви почитайте фантастику. Вся фантастика поділяється на розумну фантастику і казку для дорослих, просто її незручно назвати казкою, тому й пишуть «фантастика». Так от, письменники розумної фантастики вони просто скачують інформацію з часових рівнів різних реальностей, майбутнє, яке, при поєднанні певних хвилевих умов, цілком може настати. Тобто вони отримують знання і описують їх. Це, в свою чергу, психологічно підготовлює розумну людину, яка прочитала цю книгу, до прийдешніх подій; формує навички багатомірного мислення, що дозволяє орієнтуватися у мінливих умовах життя. Все це розширює не тільки її адаптаційний діапазон, підготовлюючи свідомість до якісно нового стрибку у сприйнятті навколишнього світу, але й створює передумови до внутрішньої зміни самої людини, простіше кажучи, переходу на іншу хвилю «нової реальності».

Згадайте хоча б книги Герберта Уеллса, який вірно визначив та підготував людство до майбутнього науково-технічного прогресу. Або Жуля Верна, який передбачив багато відкриттів та винаходів, котрі згодом справді здійснилися. Або, зокрема, візьміть книгу Олексія Толстого «Гіперболоїд інженера Гаріна», написану в 1925-1926 роках, у якій фактично передвіщається лазер. Хоча перший лазер був винайдений лише у 1960 році. А книги Олександра Бєляєва! Наприклад його роман «Зірка КЕЦ», написаний у 1936 році, який практично носить реальні пророкування про шляхи космонавтики. І таких прикладів безліч… А скільки зерен істини відображено у книгах письменників Івана Єфремова, Айзека Азімова, Рея Бредбері, Артура Кларка, Олександра Казанцева, Станіслава Лема… І таких талановитих людей достатньо багато, щоб підготувати розумного читача до грядущих подій. Але вони змушені писати свої книги у жанрі фантастики: тому що розумний і так зрозуміє, зате й дурень не образиться.

Микола Андрійович усміхнувся:

- Ви знаєте, якщо бути чесним до кінця, то я теж дуже упереджено завжди ставився до фантастики, читаючи її, як ви кажете, наче казку для дорослих. Та одного разу я прочитав замітку в одному журналі, що Джон Кеннеді будучи президентом запросив до свого «мозкового тресту» декількох фантастів для прогнозування можливого «сценарію» майбутнього. А також там згадувалося, що хобі декотрих талановитих учених зі світовими іменами було читання фантастики. І що багато наукових термінів прийшли до нас саме з фантастики. Це мене, чесно кажучи, здивувало.

- Це нормальне явище. Розумієш, коли людина вчитується у книгу, вона ніби починає жити її світом, тобто настроюватися на ту ж частоту сприйняття, що й автор. І ось тут у читача може відбутися дивовижний феномен – своєрідний сплеск розумової активності. Називайте це як хочете: генерування ідей, осяяння підсвідомості чи як вам буде завгодно. Але саме цей сплеск є короткочасним переходом на відповідну цій книзі частоту сприйняття, яку фіксує пам'ять. А потім, на основі наявних особистих знань і досвіду, народжуються відповідні ідеї. Тому багато талановитих вчених, політиків та й просто людей, що прагнуть пізнання себе та оточуючого світу, черпають ідеї та майбутні відкриття саме з книг, в тому числі і фантастики, з цієї своєрідної бази даних нереалізованих реальностей. Причому це може «сплисти» з пам'яті у будь-якій формі та в будь-який момент, тут же при читанні або наснитися уві сні, або зненацька осінити потім…

Ми трохи помовчали. Вогнище тихо потріскувало згасаючим гіллям. Його полум’я заворожуюче полонило таємничою живою красою, яскравою гамою переливів свого світла. Так і просидів би тут цілу вічність, слухаючи нескінченно цікаві розповіді Сенсея на лоні цього казкового куточку природи, де, здається, навіть зірки спустилися нижче з небес, щоб краще чути нашу бесіду.

- А от цікаво, чи існують віщі сни? – знову заговорив Микола Андрійович. – Чи це просто робота психіки в якості прогнозування подальших подій.

