Розслідування та облік випадків хронічних професійних захворювань і отруєнь 8 page

Робоче (адаптоване) освітлення для рентгеноскопії повинне вмикатись від системи керування рентгенівського апарата.

У процедурних рентгенкабінетів, ксеро- і фотолабораторіях та кабінетах лікарів мають бути встановленні умивальники з підведенням холодної і гаря­чої води.

При діючих рентгенкабінетах, в яких здійснюють дослідження травного каналу, слід передбачати вбиральні для пацієнтів.

У процедурних для дослідження сечової і статевої систем варто передбачати лікарняний злив (відуар).

У процедурній рентгенкабінету для просвітлювання плівок має передбача­тись світлозахисне обладнання, забороняється розміщати сторонні предмети.

Тимчасове зберігання рентгенівської плівки масою не більше 100 кг допус­кається в окремому приміщенні рентгенологічного відділення.

Флюорографічні досліження допускаються в тимчасово пристосованих приміщеннях площею не менше 20 м² і завширшки не менше 4 м.

Рентгенкабінети до початку роботи повинні мати санітарний паспорт (дод. 26), який видається органами санітарного нагляду і дає право на експлуата­цію, а також контрольно-технічний журнал. Санітарний паспорт видається на термін не більше 3 років. Окремий санітарний паспорт оформляється на право зберігання і експлуатації пересувних і переносних рентгенівських апаратів і установок (дод. 27).

Забороняється застосування рентгенівських апаратів і проведення робіт, не вказаних у санітарному паспорті. Про порушення в роботі апарата, несправність засобів захисту персонал повинен негайно доповісти відповідальній особі.

У рентгенкабінеті на видному місці має бути вивішена інструкція з охорони праці, затверджена керівництвом установи.

Персонал рентгенологічного відділення (кабінету) повинен:

— виконувати правила внутрішнього трудового розпорядку;

— пам’ятати про особисту відповідальність за виконання правил охорони праці та безпеку колег по роботі;

— вміти надавати першу медичну допомогу потерпілим від нещасних ви­падків;

— вміти користуватися первинними засобами пожежогасіння;

— утримувати робоче місце в чистоті і порядку;

— дотримуватись правил експлуатації рентгенівських апаратів та іншого обладнання, користуватись засобами індивідуального захисту, носити протя­гом робочого дня індивідуальний дозиметр;

— забезпечити засобами індивідуального захисту родичів, які допомага­ють під час проведення досліджень у дітей (мал. 25);

— проходити періодичну перевірку знань не рідше одного разу на рік.

Безпечність роботи в рентгенкабінетах передбачає заземлення металевих частин рентгенівських апаратів та інших електричних пристроїв, а також постійний дозиметричний контроль.

З метою знешкодження свинцю не рідше одного разу на місяць слід прово­дити вологе прибирання приміщень рентгенкабінетів з використанням 1—2 % розчину оцтової кислоти.

Кожний рентгенкабінет потрібно забезпечити вуглекислотним вогнегасни­ком; доступ до засобів пожежогасіння та електрощитів має бути вільний.

Для запобігання надходженню свинцю в організм персоналу рентгенкабінетів слід дотримуватися таких правил:

— індивідуальні засоби захисту із свинцю і просвинцьованої гуми поміща­ти в чохли із плівкових матеріалів чи клейонки;

— не використовувати індивідуальні засоби захисту після закінчення тер­міну експлуатації, вказаного в технічних умовах;

— поверхню стаціонарного захисного обладнання і пристосувань, виготов­лених із свинцю, покривати подвійним шаром олійної чи емалевої фарби;

— під рукавички із просвинцьованої гуми надівати тонкі бавовняні рука­вички;

— після закінчення роботи із засобами індивідуального захисту з просвинцьованої гуми ретельно мити руки теплою водою з милом чи препаратом «За­хист».

Перед початком роботи необхідно приготувати до використання спецодяг та індивідуальні засоби захисту:

1) індивідуальні засоби захисту із свинцю і просвинцьованої гуми перед ви­користанням ретельно помити теплою водою і зачохлити плівочним чохлом, клейонкою або тканиною типу льон-лавсан;

2) зачохлити всі нестандартні засоби захисту пацієнтів;

3) використовувати індивідуальні засоби захисту від випромінювання до­зволяється протягом термінів, які вказані в технічних умовах;

4) під і на рукавички із просвинцьованої гуми необхідно надівати тонкі ба­вовняні рукавички;

5) перевірка 313 проводиться один раз на 2 роки.

