Пояснювальна записка 8 page

а) годинничок;

б) конячка;

в) смачне варення;

г) гірка.

3. Описати артикуляцію при губно-зубному параламбдацизмі

губи: _________________________________________________________________;

зуби: _________________________________________________________________;

язик:

кінчик ________________________________________________________________;

передня частина: _______________________________________________________;

середня частина: _______________________________________________________;

задня частина: _________________________________________________________;

м’яке піднебіння: ______________________________________________________;

голосові зв’язки: _______________________________________________________.

4. За О.В.Правдіною, виділяють наступну кількість рівнів порушення звуковимови у дітей:

а) два;

б) три;

в) чотири;

г) п’ять.

5. Метою артикуляційної гімнастики є:

а) виробити повноцінні рухи і певні положення органів артикуляційного апарату;

б) навчити поєднувати прості рухи у складні, необхідні для правильної вимови звука;

в) розвинути рухливість органів артикуляційного апарату;

г) виробити тонкі диференційовані рухи органів артикуляційного апарату та підготувати їх до постановки правильної артикуляції звуків.

6. За М.Ф.Фомічовою, в логопединій роботі виділяють наступну кількість етапів під час роботи над звуком:

а) три;

б) чотири;

в) п’ять;

г) шість.

7. «Сани – сяни» -- це порушення звуковимови має назву:

а) сигматизм свистячих;

б) вади одзвінчення;

в) дефекти пом′якшення;

г) парасигматизм свистячий.

8. Постановка звука за наслідуванням – це такий спосіб, при якому правильна вимова звука здійснюється за допомогою:

а) слухового образу та з опорою на зорове сприйняття артикуляції;

б) допоміжних засобів, які дозволяють надати правильний уклад органам артикуляції;

в) сприйняття словесної інструкції щодо положення органів артикуляції та надання їм необхідного положення допоміжними засобами;

г) сприйняття зразка виконання артикуляції та використання шпателя.

9. Визначте артикуляція якого звуку зображена на схемі:

10. Залежно від від характеру і причин виникнення порушень звуковимови, виділяють такі форми дислалії:

а) мономорфну;

б) функціональну;

в) механічну;

г) поліморфну.

11. Під час замін та змішуваннях звуків послідовність реалізації корекційно розвивальних завдань на підготовчому єтапі логопедичної роботи є наступною:

а) розвиток мовленнєвого дихання, розвиток артикуляційного праксису, розвиток фонематичного слуху, розвиток дрібної моторики пальців рук, розвиток вищих психічних функцій;

б) розвиток артикуляційного праксису, розвиток фонематичного слуху, розвиток дрібної моторики пальців рук, розвиток мовленнєвого дихання, розвиток вищих психічних функцій;

в) розвиток фонематичного слуху, розвиток дрібної моторики пальців рук, розвиток артикуляційного праксису, розвиток мовленнєвого дихання, розвиток вищих психічних функцій;

г) розвиток артикуляційного праксису, розвиток мовленнєвого дихання, розвиток дрібної моторики пальців рук, розвиток фонематичного слуху, розвиток вищих психічних функцій.

12. До вторинних проявів ФФНМ належать:

а) акустична дисграфія;

б) аграматична дисграфія;

в) оптична дисграфія;

г) моторна дисграфія.

13. Визначте призначення зонду:

а) постановка шиплячих звуків;

б) постановка свистячих звуків;

в) постановка звуків „л”, „л′”;

г) постановка звуків „р”, „р′”.

14. Свистячий парасигматизм шиплячих - це:

а) заміна звуків «с», «з», «ц» на звуки «ш», «ж» «ч»;

б) заміна звуків «ш», «ж», «ч» на звуки «с», «з» «ц»

в) заміна звуків «с», «з», на звуки «ф», «в»;

г) заміна звуків «ш», «ж», «ч» на звуки «т», «д» «ц’».

15. При ФФНМ найчастіше спостерігається такі порушення звуковимови:

а) елізії;

б) спотворення;

в) заміни;

г) змішування.

16. До динамічних вправ належить:

а) маляр;

б) чашечка;

в) лопатка;

г) трубочка.

17. Описати правильну артикуляцію звука «к»

губи: _________________________________________________________________;

зуби: _________________________________________________________________;

язик:

кінчик ________________________________________________________________;

передня частина: _______________________________________________________;

середня частина: _______________________________________________________;

задня частина: _________________________________________________________;

м’яке піднебіння: ______________________________________________________;

голосові зв’язки: _______________________________________________________.

