Полезное:
Как сделать разговор полезным и приятным
Как сделать объемную звезду своими руками
Как сделать то, что делать не хочется?
Как сделать погремушку
Как сделать так чтобы женщины сами знакомились с вами
Как сделать идею коммерческой
Как сделать хорошую растяжку ног?
Как сделать наш разум здоровым?
Как сделать, чтобы люди обманывали меньше
Вопрос 4. Как сделать так, чтобы вас уважали и ценили?
Как сделать лучше себе и другим людям
Как сделать свидание интересным?
Категории:
АрхитектураАстрономияБиологияГеографияГеологияИнформатикаИскусствоИсторияКулинарияКультураМаркетингМатематикаМедицинаМенеджментОхрана трудаПравоПроизводствоПсихологияРелигияСоциологияСпортТехникаФизикаФилософияХимияЭкологияЭкономикаЭлектроника
|
Сучасні економічні школи
До сучасних економічних шкіл належать неокласичний напрям, кейнсіанство, монетаризм, інституціоналізм та деякі інші
Одним із найвидатніших економістів кінця XIX — початку XX століття був Альфред Маршалл. Основна його праця «Принципи економічної науки», видана у 1890 році, залишається й на сьогодні актуальним класичним твором економічної теорії. Методологічною основою досліджень А. Маршалла, а також ряду інших економістів (К. Менгера, Ф. Візера, Е. Бем-Ба-верка та ін.), була теорія маржиналізму (граничної корисності), яка, на відміну від теорії трудової вартості, найбільш складну категорію економічної теорії — вартість — трактувала з протилежних позицій. Хоча, на противагу іншим маржиналістам, А. Маршалл і тут виявив оригінальне бачення цієї проблеми. (Теорія граничної корисності буде розглядатися нами в одному з наступних розділів першого модуля навчального посібника).
Теоретична школа, кейнсіанства названа на честь її засновника, видатного англійського економіста Джона Мейнарда Кейнса. Його вважають творцем нового сучасного напряму макроеконо-мічної теорії, породженого поглибленням суперечностей капіталізму, ринкової економіки у кінці XIX — першій третині XX століття. Економічні кризи ринкової системи, що почали виникати частіше, поставили перед наукою і господарчою практикою нові завдання. Знадобилися нові підходи до усвідомлення ролі держави щодо підтримання макроекономічних пропорцій. Настав час теорії Джона Мейнарда Кейнса, який У праці «Загальна теорія зайнятості, відсотка і грошей» здійснив справжню революцію у поглядах на економічну роль держави. Він виступив з гострою критикою центрального положення класичної школи про здатності ринкового механізму підтримувати економічну систему у стані рівноваги, забезпечувати економічне зростання і повну зайнятість. Зазвичай кейнсіанство трактується як теорія, що вперше Воробйов Є. N1. ЕКОНОМІЧНА ТЕОРІЯ. Модульний курс
обґрунтувала необхідність систематичної і глибокої участі держави в регулюванні економічного життя. Більше того, Кейнс висунув нові положення, що перевернули загальноприйняті уявлення. Це ідеї про ефективний попит і роль держави у забезпеченні його обсягу. Саме недостатність такого попиту — основа криз і безробіття. Необхідність активного стимулювання попиту, зокрема шляхом збільшення державних витрат, пов'язана з тим, що у людей превалює психологія, пов'язана зі збереженням доходів. Споживання збільшується в меншій мірі, ніж зростають доходи. Це наслідок відкритого психологічного закону. Також Джон Кейнс розробляв концепцію мультиплікатора — коефіцієнта, що відображає залежність приросту національного доходу від приросту інвестицій. Це означало, що 100 од. інвестицій, вкладених у виробництво через систему міжгалузевих зв'язків, дають багатократний приріст національного доходу. Вихідні категорії кейнсіанства — споживчі, інвестиційні та державні витрати — визначають обсяг сукупного попиту, стимулюють виробництво і зайнятість. Ці та інші положення теорії Дж. М. Кейнса будуть розглянуті у темах другого модулю. Будь-яка економічна теорія у динамічно змінюваних умовах уже не може пояс- нити нові реалії господарського життя, поступаючись місцем новим теоретичним положенням. Так, на зміну кейнсіанству знову, хоч і на більш високому витку спіралі, приходить економічна школа неокласичного ліберального напряму — монетаризм. Батьком сучасного монетаризму вважають Міл-тона Фрідмана, який очолював Чиказьку економічну школу. Згідно з уявленнями цієї теорії, ринок сам долає проблеми нерівноваги, що час від часу виникають в економіці. Втручання держави у відтворювальний процес лише посилює нестабільність. Монетаризм змінює вектор стимулювання з попиту на пропозицію. В основу теорії покладено кількісну теорію грошей, концепцію міцного зв'язку обсягу грошової маси і швидкості грошового обігу — з одного боку, й обсягу внутрішнього національного продукту і рівня цін — з іншого. Йдеться про рівняння Фішера М • V = Р • Q-»→M = PQ/ У де М — обсяг грошової маси; V — швидкість обігу грошових одиниць; Q — обсяг ВВП; Р — загальний рівень цін. Модуль І. Основи ринкової' економіки та мікроекономіки Державі монетаризм відводить скромну роль — регулювати грошовий обіг і створювати умови для розвитку приватного підприємництва. На практиці прискоренню нагромадження капіталу, зростанню виробництва і зайнятості перешкоджають необгрунтовано високі податки й помилки уряду в економічній політиці. Збільшення необгрунтованих державних витрат зумовлює розкручування інфляційної спіралі, збільшення відсоткових ставок, подорожчання кредиту, обмеження інвестиційного процесу, скорочення виробництва, зростання безробіття. Які ж рецепти пропонує монетаризм? Передбачається через скорочення бюджетного дефіциту й подорожчання кредиту досягти зниження попиту. Це спричинить банкрутство нерентабельних підприємств і тимчасовий спад виробництва. На ринку залишаться лише потужні товаровиробники, яким необхідно створити сприятливий інвестиційний клімат, скоротити податки на бізнес і здешевити кредити. Як наслідок, зростуть інвестиції, виробництво і зайнятість. Збільшення товарної пропозиції викличе зниження цін.
У 90-х роках XX століття широкої популярності набула така економічна шко- ла, як інституціоналізм. її видатні представники — Томас Веблен, Джон Голбрейт — виходять із тісного взаємозв'язку динамічно змінюваних у процесі еволюції економічних і неекономічних факторів. Основна увага в теорії приділяється ролі, виконуваній різноманітними інститутами у прийнятті економічних рішень. Суспільні інститути — найрізноманітніші структури й відносини — від власності та ринку до сім'ї і профспілки. Особливе місце посідають елементи соціальної структури, форми організації та регулювання економічної діяльності. Без соціального контролю з боку суспільства за діяльністю всієї сукупності інститутів, і насамперед економічних, не можна досягти ефективного функціонування системи. Це надзвичайно важливо в тих сферах, у яких найбільш виразно виявляється «фіаско ринку» — економічні, соціально-культурні, регіональні проблеми. Воробйов Є. М. ЕКОНОМІЧНА ТЕОРІЯ. Модульний курс Date: 2015-12-13; view: 1292; Нарушение авторских прав |