Оглянути, чи справне заземлення рентгенівських апаратів, іншого електрообладнання та електропроводки (рентгенлаборант). Навести лад на робочо­му місці. Упевнитись у відсутності сторонніх осіб у процедурному приміщенні.

Перевірити величину електричної напруги мережі живлення і провести пробне включення рентгенівського апарата на різних режимах роботи. При виявленні недоліків доповісти про це завідуючому відділення, лікарю кабі­нету.

Під час роботи з електроапаратурою необхідно стежити за станом ізоляції електропроводки та справністю електророзеток. Якщо персонал при проведен­ні рентгенологічних досліджень знаходиться у процедурній, то необхідно використовувати засоби індивідуального захисту.

Рентгенлаборант не має права обслуговувати два або більше рентгенівських апарати, одночасно працюючи в різних рентгенкабінетах.

Персоналу рентгенкабінету забороняється:

— проводити рентгенодіагностичні дослідження без використання стаціо­нарних та індивідуальних засобів захисту від випромінювання;

— працювати в рентгенкабінеті при несправних блокувальних пристроях і вимірювальних приладах рентгенівських апаратів;

— експлуатувати кабінет, на який не складено санітарного паспорта;

— використовувати рентгенівську апаратуру не за призначенням;

— користуватися пошкодженими засобами індивідуального захисту або засобами захисту, терміни придатності яких закінчились;

— подавати на рентгенівський апарат напругу, не передбачену паспортни­ми даними;

— залишати без нагляду під напругою рентгенівську апаратуру й електро­нагрівальні прилади, ставити близько біля них вату, спирт та інші горючі ре­човини;

— користуватись відкритим вогнем, зберігати знімки та обрізки плівок у відкритому вигляді, складати плівки поблизу вікон, електроламп і приладів опалення;

— користуватись несправними електричними розетками і вилками;

— працювати з рентгенівським випромінювачем без додаткових фільтрів;

— проводити дослідження за наявності у процедурній сторонніх осіб, які не беруть участі в дослідженні.

Забороняється проведення вологого прибирання процедурної безпосередньо перед початком і під час рентгенологічних досліджень.

При ввімкненому вимикачі мережі чи замкнутому штепсельному з’єднанні, за допомогою якого рентгенівський апарат вмикають в електричну мережу, рентгенлаборант не має права виходити з рентгенкабінету.

Хворі і сторонні особи можуть знаходитись у рентгенкабінеті тільки з дозволу і в присутності персоналу. Монтажно-ремонтні роботи в рентгенкабінеті мають виконуватись одночасно не менше ніж двома особами. У кабінеті забо­роняється споживати їжу, курити і користуватися косметикою.

Технічний профілактичний огляд рентгенівських апаратів має виконуватися представниками служби «Медтехніка» спеціалізованих організацій із за­писом у контрольно-технічному журналі.

Забороняється проведення робіт з рентгенівським випромінюванням, не передбачених посадовими інструкціями, інструкціями з охорони праці та іншими нормативними документами.

Після закінчення роботи необхідно вимкнути головний рубильник, електроприлади, освітлення, вентиляцію, провести вологе прибирання підлоги, ретельну дезінфекцію елементів і приладів, рентгенівського апарата, у тому числі і рентгенівських касет. Необхідно приготувати спецодяг, засоби індивідуального захисту, вимити руки теплою водою з милом, за можливості при­йняти душ.

Доповісти керівництву про всі недоліки, які мали місце під час роботи.

Технічний нагляд за апаратурою: схеми працюючих апаратів, їх опис і заводські інструкції, а також паспорти і протоколи перевірки та градуювання електровимірювальних приладів і дозиметрів мають знаходитись у рентгенкабінеті. Не рідше одного разу на місяць необхідно, щоб усі апарати оглянув і випробував представник рентгенорадіологічного відділу. Контрольній пере­вірці підлягають вимірювальні прилади, стан заземлення, сигналізація, блокувальні пристрої, механічна міцність кабелів високої напруги, стан апарата (трансформатора, рентгенівської трубки, штативів, засобів захисту від рентгенівського випромінювання тощо). Результати перевірки і термін усунення ви­явлених дефектів записують в акт, складений у двох екземплярах. Один з них зберігається в рентгенкабінеті, другий — у рентгенорадіологічному відділі. Не рідше одного разу на 5 років трансформаторне мастило перевіряється на елек­тричну міцність.

