Міжнародні морські протоки

Морські протоки — це природні шляхи, що з'єднують простори Світового океану. На нашій планеті, як відомо, є близько 300 проток, які в тій чи іншій мірі використовуються для морської та повітряної навігації.

Особливо важливе значення для міжнародного судноплавства мають такі протоки, як Ла-Манш,; Малаккська, Гібралтарська, Магелланова, Балтійські і Чорноморські протоки. Досить згадати широко відомі цифри про те, що через Ла-Манш щорічно проходить понад 40() тис. морських суден, а через Гібралтарську — понад 150 тис.

В доктрині міжнародного права було чимало спроб класифікувати міжнародні протоки. В одному випадку до них зараховували ті протоки, які зв'язують відкриті моря або врегульовані спеціальними угодами, в іншому — міжнародними вважали протоки з інтенсивним рухом суден, що засвідчувала їх важливість для міжнародного судноплавства.

Велике значення для характеристики міжнародних проток має ухвала Міжнародного суду ООН у справі про англо-албанський інцидент у протоці Корфу 1949 р. Суд ухвалив, що вирішальним критерієм для правової кваліфікації протоки, як міжнародної є її «географічне місцеположення, в силу якої вона з'єднує дві частини відкритого моря, і той факт, що вона послуговує для міжнародного судноплавства».

Новим кроком уперед у визначенні правового режиму морських проток стала Конвенція 1982 р. У ній є спеціальний розділ «Протоки, що використовуються для міжнародного судноплавства». Його аналіз дозволяє виділити чотири категорії міжнародних проток, для кожної з яких передбачено відповідний правовий режим.

1. Протоки, які використовуються для міжнародного судноплавства між однієї частиною відкритого моря або виключної економічної зони та другою частиною відкритого моря або виключної економічної зони (ст. 37). До цієї категорії відносяться всі найважливіші міжнародні протоки: Гібралтарська, Малаккська та їй, У них «усі судна і літальні апарати користуються правом транзитного проходу, якому не повинно робитися перешкод» (ст. 38).

2. Протоки, ширина яких перевищує подвійну ширину територіального моря, і, в межах яких у відкритому морі або виключній економічній зоні є такий же зручний, з точки зору навігаційних і гідрографічних умов шлях, як і в прилеглому територіальному морі. У відкритому морі і у виключній економічній зоні відповідно до ст. ст. 58 і 87 діє принцип свободи мореплавства та польотів. У територіальному морі застосовується відповідно правовий режим територіального моря.

3. Протоки, які використовуються для міжнародного судноплавства, в яких, згідно з Конвенцією, встановлюється режим мирного проходу. До цієї категорії відносяться такі міжнародні протоки, як Мессіна (між континентальною частиною Італії, та італійським островом Сіцілія), Тирана.

4. Протоки, прохід в які регулюється в цілому або частково спеціальними міжнародними угодами. До цієї категорії відносяться Магелланова протока, Чорноморські та Балтійські протоки..

У даний час режим чорноморських проток (Босфор, Мармурове море і Дарданелли) регулюється багатосторонньою Конвенцією, укладеною в Монтре у 1936 p., а також національним законодавством Туреччини. Згідно зі ст. 2 Конвенції, в мирний час «торговельні судна будуть користуватися правом повної свободи проходу та плавання в протоках, вдень і вночі, незалежно від прапора і вантажу, без будь-яких формальностей».

Щодо проходу через протоки військових кораблів, Конвенція надає перевагу причорноморським державам. Практично ці держави можуть проводити через протоки надводні військові кораблі всіх класів і підводні човни, надіславши турецькому урядові повідомлення про це не пізніше як за 8 діб.

Нечорноморські держави можуть проводити через протоки лише легкі надводні кораблі. Військові кораблі цих держав можуть перебувати в Чорному морі не більше ніж 21 добу. Попереднє повідомлення про прохід іноземних військових кораблів надсилається урядові Туреччини за 15 діб.

Міжнародні канали

Міжнародні морські канали — це штучні водні шляхи, які використовуються для міжнародного судноплавства. Як штучні споруди, вони становлять невід'ємну частину володінь держави, на території якої їх прокладено, і, як правило, перебувають під її суверенітетом. Проте, морські канали, які з'єднують відкриті моря і використовуються і їй міжнародного судноплавства, мають статус міжнародних, Згідно п. «d» cт. 1 Барселонського Статуту про режим судноплавних шляхів міжнародного значення, прийнятого на Барселонській конференції з транспорту 1921 р. канали, які слугують доповненням природник водних шляхів, прирівнюються до шляхів міжнародного значення. П. 2 ст. 1 конвенції передбачає, що барселонські норми можуть бути розповсюджені також і на штучні водні шляхи у договірному порядку або односторонньою декларацією держави, по території якої їх прокладено. Отже, правовий режим міжнародних морських каналів визнається міжнародними угодами і внутрішніми актами держави, по території якої вони проходять. До числа таких каналів належать Суецький, Панамський, Кільський та Корінфський.

Правовий режим Суецького каналу регулюється багатосторонньою Константинопольською конвенцією 1888 р. і законодавством Єгипту. Конвенція стосовно забезпечення свободи мореплавства через Суецький канал закріпила принцип свободи судноплавства через канал для «всіх торговельних і військових суден усіх прапорів» (ст. І) як у мирний, так і у воєнний час. Основними національними законодавчими актами, які регулюють управління каналом, є Декрет президента від 26.VII 1956 p., Меморандум від 18.Ш.1957 p., Декларація від 24.IV.1957 р., Закон від 10.VII.1957 р,. і Декларація від 18.VII.1957 p., які закріплюють суверенні права Єгипта на канал, з урахуванням норм міжнародного права (зокрема, Конвенції 1888 р.). Для проходження через Суецький канал всі судна зобов'язані брати лоцмана. Військові кораблі проходять через канал вільно і без попереднього повідомлення уряду Єгипту.

Правовий режим Панамського каналу регламентується договором 1903 p., за яким Панама «доручила» управління та охорону каналу США. Канал проголошувався нейтральним, вільним і відкритим для суден усіх прапорів. У 1977 р. підписані і з 1 жовтня 1979 р. набрали чинності два нових договори, укладених між Панамою і СІЛА: Договір про Панамський канал і Договір про нейтралітет та функціонування Панамського каналу. 31 грудня 1992 р. припиняється дія Договору про Панамський канал. Інший договір — про нейтралітет та; функціонування каналу проголошує цей морський шлях «постійно нейтральним морським шляхом», відкритий для судноплавства усіх держав.

Правовий режим Нільського каналу в даний час регламентується законодавством ФРН. Уряд цієї країни в односторонньому порядку видав Правила плавання в Нільському каналі, які передбачають свободу торговельного мореплавства для всіх держав, у будь-який час доби після сплати мита і одержання перепустки; для проходу військових кораблів передбачено дозвільний порядок.

Правовий режим Корінфського каналу визначається національним законодавством Греції, згідно з яким торговельні судна всіх країн мають право вільного проходу через канал після сплати ними встановлених зборів; для проходу; військових кораблів встановлено порядок, який потребує попереднього дозволу