Полезное:
Как сделать разговор полезным и приятным
Как сделать объемную звезду своими руками
Как сделать то, что делать не хочется?
Как сделать погремушку
Как сделать так чтобы женщины сами знакомились с вами
Как сделать идею коммерческой
Как сделать хорошую растяжку ног?
Как сделать наш разум здоровым?
Как сделать, чтобы люди обманывали меньше
Вопрос 4. Как сделать так, чтобы вас уважали и ценили?
Как сделать лучше себе и другим людям
Как сделать свидание интересным?
Категории:
АрхитектураАстрономияБиологияГеографияГеологияИнформатикаИскусствоИсторияКулинарияКультураМаркетингМатематикаМедицинаМенеджментОхрана трудаПравоПроизводствоПсихологияРелигияСоциологияСпортТехникаФизикаФилософияХимияЭкологияЭкономикаЭлектроника
|
Виробництво. вании між людиною і природою, у ре-
вании між людиною і природою, у ре- зультаті якого відбувається пристосування, зміна природної речовини для потреб людини. Політична економія розглядає виробництво з двох боків — як єдність природних і суспільних відносин. Вплив людини на сили природи, зміна предмета природи для задоволення потреб індивіда і суспільства являють собою природне середовище виробництва. Але люди працюють не поодинці, а гуртом, групами, колективами. Навіть у первісній общині існував Воробйов Є. М. ЕКОНОМІЧНА ТЕОРІЯ. Модульний курс природний поділ праці, який передував суспільному. Поглиблення останнього на певному етапі створює умови для виникнення товарного виробництва, коли люди працюють один для одного. Обмінюючи свої товари і послуги на ринку, вони прирівнюють різноманітні види власної праці. Праця кожної людини — це частка загальнолюдської праці, що витрачається у суспільстві. Тому праця людини завжди є суспільною, як і виробництво, навіть якщо людина самостійно виконує всі операції для виробництва певного продукту. Адже крім того, що вона використовує знаряддя праці, виготовлені іншими, у її праці акумулюється і реалізується весь виробничий досвід, накопичений попередніми поколіннями. Людина працює для того, щоб задо- ВІдтворення вольнити свої потреби. Вона не може припинити виробляти, так само, як не може припинити споживати. Тому виробництво — це процес безперервний, постійно відновлюваний. І як такий він має назву «відтворення». Розрізняють два типи відтворення: звичайне і розширене. Звичайне відтворення — це відновлення виробництва в тому ж обсязі, у тих самих масштабах. Розширене — відновлення виробництва у збільшених масштабах. Звичайне відтворення — момент розширеного, оскільки перш ніж збільшити масштаби виробництва, його необхідно відтворити в початковому обсязі. На жаль, є і третій тип — стагнуюче відтворення, яке здійснюється на звуженій основі. Такий тип відтворення притаманний економічним системам, що перебувають у кризі; Саме він характеризував українську економіку 90-х років, коли обсяг національного продукту з 1991 по 1999 рік зменшувався.
Людина впливає на речовину природи за допомогою комплексу засобів. У політичній економії розрізняють предме- ти і засоби праці. Перші — це природна речовина, те, на що впливає людина (земля, корисні копалини тощо), другі — це те, чим людина впливає на предмет праці (знаряддя, машини і т. ін.). Засоби і предмети праці називаються засобами виробництва, а разом із людьми, які приводять їх у дію, вони утворюють продуктивні сили суспільства. У сучасних умо- Модуль I. Основи ринкової економіки та мікроекономіки вах до останніх належать й інші фактори — технологія, інформація, наука тощо. У процесі виробництва внаслідок суспільного поділу праці люди вступають у стосунки один з одним, які називаються економічними або виробничими відносинами. їхній характер залежить від багатьох факторів — економічних і соціальних. Серед них — забезпеченість ресурсами, ступінь економічної свободи, характер відносин власності, що складаються, правова культура, здатність держави підтримувати правопорядок і багато інших.
Розрізняють галузеву структуру виробництва, регіональну, відтворювальну тощо. Галузева структура представлена галузями — сталеливарною, машинобудівною, паливно-енергетичною тощо. Виробництво може поділятися на підрозділи: 1) виробництво засобів виробництва; 2) виробництво предметів споживання; 3) послуги. Виділяють також виробництво інтелектуального продукту, духовних благ. Відтворювальний аспект передбачає розчленування цілого на чотири фази: 1) виробництво; 2) розподіл; 3) обмін; 4) споживання. Перша фаза — власне виробництво матеріальних благ, вихідний пункт відтворення. Розподіл як момент виробництва—розподіл людей між різними родами виробництва; у вузькому розумінні — розподіл частин у створеного продукту між господарськими суб'єктами. Обмін як момент виробництва — обмін діяльністю між людьми; у вузькому розумінні — форма суспільного зв'язку між виробниками і споживачами. Споживання як момент виробництва — виробниче споживання (засобів виробництва); у вузькому розумінні — споживання для задоволення власних потреб. Споживання — кінцева стадія відтворення. Марксизм розглядає ці чотири фази як «відмінність усередині єдності», визначальною вважаючи стадію виробництва, що є первинною і обумовлює рух усіх інших фаз. Останні за принципом зворотного зв'язку мають вплив на характер і динаміку виробництва. Сьогодні це положення Воробйов Є. М. ЕКОНОМІЧНА ТЕОРІЯ. Модульний курс («примат виробництва») заперечується. Одні дослідники, за традицією з «міновою концепцією», первинною фазою вважають обмін, інші — необхідність урахування діалектичного взаємозв'язку матеріальної і духовної сфер, треті первинною вважають ноосферу або сферу розуму.