При виникненні аварійних ситуацій (відсутність і пошкодження радіаційного захисту апарата; коротке замикання та обрив у системах електроживлен­ня; замикання електричної мережі через тіло людини; механічна поломка еле­ментів рентгенівського апарата; несправність комунікаційних систем водопос­тачання, каналізації, опалення і вентиляції; аварійний стан стін, підлоги, сте­лі; виникнення пожежі) слід вжити таких заходів:

— при аварії рентгенівського апарата, електропроводки або пожежі негай­но вимкнути рубильник (відключити апаратуру від електромережі), не допус­кати в небезпечну зону сторонніх осіб;

— повідомити про те, що сталося, керівника роботи;

— якщо є потерпілі — надавати їм першу медичну допомогу, а за необхід­ності —викликати лікарів.

Протипожежні заходи. У рентгенкабінетах мають зберігатись «Типові пра­вила пожежної безпеки в лікувально-профілактичних установах». Цими правилами передбачається:

— призначення наказом по лікувально-профілактичному закладу особи, відповідальної за протипожежний стан рентгенологічного відділення (рент­генкабінету);

— усі працівники, що приймаються на роботу в рентгенкабінет, мають бути допущені до роботи тільки після проведення інструктажу з пожежної безпеки;

— кількість плівок, які зберігаються в лікувальному закладі, не повинна перевищувати 50 кг, при цьому в сховищі плівки мають знаходитись у мета­левих шафах типу касових або фільмостатів, розміщених у спеціально відведе­ному для цієї мети приміщенні;

— місцезнаходження сховища плівок і рентгенограм, його обладнання і кількість плівки мають бути в кожному випадку узгоджені з органами пожежного нагляду.

У рентгенкабінетах і фотолабораторіях необхідно дотимуватись таких про­типожежних правил:

1) забороняється курити;

2) дозволяється користуватись тільки природним і електричним освітлен­ням;

3) кількість рентгенограм і плівок не може перевищувати 2 кг, при цьому їх слід зберігати у шафі або скрині, яка щільно закривається;

4) кількість плівок для поточних потреб не може перевищувати однієї ко­робки кожного розміру, при цьому зберігання плівок і рентгенограм без коробок чи конвертів забороняється;

5) не дозволяється зберігати плівки поблизу вікон, електричних ламп і приладів опалення;

6) забороняється виконувати знеболювання речовинами, які легко загоря­ються; у разі потреби його проводять в іншому приміщенні;

7) підігрівання фотографічних розчинів має проводитися за допомогою те­плої води;

8) для отримання гарячої води, кип’ятіння барієвої суміші дозволяється користуватись тільки електричними каструлями;

9) окрім рентгенівських плівок і рентгенограм (у дозволених кількостях) у будь-якому з приміщень кабінету забороняється зберігати вогненебезпечні ма­теріали (у тому числі трансформаторне мастило і касторову олії);

10) у кожному рентгенкабінеті, а також у фотолабораторії має знаходитись вогнегасник.

Якщо сталася пожежа, необхідно викликати пожежну частину і приступити до гасіння наявними засобами пожежогасіння, виконувати всі вказівки ке­рівника робіт з усунення небезпечної ситуації.

Вимоги щодо дотримання санітарно-протиепідемічного режиму в рентген­кабінетах згідно з чинним законодавством. Рентгенкабінети є складником будь-якого лікувально-профілактичного закладу охорони здоров’я, і в ньому мають дотримуватись усі вимоги санітарно-протиепідемічного режиму, як і в інших підрозділах медичних закладів.

Ураховуючи, що в рентгенкабінетах обстежуються різні категорії пацієнтів — здорові, потенційно хворі і хворі — ці об’єкти мають бути віднесені до об’єктів підвищеного епідемічного ризику. Тому вимоги щодо проведення дез­інфекції поширюються на всі приміщення рентгенкабінетів, особливо на про­цедурну, і проводяться згідно з діючими правилами.

З цією метою дозволяється застосовувати дезінфекційні засоби, які внесені до облікового переліку деззасобів України і мають інструкції щодо застосуван­ня, затверджені Головним державним санітарним лікарем України.

