Розслідування та облік випадків хронічних професійних захворювань і отруєнь 4 page

Правила експлуатації і техніки безпеки при роботі з автоклавами

Медична промисловість забезпечує лікувальні установи широким асортиментом парових стерилізаторів різних габаритів і з різним ступенем автомати­зації, завдяки чому можна задовольнити потреби як великих, так і малих лі­кувальних закладів. У парових стерилізаторах створюється не тільки висока температура, що стало утримується в потрібних межах, а й завдяки високому тиску забезпечуються умови для загибелі мікроорганізмів та їх спор.

Парові стерилізатори традиційно називають автоклавами, хоч ця назва не відповідає суті апарата (автоклав означає «той, що сам закривається», від грецького ауто — сам і латинського клавіс — ключ).

Є багато різних моделей парових стерилізаторів, які різняться деталями конструкцій, об’ємом робочої камери, зовнішнім виглядом, ступенем автома­тизації. Але всі вони мають єдиний принцип конструкції, завдяки чому ви­вчивши найпростіший автоклав, можна легко засвоїти будову і порядок робо­ти на найскладнішій новій моделі.

Найпростіший паровий стерилізатор (мал. 11,12) складається з котла з по­двійною стінкою і кришки, що герметично закривається для підвищення тиску пари до зазначеної межі.

Основу апарата становить водопарова камера 1 — чавунний казан для води, яка при нагріван­ні перетворюється на пару. Усередині водопарової камери знаходиться другий казан, дещо мен­ший, — стерилізаційна камера 2. У стінці стери­лізаційної камери зверху по колу є ряд отворів для проходження пари (указані стрілками). На дні стерилізаційної камери розміщується сітка - підставка для стерилізаційних коробок з матеріалом для стерилізації. Герметизація забезпе­чується опорним кільцем, що з’єднує по верх­ньому краю стінки обох казанів і масивну чавун­ну кришку 3 з гумовою прокладкою і болтами. На кришці вмонтовані манометр 5 і запобіжний клапан 6 для запобігання підвищенню тиску вище допустимого. На корпусі автоклава розташовані патрубок зі спускним краном 7 для випускання пари зі стерилізаційної камери і скля­на водомірна трубка 8 і воронкою 9 для наливан­ня води у водопарову камеру. Унизу, під водо­мірною трубкою, розміщений кран 10 для випускання води із водопарової камери. Під котлом розміщується джерело тепла 11 (для електрич­них автоклавів — електронагрівальний еле­мент).

У процесі стерилізації парою під тиском виділяють 4 робочих фази: 1) нагрівання; 2) урівноваження; 3) знищення і 4) охолодження.

Електричні автоклави бувають трьох типів (мал. 13): 1) горизонтальні (а, б); 2) вертикальні (в); 3) шафного типу (г).

Безпечна експлуатація парового стерилізато­ра, як і будь-якого апарата, що працює під підви­щеним тиском, потребує чіткого виконання пра­вил та інструкцій, хороших знань цього типу апаратів. У зв’язку з цим до роботи на парових стерилізаторах допускаються медичні працівни­ки, які досягли 18-річного віку і досконало ви­вчили документацію з техніки безпеки при робо­

ті на парових стерилізаторах, пройшли медичний огляд, відповідні курси, атестацію у кваліфікаційній комісії та інструктаж з безпечного обслуговуван­ня обладнання.

Безпечність роботи визначається насамперед правильністю монтажу паро­вого стерилізатора, що здійснюється спеціалістами «Медтехніки», які вводять його в експлуатацію і перевіряють на практиці знання та вміння медичного працівника, котрий надалі буде працювати на цьому апараті. Поточний і про­філактичний ремонт також виконують співробітники «Медтехніки», оскільки ця робота потребує спеціальних знань та досвіду.