18. Фонетико-фонематичне недорозвинення – це порушення мовлення, при якому:

а) порушена звукова сторона мовлення;

б) не сформовані фонематичні уявлення;

в) порушується процес переводу фонем у графеми;

г) системно порушуються всі сторони мовлення.

19. ФФНМ може спостерігатися при таких формах мовленнєвої патології:

а) алалії;

б) афонії;

в) дислалії;

г) дизарстрії.

20. Якої форми дислалії не існує?

а) акустико-фонетична;

б) акустико-фонематична;

в) артикуляторно-фонематична;

г) артикуляторно-фонетична.

21. Постановка звука «л» може бути від звуків:

а) «і»;

б) «а»;

в) «и»;

г) «е».

22. Логопедична характеристика звука «ц» має наступний вигляд:

а) приголосний, ротовий, щілинний, нижньоязиковий, твердий, глухий;

б) приголосний, ротовий, вибуховий, нижньоязиковий, твердий, глухий;

в) приголосний, ротовий, вибуховий, верхньоязиковий, твердий, глухий;

г) приголосний, ротовий, африката, передньоязиковий, твердий, глухий.

23. До біологічних причин виникнення функціональної дислалії відносять:

а) наслідування дорослими неправильного мовлення дитини;

б) недорозвиток фонематичного слуху;

в) затримка психічного розвитку резидуально-органічного генезу;

г) соматична слабкість дитини.

24. Основними завданнями корекції ФФНМ є:

а) подолання фонематичного недорозвинення;

б) подолання лексичного недорозвинення;

в) подолання граматичного недорозвинення;

г) подолання дефектів звуковимови.

25. Описати правильну артикуляцію звука «ш»

губи: _________________________________________________________________;

зуби: _________________________________________________________________;

язик:

кінчик ________________________________________________________________;

передня частина: _______________________________________________________;

середня частина: _______________________________________________________;

задня частина: _________________________________________________________;

м’яке піднебіння: ______________________________________________________;

голосові зв’язки: _______________________________________________________.

26. Логопедична характеристика звука «л’» має наступний вигляд:

а) приголосний, ротовий, сонорний, змичний, верхньоязиковий, м’який, глухий;

б) приголосний, ротовий, сонорний, верхньоязиковий, м’який, дзвінкий;

в) приголосний, ротовий, сонорний, боковий, середньоязиковий, м’який;

г) приголосний, ротовий, боковий, передньоязиковий, м’який, сонорний.

27. До недоліків зубо-щелепної системи відноситься:

а) готичне піднебіння;

б) малорухомі губи;

в) відкритий прикус;

г) плоске піднебіння.

28. Механічна дислалія – це така форма дислалії:

а) при якій порушення звуковимови зумовлені несформованістю фонематичної системи рідної мови у дітей з нормальним слухом і збереженною іннервацією мовленнєвого апарату;

б) при якій порушення звуковимови обумовлені анатомічними особливостями або порушеннями будови органів артикуляційного апарату;

в) при якій порушення звуковимови обумовлені розладами або слабкістю основних процесів нейродинаміки при нормальному фізичному слусі і нормальній будові периферичного мовленнєвого апарату;

г) при якій порушення звуковимови обумовлені розщепленнями піднебіння та дисфункцією піднебінно-глоткового змикання.

29. Логопедична характеристика звука «ж» має наступний вигляд:

а) приголосний, ротовий, щілинний, нижньоязиковий, твердий, глухий;

б) приголосний, ротовий, щілинний, передньоязиковий, твердий, дзвінкий;

в) приголосний, ротовий, вибуховий, верхньоязиковий, твердий, глухий;

г) приголосний, ротовий, щілинний, середньоязиковий, твердий, дзвінкий.

30. Під час розвитку елементарного звукового аналізу логопеди проводить вправи спрямовані на:

а) розрізнення слів близьких за звуковим складом;

б) диференціацію фонем рідної мови;

в) визначення кількості складів у слові;

г) аналіз голосних і приголосних звуків.

ТЕСТОВІ ЗАВДАННЯ ДЛЯ ПЕРЕВІРКИ ЗАЛИШКОВИХ ЗНАНЬ СТУДЕНТІВ 4 КУРСУ

Логопедія з історією логопедії

Тести

Змістовий модуль 3. Ринолалія. Порушення голосу

Варіант 1

1.Хейлопластика – це операція з усунення вад:

а) губи;

б) твердого піднебіння;

в) м’якого піднебіння;

г) обличчя.