Поточне прибирання в рентгенкабінеті проводиться молодшим медперсоналом два рази на добу (крім процедурної) вологим способом з використанням мийних і дезінфекційних засобів. Устаткування має бути вимкненим з елек­тромережі. У процедурній прибирання проводиться тільки після закінчення роботи. Протирання рентгенівського апарата здійснює рентгенлаборант. Під час прибирання слід використовувати спецодяг та промаркований інвентар — окремий для підлоги, туалету, дверей та устаткування. Щоденним є протиран­ня клейонки, дверних ручок тощо 0,2 % розчином дезактину чи іншим дезін­фекційним розчином, що відповідає цій концентрації.

Генеральне прибирання (миття і дезінфекція 3 % розчином оцтової кислоти) проводиться згідно з графіком, що затверджується завідувачем відділення або керівником закладу, але не рідше одного разу на місяць.

У кабінеті постійно має бути необхідний тримісячний запас мийних і дезін­фекційних засобів; закуповують лише ті засоби, які мають посвідчення МОЗ України і печатку фірми-виробника.

Також один раз на місяць обов’язковим є додаткове протирання апарата та засобів захисту як персоналу, так і пацієнтів 3 % розчином оцтової кислоти.

Після кожної процедури, тобто рентгенологічного дослідження, виконавці миють руки мийними засобами і протирають їх 0,3 % розчином оцтової кисло­ти. Спирт використовується для протирання елементів і деталей рентгенапаратів, до яких доторкається пацієнт оголеними частинами тіла (після кожного дослідження), а також для оброблення касет. Для профілактичного технічного обслуговування, яке має проводитись один раз на місяць, також необхідний спирт із розрахунку 1 кг на 1 апарат на рік. Списання спирту має проводитись щоденно в окремому журналі (пронумерованому, прошнурованому і затвер­дженому заступником головного лікаря з лікувальної роботи печаткою) по 0,25 г на кожного пацієнта. Така сама відмітка про використання спирту при проведенні ремонту чи огляді рентгенапарата має бути в контрольно-технічному журналі.

Інвентар потрібно зберігати у таких умовах: рукавички та подушки — у пластикових чохлах, пелюшки — у двох промаркованих пакетах (чисті і брудні). Рукавички миють 1 % мильним розчином і оцтом від свинцевого пилу, подушки — 0,2 % розчином дезактину чи іншим дезінфекційним засобом.

Під час проведення рентгенологічних досліджень у процедурній постійно має бути ввімкнена припливно-витяжна вентиляція. Провітрювання примі­щень рентгенкабінету найкраще проводити перед початком роботи і після її закінчення.

Правила забудови й експлуатації інфекційних закладів (відділень) та охорона праці персоналу цих закладів

Медперсонал при обслуговуванні інфекційних хворих і хворих з підозрою на інфекційну хворобу у відповідних закладах охорони здоров’я має постійний і безпосередній контакт з хворими, предметами догляду за ними, їх виділеннями, речами та інфікованими матеріалами. Він наражається на небезпеку за­раження різними шляхами: через їжу, воду, повітря, руки, зовнішні покриви тіла, членистоногих, гризунів тощо. Небезпека зараження може поширюва­тись не лише на персонал, а й на членів їх сімей, осіб, що проживають з ними, не лише на території закладу, а й поза його межами.

Правила санітарно-епідемічного режиму та охорона праці персоналу інфекційних лікарень (відділень) визначає комплекс заходів, спрямованих на профілактику внутрішньолікарняних інфекцій, охорону праці персоналу, що обслуговує інфекційних хворих, та недопущення поширення інфекції як у лікувальних закладах, так і за їх межами. Саме для запобігання зараженню персоналу та зазначеного кола осіб розроблені ці правила.

Інфекційна лікарня призначена для ізоляції інфекційних хворих і надання їм діагностичної та лікувальної допомоги. У разі відсутності такого самостійного закладу його функції покладаються на інфекційне відділення багатопрофільної (районної, міської) лікарні.

Є два типи побудови інфекційної лікарні: павільйонний і централізований. Найкраще можна організувати роботу, якщо інфекційна лікарня побудована за павільйонним типом. Це дає змогу в окремій будівлі розташувати хворих з однаковою інфекційною хворобою, а отже, краще їх ізолювати від інших хво­рих. Проте часто стаціонар розташовується у кількаповерховій будівлі (цен­тралізований тип). У такому разі відділення розміщують на різних поверхах або виділяють для них окремі «крила» будівлі, намагаючись ізолювати від ін­ших структурних підрозділів. Зважаючи на можливість поширення збудників деяких інфекційних хвороб з потоками повітря, хворих на інфекції дихальних шляхів розміщують у палатах верхніх поверхів.