У процесі монтажу парового стерилізатора працівник «Медтехніки» пови­нен провести низку підготовчих і будівельно-монтажних робіт. До підготовчих робіт належать: розпаковування стерилізатора; перевірка технічного стану після транспортування, наявність заводського паспорта і комплектності апа­рата; видалення заводського мастила; монтаж апарата, включаючи його під­ключення до електромережі, заземлення і підключення до водопроводу. Будівельно-монтажні роботи виконуються, як правило, тільки при установ­ленні стерилізатора місткістю більше 100 дм³. При цьому для монтажу двобіч­них стерилізаторів у стіні, що розділяє бік завантаження і бік розвантаження, робиться відповідний отвір, який потім замуровується. Цю роботу виконують спеціалісти-будівельники. Здавання-приймання нового стерилізатора оформ­ляється відповідним актом.

Автоклави встановлюються в окремих приміщеннях (автоклавних) за згодою з управлінням «Медтехніка». Площа приміщення має відповідати будівельним нормам і правилам. У приміщенні автоклавної необхідне природне освітлення, примусова витяжна вентиляція, фрамуга, кватирки. Підлога у приміщенні для електричного автоклава має бути з ізольованого матеріалу, допускається з плитки за умови застосування діелектричних килимків. Двері та вікна мають відкриватися назовні. Забороняється встановлювати засклені двері, а також замикати їх під час роботи. Якщо при монтажі не передбачений вихід пари в каналізацію, то в зовнішній стіні або рамі робиться отвір, через який виводиться металева труба, а через неї проводиться гумовий шланг, що одягається на патрубок для виведення пари після стерилізації. Приміщення автоклава слід використовувати тільки за призначенням. Кожний споживач електроенергії повинен бути забезпечений гумовим ковриком. Забороняється проведення будь-яких інших робіт. Вхід у виробниче приміщення дозволяєть­ся тільки обслуговому персоналу і особам, які проводять нагляд за викорис­танням обладнання з дотриманням санітарних правил. Споживання їжі персо­налом у виробничих приміщеннях забороняється. Персонал забезпечується санітарно-гігієнічним одягом, взуттям та іншими засобами особистого, колек­тивного захисту згідно з діючими нормативами.

Відповідальність за безпечну експлуатацію автоклава покладається на медичного працівника, що пройшов навчання і має посвідчення, яке повинен зберігати на робочому місці. Підготовка відповідальних працівників проводиться один раз на рік.

При виявленні несправності, а також порушень правил та інструкцій під час експлуатації автоклавів відповідальна особа повинна вжити заходів щодо їх усунення, а за необхідності вимкнути апарат. Ремонтувати автоклав дозволяється тільки спеціалісту, який має посвідчення на право ремонту приладів, що працюють під тиском.

Роботу автоклавів перевіряють при кожному завантаженні хімічними тестами з максимальними термометрами один раз на місяць бактеріологічним ме­тодом.

Обладнання необхідно встановлювати так, щоб його можна було обслугову­вати з усіх боків. Включення споживача електроенергії у штепсельну розетку категорично забороняється. Автоклав має бути встановлений на відстані не менше 0,8 м від стін. Підключаються автоклави до електромережі через елек­трощит з рубильником. Рубильник і автоматичний вимикач розміщуються на висоті 1,6 м від підлоги і не далі 1 м від обладнання. Забороняється підключен­ня до цього рубильника або автоматичного вимикача інших споживачів елек­троенергії. Обладнання з електропідігрівом або приводом мають бути заземле­ні. Забороняється використовувати заземлення водопровідної труби, централь­не опалення, каналізації, громовідводи тощо. У виробничих приміщеннях слід чітко дотримуватись правил пожежної безпеки. Зберігати сторонні предмети, які загромаджують приміщення, забороняється.