2. Пристрій для виправлення дефекту твердого піднебіння при його незрощеннях носить назву:

а) ортодонтія;

б) синапс;

в) обтуратор;

г) уранопластика.

3. Зміна відтінку тембру голосу, обумовлене порушенням взаємозв'язку носової порожнини з ротоглотковим резонатором в процесі фонації, - це:

а) афонія;

б) ринофонія;

в) дисфонія;

г) фонастенія.

4. Відсутність звучного голосу при наявності шепітного мовлення носить назву:

а) фонастенія;

б) дисфонія;

в) афонія;

г) брадилалія;

5. Причинами розладів голосу є:

а) захворювання гортані, носоглотки, легенів;

б) перенапруження голосу, недотримання гігієни розмовного і співочого голосу;

в) зниження слуху;

г) всі відповіді вірні.

6. Від частоти коливання голосових складок залежить:

а) сила голосу;

б) тембр голосу;

в) висота голосу;

г) інтонація.

7. Підвищена стомлюваність голосу і пов'язані з нею зниження сили голосу і хрипота - це:

а) фонастенія;

б) ринофонія;

в) дисфонія;

г) афонія.

8. До розладів голосу не належить:

а) фонастенія;

б) дисфонія;

в) дисфорія;

г) афонія.

9. Ортофонічні вправи спрямовані на корекцію:

а) голосу;

б) звуковимови;

в) дихання;

г) рухливість мовленнєвої мускулатури.

10. Ринолалія - це:

а) порушення вимовної сторони мовлення, зумовлене недостатністю мовленнєвого апарату;

б) порушення тембру голосу і звуковимови, обумовлене анатомо-фізіологічними особливостями мовленнєвого апарату;

в) відсутність або розлад фонації внаслідок патологічних змін голосового апарату;

г) немає правильної відповіді.

11. До причин виникнення відкритої ринолалії належать:

а) перфорації твердого і м’якого піднебіння;

б) викривлення носової перетинки;

в) паралічі і парези м’якого піднебіння;

г) пухлини носової порожнини.

12. Кількість дихальних рухів під час мовлення порівняно із фізіологічним диханням:

а) зменшується до 8-10 разів за хвилину;

б) збільшується до 16-20 разів на хвилину;

в) залишається незмінною;

г) зменшується до 16-20 разів на хвилину.

13. Максимальне підняття спостерігається під час вимови звуків:

а) [у] i [і];

б) [е] i [щ];

в) [а] i [с];

г) [і] i [у].

14. Субмукозні незрощення є різновидом:

а) наскрізних незрощень;

б) незрощень м’якого піднебіння;

в) незрощень губи;

г) ізольованих незрощень.

15. Голос у ринолаліків:

а) глухий і слабкий;

б) сильний і високий;

в) форсований і різкий;

г) низький і модульований.

16. Вперше зміна тембру голосу у дитини-ринолаліка з’являється:

а) з появою гуління;

б) з появою лепіту;

в) у 2-3 роки;

г) у 5-7 років.

17. Порушення механізму піднебінно-глоткового змикання, ларингальний спосіб утворення дзвінких приголосних, особливості поведінки є причинами:

а) порушення звуковомови при ринолалії;

б) порушення голосу;

в) порушення дихання;

г).порушення просодики.

18. Виберіть правильну послідовність збільшення носового відтінка при ринофонії:

а) [е], [а], [о], [у], [і];

б) [а], [о], [і], [е], [у];

в) [а], [о], [е], [і], [у];

г) [о], [у], [а], [е], [і].

19. До етапів корекційно-педагогічної роботи з усунення ринолалії належать такі:

а) постановка голосних звуків, усунення надлишкового носового резонансу;

б) формування просодичної сторони мовлення;

в) корекція звуковомови, координації дихання, фонації і артикуляції;

г) вдосконалення плавності вимови.

20. Заняття з дитиною-ринолаліком триває близько:

а) 15 хвилин;

б) 20 хвилин;

в) 30 хвилин;

г) 40 хвилин.

21. Проба за Г. Гутцманом передбачає:

а) вимовляння голосного звуку [а] при широко відкритому роті;

б) дослідження порушень зубних рядів;

в) використання фонендоскопа;

г) почергове вимовляння звуків [а] та [і], притискуючи та відкриваючи носові ходи.