Комплекс будівель інфекційної лікарні (корпусу) має розташовуватись на ізольованій території. Територію інфекційної лікарні (корпусу) потрібно огородити смугою зелених насаджень. При в’їзді на територію необхідно встано­вити вказівні знаки щодо проїзду до приймального відділення. При вході на територію має знаходитись окреме приміщення — довідкова для відвідувачів і родичів із забезпеченням централізованого приймання передач для хворих. Частину території виділяють для транспортування інфекційних хворих, інфі­кованих матеріалів, трупів інфекційних хворих; вона повинна мати суцільне водонепроникне покриття з пристосуванням для промивання водою (крани, шланги) та спускання стічної води в каналізацію. Територія має бути обладна­на металевими урнами, контейнерами для збирання сміття, які встановлю­ються на бетонованих майданчиках. Сміття та відходи з території лікарні спа­люються у спеціально обладнаних сміттєспалювальних печах, що встановлю­ються поблизу котельної. Печі мають забезпечувати спалення сміття, крема­цію трупів лабораторних тварин, кип’ятіння решток їжі (як корм для тварин). Спалювання зазначених об’єктів у топках котлів центрального опалення кате­горично забороняється. Викидання незнезараженого сміття і відходів у загаль­ні надвірні сміттєзбиральні категорично забороняється. На виїзді із «забруд­неної» зони території лікарні має бути майданчик для дезінфекції санітарного транспорту. Перевезення хворих до інфекційної лікарні здійснюється на сані­тарному транспорті місцевої СЕС або міської дезінфекційної станції бригадою працівників, яка складається з медичної сестри, молодшої медичної сестри і водія. Не можна перевозити в одній машині кількох хворих з різними хвороба­ми. Необхідно дотримуватись суворої ізоляції таких функціональних зон, як харчоблок, пральня та дезінфекційне відділення.

Будівлі та окремі приміщення, входи в окремі будівлі і групи приміщень (оглядові кабінети, відділення камерної дезінфекції, санітарні пропускники тощо) та виходи з них мають бути розташовані з урахуванням суворого розмежування чистих виробничих процесів від процесів, пов’язаних із госпіталі­зацією та утриманням інфекційних хворих. Приміщення інфекційних ліка­рень та інфекційних відділень загальних і дитячих лікарень, а також ізоляторів необхідно обладнати водопроводом, каналізацією, центральним опален­ням, гарячим водопостачанням, припливно-витяжною вентиляцією з підігрі­вом припливного повітря. Витяжні пристрої в боксах, напівбоксах, ізоляторах для різних інфекцій мають бути відмежовані від витяжних пристроїв інших приміщень. Усі стічні води від інфекційних відділень перед спусканням їх у загальну каналізаційну мережу необхідно знезаражувати на території лікарні (від кожного відділення окремо). За відсутності загальноміської або селищної каналізації інфекційні лікарні повинні мати на своїй території місцеві каналізаційні пристрої і очисні споруди. Для персоналу мають бути передбачені:

— окрема гардеробна (типу пропускника) з трьох приміщень: одне — для зберігання домашнього одягу, друге — для спецодягу, третє — для душової. Приміщення для особистого одягу і спецодягу обладнують шафами;

— окремі вбиральні (шлюзовані, оснащені умивальником з ліктьовим краном), оснащені легким педальним спуском води з водонабірного бачка в каналізацію; необхідно передбачити електрорушник та самостійне зачинення зовнішніх дверей;

— скрізь, де персонал має контакти з інфікованим матеріалом, має бути в наявності все необхідне для оброблення рук (мило, деззасіб, рушники тощо);

— окремий посуд для споживання їжі, що стерилізується шляхом кип’ятіння.

Прийом інфекційних хворих проводиться у спеціально відведених (ізольо­ваних) і обладнаних оглядових палатах (боксах — мал. 26).

