Розслідування та облік випадків хронічних професійних захворювань і отруєнь 10 page

Приміщення лабораторії мають бути обладнані припливно-витяжною вентиляцією з механічним вмиканням. Вентиляційні пристрої слід розміщувати так, щоб шум від них не заважав роботі персоналу. Вентиляцію у всіх приміщеннях потрібно вмикати до початку роботи. Незалежно від наявності венти­ляції у приміщеннях мають бути обладнані фрамуги або кватирки, окрім спеціальних боксів бактеріологічної лабораторії. Улітку вікна робочих приміщень варто закривати сітками від мух. У приміщеннях для проведення досліджень сечі і калу, біохімічних, серологічних і гормональних досліджень необхідно встановлювати витяжні шафи. Дверці шафи під час роботи потрібно тримати щільно закритими. Відкривати їх можна тільки на час обслуговування прила­дів та установок.

Електророзетки розміщують на бічній поверхні робочого стола поза витяж­ною шафою, проводи до електроприладів обов’язково слід ізолювати гумовою трубкою. Газові і водяні крани витяжних шаф мають бути розташовані біля передньої поверхні і встановлені так, щоб усувалась випадкова можливість відкрити кран. Температура повітря в лабораторії має бути в межах 18—21 °С, освітлення природне і штучне; стіни мають бути облицьовані плиткою, підло­га — покрита лінолеумом або реліном, у боксах, операційних та віварії — гладенькою плиткою. Приміщення лабораторії має бути недоступним для гризу­нів.

Апаратура, прилади, оснащення. Обладнання клініко-діагностичної лабораторії (мал. 33): термостати повітряні, фотоколориметри, спектрофотометри, центрифуги, шафи сушильні, гематологічні аналізатори, біохімічні аналізато­ри, мікроскопи, дозатори, автоклави, дистилятори тощо.

Під час експлуатації апаратури та обладнання необхідно суворо дотримува­тись вимог інструкцій та паспортів. У разі порушення цілості електропровод­ки (запах диму, зміни характеру шуму тощо) прилади відключають від елек­тромережі і не використовують до перевірки і проведення відповідного ремон­ту. Регулярно має перевірятися справність електроприладів та електрооблад­нання. Робота на несправних електроприладах та електрообладнанні заборо­няється.

Під час експлуатації центрифуг (мал. 33, е) необхідно дотримуватись таких вимог:

1) при завантаженні пробірками розташовувати їх суворо попарно для рівноваги;

2) перед включенням в електромережу перевірити, чи герметично до кор­пусу прилягає кришка;

3) вмикати в електромережу плавно, після вимкнення дати можливість ротору зупинитись, зупиняти рукою забороняється;

4) після роботи потрібно провести огляд приладу і протерти його.

Під час експлуатації термостата (мал. 33, а) необхідно дотримуватись таких вимог:

1) забороняється ставити в термостат речовини, що легко займаються;

2) захисні ковпаки від регулівних пристроїв не можна знімати без електри­ка;

3) чистити можна тільки після відключення від електромережі.

При експлуатації рефрижераторів (холодильників) не можна допускати їх перестановку і переміщення без участі спеціаліста.

Електроплити, муфельні печі та інші нагрівальні прилади установлюються на теплоізоляційному матеріалі. У разі припинення подачі електричного стру­му необхідно вимкнути всі електроприлади.

При роботі з електрообладнанням можливе ураження струмом чи виникнення пожежі. Це може бути наслідком:

— несправної роботи електрообладнання, розеток, рубильників тощо;

— порушення правил користування електрообладнанням, апаратами, установками;

— порушення правил застосування засобів індивідуального захисту;

— самозапалення матеріалів як від зовнішніх джерел, так і в результаті хімічних чи біологічних процесів.

До роботи з обладнанням лабораторії допускаються тільки співробітники, що пройшли навчання з його експлуатації. Приступаючи до роботи з апаратурою, необхідно знати, до якого класу вона належить, перевірити заземлення, вивчити правила експлуатації, дотримуватись вимог техніки безпеки.

При роботі з електрообладнанням забороняється:

— працювати з незаземленим обладнанням;

— торкатися частин обладнання, через які проходить струм;

— перекладати з місця на місце апарати, які перебувають під напругою;

— користуватись несправним обладнанням;

— самостійно ремонтувати обладнання та замінювати стандартні запобіжники саморобними;

— закріплювати електропровід мотузкою, цвяхами тощо;

— працювати з обладнанням, що не пройшло чергової перевірки згідно з графіком;

— працювати без засобів захисту;

— залишати без догляду ввімкнене обладнання.

