Розслідування та облік випадків хронічних професійних захворювань і отруєнь 6 page

Теплолікування — парафіно- й озокеритолікування. Для його здійснен­ня необхідне окреме приміщення з розрахунку 6 м² на одне робоче місце (кушетку). Слід враховувати, що парафін і озокерит легко загоряються, тому піді­грівати їх потрібно у витяжній шафі у спеціально призначених підігрівачах або на водяній бані.

Оскільки в кабінеті існує підвищена пожежна небезпека, використовувати відкритий вогонь, зокрема відкриті електроплити та кип’ятильники, забороняється. Приміщення має бути забезпечене вогнегасниками, наприклад типу ОУ-2.

Водо- і грязелікування. Його види: ванни (вуглекислі, кисневі, азотні, перлинні, сірководневі, радонові, газонасичені метанові води, субаквальні), душ, плавальний басейн, грязелікування. Кабінети виділяють у блок, що з’єднується закритими переходами з фізіотерапевтичним відділенням.

При встановленні чотирикамерних ванн крани, труби та інші металеві час­тини водопровідної та каналізаційної мережі мають розміщуватись на недосяжній для хворого відстані. Ванни наповнюють водою через гумові шланги. Виливають воду з ванни за допомогою гумового шланга і ежектора (водоструменевої помпи), що приводиться в дію від водопроводу.

Приміщення для водо- і грязелікування мають задовольняти технічні норми гідроізоляції та санітарно-гігієнічні норми для приміщень із підвищеною вологістю повітря (не більше 75 %), температурою повітря 25 °С, висотою не менше 3 м, бути чистими. Електрична проводка і пускові пристрої у приміщеннях, де проводяться водні і грязеві процедури, мають бути герметичні.

У водолікувальних приміщеннях має бути виділена кімната для персоналу площею із розрахунку 1,5 м² на одну ванну, але не менше як 8 м². Для персона­лу радонових і сірководневих процедур передбачається душова кабіна площею 2 м².

Роботи в оглядових каналізаційних колодязях допускаються лише після випускання з них газу. Працівники спускаються в оглядові колодязі зі шланговими респіраторами і рятувальним канатом, який утримується на поверхні двома працівниками. Оглядові колодязі мають бути завжди закритими міцни­ми кришками врівень із поверхнею землі.

Балони з вуглекислотою, киснем та азотом, які використовують для ванн, краще зберігати в підсобних приміщеннях. Установлювати їх потрібно на відстані не ближче 0,5 м від труб центрального опалення і гарячого водопостачан­ня, щоб на них не падали прямі сонячні промені. Балони обов’язково кріплять до стіни металевою скобою. При роботі з кисневими балонами необхідно дотри­муватись таких правил:

— для запобігання вибуху перевірити наявність у балонах промаслених (просалених) частин або прокладок, не торкатися до них предметами, просяк- неними жиром;

— перевірити наявність спеціального редукційного вентиля;

— оберігати від падінь чи ударів;

— не підмотувати нарізні з’єднання льоном, паклею, не змащувати сури­ком та іншими жировмісними матеріалами.

Концентрований розчин радону готують у спеціальних лабораторіях, що мають відповідне обладнання. Медичний персонал, який працює з радоном, забезпечується спецодягом і зобов’язаний дотримуватись усіх правил техніки безпеки. Вентиляція в кабінеті має працювати впродовж усього дня.

Групова аеротерапія, аерозольна і електроаерозольна терапія. Площі приміщень для апаратів групової аерозольної та електроаерозольної терапії мають відповідати вимогам, що встановлені заводом-виробником. Вимоги до освітлення, температурного режиму і припливно-витяжної вентиляції такі самі, як і в кабінетах електро- і світлолікування. Індивідуальну аеройонотерапію і електроаерозольну терапію проводять в окремому кабінеті. Групові інга­ляції слід проводити у кімнаті площею з розрахунку 4 м² на апарат, але не мен­ше 6 м². Температура у приміщенні для інгаляцій має бути 20 °С.

Під час проведення лікувальних процедур медичні сестри зобов’язані постійно стежити за роботою апаратів і не мають права виходити з приміщення ФТК.

Після закінчення робочого дня всі рубильники, вимикачі апаратів, вилки штепсельних розеток необхідно вимикати.