Перед початком роботи потрібно все приміщення та обладнання старанно прибирати і очищати. Якщо робота виконується у дві зміни, працівник, що обслуговує обладнання, повідомляє свого наступника про його стан. Персонал повинен надягти спецодяг, привести робоче місце в належний вигляд, приготувати необхідні речі. Інструменти, пристосування розкласти в послідовності, зручній для роботи. Перед початком роботи працівники зобов’язані перевіри­ти справність обладнання, заземлення проводів. При виявленні будь-яких не­справностей під час перевірки, а також у процесі роботи вони зобов’язані тер­міново повідомити завідувача відділення. Працювати на несправному облад­нанні категорично забороняється.

Манометр автоклава має бути опломбованим і перевіреним. На шкалі мано­метра має бути нанесена червона риска, що вказує на робочий тиск. Перевірку і клеймування манометрів проводять не рідше одного разу на рік. Манометр забороняється застосовувати у разі відсутності пломби або клейма про перевір­ку, простроченого терміну перевірки, якщо стрілка манометра не повертаєть­ся на нульову відмітку шкали, скло розбите або наявні інші пошкодження. Працювати на обладнанні без заземлення забороняється.

Перед початком стерилізації продувають паром запобіжні клапани стерилізаційної камери і парогенератора, щоб перевірити, чи немає прикріплення тарілки клапана. При підніманні штока золотник має легко рухатись, а з кла­пана — виділятись пара. Перевіряють прохідність спускних кранів водопарової камери, рівень води в парогенераторі, поповнюючи кількість води до по­чатку роботи.

Кожний споживач електроенергії повинен мати порядковий номер, написаний на видному місці. На всіх пускових пристроях і кнопках управління необхідно робити чіткі написи із вказівкою, для яких машин вони призначені. Робоче місце має бути підготовленим з дотриманням правил техніки безпеки. Належний стан робочих місць повинен регулярно перевіряти завідувач відділення.

Категорично забороняється:

— включати автоклав при недостатньому рівні води у водопаровій камері;

— залишати працюючий автоклав без нагляду;

— заливати воду в автоклав, коли він знаходиться під тиском;

— випускати пару в стерилізаційну камеру при неповністю закріпленій кришці;

— працювати з автоклавом, який має дефекти;

— допускати в автоклавну під час роботи осіб, не причетних до роботи авто­клава;

— зберігати в автоклавній сторонні предмети, захаращувати та забрудню­вати приміщення.

Огляд, ремонт, настроювання, чищення і змащування обладнання під час роботи забороняється. Під час збирання та ремонту необхідно забезпечити стійкість як обладнання в цілому, так і окремих його деталей. Перед випробовуванням обладнання необхідно переконатися у справності всіх контрольно- вимірювальних приладів.

Підготовка до роботи і робота автоклава (АВ-75). Заповнити водопарову камеру водою, для чого відкрити вентиль пари і кришку автоклава, по­тім — верхній кран водомірної трубки, поставивши ручку крана в горизонтальне положення «на себе», залити воду через лійку до верхньої мітки кожу­ха водомірної трубки.

Застереження: для зменшення утворення накипу рекомендується заливати дистильовану або переварену воду.

Після заповнення водопарової камери закрити вентиль і верхній кран водо­мірної трубки, опустивши ручку крана вниз. Завантажити автоклав матеріа­лом і щільно закрити кришку за допомогою затискачів. Перше завантаження матеріалу рекомендується проводити в попередньо прогрітий автоклав. Вста­новити стрілки на електроконтактному манометрі в положення, що вказує межі автоматичної підтримки тиску: при роботі автоклава згідно з 1-м режи­мом (основним) — 2 атм, для 2-го (щадного) — тиск 1,1 атм. Тиск вибирається з урахуванням одержання необхідної температури для стерилізації закладено­го матеріалу. Повернути ручку вимикача на електрощиті в положення «Вклю­чено»; при цьому загоряється сигнальна лампа. Через 45 хв після ввімкнення автоклава (при 1-му режимі — через 20 хв), коли тиск пари на манометрі до­сягає першої атмосфери, повільно відкрити вентиль пари і разом із паром ви­тіснити зі стерилізаційної камери повітря. Продування здійснювати протягом 5—7 хв. Закрити вентиль викиду конденсату. При використанні потрійного робочого тиску, що здебільшого збігається із першим автоматичним відклю­ченням електронагрівачів, замінити годину початку стерилізації. Під час сте­рилізації необхідно 3—4 рази на 15 с трохи відкрити вентиль викиду конденса­ту і проводити короткочасне продування.