При застосуванні побутового газу повітря забруднюється продуктами горіння, зменшується кількість кисню, а при порушенні правил користування ним можливі отруєння газом, вибухи, пожежі. Періодично та після появи специфічного запаху адоранту (домішка до побутового газу) обов’язково переві­ряється справність газоводів і приладів (крани у пальниках, з’єднання гумотканинних трубок з металевими, розподільчих кранів). Перевірка цілості газоводів проводиться працівниками лабораторії в такому порядку:

1) закрити всі без винятку газоводи на столах і витяжній шафі;

2) відкрити кран на вході у приміщення і протягом 5—10 хв перевіряти, чи не пахне газом. Якщо запаху немає, послідовно відкрити крани на розгалуженнях газової мережі і губкою обмилювати газову магістраль, спостерігаю­чи, чи не з’являються мильні бульбашки. Інші методи виявлення місця виті­кання газу, зокрема з використанням сірників, забороняється. Місця витікан­ня газу з гумотканинних трубок та шлангів перевіряють шляхом занурення в миску з водою. Пальник перед цим знімають, кінець закривають пробкою, міс­це витікання газу покажуть бульбашки.

Перед запалюванням газового пальника потрібно переконатись у відсутності запаху, а також, чи не відкриті крани, не перетиснуті газопровідні шлан­ги, труби. Запалення пальника проводиться таким чином:

— запалити сірник, піднести його до краю пальника (але не під пальник) і потім відкрити кран;

— якщо після запалення чути свист, а полум’я забарвлюється, кран потрібно закрити і після охолодження пальника до кімнатної температури повторити запалення вказаним вище способом;

— коли горіння стане стійким, регулюють необхідну витрату газу венти­лем.

При раптовій появі запаху газу під час роботи співробітники негайно звіль­няють робоче приміщення, а відповідальний лаборант закриває газовий кран при вході у приміщення і викликає заступника головного лікаря з адміністративно-господарської частини. При цьому забороняється вмикати і вимикати електрообладнання і світло, запалювати сірники тощо. У випадку припинення подачі газу потрібно негайно закрити кран при вході у приміщення, а також всі крани біля робочих столів і шаф.

При виявленні витоку газу викликається аварійна газова служба. При отруєнні побутовим газом необхідно негайно перенести потерпілого у приміщення з чистим повітрям або винести з помешкання, покласти його, звільнити від тісного одягу, і по можливості дати інгаляцію кисню та викликати швидку допомогу.

У деяких лабораторіях користуються спиртівками. При роботі зі спиртівками необхідно дотримуватись таких правил:

— перед запаленням спиртівки необхідно впевнитись, що її корпус цілий, ґніт витягнутий на потрібну висоту і розправлений, а горловина і утримувач ґнота сухі;

— запалену спиртівку не можна переносити з місця на місце, запалювати одну від другої;

— гасити спиртівку потрібно ковпачком накривши полум’я, задувати полум’я забороняється;

— у спиртівках використовується тільки етиловий спирт (забороняється використовувати бензол та інші рідини);

— спиртівки зберігаються в металевих ящиках або витяжній шафі.

Таблетки сухого палива інколи використовують для нагрівання. Запалюва­ти їх потрібно на керамічних пластинках, гасити ковпачком від спиртівки або керамічним ковпачком. Недогорілі таблетки зберігають у витяжній шафі.

Лабораторні столи для мікроскопічних чи інших точних досліджень слід розташовувати біля вікон. Для запобігання перевтомі й погіршенню зору під час роботи з мікроскопом та при користуванні іншими оптичними приладами необхідно забезпечити правильне освітлення поля зору, передбачене для цього мікроскопа (мал. 33, б) чи приладу, а також не можна закривати око, яке не працює, слід працювати поперемінно то одним, то іншим оком і робити перерви в роботі, якщо очі втомилися.

Верхня дошка лабораторного стола має виготовлятись із водонепроникно­го, кислотно-лужностійкого і негорючого матеріалу.