При аварії будь-якого з апаратів його слід негайно вимкнути, а при аварії електромережі або пожежі — негайно вимкнути головний рубильник мережі.

Проведення фізіотерапевтичних процедур на апаратах, що живляться від повітряної електромережі, при наближенні грози забороняється.

Проведення будівельних, механічних, електромеханічних (не пов’язаних з ремонтом апаратури) або інших робіт у приміщеннях для електро-, світлолікування дозволяють лише після узгодження з особою, відповідальною за відді­лення (кабінет), при вимкненому головному рубильнику.

Правила забудови, техніка безпеки в операційному блоці

Операційний блок (ОБ) — це комплекс спеціально обладнаних приміщень, призначених для проведення хірургічних операцій. До ОБ входять два відді­лення — септичне і асептичне з операційними, допоміжними та службовими приміщеннями. Розвиток хірургії, поглиблення її спеціалізації зумовили ство­рення профільних операційних — травматологічних, нейрохірургічних, офтальмологічних, гінекологічних, урологічних, бароопераційних тощо. Вони різняться відповідним обладнанням, зокрема мікрохірургічною технікою, рентгенівськими та лазерними установками, апаратами для штучного крово­обігу тощо. Операційні необхідно проектувати на один операційний стіл. За­гальну кількість операційних столів визначають, виходячи з такого розрахун­ку: один стіл на кожні ЗО ліжок у відділеннях хірургічного профілю та на 25 ліжок — у відділеннях та лікарнях швидкої медичної допомоги.

Складність операцій, насичення операційних складною технікою привело до необхідності створення ОБ з чітко організованою роботою всіх ланок, серед яких основною є операційна. ОБ, як правило, входить до складу хірургічного відділення, проте у великих лікувальних закладах може обслуговувати де­кілька хірургічних відділень. Інколи ОБ виділяють в окреме самостійне відді­лення. До ОБ входять: операційна, передопераційна, стерилізаційна, кабінет трансфузійної терапії (переливання крові), наркозна, матеріальна, гіпсова, кабінет завідувача, кімнати персоналу, санітарний пропускник тощо. ОБ розташовується ізольовано від інших приміщень стаціонару. Він може знаходитись при відділеннях, які обслуговує, а може бути розташованим в окремих приміщеннях, займати цілі поверхи тощо. При розміщенні ОБ в окремих при­міщеннях бажано віддавати для нього другий, третій поверхи, а стерилізацій­ні та інші допоміжні і господарські приміщення розташовувати на першому поверсі. До складу ОБ входять операційні для асептичних операцій. Для гній­них операцій виділяють приміщення у гнійному відділенні. Для виконання екстрених операцій виділяють приміщення поруч із приймальним відділен­ням.

Операційні блоки мають відповідати таким вимогам: достатність кубатури, освітлення, зручність для прибирання та миття. Покривні матеріали примі­щень — бути стійкими до багаторазової дезінфекції хімічними антисептиками та ультрафіолетовими променями. Опалення і вентиляція мають забезпечува­ти оптимальні умови для роботи персоналу та здоров’я хворих, обладнання — відповідати сучасним вимогам хірургії та анестезіології і за можливості зна­ходитись за межами операційної зали.

У клініках, де проводиться навчальний процес зі студентами, має бути передбачена можливість спостерігання за ходом хірургічного втручання через прозору (скляну) стелю з другого ярусу або шляхом телевізійної трансляції в аудиторію. Необхідний постійний надійний зв’язок ОБ з підрозділами лікувального закладу за допомогою телефону, сигналізації та системи ліфтового сполучення. Розташування і взаємозв’язок приміщень ОБ, особливості роботи персоналу визначаються насамперед вимогами асептики. Саме цим зумовле­ний розподіл ОБ на зони з різними режимами роботи (схема 8).

Перша зона — стерильна — найбільш ізольована і захищена, складається з приміщень, до яких застосовуються найсуворіші вимоги асептики: операцій­ні, стерилізаційні (за відсутності центрального стерилізаційного відділення). Асептичні умови тут підтримуються шляхом штучної вентиляції і закритих дверей. У цій зоні дозволяється знаходитись лише співробітникам для проведення операції, що переодягнулись у стерильний одяг. Персонал операційної бригади може потрапити в цю зону через санпропускник і передопераційну, а хворий — із наркозної.