Після закінчення стерилізації вимкнути автоклав, повернувши вимикач на електрощиті в положення «Вьіключено». Зупинити автоклав для повільно­го охолодження під тиском на 5—6 хв, потім трохи відкрити вентиль викиду конденсату і повільно протягом 5—6 хв випустити пару зі стерилізаційної камери. Необхідно переконатись у відсутності тиску пари в стерилізаційній камері по манометру, припиненні парування через вентиль викиду конденсату, відтак слід трохи відкрити кришку автоклава і залишити його в такому положенні на 15—20 хв. Діставати при цьому стерилізовані скляні посудини і ста­вити без прокладки картону (фанери чи іншого матеріалу) на холодні металеві каталки чи мармурові або цементні підставки не рекомендується.

Примітка: повільне зниження тиску пари в стерилізаційній камері через вентиль викиду конденсату і витримування автоклава із трохи відкритою кришкою забезпечує поступове зниження температури матеріалу, який стерилізується, що особливо важливо при стерилізації у скляному посуді.

Для проведення наступної стерилізації, якщо рівень води в паровій камері нижче нижньої відмітки на кожусі водомірного скла, воду потрібно доливати в послідовності, вказаній в інструкції.

Вище згадувалось про необхідність суворого дотримування правил стерилі­зації, вказаних в інструкції, але все ж бувають випадки, коли при дотриманні, здавалось би, всіх правил стерилізація була неповноцінною. Причини цих не­вдач частіше за все такі:

1) неправильне завантаження стерилізатора, що сприяє нерівномірному поширенню пари в робочій камері;

2) неповністю витіснене парою повітря зі стерилізаційної камери, у резуль­таті чого залишились «пухирі», в яких відсутні умови, необхідні для загибелі мікроорганізмів;

3) неправильно, надто щільно укладені перев’язувальний матеріал і білиз­на у стерилізаційні коробки, унаслідок чого пара не змогла проникнути в гли­бину барабана і подіяти на весь перев’язувальний матеріал;

4) при завантаженні стерилізаційних коробок забули відкрити отвори для проходження пари;

5) при стерилізації була використана упаковка, не проникна для пари;

6) під час просушки матеріалу продуванням повітря через несправність фільтра або інші помилки відбулось реінфікування простерилізованого мате­ріалу;

7) надмірна вологість матеріалу при стерилізації, у результаті чого, напри­клад, операційна білизна стала непридатною для використання.

Автоклав необхідно зупинити, якщо тиск у ньому піднімається вище дозволеного попри виконання всіх вимог інструкції, а також якщо на частинах автоклава, який працює під тиском, знайдені тріщини, здуття або протікання у заварених швах тощо.

Цим дефектам можна запобігти, постійно дотримуючись правил техніки безпеки та експлуатації парових стерилізаторів.

Після закінчення роботи всі рубильники, вимикачі обладнання, усі вилки штепсельних розеток мають бути вимкнені. Необхідно навести порядок на робочому місці. Наприкінці робочого дня приміщення автоклавної знезаражується шляхом протирання підлоги і стін дезінфекційним розчином. На прила­ди забороняється вішати сумки, ганчірки тощо. Після знезараження необхід­но знеструмити приміщення.

Особи, які порушують інструкцію, притягуються до відповідальності згідно з вимогами внутрішнього розпорядку з можливим звільненням із займаної посади, а також до матеріальної відповідальності за нанесений матеріальний збиток або до кримінальної відповідальності залежно від характеру пору­шень.