Під час роботи працівник зобов’язаний:

— знати й виконувати вимоги нормативних актів з охорони праці, правила експлуатації обладнання лабораторії, вміти користуватись засобами індивідуального та колективного захисту;

— дотримуватись зобов’язань щодо охорони праці, передбачених колективним договором та правилами внутрішнього розпорядку;

— проходити у встановленому порядку попередні та періодичні медичні огляди. Особи, які хворіють на захворювання, перераховані в Наказі МОЗ України «Про обов’язкові медичні огляди» № 280 від 23 липня 2002 p., до роботи не допускаються;

— співпрацювати з адміністрацією підприємства у справі організації без­пеки та нешкідливих умов праці, а особливо — вживати посильних заходів щодо усунення загрози виробничої травми, шкоди здоров’ю та загрози життю, як своєму, так і оточення;

— негайно повідомляти безпосереднього керівника про надзвичайну ситуацію;

— дотримуватись правил особистої гігієни та індивідуального захисту — стежити за чистотою тіла, рук, одягу, ретельно мити й обробляти дезрозчинами руки, працювати у спецодязі й утримувати в чистоті робоче місце. Після проходження медичного огляду пред’являти санітарну книжку завідувачу лабораторії.

До практичної роботи в лабораторії допускаються працівники, які згідно із своїми посадами мають необхідну спеціалізацію для відповідних робіт.

Кожне робоче місце має бути оснащене необхідними приладами, обладнан­ням, посудом, методичними рекомендаціями, інструкціями.

Співробітники повинні мати індивідуальні засоби захисту: халат, шапочки, маски, рукавички, окуляри, за потреби — протигаз; знати місцезнаходження вогнегасників та вміти ними користуватись; проводити роботи з лет­кими і токсичними речовинами тільки у витяжній шафі. Засоби індивідуаль­ного захисту, спецодяг, спецвзуття видаються працівникам з урахуванням за­йманих ними посад та умов праці. Видача спецодягу реєструється в індивіду­альній картці, де вказані норми її видачі. Спецодяг видається за рахунок влас­ника підприємства, є власністю лікарні, значиться за працівником і підлягає поверненню при переведенні на іншу роботу чи звільненні. Він же піклується про його прання та заміну.

Забороняється залишати без нагляду робоче місце і запалений пальник та інші нагрівачі. Якщо необхідно вийти, слід до­ручити нагляд за такими засобами іншому працівнику. Після закінчення роботи ко­жен співробітник повинен перевірити і привести в порядок своє робоче місце, при­лади і апарати. Той, хто останнім покидає приміщення лабораторії, повинен вимкну­ти загальний газовий кран на вході у при­міщення, перевірити водопровідні крани, вимкнути загальний рубильник електро­постачання (мал. 34) (якщо немає облад­нання, що працює цілодобово), перевірити і винести з кімнат лабораторії лег­козаймисті речовини, відпрацьовані розчини, сміття, промаслені тканини, склянки з реактивами.

Хімічні реактиви мають бути закриті пробками і зберігатись у спеціально відведеному місці. Пожежо- і вибухонебезпечні, отруйні і сильнодійні речовини в робочих приміщеннях зберігаються в дозах, необхідних для роботи про­тягом дня.

У приміщеннях лабораторії забороняється: зберігати особистий одяг; заставляти коридори і проходи, підходи до вогнегасників, кранів для вимикан­ня води, газу, електропостачання; у випадках розлиття вогненебезпечних рі­дин, перш ніж їх прибирати, необхідно вимкнути пальники та електронагрі­вальні прилади; мити підлогу, столи бензином, керосином, іншими горючими розчинниками (за винятком випадків, передбачених інструкцією); сушити будь-які предмети та речі на опалювальних приладах; залишати на робочих місцях промаслене ганчір’я, папір (їх слід збирати в металеві ящики зі щіль­ними кришками і виносити наприкінці робочого дня); споживати їжу та збері­гати її на робочому місці; курити у приміщеннях лабораторії.

Кількість працівників, які одночасно працюють у лабораторії, не повинна перевищувати кількості індивідуальних робочих місць. Середня норма площі приміщення на одного працівника — 4 м² та 1,5 м² робочого стола.

Припливно-витяжна вентиляція у приміщеннях лабораторії вмикається за 30 хв до початку роботи і вимикається наприкінці робочого дня. Проводити роботи при несправній вентиляції забороняється! Працювати з високотоксичними речовинами дозволяється тільки у витяжній шафі.