Друга зона — суворого режиму — включає санітарний пропускник для пер­соналу з шафами для операційного (стерильного) та робочого (лікарняного) одягу, з душовими кабінами, вбиральню для персоналу, кімнату особистої гігієни персоналу, приміщення, де здійснюється підготовка хворого до операції (наркозна та ін.), приміщення для апаратури та устаткування, що призначені

для забезпечення життєдіяльності хворих (приміщення для апаратів штучно­го кровообігу і штучного дихання, післяопераційні палати з постом медичної сестри), а також допоміжні приміщення. Зона відділяється від третьої коридором. Межу між зонами визначають червоною лінією на підлозі (мал. 18).

Третя зона — обмеженого режиму — містить приміщення для проведення діагностичних досліджень (лабораторія термінових аналізів для септичного й асептичного відділень та ін.), приміщення для персоналу (кабінет хірургів, ка­бінет лікаря-анестезіолога, кімната для медичних сестер -анестезисток, кімната для молодшого персоналу), допоміжні примі­щення (шлюзи при вході у септичне та асептичне відділення, кімната центрального пульту моніторної системи спостерігання за станом хворого, приміщення для обслуговування післяоперацій­них палат), а також складські приміщення (приміщення для зберігання і приготування препа­ратів крові, для зберігання пересувного рентге­нівського апарата, фотолабораторія, комора для пересувної апаратури, приміщення для приго­тування дезінфекційних розчинів та зберігання дезінфекційних засобів, приміщення для тимча­сового зберігання каталок).

Четверта зона — загального лікарняного режиму — включає приміщення для персоналу (кабінет завідувача відділення, кімната старшої медичної сестри, кімната психологічного та пси­хоемоційного відпочинку, кімната особистої гігієни з душем), складські приміщення (комора для предметів прибирання із сушарнею, приміщення для тимчасового зберігання брудної білизни та операційних відходів, комора для чистої білизни, комора для зберігання гіпсових бинтів) тощо.

Варто враховувати і той факт, що в реальних умовах експлуатації багатоповерхових лікарень зберігається тенденція до збільшення ступеня мікробно­го забруднення у вертикальній площині. Тому відділення гнійної хірургії слід розміщувати вище за поверхом, ніж асептичні відділення.

Загальносвітова практика хірургічних втручань, пов’язаних із трансплантацією органів, показує, що як безпосередній, так і віддалений сприятливий ефект таких втручань залежить не тільки від професійного рівня проведення самої операції та забезпечення імунобіологічної сумісності, а й значною, іноді

— вирішальною, мірою — від адекватного санітарно-гігієнічного і протиепіде­мічного режиму в стаціонарі. Тому вимоги щодо широкого та адекватного за­стосування санітарно-протиепідемічних заходів мають бути обов’язково до­тримані як у септичних, так і в асептичних відділеннях і палатах.

Операційна — спеціально обладнане приміщення для проведення хірургічних операцій. Розгортається в типових лікарнях із розрахунку дві на 100 хірургічних ліжок. У клініках та інших науково-дослідних клінічних закладах — з розрахунку 3—4 на 100 ліжок.

Площа однієї операційної має бути 36—48 м², висота — не меншою 3,5 м при ширині 5 м. За наявності системи кондиціонування повітря висота може бути 3 м. У клініках, де демонструються операції, площа операційної зали має бути збільшеною до 60—70 м². Для збільшення пропускної здатності операційної в ній встановлюють ще один операційний стіл (мал. 19).

Стіни, підлога і стеля мають бути гладенькими, стики між ними — закругленими, підлогу вистеляють кахельною плиткою світлих тонів. Для запобігання ймовірному утворенню іскор від удару ме­талевих предметів об кам’яну підлогу (де може призвести до нещасного випадку) підлогу до­цільно покривати електропровідним технічним пластиком або лінолеумом. У центрі операційної або в одному з кутів у підлозі є отвір із сіткою для стікання брудної води під час прибирання.

Стіни і стелю фарбують олійною фарбою або викладають кахлем світлих тонів (світло-зеле­ним, світло-жовтим, світло-оранжевим). Ці ко­льори добре відбивають світло та полегшують контроль за якістю прибирання приміщення.