Техніка безпеки при експлуатації балонів

Балони розробляють і виготовляють за нормативною документацією, узго­дженою з Державним комітетом з нагляду за охороною праці. Вони повинні мати вентилі, щільно вкручені в отвори горловини або у витратно -наповнювальні штуцери у спеціальних балонах без горловини. Балони для стиснених, зрі­джених і розчинених газів місткістю більше 100 л мають бути забезпечені пас­портом.

Балони місткістю понад 100 л необхідно обладнувати запобіжними клапанами. При груповому їх встановленні допускається вмонтування запобіжного клапана на всю групу балонів.

Бічні штуцери вентилів для балонів, які наповнюються воднем та іншими горючими газами, повинні мати ліву нарізку, а для балонів, які наповнюються киснем та іншими негорючими газами, — праву нарізку. Кожний вентиль балонів для вибухонебезпечних горючих речовин, шкідливих речовин 1-го і 2-го класів небезпеки за ГОСТ 12.1.007 має бути забезпечений заглушкою, яка на­кручується на бічний штуцер. Вентилі в балонах для кисню потрібно вкручувати із застосуванням ущільнювальних матеріалів, загорання яких у киснево­му середовищі виключається.

На верхній сферичній частині кожного металевого балона мають бути вибиті (чітко видні) такі дані:

— товарний знак підприємства-виробника;

— номер балона;

— фактична маса порожнього балона (кг): для балонів місткістю до 12 л включно — з точністю до 0,1 кг; від 12 до 55 л включно — з точністю до 0,2 кг; маса балонів місткістю понад 55 л вказується відповідно до нормативної доку­ментації на їх виготовлення;

— дата (місяць, рік) виготовлення і наступного посвідчення;

— робочий тиск (Р), МПа (кгс/см²);

— пробний гідравлічний тиск (П), МПа (кгс/см²);

— місткість балонів (л): для балонів місткістю до 12 л включно — номіналь­на; для балонів місткістю від 12 до 55 л включно — фактична, з точністю до 0,3 л; для балонів місткістю понад 55 л — відповідно до нормативної докумен­тації на їх виготовлення;

— клеймо відділу технічного контролю (ВТК) підприємства -виробника круглої форми діаметром 10 мм (за винятком стандартних балонів місткістю понад 55 л);

— номер стандарту для балонів місткістю понад 55 л.

Висота знаків на балонах має бути не менше 6 мм, а на балонах місткістю 55 л — не менше 8 мм.

Маса балонів, за винятком балонів для ацетилену, вказується з урахуванням маси нанесеної фарби, кільця для ковпака і башмака, якщо такі передба­чені у конструкції, але без маси вентиля і ковпака.

На балонах місткістю до 5 л або з товщиною стінки менше 5 мм паспортні дані можуть бути вибиті на пластині, припаяній до балона, або нанесені емалевою чи олійною фарбою.

Балони для розчиненого ацетилену мають бути заповнені відповідною кіль­кістю пористої маси і розчинника за стандартом. За якість пористої маси і пра­вильність наповнення балонів відповідальність несе підприємство, яке наповнює балон пористою масою. За якість розчинника і правильне його дозування відповідальність несе підприємство, яке здійснює наповнення балонів розчин­ником. Після наповнення балонів пористою масою і розчинником на його гор­ловині вибивається маса тари (маса балона без ковпака, але з пористою масою і розчинником, башмаком, кільцем і вентилем).