Дослідження на наявність гельмінтів, найпростіших і кров’яних паразитів проводяться в паразитологічних лабораторіях, що розміщуються у спеціально пристосованих приміщеннях, обладнаних витяжною шафою. Підготовка матеріалу для дослідження здійснюється безпосередньо у витяжній шафі. Банки для досліджень, для яких застосовуються методи збагачення, встановлюють у кюветах. Препарати, приготовлені для дослідження, поміщають на спеціальні підноси, виготовлені з легкого матеріалу, що знезаражуються. Металеві петлі після кожного дослідження пропалюють. При дослідженні фекалій, дуоденального соку, м’язів та інших матеріалів на личинки гельмінтів рідину з апа­рата Бермана слід витягувати над кюветою або іншим посудом. Виконувати цю роботу необхідно в гумових рукавичках. Пробірки з осадом потрібно тримати у склянках з насиченим розчином кухонної солі. Після закінчення дослідження дерев’яні палички, папір, сірникові коробки спалюють. Предметне і покривне стекла, пастерівські піпетки, банки та інший скляний посуд, а також лабора­торні столи і стіл витяжної шафи знезаражують.

У лабораторії використовується тільки спеціальний хімічний посуд. Посуд, призначений для зберігання реактивів, не можна використовувати для зберігання харчових продуктів. Увесь посуд та ємності з речовинами повинні мати стійкий чіткий напис, який слід періодично поновлювати.

При роботі з холодильниками з водяним охолодженням потрібно контролювати безперервність потоку води. При перегонці речовин з температурою кипіння, вищою за 150 °С, варто застосовувати холодильник з повітряним охо­лодженням. У тих випадках, коли реакція іде при нагріванні реакційної сумі­ші до кипіння або при перегонці, потрібно користуватись круглодонними тон­костінними колбами. Товстостінний посуд нагрівати не можна! Для перегонки речовин використовують спеціальні круглодонні колби, такі як колба В’юрця, дво- і тригорлові та інші колби. Плоскодонні колби не можна використовувати для роботи в умовах вакууму (користуються спеціальними колбами Бунзена) і при температурі вище 100 °С. Під час нагрівання посуд тримають спеціальним утримувачем отвором від себе. При перенесенні з місця на місце гарячого по­суду його утримують двома руками (за дно і горловину), користуючись рушни­ком. При закриванні тонкостінного посуду пробкою його утримують за горло­вину якомога ближче до кінця. Нагрітий посуд не можна закривати притертою пробкою, доки він не охолоне. При переливанні рідини необхідно користува­тись лійкою, встановленою в кільце штатива над посудиною-приймачем.

Для миття лабораторного посуду виділяється частина приміщення, обладнана необхідними пристроями (мал. 35), раковинами, до яких підводиться га­ряча і холодна вода. При цьому слід користуватись милом, кальцинованою со­дою, сучасними мийними засобами.

Для видалення не розчинних у воді речовин використовують органічні роз­чинники, для очищення посуду хімічним способом — хромову суміш, сірчанукислоту і розчини лугів. Після ретельного очи­щення і миття посуд згідно з інструкцією сушать у сушильній шафі.

Робота з отруйними і сильнодійними речовинами

До отруйних та сильнодійних речовин, які потребують дотримання спеціальних заходів безпеки при роботі з ними, належать органічні та мінеральні кислоти, азот, кисень, галогени, по­хідні фосфору тощо. Робота з цими речовинами доручається тільки працівникам, які мають спеціальний допуск згідно з наказом по лікувальному закладу. Усі роботи з цими речовинами про­водять у витяжній шафі. У відкритому прорізі витяжної шафи для запобігання вивітрюванню токсичних речовин швидкість руху повітря має бути не менша 1 м/сек. Роботу з рідкими отруй­ними речовинами необхідно проводити в гумових рукавичках, захисних оку­лярах, а у випадку підвищення концентрації отруйних речовин у повітрі, осо­бливо газоподібних (хлор, фтор, аміак, фосген) — у респіраторі чи протигазі.