Комунікації. Водопровідні та каналізаційні труби прокладають у стінах, усі інженерні комунікації (електро-, газопостачання, опалення, вакуум) мають бути закритими. Електричні прово­ди повинні проходити в запобіжних бергманівських трубках. Електропостачання великих ОБ має здійснюватись від окремих джерел. Розподільний щит розташовують не нижче 1,6 м від підлоги: це необхідно для запо­бігання вибуху наркотичних газопарових сумішей від можливої випадкової іскри (або — використовують іскропоглинальні пристрої). Під час прибирання розетки і вимикачі закривають засувками. Щит повинен мати три пари марко­ваних розеток для підведення електричної напруги 36, 127 і 220В, а також одну силову розетку 380 В та клеми заземлення. Для нормальної роботи елек­троприладів і апаратів передбачене встановлення екранної сітки з контуром заземлення. Кисень, газоподібні засоби для нар­козу подаються до наркозних апаратів з колекторів, розташованих і ззовні приміщення, або з ба­лонів (мал. 20).

Найдоцільнішим є монтаж газових комуні­кацій під стелею з підведенням до операційного столу на рухомих кронштейнах з використанням промаркованих трубок для запобігання можли­вим помилкам при підведенні газу. Вакуум - система також розміщена ззовні приміщення і підводиться в операційну через той самий розпо­дільний щит.

Освітлення. Надзвичайно велике значення має освітлення операційного поля. До нього став­ляться такі вимоги: достатня освітленість, міні­мальний засліплювальний вплив джерел світла і блискучість, рівномірність освітлення, відсут­ність різних і глибоких тіней, а також перепадів освітлення під час операції; наближення спектра випромінювання штучного джерела до спектра природного освітлення; відсут­ність нагрівання лампи.

Для освітлення операційної використовують природне (денне) й штучне освітлення. При плануванні операційну орієнтують за сторонами світу таким чином, щоб вікна виходили на північ, північний схід і захід. Операційний стіл встановлюють перпендикулярно до вікна. У південних широтах для запобіган­ня сильному перегріву операційної сонячними променями ззовні вікон встановлюють рифлені ставні, здатні розсіювати та поглинати сонячне тепло. Нор­ми природного освітлення операційної визначають із співвідношення площі вікон і площі підлоги, яке має бути меншим 1:3.

Денне світло найбільш рівномірно розподіляється в операційній. При цьому глибина примі­щення не повинна перевищувати висоту віконних рам більше ніж у 2,5 разу. Освітленість на поверхні операційного поля має бути в межах 3000—4000 лк, в окремих випадках допускаєть­ся підвищення її до 1000 лк. Освітлення, що від­повідає зазначеним вимогам, забезпечують без­тіньові лампи, які підвішуються над операцій­ним столом. Шарнірні збалансовані противагами пристрої цих ламп дають можливість змінювати напрямок променів світла. У разі додаткового освітлення бічних поверхонь операційного поля використовують пересувні та переносні лампи (мал. 21).

Освітлення дублюється також аварійною ме­режею з живленням від акумуляторів з автома­тичним вмиканням.

Мікроклімат. Особливості мікроклімату операційної полягають у тому, що під час операції підвищуються температура та вологість повітря, відбувається забруднення його наркотичними газами та бактеріальною флорою, накопичується статична електрика. Усе це несприят­ливо впливає на здоров’я хворих і персоналу, особливо за наявності повітряно - крапельної інфекції, яка може спричинити гнійно-запальні ускладнення. Температура в операційній має бути в межах 22—23 °С. Іноді, наприклад при опіках, тривалому оперуванні на відкритій черевній порожнині, необхідно до­тримуватись температурного рівня 25—30°С. Опалення здійснюється елек­троплитами, вмонтованими в нижню частину стіни, з автоматичним регулю­ванням постійної температури.