Написи на балони наносять по ободу на довжину не менше 1 /3 ободу, а сму­ги — по всьому ободу, причому висота літер на балонах місткістю понад 12 л має бути 60 мм, а ширина смуги — 25 мм. Розміри написів і смуг на балонах місткістю до 12 л повинні визначатися залежно від величини бічної поверхні балонів. Зовнішня поверхня балонів має бути пофарбована відповідно до табл. 1. Фарбування балонів і написи на них можуть виконуватися олійними, емалевими або нітрофарбами. Фарбування наново виготовлених балонів і нанесення написів здійснюються підприємствами-виробниками, а під час експлуатації — наповнювальними станціями або випробувальними пунктами. Маркування та фарбування неметалевих балонів необхідно проводити відповідно до ТУ на балон. Колір фарби і текст написів на балонах, які використову­ються у спеціальних установках або призначених для наповнення газами спе­ціального призначення, встановлюються зацікавленими відомствами за по­годженням з органами Державного комітету України з нагляду за охороною праці.

Перевірка балонів. Дозвіл на перевірку чи огляд балонів видається підприємствам-наповнювачам, наповнювальним станціям і пунктам випробовування органами Державного нагляду за охороною праці після перевірки ними наявності:

— виробничих приміщень, а також технічних засобів, що забезпечують можливість якісного проведення перевірки;

— наказу про призначення на підприємстві осіб, відповідальних за прове­дення перевірки, з числа інженерно-технічних працівників, котрі мають від­повідну підготовку;

— інструкції з проведення технічної перевірки балонів.

Таблиця 1. Фарбування і нанесення написів на балони

Під час видачі дозволу на перевірку органи нагляду повинні зареєструвати клеймо з відповідним шифром. Перевірка якості, огляд і приймання виго­товлених балонів здійснюються робітниками відділу технічного контролю підприємства-виробника відповідно до вимог нормативної документації на ба­лони.

Величина пробного тиску і час витримки балонів під пробним тиском на підприємстві-виробнику встановлюються для стандартних балонів за стандартами, для нестандартних — за технічними умовами, причому пробний тиск має бути не менший ніж півтора значення робочого тиску.

Балони на підприємстві-виробнику, за винятком балонів для ацетилену, після гідравлічного випробування мають також підлягати пневматичному випробовуванню тиском, що дорівнює робочому тиску. Під час пневматичного випробовування балони потрібно занурити у ванну з водою. Балони для ацетилену підлягають пневматичному випробовуванню на підприємствах, які на­повнюють балони пористою масою. Безшовні балони з двома відкритими гор­ловинами випробовуванню на герметичність на підприємстві-виробнику не підлягають, крім балонів, призначених для роботи із середовищами 1, 2, З, 4-го класів небезпеки за ГОСТ 12.1.007.

Балони нової конструкції або балони, виготовлені з матеріалів, що раніше не використовувалися, потрібно випробовувати за спеціальною програмою, яка передбачає, зокрема, доведення балонів до руйнування, при цьому запас міцності за мінімальним значенням тимчасового опору металу при 20 °С має бути не менше 2,6 з перерахуванням на найменшу товщину стінки без додавання на корозію.

На етапі відпрацювання ресурсної міцності металопластикових і неметале­вих балонів величина внутрішнього тиску в процесі тривалого або циклічного навантаження береться на 10 % вище величини робочого тиску.

Результати огляду виготовлених балонів заносяться ВТК підприємства - виробника у відомість, в якій мають бути відображені такі дані:

— номер балона;

— дата (місяць, рік) виготовлення (випробування) балона і наступної пере­вірки;

— маса балона, кг;

— місткість балона, л;

— робочий тиск, МПа (кгс/см²);

— пробний тиск, МПа (кгс/см²);

— підпис представника ВТК підприємства-виробника. Усі відомості мають бути пронумеровані, прошнуровані і зберігатися у справах ВТК підприємства.

Перевірка балонів, за винятком балонів для ацетилену, включає:

а) огляд внутрішньої і зовнішньої поверхонь балонів;

б) визначення маси і місткості;

в) гідравлічне випробування.

Перевірка маси і місткості безшовних балонів ємністю до 12 л включно і понад 55 л, а також зварних балонів, незалежно від місткості, не прово­диться.