Розрізняють вищу мету суспільного виробництва і локальну сукупність мак-роекономічних цілей. Вища мета суспільного виробництва спрямована на найповніше задоволення матеріальних і духовних потреб людини та суспільства. Вища мета — це наукова абстракція, оскільки суспільство — це сукупність інтересів індивідів, соціальних груп, класів, що реалізуються у суперечностях. У ринковій економіці люди мають неоднаковий доступ до ресурсів, власності, влади. У той же час вища мета — реальна абстракція, яка певною мірою реалізується у зрілому громадянському суспільстві постіндустріальної епохи. Макроекономічні цілі передбачають взаємопов'язану сукупність інструментів державного регулювання основних макроекономічних пропорцій. Ці цілі можна подати у вигляді так званого «магічного п'ятикутника» — економічне зростання, повна зайнятість, стабільність цін, бездефіцитний бюджет, рівновага платіжного балансу. Чому його називають магічним? По-перше, у довгостроковій перспективі досягти названих цілей не вдається жодній економічній системі, навіть найбільш багатим країнам традиційної ринкової економіки. Економічне зростання переривається спадом, повна зайнятість — циклічним безробіттям, стабільність цін — взагалі фантом, бо в ринковій економіці ціни підвищуються і відповідно до «ефекту храповика» не повертаються на попередній рівень. Рідко вдається сформувати бездефіцитний бюджет та платіжний баланс. По-друге, сама сукупність цілей є суперечливою. Повна зайнятість обумовлює підвищення цін (інфляцію), економічне зростання не забезпечує позитивного балансу державного бюджету. Рівновага економічної системи періодично порушується і знову відновлюється. Фактори виробництва — це основні ресурси, компоненти, елементи або об'єкти виробництва, що є його рушійною Модуль I. Основи ринкової економіки та мікроекономіки
силою і мають вирішальний вплив на результативність виробництва та його ефективність. Традиційний підхід класичної політичної економії передбачав виділення землі, праці, капіталу як факторів виробництва. Сучасний доповнює цю тріаду такими факторами, як здатність до підприємництва, інформація, сучасна наука, що також перетворилася на виробничу силу. Називають і екологічний фактор виробництва, що має подвійний вплив на його динаміку — або як імпульс, або як гальмо. Розглянемо стисло характеристику факторів. Земля — природний ресурс. У сільському господарстві це головний засіб виробництва, поза ним — джерело сировини. Це речовина природи, предмет праці, який людина видозмінює у процесі самої праці. У неокласичному напрямі цей ресурс відокремлюється від природних умов і розглядається як капітал. Капітал — це сукупність засобів виробництва — знаряддя, матеріали, сировина тощо. Він — джерело доходу. Сучасні погляди розширюють поняття капіталу до нематеріальних форм. Людський капітал — знання, здібності, кваліфікація — реалізуються людиною у повсякденній трудовій діяльності, забезпечуючи одержання більш високого прибутку. Праця — доцільна діяльність людини, спрямована на перетворення речовини природи, створення матеріальних благ і послуг для задоволення потреб людей. Підприємництво — унікальна здібність, що виявляється рідко, просування інновацій на ринок шляхом ризикової діяльності. Підприємець діє в умовах невизначеності, обираючи найбільш ефективну комбінацію факторів і координуючи діяльність учасників виробництва. (Більш детальна характеристика деяких із названих факторів буде розглядатися у відповідних розділах). Інформація як фактор виробництва — це одночасно і об'єкт, і процес створення, зберігання, передачі, використання особливого ресурсу, що сприяє виробленню адекватних економічних рішень, здатних забезпечити функціонування фірми і суспільний прогрес взагалі. Воробйов Є. М. ЕКОНОМІЧНА ТЕОРІЯ. Модульний курс Наука як фактор виробництва створює інновації. Інновації забезпечують майбутнє. Світ без науки — світ без майбутнього.
Виробнича функція відображує залежність між кількістю виробленої продукції і факторами виробництва. Праця, капітал, земля, здатність до підприємництва використовуються як фактори. Якщо обсяг виробництва позначити буквою Q, працю — L, капітал — К, природний ресурс (землю) — Z, а підприємництво — Е, то виробнича функція буде мати вигляд: Q=F(L,K,Z,E). Це означає, що оптимальний обсяг продукції досягається за умов використання усіх чотирьох факторів виробництва за даного рівня технології і продуктивності праці. Фактори виробництва характеризуються взаємозамінністю, коли вони комбінуються у певних пропорціях. Ці пропорції залежать від обсягу ресурсів, їхньої обмеженості, можливості альтернативного використання. Перевагу за інших рівних умов буде надано найбільш дешевому, найбільш продуктивному фактору, а також найкращій комбінації факторів з точки зору ефективності виробництва. В економічній літературі відома виробнича функція Дугласа-Кобба, у якій обсяг виробництва залежить від двох факторів: капіталу і праці. Вона має такий вигляд: Q=F(K,L) Ця функція абстрагована від часового фактору, у тому числі технічного прогресу, який розвивається в часі. З огляду на це виробнича функція матиме інший вигляд: Q=F(K,L,t), де t — фактор часу з урахуванням технічного прогресу. Використовуючи інші відомі нам фактори, виробничу функцію можна перетворити на більш широку модель. Модуль I. Основи ринкової економіки та мікроекономіки Date: 2015-12-13; view: 405; Нарушение авторских прав |