Тема 6. Державно-громадське управляння освітнім закладом в Україні

План теми:

1. Сутність поняття, мета, предмет, завдання, зміст державно-громадського управління освітою.

2. Зв’язки з громадськістю у формуванні іміджу освітнього закладу.

3. Соціальне партнерство як інструмент забезпечення стратегічного розвитку освітнього закладу.

4. Моделі державно-громадського управління освітнім закладом.

Під державно-громадським управлінням розуміють процес поєднання різноспрямованої діяльності державних та суспільних суб'єктів управління в інтересах людини, соціуму, влади.

Основною метоюдержавно-громадського управління освітою є інтеграція державного вертикального управління та партнерського горизонтального управління на основі врахування громадської думки й залучення громадян до ухвалення управлінських рішень, оптимальне поєднання державних і громадських структур в управлінні навчальних закладів на користь учасників навчально-виховного процесу, громадськості і держави.

Під іміджем освітнього закладу ми розуміємо емоційно забарвлений образ, який утворився у масовій свідомості і який визначається співвідношенням між різними сторонами його діяльності та транслюється у зовнішнє середовище.

Етапи формування і утвердження іміджу освітнього закладу:

- початок цілеспрямованої роботи з формування іміджу освітнього закладу;

- активне формування іміджу школи;

- підтримка, корегування й оновлення сформованого іміджу освітнього закладу.

Соціальне партнерство в освіті – це тип соціальних відносин, для яких притаманні наступні властивості: наявність сторін, які мають як спільні, так і відмінні чи протилежні інтереси; орієнтація сторони на пошук та досягнення соціальної згоди, а не на конфронтацію; об’єктивна зацікавленість всіх соціальних суб’єктів у конструктивному розв’язанні питань освіти, особистісного самовизначення учнів.

Ключовими категоріями у визначенні соціального партнерства є «інтереси», «взаємодія» і «стратегія розвитку освітнього закладу». Як відомо, рушійною силою в діяльності будь-якого соціального суб’єкта є його соціально-економічні інтереси.

Існує декілька моделей державно-громадського управління навчальним закладом. Г. Єльникова доводить, що залучення громадськості до прийняття управлінських рішень на різних щаблях управлінської вертикалі можна здійснити різними способами, і пропонує моделі державно-громадського управління.

Перша модель структурно-громадського супроводу. Другою є модель інформаційно-громадського супроводу. Третя модель субординаційно-проміжного партнерства.

Контрольні питання і завдання:

1. У чому полягає сутність державно-громадського управління освітою?

2. Визначте понятійно-категоріальне поле державно-громадського управління освітою.

3. У чому полягає мета державно-громадського управління освітою?

4. Якими є завдання державно-громадського управління освітою?

5. Розкрийте зміст державно-громадського управління розвитком освіти?

6. Які напрямки роботи інтегрує державно-громадське управління розвитком освітою?

7. Які функції виконує держава за державно-громадським управлінням розвитком освітою?

8. Які нормативні документи визначають юридичну можливість упровадження в навчальному закладі державно-громадського управління?

9. Які обов’язки покладаються на громадськість за державно-громадським управлінням розвитком освітою?

10. Визначте основні шляхи та форми виховання громадянськості в умовах освітнього закладу.

11. Розкрийте сутність поняття«імідж освітнього закладу».

12. Охарактеризуйте етапи формування іміджу освітнього закладу.

13. На яких принципах ґрунтується розвиток зв’язків освітнього закладу з громадськістю.?

14. У чому полягає сутність соціального партнерства в освіті?

15. Розкрийте основні принципи соціального партнерства в освіті.

16. Проаналізуйте моделі соціального партнерства навчального закладу.

17. Охарактеризуйте основні складові державно-громадської моделі управління освітніми закладами.

18. Проаналізуйте моделі державно-громадського управління освітнім закладом.

Література до теми:

1. Андрущенко В. П. Державно-громадський характер управління освітою / В. П. Андрущенко // Вища школа України. – 2011. - № 3. – С. 5–8.
2. Воронова С. В.Основи роботи менеджерів освіти з громадськими організаціями: навч. посіб. / С. В. Воронова. – Одеса, 2011. – 172.
3. Грицяк Л. Д. Державно-громадське управління розвитком освіти на державному, регіональному та інституціональному рівнях / Л. Д. Грицяк // Стратегічні пріоритети. − 2009. − № 3 (12). − С. 59-66.
4. Державно-громадське управління школою. – К., 2010. – 128 с.
5. Зайченко О. І. Шляхи розвитку державно-громадського управління в системі освіти / О. І. Зайченко // Теорія та методика управління освітою. – 2010. – № 4. – С. 1-9.
6. Іщенко М. П. Основні напрями оптимізації державно-громадського механізму управління освітою в Україні в контексті глобалізаційних процесів / М. П. Іщенко // Фінансовий простір. – 2011. - № 3 (3) – С. 147–154.
7. Пастовенский О. В. Полісттруктурна модель громадсько-державного управління загальною середньою освітою О. В. Пастовенский // Шляхи освіти. – 2012. – № 1. – С. 12–18.
8. Указ Президента України Про національну доктрину розвитку освіти у XXI столітті: від 17.04.2002 № 347 // Офіційний вісник України. – 2002. – № 16. – С. 12-24.
9. Філіпова В. Зарубіжний досвід державно-громадського управління освітою / В. Філіпова // Освіта і управління. – 2013. – № 1/2. – С. 144–149.
10. Шевченко С. О. Державно-громадське управління якістю вищої освіти в Україні: теоретико-методологічні засади та механізми практичної реалізації / С. О. Шевченко. – Дніпропетровськ, НГУ, 2011.