При задовільних результатах підприємство, на якому проведено перевірку, вибиває на балоні своє клеймо круглої форми діаметром 12 мм, дату проведе­ної і наступної перевірки (в одному ряду з клеймом). Результати технічної пе­ревірки балонів місткістю понад 100 л заносяться в паспорт балонів. Клеймо на балонах у цьому випадку не ставлять.

Результати перевірки балонів, за винятком балонів для ацетилену, записуються особою, яка її проводила, у журнал випробувань.

Огляд балонів для ацетилену має здійснюватися на ацетиленових наповнювальних станціях не рідше ніж через 5 років і складатися із:

— огляду зовнішньої поверхні;

— перевірки пористої маси;

— пневматичного випробування.

Стан пористої маси в балонах для ацетилену потрібно перевіряти на наповнювальних станціях не рідше ніж через 24 міс. При задовільному стані порис­тої маси на кожному балоні мають бути вибиті:

— рік і місяць перевірки пористої маси;

— клеймо наповнювальної станції;

— клеймо (діаметром 12 мм із зображенням літер Пм), що засвідчує пере­вірку пористої маси.

Огляд балонів здійснюється з метою виявлення на їх стінках корозії, тріщин, вм’ятин та інших пошкоджень (для визначення придатності балонів до подальшої експлуатації). Перед оглядом балони мають бути ретельно очищені і промиті водою, а в разі потреби — промиті відповідним розчинником або дегазовані. Балони, в яких під час огляду зовнішньої і внутрішньої поверхонь виявлені тріщини, вм’ятини, раковини і риски завглибшки понад 10 % від номінальної товщини стінки, надриви і вищерблення, знос нарізки горловини, а також на яких відсутні деякі паспортні дані, мають бути забраковані. Послаблення кільця на горловині балона не може слугувати причиною бракування останнього. У цьому випадку балон може бути допущений до подальшого опосвідчення після закріплення кільця або заміни його новим.

Місткість балона визначають за різницею між масою балона, наповненого водою, і масою порожнього балона або за допомогою мірних бачків.

Забраковування балонів за результатами зовнішнього і внутрішнього огля­дів має здійснюватися відповідно до нормативних документів на їх виготов­лення. Забороняється експлуатація балонів, на яких вибиті не всі дані, перед­бачені нормативною документацією. Закріплення (або заміна) ослабленого кільця на горловині чи башмаку має бути виконане до перевірки балона.

Безшовні стандартні балони місткістю від 12 до 55 л при зменшенні маси від 7,5 до 10 % і збільшенні їх місткості в межах від 1,5 до 2 % переводяться на тиск, знижений проти встановленого на 15 %. При зменшенні маси від 10 до 13,5% або збільшенні їх місткості в межах від 2 до 2,5 % балони переводяться на тиск, знижений проти встановленого не менше ніж на 50 %. При зменшенні маси від 13,5 до 16 % або збільшенні їх місткості в межах від 2,5 до 3% балони можуть бути допущені до роботи при тиску не більше 0,6 МПа (6 кгс/см²). При зменшенні маси більше ніж на 16 % або збільшенні їх місткості більше ніж на 3 % балони бракуються. Балони, переведені на понижений тиск, можуть використовуватись для заповнення газами, робочий тиск яких не перевищує допустимого для даних балонів, при цьому на них мають бути вибиті: маса; робо­чий тиск (Рроб), МПа (кгс/см²); пробний тиск (Рпроб), МПа (кгс/см²); дата про­веденої та наступної перевірки і клеймо пункту випробування. Забраковані балони, незалежно від їх призначення, мають бути доведені до непридатності (шляхом нанесення зарубок на нарізці горловини або просвердлювання отво­рів на корпусі), яка б виключала можливість їх подальшої експлуатації.

Date: 2015-12-13; view: 731; Нарушение авторских прав