- Віщі сни, безумовно, існують. Просто якщо у людини достатньо особистої духовної сили або вона пов’язана з кимось силою великої Любові, її мозок може спонтанно вийти на ту частоту, яка співпадає з прийдешніми подіями. І вона приймає ці відомості уві сні, наче «напряму», оминаючи аналіз. Але згодом, видаючи ці дані, її психіка бере участь у безпосередній обробці інформації. Тому й події ми можемо бачити не в чистому вигляді, а в інтерпретованому, на основі наших емоцій, переживань, колишніх вражень, образів і так далі…

- А ви знаєте, мені колись теж наснився віщий сон, - почав розповідати Стас про свій життєвий випадок.

Ми ще довго розмовляли про різні дива цього світу та його дивовижні випадки, згадували історії, з цим пов’язані, та слухали прості і в той же час незвичайні оповіді Сенсея про загадкову людську психіку та її необмежені можливості. І тільки лише під ранок, коли на небі зайнялася зоря, пішли спати.

Як не дивно, та чи від того що я наслухалася всього відразу, чи то з якоїсь іншої причини, але саме цього ранку мені наснився незвичайний сон – яскравий, емоційний. Найголовніше, що подібних снів у мене ще ніколи не було: ніби моя свідомість парила над землею, спостерігаючи з висоти за тим, що відбувалося у світі. Спочатку все було тихо і спокійно. Але мені стало якось тривожно і страшно, начебто чогось очікувала. І тут я помітила на Сході яскраву червону зірку, яка сходила з верхівок високих білосніжних гір. Ця зірка почала стрімко наближатися і рости у своїх розмірах. Від неї тягнувся якийсь прозорий шлейф. І чим ближче вона до мене наближалася, тим більше цей шлейф захоплював простору, змінюючи світ і роблячи його обриси розмитими і напівпрозорими. І коли я краще придивилася, то побачила, що все, що тільки потрапляло у цей шлейф, все скипало, ніби сама природа повставала проти людської цивілізації, набираючи все більшу й більшу силу. Вибухлі вулкани стрясали Землю своїм гулом. У центрі океанів зароджувалися велетенські хвилі, що стрімко рухалися на мегаполіси. Пожежі бушували там, де недоступна була вода. Вітри закручували величезні смерчі, які знищували все на своєму шляху. Начебто природа обрушила на людство всю ту негативну силу, яку виділили люди протягом існування всієї своєї цивілізації. Мені стало страшно, я заплющила очі. І коли їх відкрила, то побачила себе, стоячи посеред напрочуд розкішного поля з різними красивими квітами. Зірка все так само стрімко наближалася, змінюючи весь простір за собою. Я озирнулася. За мною знаходилися міста, переповнені людьми, які нічого не підозрювали. І вся ця невмолима сила насувалася на них.

Коли зірка наблизилася зовсім близько, я роздивилася, що це – Вершник. Його одіяння та обладунки були зроблені з червоного золота, яке яскраво відсвічувало і горіло червоним вогнем. Навіть кінь Його був укритий попоною, зітканою з дрібних пластин червоного золота. Сліпучий одяг повністю приховував Вершника, залишаючи відкритими лише очі. В руці Він тримав спис. На кінці списа майорів прапор із зображенням бутона лотоса, всередині якого була піраміда, око і ще якісь ієрогліфи та малюнки. Вершник мчав на коні вже по величезному полю чудових квітів.

Та зненацька на повному скаку Червоний вершник різко натягнув поводи, зупинивши коня. І тут я побачила Його погляд, котрий здався мені до болю знайомим. Увагу Вершника привабила маленька, скромна незабудка з п’ятьма небесно-голубими пелюстками. Він спішився з коня і нахилився над квіткою, наче роздивляючись та милуючись нею. І тільки-но Вершник спішився з коня, всі стихії почали затихати і заспокоюватися. До міст докотився лише легкий відголос цієї величезної сили, що рухалася за Воїном. Для мене стало загадкою, чому такого могутнього Вершника зупинила ця непоказна квітка, адже навколо було ціле поле чудових великих квітів? І чи надовго він зупинився?

