Полезное:
Как сделать разговор полезным и приятным
Как сделать объемную звезду своими руками
Как сделать то, что делать не хочется?
Как сделать погремушку
Как сделать так чтобы женщины сами знакомились с вами
Как сделать идею коммерческой
Как сделать хорошую растяжку ног?
Как сделать наш разум здоровым?
Как сделать, чтобы люди обманывали меньше
Вопрос 4. Как сделать так, чтобы вас уважали и ценили?
Как сделать лучше себе и другим людям
Как сделать свидание интересным?
Категории:
АрхитектураАстрономияБиологияГеографияГеологияИнформатикаИскусствоИсторияКулинарияКультураМаркетингМатематикаМедицинаМенеджментОхрана трудаПравоПроизводствоПсихологияРелигияСоциологияСпортТехникаФизикаФилософияХимияЭкологияЭкономикаЭлектроника
|
І. 1. Ігрові технології навчання на сучасному етапі розвитку української освітиНавчальна гра може тривати від кількох хвилин до цілого уроку й може використовуватися на різних етапах, а також у позакласній роботі. Будь-яка гра включає три основні етапи: - підготовчий (формулюється мета гри, відбирається навчальний зміст, розробляється сценарій, готується обладнання, розподіляються ролі, проводиться інструктування і т. д.); - безпосереднє проведення гри; - узагальнення, аналіз результатів. На відміну від розвивальних, навчальні ігри мають певні істотні характеристики та сталу структуру. До основних взаємопов’язаних компонентів гри належать: - ігрова задумка; - правила; - ігрові дії; - дидактичні завдання (пізнавальний зміст); - обладнання; - результат гри. Ось що пише про ігрові методи Полетило С. Л.: «Ігрові технології навчання відрізняються від інших технологій тим, що гра: - добре відома, звична й улюблена форма діяльності для людини будь-якого віку; - ефективний засіб активізації учнів та дорослих. У гра легше долаються труднощі, перешкоди, психологічні бар’єри; - мотиваційна за своєю природою (по відношенню до пізнавальної діяльності вона вимагає від учнів ініціативності, творчого підходу, уяви, цілеспрямованості); - дозволяє вирішувати питання передачі знань, умінь, навичок; - багатофункціональна, її вплив на учня неможливо обмежити одним аспектом; - переважно колективна, групова форма роботи, в основі якої знаходиться змагання. В якості суперника може бути як сам учень (переконання себе, покращення свого результату), так і інший; - має кінцевий результат. У грі учасник має отримати приз: матеріальний, моральний (грамота, широке оголошення результату, заохочення), психологічний (самоствердження, підвищення самооцінки); - має чітко поставлену мету й відповідний педагогічний результат (10, стор. 27) Ось що повідомляє Н. П. Наволокова щодо моделей ігр, які мають на меті активізацію пізнавальної діяльності учнів: «На практиці в системі активного навчання використовуються такі моделі навчальної гри: імітаційні, операційні, рольові, сюжетні, ігри-змагання. В імітаційних іграх під час заняття імітується діяльність організацій, подій, конкретна робота людей (журналіст, політик, еколог та ін.), обстановка, умови, в яких відбувається подія. Сценарій імітаційної гри містить сюжет події, опис структури та призначення імітованих об’єктів. Прикладом може бути урок-мандрівка, урок-екскурсія і т. д. Операційні ігри допомагають відпрацювати виконання певних специфічних операцій (методику проведення дискусій, конференції, бесіди, диспуту). В операційних іграх моделюється процес діяльності. Вони приходять в умовах, що імітують реальну обстановку (урок-розслідування, урок-суд). У рольових іграх відпрацьовується тактика поведінки, дій, виконання функцій. Між учасниками розподіляються ролі з обов’язковим змістом відповідно до проблемної ситуації, винесеної на обговорення. Для проведення таких ігор доцільно використовувати такі типи нестандартних уроків: урок-КВК, урок-подорож, урок-казка, урок-композиція. Усі навчальні ігри, активізуючи увагу, підвищуючи інтерес до вивчення предмета, мають спільні вимоги до проведення: коли гра вже почалася, ніхто не має права втручатися і змінювати її хід (лише коригує дії учасників, якщо вони змінюють мету гри), наприкінці кожної гри мета аналізується та обговорюється, констатуються результати, обговорюються помилки. Структура розгорнутої ігрової діяльності включає такі компоненти: - спонукальний (потреби, мотиви, інтереси, прагнення, які визначають бажання брати участь у грі); - орієнтувальний (вибір засобів та способів ігрової діяльності); - виконавчий (дії, операції, які надають можливості реалізувати ігрову мету); - контрольно-оцінювальний (коригування та стимулювання активності в ігровій діяльності)» (7, ст. 14) Таким чином, у поданому уривку ми бачимо не тільки різноманіття різних ігрових методів на уроках історії та основ правознавства, а й можемо прослідкувати види ігрових ситуацій: імітаційні, рольові, операційні, сюжетні, ігри-змагання. І саме на сучасному етапі розвитку української освіти, коли мова йде про формування всебічно розвиненої особистості – ми маємо пам’ятати про роль ігор як своєрідного тренінгу щодо майбутніх ситуацій дорослого життя.
|