Зародження економічних знань і перші наукові економічні школи

Економіка — поняття містке й багато­планове, має різні значення і тлумачення. По-перше, економіка — це система господарства. У широ­кому розумінні — сукупність матеріальних і духовних умов виробництва матеріальних і нематеріальних благ, що вико­ристовуються людьми для перетворення речовини природи з метою задоволення своїх потреб, створення умов життєза­безпечення населення.

Економіка (авторство терміну належить давньогрецько­му філософу Ксенофонту) являє собою єдність двох начал:

Воробйов Є. М. ЕКОНОМІЧНА ТЕОРІЯ. Модульний курс

oikos (ойкос) — дім, господарство і nomos (номос) — закон, порядок. Разом вони утворюють поняття «економіка», тоб­то господарство, яке слід вести відповідно до встановленого порядку, за певними нормами і законами.

По-друге, економіка — це сукупність економічних від­носин, що складаються між людьми в процесі їхньої жит­тєдіяльності.

По-третє, економіка — це знання, яке на певному етапі перетворюється на науку про закономірності господарсько­го життя, систему економічних відносин між людьми. Це наука про те, як в умовах обмежених ресурсів знайти спосо­би найбільш ефективного їх використання для задоволення суспільних і особистих потреб.

Економічне знання виникло у глибокій давнині. Учення мислителів Стародавньо­го Сходу (Китаю, Індії), економічна думка Стародавньої Греції і Стародавнього Риму містили часто досить глибокі уявлення про господарський устрій, методи управління господарством. Розглядалися й такі значущі суспільні процеси і категорії, як розподіл праці, відносини панування і підпорядкування, власності та соціальної справедливості, багатства і бідності, основи ста­більності держави. Минули тисячоліття, але й сьогодні еко­номічна теорія досліджує ті самі або подібні процеси, хоча й на якісно іншому рівні.

Перші наукові школи формувалися у XVI-XVIII сто­літтях. Найбільш значущими умовами, які сприяли пере­творенню економічного знання на народжувану економічну науку, були:

1) поглиблення суспільного поділу праці, еволюція приватної власності, що спричинила динамічний розвиток товарно-грошових, тобто ринкових відносин;

2) формування національних держав, яке сприяло якісним змінам у розвитку економічного життя суспіль­ства — держава стала одним із головних суб'єктів економіки;

3) усвідомлення взаємовигідної торгівлі між держава­ми — зовнішня торгівля набула широких масштабів;

4) формування нової соціальної структури суспільства з притаманними їй економічними інтересами.

Модуль I. Основи ринкової економіки та мікроекономіки

Усе це викликало ускладнення економічних процесів і явищ. Емпіричні спостереження і поверхові узагальнення з часом поступалися місцем дослідженню стійких, повторю­ваних взаємозв'язків, тобто закономірностей, що проявля­ються у господарському житті. Процес цей визрівав повільно і поступово. Економічне знання перетворювалося на науку.

Серед перших наукових шкіл економічна теорія виділяє:

—меркантилізм;

—школа фізіократів як предтеча класичного напряму;

—класична школа;

—історична школа.

Термін отримав свою назву від італ. mercante — («мерканте» — торговець, ку-

пець). Теорія виникла в період зародження капіталізму, ран­нього етапу первісного нагромадження капіталу. Звідси й уявлення меркантилістів, які пануючою сферою економіки вважали торгівлю (сферу обігу), де, на їхню думку, і ство­рюється багатство країни, прибуток купецтва, що зміцнює могутність держави.

Представники цього напряму обґрунтовували необхід­ність протекціоністської ролі держави щодо вітчизняного купецтва. Втіленням багатства вважалися золото, гроші. Тому приплив грошей до країни на засадах нееквівалентно­го обміну потребує заохочення і підтримки з боку держави, а їхній відтік з країни має обмежуватися.

Пізніше меркантилісти вже розуміють значення внут­рішнього виробництва для процвітання країни. Стимулю­вання національного виробництва активізує зовнішню тор­гівлю, примножує багатство країни. Представники меркан­тилізму — А. Мокретьєн, Т. Манн, А. Тюрго.

Школа фізіократів (термін з грецько­го «фізіократія» — влада природи) — по-

чаток класичного напряму. її представники, на відміну від меркантилістів, джерелом багатства вважають виробництво, а не обмін. Як виробничу сферу фізіократи розглядають лише сільське господарство. Творцями багатства є дармо­ва сила природи і праця вільного селянина. Представники цього напряму вважали за необхідне обмежити державне втручання в економіку, надати землевласникам повну сво-

Воробйов Є. М. ЕКОНОМІЧНА ТЕОРІЯ. Модульний курс

боду у веденні власного господарства. Ці погляди стали но­вим словом у розвитку економічної думки, більш високим ступенем економічного аналізу.

Очолював цю школу Франсуа Кене, який у своїй «Еко­номічній таблиці» розглядав кругообіг річного продукту і доходів, моделюючи їхній розподіл між класами економіч­ної системи. Це була перша макроекономічна модель сус­пільного відтворення.

Разом з тим, фізіократам притаманна й обмеженість поглядів. Так, вони вважали ремісників, промисловців без­плідним класом, оскільки ті лише перетворюють продукти сільського господарства і не беруть участі у створенні «чис­того продукту», тобто нового багатства.

Класична школа — вершина економіч­ної думки XVIII — початку XIX століття,

коли закладаються основи багатьох фундаментальних по­ложень сучасної економічної науки. Тільки стисле перера­ховування досягнень цього напряму вражає наших сучасни­ків, представників найновіших теоретичних течій. У працях найяскравіших представників класичної школи — Вілья-ма Петті, Адама Сміта, Давіда Рікардо — сформульовані й обґрунтовані численні положення, що зберігають свою ак­туальність століття потому. Назвемо лише деякі з них.

1. Розвиток теорії обміну й ринкового саморегулюван­ня (смітівська «невидима рука» ринку оптимізує поведінку ринкового суб'єкта, спрямовує ринкового суб'єкта до мети, яка зовсім не входила в його наміри).

2. Створення основ ідеології економічного лібералізму, що базується на принципі «laisser/aire, laisser passer» — «не­хай іде як іде».

3. Визначальна роль виробництва у збільшенні багатс­тва. Продуктивною є праця, яка створює новий матеріаль­ний продукт не тільки у сільському, а й у промисловому виробництві.

— Теорія поділу і продуктивності праці у суспільстві й на підприємстві.

— Теорія вартості, цін і грошей.

— Теорія капіталу і розподілу доходу.

— Теорія земельної ренти.

— Теорія порівняльної переваги і чимало інших теоре­тичних положень.

Модуль I. Основи ринкової економіки та мікроекономіки