Навіть коли я прокинулася, мене не полишало відчуття реальності цього сну. І ці два запитання чітко відпечаталися у моїй пам'яті. Мені, звичайно, снилися сни і раніше. Але саме такого реального, повного відчуттів, емоцій, не бачила ще ніколи. І найголовніше, уві сні все було вкрай зрозуміло, я знала справжній сенс всього, що відбувалося, знала, що це дуже важливо. Але коли прокинулася, то не могла ніяк пригадати, що ж він означав і як його розуміти. Залишилися тільки яскраві емоційні враження і ці два питання, що просто врізалися у мою пам'ять.

Цей сон прямо-таки заінтригував мене своєю незвичайністю. Спочатку я подумала, що мій мозок просто в такому вигляді видав мені вчорашню інформацію. Але про те, що мені снилося в таких подробицях, ніхто навіть і близько не згадував. Це мене дещо спантеличило.

Я вибрала момент, коли всі хлопці побігли купатися, і підійшла до Сенсея. Він стояв на мілині, поступово звикаючи до води. Скориставшись його самотністю, я стала розповідати йому свій дивний сон, жаліючись на те, що ніяк не можу пригадати його значення, пам’ятаю лише, що це дуже важливо для мене. Всупереч моїм очікуванням повного розшифрування цього сну з фізіологічної та філософської точок зору, Сенсей лише посміхнувся і якось загадково поглянувши на мене, промовив:

- Прийде час, і ти все дізнаєшся.

Афоризми Сенсея

1. Життя непередбачуване, і в ньому всяке може статися, навіть найдивовижніше, те, що і уявити собі не можеш.

2. Молоде тіло – це зовсім не показник віку душі.

3. Все велике до смішного просте, але дається воно нелегкою працею.

4. Людина є мислячою істотою. Її основна сила дії полягає в її думках.

5. Головне – мати велике бажання, а можливості докладуться.

6. На кожного Віджая знайдеться Раджа.

7. Страх, породжений уявою, бачить небезпеку навіть там, де її зовсім немає.

8. При здорових думках – здоровий дух, а при здоровому дусі – здорове тіло.

9. Будь-який удар, завданий вами у гніві, врешті-решт повертається до вас самих.

10. Можливості людини обмежуються її фантазією.

11. Не можна іншим бажати зла навіть у думках. Бо силою думки ти плетеш пастку для самого себе, для свого тіла і розуму. І чим частіше ти думаєш про це, тим міцнішими стають її сіті, тим тугіше петля.

12. Стань другом ворогу своєму і пробач діяння його, бо і ти недосконалий.

13. Життя коротке, і треба встигнути духовну сутність у серці оспівати.

14. Потрібно постійно працювати над собою, бо дорога кожна хвилина життя, яку треба використовувати як дар Божий для вдосконалення своєї душі.

15. Якщо хочеш розсмішити Бога, розкажи йому про свої плани.

16. Не буває випадковостей. Випадок – це всього лише закономірний наслідок наших неконтрольованих думок.

17. В житті значно важливіша якість прожитих моментів, ніж безглузді роки існування.

18. Мудрість – це надбання душі, а не віку.

19. Будь-яку дію породжує, перш за все, наша сформована думка.

20. Сила слова відроджує силу думки, а сила думки породжує дію.

21. Хто творить з благими думками благе діяння, тому немає потреби сумувати про упущене, бо він набуває значно більшої сили для пізнання своєї душі, ніж перебуваючи в бездіяльності.

22. Фантастика – це всього лише нереалізована реальність.

23. Істинна, справжня віра зароджується на знаннях. А знання приходять через слово, через переконання свого розуму в істинності того явища, яке відбувається.

24. Треба поважати прагнення до пізнання іншої людини, а не сприймати його штиками свого егоцентризму.

25. Пізнати все неможливо, але прагнути цього треба.

26. Найцінніший шлях – це пізнання Бога через розум, коли істинне знання, долаючи тваринне начало, відкриває врата підсвідомості за допомогою ключа Любові.

27. Дурню воздасться за розуміння, а розумному глупо не зрозуміти.

Date: 2016-07-18; view: 244; Нарушение авторских прав