Поняття та класифікація міжнародних конференцій

Інститут міжнародних конференцій доцільно розглядати і, безперечно, вивчати в нерозривному зв'язку з такими інститутами, як переговори і міжнародні організації: міжнародні конференції розвинулися з переговорів, а міжнародні організації — з конференцій.

Міжнародні конференції як інститут міжнародних відносин і міжнародного права існують порівняно недавно, — з другої половини XIX ст., адже у XVII, XVIII і в першій половині XIX ст. вони скликалися досить рідко, здебільшого за участю глав держав і урядів країн-учасниць, для укладання миру або з'ясування територіальних питань (Вестфальський конгрес 1648 р., Аахенський — 1668 p., Утрехтський — 1712 p., Віденський — 1815 p., Берлінський — 1878 p.). І тільки в другій половині XIX ст. відбулися істотні зміни в характері міжнародних конференцій - вони присвячуються дедалі ширшому колу різноманітних проблем.

Міжнародні конференції можна визначити як збори офіційних представників трьох і більше держав (можлива й участь представників міжурядових організацій) для обговорення і вироблення) (наше — А. Г.) узгоджених позицій з різних питань, які порушують інтереси учасників, і відповідають основним принципам міжнародного права.

У спеціальній літературі зустрічаються різні найменування міжнародних конференцій: конгрес, конференція, нарада, зустріч, з'їзд тощо. Однак відмінність у найменуваннях юридичного значення не має. В наш час, як правило, конференціями називають міжнародні зустрічі дипломатичного характеру. В залежності від важливості питань, що розглядаються, ступенів їх готовності, проводяться. міжнародні конференції на різних рівнях: наради глав держав і глав урядів (Тегеранська — 1943 p., Женевська нарада глав урядів — 1955 p.), наради міністрів закордонних справ, звичайні міжнародні конференції, де кожна держава призначає будь-яку особу главою делегації тощо.

За колом учасників міжнародні конференції поділяють на універсальні, в роботі яких мають право брати участь будь-які держави (вважай і міжнародні організації) і р е г і о н а л ь н і, в яких беруть участь держави, що належать до певного географічного регіону.

Міжнародні конференції поділяються па періодичні (прикладом можуть слугувати Наради з безпеки та співробітництва в Європі 1975 р. і наступні зустрічі представників держав — учасниці НБСЄ у рамках загальноєвропейського процесу) і конференції ad hoc. Останніх більшість.

У залежності від сфери діяльності конференції поділяються на: мирні, політичні, економічні, дипломатичні і змішані. Вони скликаються для однієї з таких цілей:

а) для підготовки й прийняття тексту того чи іншого договору (конференція 1945 р. в Сан-Франціско, на якій прийнятий Статут ООН);

б) для обговорення певних міжнародних проблем і вироблення спільної заяви (Бухарестська конференція з питань народонаселення 1975 p.);

в) для обміну думками та інформацією з певних проблем, а також вироблення рекомендацій (наприклад, Конференція ООН по застосуванню науки і техніки в слаборозвинутих районах — Женева 1963 р.).

Проте не завжди можна віднести конференцію до одного з названих видів, тому що на одній конференції іноді розглядаються різні за своїм характером угоди.