При систематичній роботі з отруйними та сильнодійними речовинами всі операції проводять у спеціально обладнаних шафах чи скляних боксах, що мають отвори для рук із вмонтованими рукавичками і гумовими рукавами. Ці бокси мають з’єднуватись із посиленою витяжною вентиляцією. Заборо­няється проводити в цих приміщеннях інші дослідження. Наповнювати по­суд цими речовинами необхідно скропленням чи за допомогою спеціальних піпеток, подрібнювати — у закритих ступках, зважувати — у посуді під тя­гою. Працювати необхідно в респіраторі типу «листочок». Нагрівати отруйні та сильнодійні речовини можна тільки в круглодонних колбах на масляних, піщаних, водяних банях, електроплитах із закритою спіраллю. Застосовува­ти відкрите полум’я забороняється. Пролиті на підлогу, стіл тощо отруйні і сильнодійні речовини необхідно негайно дезактивувати згідно зі спеціальни­ми інструкціями. Просипані речовини потрібно негайно зібрати, а ділянку, на яку вони потрапили, дезінфікувати і ретельно промити водою. Фільтри і папір після використання слід негайно зібрати в окрему тару і знищити. По­суд та прилади, які звільнились після досліду, потрібно дезінфікувати і тіль­ки після цього віддати для миття. Забруднений отруйними і сильнодійними речовинами спецодяг, спецвзуття, рушники та інші речі необхідно негайно дезактивувати і передати сестрі-господарці для прання. Після роботи з цими речовинами слід прибирати робоче місце, потім добре вимити руки, пропо­лоскати рот водою, провести санітарну обробку захисних окулярів згідно з інструкцією. Використані при дослідах проби, продукти дезактивації, промивні води потрібно зливати у спеціальну ємність. Зливати ці речовини в ка­налізацію забороняється.

Отруйні і сильнодійні речовини зберігаються у спеціальній шафі чи сейфі під замком з пломбуванням. Розчини, необхідні для щоденної роботи, після закінчення робочого дня потрібно здавати відповідальній особі для зберігання в опечатаній шафі.

У робочих приміщеннях лабораторії, де проводяться роботи із вказаними речовинами, потрібно періодично проводити ретельний аналіз повітря і перевірку ефективності вентиляції.

Робота з вогнем та вибухонебезпечними речовинами

До вогненебезпечних речовин належать легкозаймисті рідини (ДЗР), які займаються від зовнішнього джерела запалення при температурі до 61°С, паливні рідини (ПР), температура запалення яких вища 61 °С. Легкозаймисті рідини, у свою чергу, поділяють на:

— о с о бли во небезпечні, температура займання яких менша 13°С (ефір, ацетон, бензину,

— постійно небезпечні, температура займання яких варіює від 13°С до 27°С (етиловий спирт, оцтово-етиловий ефір, толуол та ін.);

— небезпечні, температура запалення яких становить 27—61°С (скипи­дар, бутиловий спирт, оцтова кислота).

До вибухонебезпечних речовин відносять: нітрогліцерин, порох, тетрил, піроксилін та ін.

Речовини, які за складом своєї хімічної структури легко віддають кисень, можуть вибухати при взаємодії з відновниками: пероксиди водню, оксиди натрію, магнію, ртуті, срібла, озоніди та ін. Деякі речовини мають властивість самозапалюватись: фосфор, піроформні метали, деякі металоорганічні сполу­ки. Роботу з такими речовинами проводять співробітники, які мають допуск. Багато формальдегідів і фармацевтичних препаратів здатні вибухати чи створювати вибухонебезпечні сполуки: солі хлоридної кислоти, ацетиленіди срі­бла, міді, азиди металів, солі гримучої ртуті, деякі нітросполуки (нітрогліцерин, пікринова кислота). Особливо обережним треба бути при роботі з хлоридною кислотою, яка є сильним окисником.

ЛЗР у приміщенні лабораторії зберігаються в тонкостінних банках з притертими пробками місткістю на 2 л і більше. При більшому об’ємі має бути гер­метичний металевий футляр з кришкою, що щільно закривається. Стінки фут­ляра і дно обкладають азбестом, на дно насипають 10—15 мм піску. У кришці футляра роблять кілька отворів діаметром 5—10 мм для виходу парів. Футляр розташовують на підлозі подалі від проходів і нагрівачів, але в місці зі зруч­ним підходом. Для запобігання вибухам користуються тільки хімічно чистим посудом. У приміщеннях лабораторії забороняється зберігати речовини з низь­кою температурою кипіння. Після закінчення роботи їх виносять у спеціальне приміщення. Доставка легкозаймистих і вибухонебезпечних речовин здійсню­ється в закритому посуді, що не б’ється, чи в скляному посуді у футлярі. Запасу робочому приміщенні не повинен перевищувати добову потребу. Усі роботи з цими речовинами проводяться у витяжній шафі з увімкненою вентиляцією, вимкненими електроприладами і газовими та іншими пальниками.