Особливих вимог потребує вентиляція, яка має бути примусовою припливно - витяжною з переважанням припливу очищеного повітря над відсмоктаним з приміщення при 10—20-кратному повітрообміні за 1 год. Значного поширен­ня набули централізовані та локальні установки для кондиціонування пові­тря. Вони забезпечують багатократний повітрообмін, у результаті якого в опе­раційну надходить підігріте, зволожене стерильне повітря. Нині уже створені операційні з ламінарним (лінійним), як правило, горизонтальним потоком навколо операційного стола, у зоні якого відбувається 500-кратний повітрооб­мін повітря за 1 год. Систему кондиціонування чи припливно-витяжної венти­ляції необхідно включати до подавання спалахуючих наркотичних речовин. Пари цих речовин тяжчі за повітря, тому вентиляційні отвори розташовують не вище 40 см від підлоги. Свіже повітря в операційну має надходити зверху, а забруднене — виходити по вентиляційних отворах, розташованих поблизу підлоги.

Оснащення операційної: операційний стіл, наркозна апаратура, апарат для діатермокоагуляції, обладнання робочого стола операційної медичної сестри, операційні меблі, освітлювальна система, сигналізація, спеціальні апаратура й обладнання, які визначаються профілем операції, вакуумна апаратура (відсмоктувальна система, бактерицидні лампи та ін.). До анестезіологічного осна­щення входять наркозні апарати, система підведення кисню і наркотичних газоподібних речовин, наркозний столик, інша спеціальна апаратура (моніторинг біофізіологічних функцій організму під час наркозу та операції).

Сучасні ОБ обладнані різною електромедичною апаратурою, приладами, ємностями під тиском, при експлуатації яких використовують кисень, наркотичні речовини, які в суміші з повітрям утворюють середовище, що легко спа­лахує. Використання вибухонебезпечних наркозних сумішей, робота з газами під високим тиском, застосування під час анестезії великої кількості електро­приладів роблять реальною небезпеку вибухів і пожеж в операційних. Тому всі приміщення операційних є вибухо- та пожежонебезпечними. Відповідно до ді­ючих правил на робочому місці дозволяється мати стільки вогненебезпечних речовин, скільки потрібно для виконання певної операції. Вогненебезпечні та вибухонебезпечні рідини необхідно зберігати у товстостінних ємностях, що знаходяться у викладених азбестом металевих шафах чи ящиках, які обо­в’язково замикають на замок.

Для роботи операційної медичної сестри необхідні малі пересувні інструментальні столики на високій ніжці, які розташовують поряд з операційним столом, столики для перев’язки, резерву інструментарію і перев’язувальних матеріалів. На окремих столах розміщують шовний матеріал, розчини, спирт. У стерильних біксах на підставках поруч з операційним столом знаходиться операційна білизна (простирадла, халати). Через вікно у стіні між операцій­ною і стерилізаційною медична сестра отримує стерильний інструментарій, розчини, кров та інші засоби. Через інше вікно на підйомнику видаляються використана білизна та перев’язувальний матеріал.

До складу оснащення операційної крім операційних столів, алюмінієвих підставок, штативів для ампул з інфузійними розчинами входять металеві стільці із сидіннями, що обертаються. Ніжки меблів покриті гумою (для запобігання шуму та іскор при пересуванні). Спеціальні підставки або ємності, обгорнені простирадлом для поглинання шуму при падінні інструментів, встановлюються навколо операційного столу поруч з операційною медичною се­строю. На одній зі стін прилаштовують спеціальний годинник з великим циферблатом і великою секундною стрілкою. Для боротьби з бактеріальним забрудненням використовують бактерицидні опромінювані з потужними джере­лами ультрафіолетового випромінювання. Це або кварцові горілки із суціль­ним спектром ультрафіолетового випромінювання, або розрядні лампи з ліній­ним спектром. Як правило, в операційних площею 40 м² на висоті не менше 2 м від підлоги встановлюють дві лампи на протилежних стінах. До спеціального обладнання належить різна аппаратура: електрокардіограф, тонометр, дефі­брилятор, апаратура для екстракорпорального кровообігу, мікрохірургічних операцій із застосуванням лазерної техніки тощо.

При експлуатації операційної вхід в неї суворо обмежений. Особи не з чис­ла персоналу можуть перебувати лише у супроводі відповідальних осіб. В опе­раційну заборонено входити хворим з гострими респіраторними інфекціями і гнійно-запальними процесами; не можна перебувати в шерстяному та синтетичному одязі. Використовується операційний одяг, який відрізняється від одягу інших підрозділів, у тому числі і гнійної операційної. Перспективним є використання замість традиційної маски прозорого герметичного шолому, до якого постійно подається стерильне повітря, а повітря, що видихається, видаляється вакуумною системою. В операційній для планових втручань викону­ють спочатку чисті операції (на судинах, щитоподібній залозі, суглобах тощо) і лише потім операції з можливим мікробним забрудненням (холецистектомія, резекція шлунка та ін.).

