Регіональні міжнародні організації

Поряд з універсальними міжнародними організаціями існують регіональні, членами яких є держави певного географічного регіону. Загальновідомо, що Статут ООН припускає можливість існування регіональних угод або органів. Розділ VIII Статуту ООН «Регіональні, угоди» (ст. ст. 52—54) передбачає умови правомірності створення і діяльності регіональних організацій їх утворення та діяльність повинні відповідати цілям та принципам ООН; вони повинні сприяти Організації Об'єднаних Націй у розв'язанні питань, що відносяться до підтримання міжнародного миру і безпеки, а також у досягненні мирного розв'язання місцевих спорів.

Тобто, регіональними міжнародними організаціями є організації, створені на підставі міжнародної угоди між державами певного географічного району, що ставлять своїм завданням збереження миру в цьому регіоні і повністю відповідають вимогам Статуту ООН.

До регіональних інституційних форм політичного співробітництва юристи відносять Організацію Американських Держав (ОАД), Організацію Африканської Єдності (ОАЄ), Лігу Арабських держав (ЛАД), Організацію ісламської Конференції (ОіК), Раду Європи (РЄ) та ін.

Організація Американських Держав (ОАД) — найдавніша з існуючих міжнародних регіональних організацій. У багатьох вітчизняних і зарубіжних підручниках і навчальних посібниках з міжнародного права, а також довідниках вказується, що ОАД занована в м. Богота (Колумбія) в 1948 p., тобто тоді, коли на IX Конференції американських держав був підписаний Статут ОАД. І хоча формально це так, але фактично це далеко від істини. Отже, вона виникла як правонаступник Панамериканського союзу, утвореного ще в 1890 p., який одержав цю назву в 1910 р. На підтвердження цієї думки можна навести слова відомого італійського юриста П'єранджело Каталано, який на колоквіумі «Європа — Латинська Америка» 15 березня 1991 р. вдало сказав, що «Латинська Америка — це нація республік».

Конституційними документами ОАД є: Міжамериканський договір про взаємну допомогу 1947 р. і Статут, який зазнав три редакції, — в 1948, 1967 і 1985 роках. До ОАД входять 35 держав.

Статут ОАД є документом, який не тільки відповідає сучасним реаліям, але й спрямований у майбутнє. Так, у ст. 1 («Природа і цілі») говориться: «Американські держави цим Статутом засновують міжнародну організацію, яку вони створюють для того, щоб досягти мирного і справедливого порядку, сприяти взаємній солідарності, зміцнити співробітництво одна з одною І захищати свій суверенітет, свою територіальну цілісність і свою незалежність. У складі ООН Організація Американських Держав є регіональною організацією».

За Статутом цілями ОАД є: зміцнення миру і безпеки континенту; сприяння представницькій демократії та її консолідації; запобігання можливого виникнення конфліктів і забезпечення мирного врегулювання спорів, які можуть виникнути між ними; сприяння економічному і соціальному розвитку; обмеження озброєння та ін.

Діяльність ОАД не може бути оцінена однозначно. В її активі і позитивні, й негативні акції. До позитивних моментів Організації можна віднести проведення міжамериканських дипломатичних конференцій, врегулювання деяких збройних конфліктів (між Сальвадором і Гондурасом и 1969 p., Еквадором і Перу в 1981 р.) та ін.

Вищим органом ОАД є Генеральна Асамблея, яка збирається на сесію щорічно. Постійний орган — Генеральний секретаріат, який очолює генеральний секретар. У структурі ОАД є й інші органи. Місцеперебування – м. Вашингтон.

Організація Африканської" Єдності (ОАЄ) — є найбільш чисельною серед міжнародних регіональних організацій — її членами є понад 50 держав Африки. ОАЄ створена на конференції глав урядів незалежних африканських країн у 1963 р. в Аддіс-Абебі. Статут Організації формулює такі цілі ОАЄ: сприяння єдності та солідарності африканських країн; захист їхнього Суверенітету, територіальної цілісності і незалежності; розвиток міжнародного співробітництва, «ліквідація всіх видів колоніалізму в Африці». П. 2 ст. 2 Статуту ОАЄ визначив також ті галузі співробітництва, в яких держави-члени зобов'язувались «координувати і узгоджувати свою діяльність». Це: політика і дипломатія; економіка, транспорт і зв'язок; освіта і культура; охорона здоров'я, харчування та санітарія; наука і техніка; оборона і безпека.

Основні органи ОАЄ: Асамблея глав держав і урядів, що є вищим органом, складається з представників усіх держав-членів організації; Рада міністрів, Генеральний Секретаріат, а також Комісія з питань посередництва, примирення та арбітражу, і ряд спеціалізованих комісій.

За роки свого існування ОАЄ досягла певних позитивних результатів у своїй діяльності, зокрема, відіграла чималу роль у справі врегулювання алжиро-марокканського, сомалійсько-ефіопського та інших конфліктів, у боротьбі за остаточну ліквідацію колоніалізму, у створенні без'ядерної зони в Африці. ОАЄ досягла певних успіхів у нормотворчій діяльності. Серед її актів виділяється Африканська хартія прав людини і народів 1981 р. Важливими є багатосторонні конвенції з урегулювання проблем біженців, про охорону природи і природних ресурсів (1968 p.), Культурна Хартія для Африки 1976 р. та ін.

Ліга Арабських Держав (ЛАД) створена в 1945 р. Вона заснована за етнічно-лінгвіністичним принципом — до неї можуть входити тільки «арабські держави». На початок 1993 р. Ліга нараховувала 22 члени, включаючи Палестину. Цілі ЛАД сформульовані в преамбулі і ст. 2 її Статуту: зміцнення відносин між державами-членами; координація їхньої політики; турбота про справи і інтереси арабських країн; сприяння тісному співробітництву цих держав в галузях фінансово-економічній, транспорту та зв'язку, культури, соціальній, охорони здоров'я.