Забороняється нагрівати ємності з ЛЗР на відкритому вогні та електронагрівачах. Це роблять тільки в колбонагрівачах. При нагріванні в ємності 0,5 л під прилад ставлять більшу ємність для запобігання розливу у випадку аварії.

Ємності після роботи з ЛЗР старанно промивають. Виливати самі речовини та їхні відходи в каналізацію забороняється. їх збирають у спеціальний герме­тично закритий посуд і видаляють з лабораторії при регенерації чи знищенні відходів наприкінці робочого дня.

У разі виникнення аварійних ситуацій потрібно:

— при розлитті ЛЗР — негайно вимкнути пальники, місце розливу засипа­ти піском; забруднений пісок зібрати дерев’яним чи пластиковим совком, використання інших предметів забороняється;

— при займанні ЛРЗ — негайно загасити вогонь, застосовуючи вогнестійкі накидки, пісок, вогнегасники (окрім пінних), ковдри; воду заборонено використовувати, тому що більшість ЛЗР легші за воду, спливають і продовжують горіти, а розтікання тільки сприяє поширенню пожежі;

— при займанні у витяжній шафі — негайно вимкнути вентиляцію, закрити шибер витяжного каналу і гасити вогонь, ліквідувавши причину загорання;

— при займанні одягу — негайно його зняти, загорнути потерпілого у вогнетривку накидку, ковдру тощо, щоб зменшити доступ кисню. Можна застосу­вати вогнегасник, захистивши очі потерпілого. У жодному разі не бігати — це сприяє горінню. При опіках надати першу допомогу.

Робота з їдкими речовинами (кислотами, лугами)

Указані речовини характеризуються тим, що при потраплянні на шкіру і слизові оболонки вони спричиняють опіки. Окрім того, концентровані кисло­ти виділяють їдку пару і можуть ушкоджувати дихальні шляхи. Для запобі­гання шкідливій дії працівники повинні користуватись захисними окулярами і спецодягом. З леткими речовинами працюють у витяжній шафі. Ємності з кислотами зберігають у корзинах, переносять удвох, попередньо перевіривши цілість тари. Переливати їдкі речовини в менший посуд можна тільки за допомогою сифона чи ручного насоса. Для приготування розчинів кислоту ллють у воду тонкою цівкою, помішуючи. Лити воду в кислоту забороняється. Вико­ристовувати сульфатну (сірчану) кислоту у вакуум-ексикаторах для поглинан­ня вологи забороняється. Рідини набирають лише піпетками з гумовою гру­шею. Луги розчиняють аналогічно, додаючи у воду невеликі порції речовини, безперервно помішуючи. Шматочки беруть пінцетом, великі шматки подріб­нюють у спеціально відведеному місці, накривши щільною тканиною. Розлиті їдкі речовини негайно засипають піском, який потім збирають пластмасовим совком в ємність для відходів, а місце розливу промивають. Концентровані кислоти і луги виливають в раковину після попередньої нейтралізації або роз­бавлення водою. У сучасних лабораторіях використовують набори реактивів для різних видів досліджень, в які входять кислоти і луги, що полегшує умови їх використання та зберігання.

У разі потрапляння кислоти або лугу на шкіру ушкоджені ділянки необхід­но ретельно промити цівкою води протягом 15—20 хв. Після цього ушкоджену кислотою поверхню обмити 5% розчином питної соди, а обпечену лугом — 3% розчином борної кислоти або розчином оцтової кислоти.

У разі потрапляння на слизову оболонку очей кислоти або лугу необхідно очі ретельно промити цівкою води протягом 15—20 хв, після чого в разі ураження кислотою промити 2% розчином питної соди, а при ураженні очей лугом — 2% розчином борної кислоти.

При опіках ротової порожнини лугом необхідно прополоскати її 3% розчином оцтової кислоти або 3% розчином борної кислоти, при опіках кислотою - 5% розчином питної соди.

У разі потрапляння кислоти в дихальні шляхи необхідно дихати розпиленим за допомогою пульверизатора 10 % розчином питної соди, у разі потра­пляння лугу — розпиленим 3 % розчином оцтової кислоти.

