І. 2. Ігрові ситуації як можливість ознайомлення учнів із різними соціальними ролями

Відомо, що урок – це не тільки розповідь про минуле або ознайомлення із діючим законодавством, а й – можливість для учнів та вчителів ознайомитися та обговорити різні життєві ситуації. Так, на уроках історії учні на прикладах із минулого вчаться повазі до морально-етичних принципів українського народу, виховують інтерес до історичного минулого зарубіжних країн. А от на уроках з основ правознавства виникає можливість змоделювати життєві ситуації або їх обговорити. Саме наближеність правової науки до «простого життя» робить цей предмет цікавим і корисним для учнів. Ось що пише з цього приводу автор Олексин Ю. П.: «У соціальній психології виокремлюють певні чинники, що спонукають учнів до активності:

- Пізнавальний інтерес;

- творчий характер навчально-пізнавальної діяльності;

- змагальність;

- ігровий характер діяльності;

- спільність навчальної роботи;

- емоційність занять» (3, ст. 234)

Таким чином, бачимо, що гра якнайкраще спонукає дітей до засвоєння чогось нового: тут є змагальність, емоційність, творчість. Саме гра допомагає легко і невимушено засвоювати різні соціальні ролі: міліціонера і слідчого, судді і адвоката, покупця і продавця, позивача і відповідача. Дитина надалі має не теоретичне знання, відірване від життя, а практичні навички дій у різних правових ситуаціях.

Крім того, гра дозволяє дітям не тільки попробувати різні соціальні ролі, а й формує у них навички роботи і спілкування у соціумі: як знаходити однодумців, як давати відповідь на приниження, як бути включеним у групу і не стати аутсайдером, як бути корисним оточуючим, як знаходити потрібних людей – цьому і не лише цьому вчить метод проектів та ігрові ситуації на уроках.

Не слід забувати слова М. Мамутова про те, що урок – це динамічна і варіативна форма організації процесу цілеспрямованої взаємодії (діяльності і спілкування) певного складу вчителів і учнів, яка містить у собі зміст, форми, методи і засоби навчання, і, яка систематично використовується (в однакові відрізки часу) для вирішення завдань освіти, розвитку і виховання у процесі навчання.(3, стор. 217)

Пометун О. наводить приклади напрямків формування соціальної та комунікативної компетентностей:

«Соціальна компетентність:

1. Організація групових форм роботи «Акваріум», «Ажурна пилка», «навчаючись навчаю» та інших. Формування навичок групової роботи.

2. Робота в парах (запитання один до одного, взаємо оцінка, взаємоконтроль)

3. формування терпимості до різних поглядів, повага до думки іншого.

4. Формування відповідального ставлення до своєї участі у спільній роботі, за реалізацію спільно прийнятого рішення.

5. Залучення до обговорення соціально значимих проблем.

6. Використання навчальних технологій на основі змагань.

Комунікативна компетентність:

1. Проведення диспутів, обговорень, «круглих столів», евристичних бесід, «мозкового штурму», застосування методу «мікрофон по колу» і т. д.

2. Заохочення словникової роботи, ведення термінологічних словників, проведення колоквіумів. Використання історичних та правових словників.

3. Заохочення вживання історичної термінології, вживання історичних термінів у контексті.

4. Заохочення учнів до активного спілкування.

5. Словесний розбір виконаної роботи.

6. Рецензування» (11, ст. 100)

Таким чином, створення ігрових ситуацій сприяє розвитку соціальних та комунікативних навичок спілкування.