Класифікація видатків Державного бюджету

Джерело: складено автором на сонові [58, 49]

Як свідчать вищенаведені дані, дійсно, існує доволі розгорнутий ряд класифікаційних ознак, за якими здійснюється групування бюджетних видатків. Однак, враховуючи те, що бюджетний процес в Україні регламентується відповідним нормативно-правовим законодавством, слід враховувати викладені в ньому класифікаційні положення. Так, згідно з 10 ст. Бюджетного кодексу України, видатки класифікуються за функціональною, відомчою програмною та економічною класифікаціями [8, ст. 10]. Зокрема, функціональна класифікація здійснюється відповідно до основних функцій держави, які викладені у вигляді розділів видатків, з низкою підрозділів та груп. Тобто, можна виділити три рівні функціональної класифікації: перший рівень – розділи, в яких визначаються видатки бюджетів на здійснення загальних функцій держави та місцевого самоврядування, другий рівень – підрозділи та групи, в яких конкретизуються напрями спрямування бюджетних коштів на здійснення відповідно функцій держави чи місцевого самоврядування в межах відповідних розділів, третій рівень – цільові видатки за конкретними напрямами діяльності головних розпорядників бюджетних коштів у межах відповідних підрозділів.

У свою чергу відомча класифікація видатків бюджету дає можливість здійснювати повний економічний аналіз і контроль за витрачанням бюджетних коштів. Вона засвідчує, якому міністерству, відомству спрямовуються кошти, тобто містить перелік головних розпорядників бюджетних коштів. На її основі Державне казначейство України та місцеві фінансові органи ведуть реєстр формування і використання фінансових ресурсів розпорядниками бюджетних коштів. Метою відомчої класифікації видатків є оптимізація кількості головних розпорядників коштів бюджетів, поліпшення бюджетного планування та побудова чіткої, організаційно досконалої системи державного управління.

Варто зазначити, що програмна класифікація видатків передбачає розподіл бюджетних призначень за бюджетними програмами на основі застосування програмно-цільового методу. Метою такого підходу є оцінка ефективності та результативності діяльності державних установ. Слід зазначити, що код кожної бюджетної програми містить сім знаків, про порядок складання яких детально зазначено в додатку В.

Економічна класифікація видатків бюджету визначає конкретне спрямування коштів, тобто предметно-цільове їх призначення, і поділяється на:

- поточні видатки – усі платежі бюджету, що передбачаються на поточні цілі;

- капітальні видатки – платежі з метою придбання основного капіталу, створення державних запасів і резервів, землі і нематеріальних активів, а також капітальні трансферти;

- нерозподілені видатки – це видатки з резервних фондів Кабінету Міністрів України, обласних та місцевих адміністрацій та ін.

Формування зазначених класифікацій видатків при складанні проекту Закону України "Про Державний бюджет" здійснюється за структурою кодування відповідно до наказу Міністерства фінансів України № 11 від 14 січня 2011 року "Про бюджетну класифікацію", з якою детально можна ознайомитися у додатках А, Б, В, Д.

Слід зазначити, що видатки бюджетів можуть мати кількісну та якісну характеристики. Якісна характеристика дає змогу встановити економічну природу і суспільне призначення кожного виду бюджетних видатків, кількісна – їх величину. Також видаткова частина державного бюджету поділяється на два структурних підрозділи: видатки загального фонду та видатки спеціального фонду. Фінансування видатків загального фонду здійснюється шляхом залучення коштів, які не мають закріплених джерел фінансового забезпечення. Цей фонд забезпечує фінансування виконання основних функцій і завдань держави, територіальних громад, які певною мірою є узагальненими. У свою чергу видатки спеціального фонду фінансуються за рахунок цільових доходів, визначених під конкретну мету.

Взагалі згідно з ст. 82 Бюджетного кодексу України види видатків бюджетів поділяються на основні три групи:

- видатки на забезпечення конституційного ладу, державної цілісності та суверенітету, незалежного судочинства, а також інші передбачені Бюджетним кодексом України видатки, які не можуть бути передані на виконання Автономній Республіці Крим та місцевому самоврядуванню;

- видатки, які визначаються функціями держави і можуть бути передані на виконання Автономній Республіці Крим та місцевому самоврядуванню з метою забезпечення найбільш ефективного їх виконання на основі принципу субсидіарності;

- видатки на реалізацію прав та обов'язків Автономної Республіки Крим та місцевого самоврядування, які мають місцевий характер і визначені законами України [8, ст. 82].

Слід зауважити, що згідно із функціями, які виконує держава, видатки бюджетів поділяються на 10 категорій:

- видатки на здійснення загальнодержавних функцій;

- видатки на оборону;

- видатки на громадський порядок, безпеку та судову владу;

- видатки на економічну діяльність держави;

- видатки на охорону навколишнього природного середовища;

- видатки на житлово-комунальне господарство;

- видатки на духовний та фізичний розвиток;

- видатки на охорону здоров'я;

- видатки на освіту;

- видатки на соціальний захист та соціальне забезпечення

Щодо розмежування видатків між бюджетами, то слід зауважити, що в ст. 88 Бюджетного кодексу України детально визначено напрями державної діяльності, які фінансуються видатками Державного бюджету, тобто на загальнодержавному рівні. Говорячи про рівень місцевих бюджетів, у ст. 91 наведені види видатків, що можуть здійснюватися з усіх місцевих бюджетів. Проаналізувавши напрями використання бюджетних видатків на загальнодержавному та місцевому рівнях, можна зробити висновок, що головною відмінністю використання бюджетних коштів виступає можливість розпорядження ресурсами на різних бюджетних рівнях: загальнодержавному та місцевому (обласному, районному, місцевого самоврядування).

Перейдемо до певних особливостей організації бюджетного процесу у сфері визначення та фінансування видатків. Варто зауважити, що згідно зі ст. 31 Бюджетного кодексу України Державний бюджет України містить пояснення всіх видатків, окрім таємних, які включаються до нього без деталізації і спрямовуються на діяльність органів державної влади в інтересах національної безпеки [8, с.31].

Також слід представити й таку категорію видатків, як захищені видатки загального фонду бюджету, обсяг яких згідно з ст. 55 Бюджетного кодексу України не може змінюватися при здійсненні скорочення затверджених бюджетних призначень. Відповідно захищеними видатками бюджету визначаються видатки загального фонду на: оплату праці працівників бюджетних установ; нарахування на заробітну плату; придбання медикаментів та перев'язувальних матеріалів; забезпечення продуктами харчування; оплату комунальних послуг та енергоносіїв; обслуговування державного (місцевого) боргу; поточні трансферти населенню та місцевим бюджетам; підготовку кадрів вищими навчальними закладами I-IV рівнів акредитації; заходи, пов’язані з обороноздатністю держави, що здійснюються за рахунок коштів резервного фонду державного бюджету; здійснення розвідувальної діяльності; оплату послуг з охорони державних закладів культури та інші [8, ст. 55].

Підсумовуючи, можна зробити висновок, що класифікація бюджетних видатків є досить широким та розгорнутим питанням, про що свідчать вищенаведені класифікації видатків державного бюджету. Варто зауважити, що формування та застосування наведених класифікацій бюджетних видатків є ефективним у разі поліпшення бюджетного планування та побудови чіткої, організаційно досконалої системи державного управління видатками. Також важливим при здійсненні класифікації видатків є забезпечення прозорості та зрозумілості бюджету для громадськості, підвищення якості надання державних послуг та ефективного використання коштів бюджету.