Кожний оглядовий бокс повинен мати самостійний ізольований зовнішній вихід. Прийом інфекційних хворих проводять суворо індивідуально. Одночас­не чекання прийому двох і більше хворих в одному боксі забороняється. Біля входу в оглядовий бокс мають бути халати і головні убори для персоналу та килимок, змочений дезінфекційним розчином. Медперсонал переодягає ха­лат, шапочку, маску (при краплинних інфекціях). При виході з боксу — зні­має. Халати та шапочки міняють у кінці зміни, маски — після прийому кож­ного хворого. У хворого беруть матеріал для різних лабораторних досліджень і направляють його у спеціальні приміщення для проведення санітарної оброб­ки. Після кожного прийому здійснюється ретельна волога дезінфекція, до за­кінчення якої наступного хворого в оглядовий бокс не пускають. Транспорт­ний засіб, яким був доправлений хворий, також піддається знезараженню без­посередньо на території лікарні.

З оглядового боксу хворого направляють у приміщення для санітарної обробки — санпропускник. Якщо хворий має перебувати в боксі, санітарна обробка здійснюється там само. Видача родичам речей хворого, що поступає на лікування, без знезараження суворо забороняється. Медичний персонал повинен проводити обробку хворого і дезінфекцію санпропускника у додатковому халаті, що надягається поверх основного халата і який потрібно знімати після кожної обробки. При вході і виході взуття необхідно витирати об килимок, змочений дезінфекційним розчином. Санітарна обробка полягає у підстриган­ні волосся з на с тупним їх спалюванням, нігтів (на руках та ногах), купанні у ванні або під душем, збиранні речей хворого, що підлягають дезінфекції, в ін­дивідуальні мішки для подальшого відправлення їх в дезкамери для дезінфек­ції, перевірці на педикульоз. Після санітарної обробки хворий отримує чисту білизну, халат, шапочку.

Хворих розподіляють по відділеннях згідно із встановленим діагнозом таким чином, щоб новоприбулі не знаходились в одній палаті з тими, які одужу­ють. У випадку сумнівного діагнозу хворих поміщають у діагностичне відді­лення або в ізолятор. За відсутності ізолятора в лікарні їх влаштовують у відді­ленні в невеликих (обов’язково) окремих палатах. Прибирання приміщень здійснюється волого-механічним способом не менше як двічі на добу з використанням промаркованого інвентаря. Сміття збирають у ємності з кришками і спалюють або знезаражують. Провітрювання палат і коридорів проводять не менше як тричі на добу. Предмети догляду закріплюють за хворими на весь час їх перебування на лікуванні. Підкладні судна, горшки та інші предмети догля­ду після кожного використання і випорожнення необхідно знезаражувати. Аптечний посуд також не можна віддавати в аптеку без попереднього знезара­ження. Інфіковану білизну необхідно відправляти у мішках, попередньо об­роблених дезрозчинами, у пральню лікарні. До комунальних пралень відправ­ляти білизну інфекційних хворих суворо заборонено. М’який інвентар (ков­дри, матраци, подушки) дезінфікують у дезкамерах. Столовий посуд, очище­ний від недоїдків, уміщують в ємності для знезараження термічним або хіміч­ним способом, після чого миють у чистому відділенні буфетної. Недоїдки зне­заражують шляхом кип’ятіння. Іграшки для дитячих відділень допускаютьсядо використання тільки нові, які легко миються (гумові та пластмасові). Вони не повин­ні переходити від однієї дитини до іншої без попереднього знезараження. Іграшки з відді­лення батькам не повертаються, про що їх по­переджають. Предмети догляду за хворими та інструментарій передають черговій зміни тільки у знезараженому стані (мал. 27).

Узяття матеріалу для лабораторного дослідження від хворих має здійснюватись у спеціальний стерильний посуд, який щіль­но закривається і доставляється в лаборато­рію у зачинених контейнерах. Увесь викорис­таний у лабораторії посуд збирається у спеці­альні ємності з кришками і підлягає знезара­женню перед очищенням і миттям. Відвіду­вання інфекційних хворих родичами, як пра­вило, забороняється. Речі та предмети догляду за хворими, що доставляються з дому, підлягають обов’язковому знезараженню персоналом лікарні.