Правила облаштування, техніки безпеки, виробничої санітарії та особистої гігієни при роботі в лабораторіях (відділеннях, відділах) санітарно-епідеміологічних закладів

Облаштування і утримання приміщень лабораторії. Для організації роботи лабораторії залежно від її профілю забезпечується необхідна кількість примі­щень (дод. 28). Приміщення лабораторій, в яких проводиться робота зі збудни­ками інфекційних хвороб, мають розташовуватись в окремій будівлі або в ізольованій частині будівлі.

Лабораторію необхідно облаштувати водопроводом з холодною і гарячою водою, каналізацією, електомережею, боксами з припливно-витяжною вентиляцією, центральним опаленням.

Приміщення мають бути обладнані фрамугами, що легко відкриваються, або кватирками, улітку забезпечуватись сітками, витяжними шафами. Газові крани витяжних шаф слід розміщувати біля передніх поверхонь з урахуван­ням усунення можливого випадкового їх відкривання. Штепсельні розетки необхідно розміщувати на торцовій поверхні робочого стола поза витяжною шафою. У лабораторії мають бути обладнані водопровідні раковини для миття рук персоналу і раковини для миття інвентарю.

Усі приміщення лабораторії повинні мати природне і штучне освітлення, яке відповідає вимогам, передбаченим у будівельних нормах і правилах.

Температуру повітря у приміщеннях слід підтримувати у межах 18—21 °С (мал. 36).

Стіни у приміщеннях лабораторії мають бути облицьовані на висоту 1,5 м білою глазурованою плиткою або пофарбовані олійною фарбою світлих тонів; убоксах, операційних і віварії — білою глазурованою плиткою. Ширина основних проходів до робочих місць або між двома рядами обладнання має бути не менше 1,5 м із урахуванням виступних конструкцій стін. Підлога в лаборатор­них приміщеннях покривається ліноле­умом або реліном; у боксах, операцій­них і віварії — гладенькою плиткою.

Лабораторні меблі мають бути світ­лих тонів; робочі поверхні столів покри­ваються стійким матеріалом. Внутрішні і зовнішні поверхні меблів не повинні мати щілин, пазів, які будуть ускладню­вати оброблення дезречовинами.

Приміщення лабораторії має бути непроникним для гризунів.

Апаратура і обладнання. Під час експлуатації приладів і апаратів необхідно суворо дотримуватись правил користування відповідно до технічного пас­порта. Стаціонарні електроприлади мають бути заземлені, необхідно щомісяч­но перевіряти їх справність. При порушенні роботи електроприладу його по­трібно відключити від електромережі і не користуватися ним до перевірки та проведення необхідного ремонту. Усі нагрівальні прилади встановлюють на теплоізоляційному матеріалі. Газові пальники мають знаходитись у чистоті і порядку. Забороняється залишати їх без нагляду, працювати з пальниками при несправних кранах, тримати поблизу пальників, що горять, вату, марлю, спирт тощо.

Центрифугування інфікованого матеріалу повинен проводити спеціально навчений персонал. Якщо у процесі центрифугування розбивається пробірка з інфікованим матеріалом, центрифугу необхідно відключити від електромере­жі і провести дезінфекцію та очищення забруднених місць. При вирощуванні патогенних мікроорганізмів у бактеріологічних і вірусно-рикетсіозних лабораторіях термостати і термостатні кімнати дезінфікують не рідше одного разу на місяць. У разі зберігання інфікованого матеріалу в холодильниках необхід­но проводити заходи із запобігання інфікуванню холодильника.

Під час експлуатації автоклавів окрім «Правил техніки безпеки при роботі з автоклавом» необхідно виконувати такі вимоги:

— здавати під розписку особі, що працює з автоклавом, запломбовані ємності з інфікованим матеріалом. Не відкривати ємності з інфікованим матеріа­лом до стерилізації;

— вести журнал автоклавування (дод. 29);

— при відкриванні кришки автоклава захищати руки для запобігання опі­кам;

— знезаражувати наприкінці робочого дня приміщення автоклавної.

При роботі в лабораторії персонал повинен користуватись санітарним одя­гом, спецодягом, взуттям, гумовими рукавичками і захисними пристосуваннями, передбаченими відповідними нормами

Техніка безпеки при роботі в бактеріологічній лабораторії