22. Якої форми ринолалії не буває

а) відкритої;

б) закритої;

в) ізольованої;

г) змішаної.

23. Сукупність різних за висотою, силою і тембром звуків, які видаються за допомогою голосу, – це:

а) назалізація;

б) модуляція голосу;

в) фонація;

г) голос.

24. Основною метою масажа мякого піднебіння є:

а) відпрацювання сильного повітряного струменя;

б) розвиток виразності мовлення;

в) розтягнення рубцевих тканин, зменшення м’язової атрофії, покращення кровообігу;

г) закриття анатомічного дефекту.

25. Вченими, які займаються проблемою ринолалії, є:

а) Л. Бєлякова, Н. Гончарова;

б) Г. Іпполітова, І. Єрмакова, С. Конопляста;

в) М. Чистякова, Є. Пелінгер;

г) Є. Соботович, В. Офінська, Н. Власова.

26. Описати механізм піднебінно-глоткового змикання під час мовлення в нормі.

27. Назвати групи дітей за тяжкістю порушення звуковимови і ступенем назалізації мовлення.

28. Охарактеризувати патологічну позицію язика в порожнині рота.

29.Дати визначення: фарингалізація – це ….

30. Завданнями доопераційного підготовчого етапу є...

Варіант 2

1. До причин виникнення відкритої ринолалії належать:

а) перфорації твердого і м’якого піднебіння;

б) викривлення носової перетинки;

в) паралічі і парези м’якого піднебіння;

г) пухлини носової порожнини.

2. Заняття з дитиною-ринолаліком триває близько:

а) 15 хвилин;

б) 20 хвилин;

в) 30 хвилин;

г) 40 хвилин.

3. Голос у ринолаліків:

а) глухий і слабкий;

б) сильний і високий;

в) форсований і різкий;

г) низький і модульований.

4. Максимальне підняття спостерігається під час вимови звуків:

а) [у] i [і];

б) [е] i [щ];

в) [а] i [с];

г) [і] i [у].

5. Проба за Г. Гутцманом передбачає:

а) вимовляння голосного звуку [а] при широко відкритому роті;

б) дослідження порушень зубних рядів;

в) використання фонендоскопа;

г) почергове вимовляння звуків [а] та [і], притискуючи та відкриваючи носові ходи.

6. Ринолалія - це:

а) порушення вимовної сторони мовлення, зумовлене недостатністю мовленнєвого апарату;

б) порушення тембру голосу і звуковимови, обумовлене анатомо-фізіологічними особливостями мовленнєвого апарату;

в) відсутність або розлад фонації внаслідок патологічних змін голосового апарату;

г) немає правильної відповіді.

7. Основною метою масажа мякого піднебіння є:

а) відпрацювання сильного повітряного струменя;

б) розвиток виразності мовлення;

в) розтягнення рубцевих тканин, зменшення м’язової атрофії, покращення кровообігу;

г) закриття анатомічного дефекту.

8. Кількість дихальних рухів під час мовлення порівняно із фізіологічним диханням:

а) зменшується до 8-10 разів за хвилину;

б) збільшується до 16-20 разів на хвилину;

в) залишається незмінною;

г) зменшується до 16-20 разів на хвилину.

9. Вченими, які займаються проблемою ринолалії, є:

а) Л. Бєлякова, Н. Гончарова;

б) Г. Іпполітова, І. Єрмакова, С. Конопляста;

в) М. Чистякова, Є. Пелінгер;

г) Є. Соботович, В. Офінська, Н. Власова.

10. До етапів корекційно-педагогічної роботи з усунення ринолалії належать такі:

а) постановка голосних звуків, усунення надлишкового носового резонансу;

б) формування просодичної сторони мовлення;

в) корекція звуковомови, координації дихання, фонації і артикуляції;

г) вдосконалення плавності вимови.

11. До розладів голосу не належить:

а) фонастенія;

б) дисфонія;

в) дисфорія;

г) афонія.

12. Якої форми ринолалії не буває

а) відкритої;

б) закритої;

в) ізольованої;

г) змішаної.

13. Ортофонічні вправи спрямовані на корекцію:

а) голосу;

б) звуковимови;

в) дихання;

г) рухливість мовленнєвої мускулатури.

14. Виберіть правильну послідовність збільшення носового відтінка при ринофонії:

а) [е], [а], [о], [у], [і];

б) [а], [о], [і], [е], [у];

в) [а], [о], [е], [і], [у];

г) [о], [у], [а], [е], [і].