Для роботи у гнійних операційних існують додаткові вимоги: інструмента­рій, білизна, перев’язувальний матеріал зберігають окремо і ніколи не застосо­вують при виконанні чистих операцій. Використаний перев’язувальний мате­ріал спалюють у печах з газовими пальниками у підвальному приміщенні (ма­теріали подаються через спеціальний сміттєпровід і знезаражуються). Заборо­няється робота персоналу (медичних сестер, молодших сестер) за сумісництвом у чистій та гнійній операційних.

Прибирання операційного блока здійснюється вологим способом. Щодня зранку перед операцією з горизонтальних поверхонь (столи, підлога) вологою ганчіркою прибирають пил, який випав за ніч. Поточне прибирання проводять під час операції (збирають серветки, що впали на підлогу, тампони, протира­ють забруднену підлогу). Після закінчення чергової операції прибирають весь невикористаний матеріал та інструменти, обробляють антисептиком клейон­ки операційних столів. Заключне прибирання проводять після закінчення усіх операцій (миття підлоги, дезінфекція її і меблів із вмиканням на годину бактерицидних ламп). Генеральне прибирання проводиться наприкінці робочого тижня: стелю, підлогу, стіни, вікна миють зі шлангів гарячою водою з милом і антисептиком. Після висушування і протирання насухо включають на 12— 24 год бактерицидні лампи.

Бактеріологічний контроль — у приміщеннях ОБ щомісячно здійснюють бактеріологічні посіви повітря, шовного та перев’язувального матеріалів, змивів з інструментів. Не рідше одного разу на тиждень проводять посів з рук учас­ників операцій. При збільшенні частоти нагноєнь післяопераційних ран здій­снюють позачергові посіви, за необхідності — позачергове генеральне приби­рання ОБ з тимчасовим призупиненням його функціонування. Персонал пері­одично проходить поглиблене обстеження і бактеріологічний контроль.

Операційна є основним підрозділом ОБ. Інші приміщення виконують допо­міжні, але дуже важливі функції.

Передопераційна — призначена для оброблення (миття) рук хірургів і ме­дичних сестер.

Стерилізаційна — оснащується стерилізаторами-автоклавами, стерилізаторами-кип’ятильниками, сухожаровими стерилізаторами. Розташовується, як правило, окремо від інших приміщень, але в невеликих лікарнях може бути в межах ОБ, сполучатись з операційною через вікно.

Кабінет переливання крові призначений для зберігання препаратів крові і плазмозамінників. У разі відсутності спеціальної лабораторії в ньому розміщують усе необхідне для визначення групи крові та резус-фактора.

Наркозна — призначена для введення хворого у стан наркозу. Така органі­зація роботи зменшує ризик інфікування операційної, окремо виділяється при ОБ, розрахованих більше як на 200 хворих у відділеннях.

Матеріальна — призначена для зберігання медикаментів. При невеликих операційних вказані запаси зберігаються у шафах, що розміщені у стерилізаційній або передопераційній.

Гіпсовочна — як правило, наявна в ОБ ортопедичних і травматологічних відділень, оснащена обладнанням для виготовлення і накладання гіпсових пов’язок.

Кабінет завідувача і кімната старшої медичної сестри — знаходяться в зоні загального режиму і сполучені з передопераційною через санітарний пропускник.

Санітарний пропускник — складається з двох кімнат, розділених між собою душовою з двома виходами. Перша кімната розташована в зоні загального режиму, там же розміщуються шафи для особистого одягу персоналу. Друга кімната сполучена із зоною суворого режиму. У ній персонал, що помився в душі, надягає спеціальний операційний костюм і взуття. Після операції цей процес проходить у зворотному напрямку, персонал одягається у свій одяг.

Персонал в операційних блоках повинен дотримуватись:

— інструкції з організації та проведення санітарно-гігієнічних заходів щодо профілактики внутрішньолікарняних інфекцій у лікувально -профілактичних закладах (відділеннях хірургічного профілю і відділеннях реаніма­ції та інтенсивної терапії);

— інструкції з техніки безпеки та інших нормативних документів з охоро­ни праці.

