Класифікація двигунів внутрішнього згоряння . [1] стор 14-21

Класифікація ДВЗ. Тракторні та автомобільні поршневі двигуни внутрішнього згоряння класифікують за:

►способом сумішоутворення — з внутрішнім (дизельні) та зов­нішнім (карбюраторні) приготуванням горючої суміші;

►способом запалювання суміші — зі спалахуванням від висо­кої температури стисненого повітря (дизельні) та примусовим запалюванням від електричної іскри (карбюраторні, інжектор­ні);

►способом здійснення робочого процесу — чотири- і двотактні;

►видом палива — дизельні, бензинові й такі, що споживають природний газ;

►способом охолодження — з рідинним і повітряним охоло­дженням;

► кількістю циліндрів — на одно-, дво-, чотири-, шести-, восьми-, дванадцятицилінд-рові;

►розміщенням циліндрів (рис. 2.1) — з однорядним ве­ртикальним (а), нахиленим (б), горизонтальним (в), дво­рядним У-подібним (г) та опо-зитним (д) (осі циліндрів роз­міщені під кутом 180°).

Чотиритактні багатоцилін­дрові дизельні двигуни вико­ристовують на тракторах як основні, а двотактні карбюра­торні (одно- чи двоциліндро­ві) — як пускові.

Рис.2.1.Схем кривошипно-

шатунних механізмів

У поршневому двигуні внутрішнього згоряння виділяють пев­ні механізми і системи.Коривошипно-шатпунний механізм перетворює зворотно-по­ступальний рух поршня на обертальний рух колінчастого вала двигуна.Газорозподільний механізм слугує для своєчасного впуску в циліндри свіжої горючої суміші (карбюраторний двигун) чи по­вітря (дизельний двигун) та випуску залишкових продуктів зго­ряння. Упродовж тактів стискування й розширення він роз'єд­нує порожнини циліндрів та атмосферу.Система живлення дизельного двигуна очищує повітря — складову частину горючої суміші — очищує, дозує та відповід­ним чином подає паливо в циліндри, відводить продукти зго­ряння в атмосферу.

Система живлення карбюраторного двигуна призначена для очищення повітря й палива, приготування з них суміші та по­давання її в циліндри, відведення продуктів згоряння в атмос­феру. Система мащення забезпечує подавання оливи до тертьових поверхонь двигуна. Система охолодження підтримує відповідний тепловий ре­жим двигуна в різних експлуатаційних умовах. Система пуску двигуна — пусковий карбюраторний двигун з редуктором або потужний електричний стартер, який живиться від акумуляторної батареї. Для полегшення провертання колін­частого вала, особливо в холодну пору року, застосовують дода­ткові механізми. Система запалювання двигуна забезпечує виникнення в по­трібний момент електричного розряду (іскри) для займання сти­сненої в циліндрах суміші (у дизеля відсутня).

. Порівняльна характеристика 2 і 4 –х такт них двигунів. [1] стор 49

. Порівнянням робочих циклів дво- і чотиритактного двигунів доведено, що за однакових розмірів циліндрів і частот обертання колінчастих валів потужність двотактного двигуна в 1,6-1,7 раза більша, ніж чотиритактного, хоча робочих ходів поршня за цикл він виконує вдвічі більше. Втрата потужності зумовлена невикористанням частини робочого об'єму, погіршенням очи­щення й наповнення циліндра двотактного двигуна.

До переваг двотактного двигуна слід віднести також рівномі­рність крутного моменту, тому що робочий цикл здійснюється упродовж кожного оберту колінчастого вала; конструктивно во­ни простіші за чотиритактні однакової потужності, мають менші масу й габарити.

Недоліки двотактних двигунів: більша порівняно з чотирита­ктними витрата палива (частина свіжого заряду втрачається під час продування циліндра); коротший міжремонтний період, ви­ща теплова напруженість деталей, а також гірше їх мащення (у двигунах такого типу для мащення КПІМ використовують суміш 15-22 частин бензину та однієї частини моторної оливи).

Двотактні двигуни з кривошипно-камерним продуванням за­стосовують там, де, незважаючи на менші економічність і ре­сурс, доцільно мати легкі, потужні, прості й дешеві двигуни. Тому й використовують їх як пускові.

Дизельний двигун порівняно з карбюраторним має такі пере­ваги: на одиницю виконаної роботи витрачає на 20 - 25 % мен­ше палива; працює на дешевшому, менш пожежонебезпечному паливі; дає змогу форсувати потужність наддувом.

Дизельні двигуни порівняно з карбюраторними характеризу­ються більшим тиском газів у циліндрах, що потребує підвище­ної міцності окремих деталей (а це зумовлює збільшення розмі­рів та маси); складною й дорожчою паливною апаратурою; важ­ким пуском, особливо за низьких температур; значним шумом і жорсткою роботою.

Контрольні запитання

1. У чому подібність і відмінність чотири- і двотактного робочих циклів двигунів?

2. Чим зумовлені відмінності теоретичного і справжнього робочих циклів двигунів?

3. Чим відрізняються процеси газообміну дизелів без наддуву і з наддувом повітря?