15. Сукупність різних за висотою, силою і тембром звуків, які видаються за допомогою голосу – це:

а) назалізація;

б) модуляція голосу;

в) фонація;

г) голос.

16.Хейлопластика – це операція з усунення вад:

а) губи;

б) твердого піднебіння;

в) м’якого піднебіння;

г) обличчя.

17. Підвищена стомлюваність голосу і пов'язані з нею зниження сили голосу і хрипота - це:

а) фонастенія;

б) ринофонія;

в) дисфонія;

г) афонія.

18. Субмукозні незрощення є різновидом:

а) наскрізних незрощень;

б) незрощень м’якого піднебіння;

в) незрощень губи;

г) ізольованих незрощень.

19. Причинами розладів голосу є:

а) захворювання гортані, носоглотки, легенів;

б) перенапруження голосу, недотримання гігієни розмовного і співочого голосу;

в) зниження слуху;

г) всі відповіді вірні.

20. Порушення механізму піднебінно-глоткового змикання, ларингальний спосіб утворення дзвінких приголосних, особливості поведінки є причинами:

а) порушення звуковомови при ринолалії;

б) порушення голосу;

в) порушення дихання;

г).порушення просодики.

21. Пристрій для виправлення дефекту твердого піднебіння при його незрощеннях носить назву:

а) ортодонтія;

б) синапс;

в) обтуратор;

г) уранопластика.

22. Відсутність звучного голосу при наявності шепітного мовлення носить назву:

а) фонастенія;

б) дисфонія;

в) афонія;

г) брадилалія;

23. Вперше зміна тембру голосу у дитини-ринолаліка з’являється:

а) з появою гуління;

б) з появою лепіту;

в) у 2-3 роки;

г) у 5-7 років.

24. Зміна відтінку тембру голосу, обумовлене порушенням взаємозв'язку носової порожнини з ротоглотковим резонатором в процесі фонації, - це:

а) афонія;

б) рінофонія;

в) дисфонія;

г) фонастенія.

25. Від частоти коливання голосових складок залежить:

а) сила голосу;

б) тембр голосу;

в) висота голосу;

г) інтонація.

26. Охарактеризувати патологічну позицію язика в порожнині рота.

27. Дати визначення: фарингалізація – це ….

28. Описати механізм піднебінно-глоткового змикання під час мовлення в нормі.

29. Завданнями доопераційного підготовчого етапу є...

30. Назвати групи дітей за тяжкістю порушення звуковимови і ступенем назалізації мовлення.

Змістовий модуль 4. Дизартрія

Варіант 1

1. Дизартрія – це порушення вимовної сторони мовлення, умовлене:

а) несформованістю фонематичного сприйняття;

б) ураженням мовленнєвих зон кори головного мозку;

в) недостатністю іннервації;

г) анатомо-фізіологічними дефектами мовленнєвого апарату.

2. Гіперсалівація – це:

а) надмірні мимовільні рухи;

б) збільшення слиновиділення;

в) підвищення м’язового тонусу;

г) підвищена чутливість до тихих звуків.

3. Відповідно до класифікації дизартрії за ступенем зрозумілості мовлення (Г. Тардієр) анартрія відповідає:

а) першому ступеню тяжкості мовленнєвих порушень;

б) другому ступеню тяжкості мовленнєвих порушень;

в) третьому ступеню тяжкості мовленнєвих порушень;

г) четвертому ступеню тяжкості мовленнєвих порушень.

4. Збільшення амплітуди рухів – це:

а) гіперкінез;

б) гіпертонус;

в) гіперметрія;

г) гіперрефлексія.

5. Периферичний параліч (парез) органів артикуляції спостерігається при порушенні:

а) периферичних рухових нервів;

б) ядер периферичних рухових нервів;

в) підкорково-мозочкових ядер;

г) ядер в стовбурі головного мозку.

6. До антропофонічних дефектів звуковимови належать:

а) спотворення звуків;

б) відсутність звуків;

в) заміни звуків;

г) змішування звуків.

7. До недоліків вимови задньоязикових звуків призводить порушення рухливості:

а) м’язів губ;

б) м’язів язика;

в) м’язів м’якого піднебіння;

г) м’язів мускулатури обличчя.

8. Розлади смоктання, жування входять до структури:

а) синдрому артикуляційних розладів;

б) синдрому голосових розладів;

в) синдрому дихальних розладів;

г) немовленнєвих розладів.