Персонал, який обслуговує інфекційних хворих, зобов’язаний виконувати правила санітарно-гігієнічного режиму та вимоги техніки безпеки. Це стосується насамперед вимог щодо носіння спецодягу, обов’язкового миття в душі після закінчення роботи, правил зберігання спецодягу, вимог особистої гігієни тощо. Наприклад, за наявності на руках порізів та саден необхідно надівати гумові рукавички, які після закінчення роботи підлягають знезараженню і утилізації. Про кожний підозрілий на інфекційне захворювання випадок у сім’ї медичного працівника, який працює в інфекційній лікарні, потрібно не­гайно повідомити головного лікаря, завідувача відділення або старшу медичну сестру.

Верхній одяг та взуття медичний персонал повинен зберігати в індивідуальних шафах, окремо від санітарного одягу. Халати, шапочки замінювати два рази на тиждень, при забрудненні — частіше. Персонал, який працює в одному відділенні, не має права входити в інше відділення без зміни санітарно­го одягу. При вході в бокс персонал надягає шапочку, халат, повертаючись — знімає їх, після чого обов’язково миє та дезінфікує руки. Під час відвідування палат з хворими на інфекції дихальних шляхів потрібно носити чотиришарову маску, міняючи її через кожні чотири години. Персоналу забороняється: сіда­ти на ліжко хворого, з’являтись у відділенні без спецодягу, виходити у спец­одязі за межі відділення або надягати верхній одяг на спецодяг, приносити спецодяг додому з будь-якою метою, заходити у спецодязі в їдальню чи буфет, користуватись туалетом, призначеним для хворих, їхнім посудом та іншими речами, споживати їжу в палатах, коридорах і лабораторіях, вживати харчові продукти та рештки їжі хворих, курити в палатах, коридорах і лабораторіях. Для пиття води персонал повинен мати окремий посуд.

До роботи в інфекційному відділенні допускаються особи, не молодші 18 років, із середньою та вищою медичною освітою, що мають допуск до робо­ти. Усі, кого беруть на роботу, повинні обов’язково пройти медичний огляд, який передбачає бактеріологічне дослідження на бацилоносійство дифтерій­них мікроорганізмів та групи кишкових інфекцій. Хворі з відкритою формою туберкульозу, венеричними і заразними хворобами шкіри та слизових оболо­нок до роботи в інфекційні лікарні і відділення не допускаються. Усі без ви­нятку працівники повинні проходити періодичні медичні огляди залежно від показань, але не рідше як два рази на рік. Для запобігання зараженням увесь медичний та обслуговий персонал, який беруть на роботу, має проходити щеплення проти низки інфекцій, що встановлені для всіх громадян, а за наявнос­ті відповідних епідеміологічних показань — профілактичні щеплення проти особливо небезпечних та інших інфекцій (віспа, холера, туляремія, грип, ви­сипний тиф тощо). Допуск до роботи без проходження інструктажу забороняється. Надалі не рідше одного разу на рік потрібно проводити повторний ін­структаж з правил особистої санітарної профілактики, техніки безпеки, по­жежної безпеки. Інструктаж проводить завідувач відділення.

Хворі обов’язково повинні мити руки перед споживанням їжі та після відвідування туалету, коротко підстригати нігті. Один раз на тиждень їм необхідно проводити гігієнічну ванну (душ) та замінювати постільну і натільну бі­лизну.

Відповідальність за організацію харчування несе головний лікар закладу. Під час прийняття на роботу, а потім через кожні шість місяців проводять медичні огляди працівників харчоблока, буфетних та роздаткових. Персонал до­пускають до роботи лише після здачі заліку із санітарного мінімуму. Для тран­спортування харчових продуктів виділяють спеціальні транспортні засоби, які забороняється використовувати з іншою метою. Посуд для доставлення їжі маркують. Роздавання їжі здійснюють чергові медичні сестри відділення. Персонал, який займається прибиранням палат, до роздачі їжі не допускається. Після кожного роздавання їжі проводять прибирання приміщень, буфетної і їдальні із застосуванням дезінфекційних розчинів. Посуд після споживання їжі збирають у буфетній на окремому столі, звільняють від недоїдків, знезаражують у дезрозчині або шляхом кип’ятіння. Знезаражений посуд миють, ви­сушують на спеціально виділеному столі в решітках і зберігають у шафі. Вимитий посуд стерилізують у повітряних стерилізаторах за температури 130 °С упродовж 45 хв. Недоїдки скидають у спеціальну ємність із кришкою та знеза­ражують. Стіл для брудного посуду, мочалки, щітки дезінфікують після кож­ного використання.