До самостійної роботи в ОБ допускаються особи із закінченою вищою та се­редньою медичною освітою, а також медичний персонал, що пройшов спеціальну підготовку і навчений охороні праці. Для запобігання захворюванням та нещасним випадкам увесь персонал повинен проходити медичні обстеження. Працівники ОБ мають бути забезпечені санітарно -гігієнічним одягом та взут­тям, спецодягом, спецвзуттям та іншими засобами особистого захисту відпо­відно до діючих типових норм, повинні дотримуватись правил внутрішнього розпорядку установи. Споживання їжі та куріння на робочих місцях забороня­ється. їжу слід споживати у спеціально виділених приміщеннях. Під час про­ведення операцій вхід в операційну персоналу, що не бере участі в операції, забороняється. Забороняється зберігання в операційній предметів, що не ви­користовуються під час операції.

При роботі з електроапаратурою необхідно обов’язково виконувати прави­ла експлуатації та техніки безпеки.

Особи, відповідальні за операційний процес, повинні слідкувати за постій­ним і своєчасним проведенням випробувань обладнання та оформленням їх ре­зультатів:

— визначати опір неметалевих частин наркозного апарата один раз на З міс., струмопровідність антистатичного поля — один раз на 3 міс., опір за землювального пристрою — один раз на рік;

— перевіряти справність заземлювальних провідників один раз на місяць;

— перевіряти надійність з’єднань заземлювальних контактів кожної штеп­сельної розетки один раз на 3 міс.;

— результати всіх перевірок оформляти актом.

Працівники ОБ повинні знати і дотримуватись діючих правил безпеки, тому що операційні та наркозні приміщення є небезпечними щодо виникнення пожежі, вибухів, небезпеки ураження електричним струмом. При вході в операційну має бути встановлений попереджувальний знак «Обережно! Викорис­товуються вибухонебезпечні анестетики». У передопераційній та наркозній кімнатах мають бути вогнегасники вуглекислотні типу ОУ.

Про кожний нещасний випадок на виробництві потрібно інформувати без­посереднього керівника.

Керівник зобов’язаний негайно забезпечити першу допомогу потерпілому, повідомити головного лікаря закладу, інженера з охорони праці або особу, що виконує його функції, та профком, зберегти для розслідування робоче місце та стан обладнання в тому стані, що і в момент нещасного випадку, коли це не за­грожує здоров’ю працівників і не призведе до аварії.

Особи, що не виконують або порушують інструкції з охорони праці, підля­гають дисциплінарному покаранню згідно з правилами внутрішнього розпорядку, за необхідності — позачерговій перевірці знань з питань охорони праці.

Перед операцією персонал, що бере в ній участь, повинен прийняти гігієнічний душ та надягти стерильний одяг. В операційній категорично забороня­ється носити одяг з бавовни, а також капрону, нейлону, шовку та інших синте­тичних матеріалів, які сильно електризуються при рухах, що призводить до швидкого накопичення електричних зарядів на тілі людини. Персоналу в опе­раційній категорично забороняється носити браслети, обручки, ланцюжки та інші металеві предмети. Руки персоналу, який обслуговує наркозні апарати, не повинні мати слідів олій, мазей, помади. Перед вмиканням обладнання тре­ба перевірити цілість проводів для підключення струму та тих, що йдуть до хворого, перед початком роботи — заземлення обладнання. У випадку «про­бивання на корпус» потрібно вимкнути апарат і доповісти завідувачу відділен­ня. Усі прилади, апарати та інше обладнання, що вноситься чи ввозиться в ОБ, підлягають стерилізації та дезінфекції. Персоналу потрібно перевірити наяв­ність поглинальних фільтрів, що необхідні для нормальної роботи наркозних апаратів. Перед початком та протягом роботи персонал повинен контролювати в операційній відносну вологість повітря (60 ± 5 %) та його температуру (21—24°С).

Перед початком наркозу потрібно перевірити персонал на наявність електростатичного заряду. Для його усунення кожен повинен заземлити себе шля­хом торкання до металевого предмета. У разі виникнення електростатичного заряду потрібно негайно вийти з операційної для усунення причин його нако­пичення (замінити взуття чи одяг).