9. Порушення звуковимови має нестабільний характер при:

а) корковій формі дизартрії;

б) підкорковій формі дизартрії;

в) мозочковій формі дизартрії;

г) бульбарній формі дизартрії.

10. Екстрапірамідна форма дизартрії поділяється на такі форми:

а) спастичну;

б) ригідну;

в) паретичну;

г) гіперкінетичну.

11. Комплексний підхід при корекції дизартрії не включає:

а) медичний блок;

б) навчальний блок;

в) логопедичний блок;

г) психолого-педагогічний блок.

12. Насильницький сміх є одним із симптомів:

а) бульбарної дизартрії;

б) псевдобульбарної дизартрії;

в) коркової дизартрії;

г) підкоркової дизартрії.

13. Розлади координації рухів, які спостерігаються при різних захворюваннях головного мозку, носять назву:

а) апраксія;

б) атаксія;

в) атонія;

г) арефлексія.

14. Цей вид дизартрії виникає при ураженні периферичних рухових нервів:

а) бульбарна;

б) псевдобульбарна;

в) коркова;

г) підкоркова.

15. Особливістю паретичних м’язів є:

а) атонія і атрофія;

б) анемія;

в) синкінезії;

г) гіперкінези.

16. Проявом гіперкінезу є:

а) тремор;

б) назалізація;

в) гіперсалівація;

г) палаталізація.

17. Неможливість виконання цілеспрямованих рухових актів при відносній збереженості їх елементарних складових рухів носить назву:

а) агнозія;

б) амузія;

в) апраксія;

г) атаксія.

18. Стерті форми псевдобульбарної дизартрії часто змішуються з:

а) алалією;

б) дислалією;

в) ринолалією;

г) ФФНМ.

19. При бульбарній дизартрії наявне пошкодження таких черепно-мозкових нервів:

а) V, VII, XI, XII;

б) VII, IX, X, XI;

в) V, IX, X, XII;

г) VII, IX, X, XII.

20. При екстрапірамідній дизартрії пошкоджуються:

а) нижні відділи передньої центральної звилини;

б) ядра, корінці або периферичні відділи черепно-мозкових нервів;

в) корково-ядерні шляхи;

г) підкоркові ядра.

21. При якому виді дизартрії має місце скандоване мовлення?

а) бульбарна дизартрія;

б) псевдобульбарна дизартрія;

в) мозочковая дизартрія;

г) підкоркова дизартрія.

22. Робота з формування просодичних компонентів мовлення при дизартрії передбачає:

а) вдосконалення плавності вимови;

б) формування адекватних уявлень про звучання власного мовлення;

в) утворення вільного голосовидихувального струменя;

г) розвиток інтонаційної виразності.

23. Подолання гіперсалівації, навчання регуляції тонусу м’язів, розвиток сили і координації артикуляційних рухів – це завдання:

а) виховання навичок керування диханням;

б) формування навичок керування м’язами оральної області;

в) синхронізації дихання з м’якою голосоподачею;

г) розвитку фонематичної системи мовлення.

24. Такої форми дизартрії не буває:

а) коркової;

б) екстрапірамідної;

в) гіперкінетичної;

г) псевдобульбарної.

25. Які форми коркової дизартрії виділила Правдіна О.В.?

а) кінетично-апраксична;

б) кінетична премоторна;

в) кінестетична постцентральна;

г) кінетична постцентральна.

26. Перерахувати фактори порушення звуковомови при екстрапірамідній формі дизартрії.

27. Дати визначення: реципрокна іннервація – це.....

28. Дати характеристику синдрому порушення мовленнєвого дихання при дизартрії.

29. Напрямами п’ятого етапу корекційної роботи при дизартрії (підготовка дитини з дизартрії до навчання в школі) є...

30. Диференціаціальними діагностичними ознаками стертої дизартрії є...

Варіант 2

1. Розлади координації рухів, які спостерігаються при різних захворюваннях головного мозку, носять назву:

а) апраксія;

б) атаксія;

в) атонія;

г) арефлексія.

2. Робота з формування просодичних компонентів мовлення при дизартрії передбачає:

а) вдосконалення плавності вимови;

б) формування адекватних уявлень про звучання власного мовлення;

в) утворення вільного голосовидихувального струменя;

г) розвиток інтонаційної виразності.

3. Особливістю паретичних м’язів є:

Date: 2015-12-13; view: 1286; Нарушение авторских прав