Основні техніки консультативної бесіди та техніки впливу

Консультативна бесіда – це особистісно-орієнтовне спілкування, в якому здійснюється загальна орієнтація в особливостях особистості та проблемах працівника, встановлюється та підтримується партнерський стиль відносин, надається певна психологічна допомога відповідно до потреб, проблематики та характеру консультативної роботи.

Етапи консультативної бесіди:

а) початковий;

б) процесуальний;

в) завершальний;

г) підтримуючий.

Комунікативні техніки у консультативній бесіді.

а) Мовчання:

смисл мовчання – ознака опору, ознака самоаналізу, демонстрація відчаю або безвихідності;

прийоми реагування: кивок головою, повторення останніх слів, інтерпретація останнього висловлювання, спонукання для продовження розповіді, прийом “сидіти у тиші”.

б) Емпатійне слухання:

смисл – не співчувати, а співпереживати, утворювати емоційний резонанс переживанням працівника;

прийоми реагування: уважне слухання, невербальне або словесне вираження власної послідовності думок та почуттів працівнику, іноді непоміченим поглядом, словом, вербалізацією заохочення працівника до більш глибинної демонстрації себе і саморозкриття.

в) Прояснення:

смисл – розкриття смислу (мотиваційного, цільового, операційного) – як для консультанта, так і для працівника – його власних дій. Допомагає відслідкувати амбівалентність почуттів і відносин, особливості використання захисних механізмів, мислення тощо;

прийоми реагування: додаткові питання, пояснення почуттів працівника тощо.

г) Рефлексивна вербалізація.

смисл – підсилення емоційно-смислового резонансу висловлювань працівника;

прийоми реагування: “луна-вербалізація”, “вербалізація-генералізація” тощо.

д) Інтерпретація:

смисл – роз’яснення працівнику прихованого смислу його висловлювань;

прийоми реагування: надати можливість працівнику самостійно інтерпретувати власні висловлювання або поведінку, “читання між рядками” тощо.

е) Саморозкриття:

- смисл – встановлення робочих відносин та полегшення саморозкриття працівника (гуманістична парадигма), моделювання поведінки психологом та підкріплення бажаного образу дій з боку працівника (біхевіориська парадигма), розуміння та прийняття психологом почуттів і переживань працівника (В. Сумін, 1995);

- прийоми реагування: кивок головою, повторення останніх слів, інтерпретація останнього висловлювання, спонукання для продовження розповіді, прийом “сидіти у тиші”.

Техніки впливу:
Науковці виокремлюють чотири основні способи комунікативного впливу навіювання, переконування, наслідування, зараження (своїм настроєм).
Переконування передбачає звернення передусім до свідомості людини з опертям на її почуття й досвід з метою формування в неї свідомого ставлення до норм поведінки іншими словами — зміни поглядів, зняття перепон для надходження нової інформації.
Навіювання — це звернення до неусвідомлюваної сфери психіки Мета його — формування установок до дії Це певна підказка, яку людина приймає при зниженій критичності
Зараження- воно проявляється через передачу певного емоційного стану