Основними органами Ліги є Рада Ліги, Політичний та Економічний комітети, Рада спільної оборони, Генеральний Секретаріат. На сесіях Ради ЛАД обговорюються питання, пов'язані з урегулюванням арабо-ізраїльського конфлікту і палестинської проблеми, ірано-іракського конфлікту, а також співробітництва арабських країн у різних галузях. Не дивлячись на певні суперечки між її членами, ЛАД у цілому сприяє виробленню загальноарабської позиції-у боротьбі за справедливе регулювання проблем на Близькому Сході.

Організація Ісламської Конференції (ОІК) з-поміж міжнародних міжурядових організацій виділяється тим, що виникла й існує як організаційно-політичний механізм співробітництва і. консолідації держав за релігійною ознакою. Заснована в 1969 р. Об'єднує більшу частину мусульманських держав (близько 50, у 1992 р. до неї вступив Азербайджан).

ОІК ставить перед собою, зокрема, такі цілі: заохочення мусульманської солідарності між державами-членами; зміцнення співробітництва між ними в економічній, соціальній, культурній, науковій та інших галузях; проведення консультацій держав-членів ОІК у міжнародних організаціях; вживання заходів для збереження миру і безпеки; підтримка боротьби арабського народу Палестини та ін.

Керівні органи — Конференція глав держав і урядів (з 1981 р. скликається раз у три роки); Конференція міністрів закордонних справ (скликається щорічно або в міру потреби); Секретаріат на чолі з Генеральним секретарем. При ОІК діють Ісламський Банк розвитку, Постійний комітет з співробітництва в галузі науки і техніки та інші установи.

Асоціація держав Південно-Східної Азії (АСЕАН) утворена в 1967 р. на конференції міністрів закордонних справ п'яти країн: Індонезії, Малайзії, Сінгапуру, Таїланду і Філіппін. У 1984 р. до неї увійшов Бруней.

Остаточне оформлення Асоціації сталося тільки в 1976 p., коли були підписані Договір про дружбу і співробітництво в Південно-Східній Азії та Декларація злагоди АСЕАН.

За цими документами цілями Асоціації є організація співробітництва в економічній, соціальній та інших галузях; сприяння встановленню миру і стабільності в Південно-Східній Азії.

Керівними органами АСАН є Нарада глав держав і урядів (з 197G р.) і Нарада міністрів закордонних справ. Є також Постійний комітет (У Бангкоці), Секретаріат з місцеперебуванням у Джакарті, 11 галузевих комітетів. Проводяться періодичні зустрічі міністрів економіки, праці, соціального забезпечення, освіти, інформації.

Рада Європи — найдавніша.найбільш представницька і авторитетна міждержавна організація континенту. Заснована в 1949 р. Об'єднує станом на 1.Х.1995 р. 36 країн. 26.IX.1995 р. Парламентська Асамблея РЄ ухвалила рекомендацію про приєднання України до цієї організації.

Рада Європи концептуально заклала нове бачення того, як повинні формуватися міждержавні і міжнародні відносини.

В центрі своєї діяльності Рада Європи ставить турботу про захист прав людини і демократичних інститутів. Поряд з проблематикою прав людини Рада Європи займається головним чином питаннями гуманітарного, правового і соціально-економічного співробітництва, культури, екології та інформатики. Разом із тим,.в останні роки в її діяльності значне місце займає розгляд злободенних і перспективних проблем міжнародного життя, зокрема, регіональні конфлікти тощо.

Рада Європи складається з двох, основних органів: Комітету Міністрів та Консультативної парламентської асамблеї, а також з багаточисельних, утворених ними, допоміжних органів та Секретаріату. Відокремлене становище в інституційній системі Ради Європи посідають Європейська комісія і Суд з прав людини. Вони є незалежними органами, функціонують на підставі окремого багатостороннього договору і складаються з осіб, які працюють у них в особистій якості.

Парламентська асамблея складається з представників парламентів держав-членів Ради Європи. Кожна національна делегація формується так, щоб вона репрезентувала інтереси різних політичних кіл своєї країни, включаючи опозиційні партії. Асамблея збирається тричі на рік (зимою, весною і восени) на свої регулярні сесії в Страсбурзі, де розташована штаб-квартира Організації. Ухвали приймаються більшістю голосів і носять рекомендаційний характер. Проте саме ці ухвали і спрямовують діяльність Комітету міністрів. Комітет Міністрів визначає основні напрями і характер діяльності Ради Європи, його ухвали втілюються в форму або конвенцій та угод, які вимагають наступної ратифікації, затвердження або схвалення з боку держав-членів; або рекомендацій. За їх допомогою досягаються цілі гармонізації внутрішнього законодавства та проведення взаємопов'язаної політики. Для практичного забезпечення своєї діяльності Комітет Міністрів утворив розгалужену мережу комісій, комітетів, підкомітетів та інших допоміжних органів.

Секретаріат Ради Європи — постійно діючий орган. Він виконує роль сполучної ланки між Комітетом Міністрів і Парламентською Асамблеєю. Його очолює Генеральний Секретар. Секретаріат поділяється на 8 директоратів, що відображає основні напрями або галузі діяльності Ради Європи.

В рамках Ради Європи функціонують Європейська комісія з прав людини, Європейський суд з прав людини, Європейський центр молоді, Постійна конференція місцевих і регіональних органів влади Європи, Фонд соціального розвитку.

Радою Європи розробляються і приймаються конвенції з різних питань співробітництва. Вже прийнято понад 145 таких конвенцій.