Полезное:
Как сделать разговор полезным и приятным
Как сделать объемную звезду своими руками
Как сделать то, что делать не хочется?
Как сделать погремушку
Как сделать так чтобы женщины сами знакомились с вами
Как сделать идею коммерческой
Как сделать хорошую растяжку ног?
Как сделать наш разум здоровым?
Как сделать, чтобы люди обманывали меньше
Вопрос 4. Как сделать так, чтобы вас уважали и ценили?
Как сделать лучше себе и другим людям
Как сделать свидание интересным?
Категории:
АрхитектураАстрономияБиологияГеографияГеологияИнформатикаИскусствоИсторияКулинарияКультураМаркетингМатематикаМедицинаМенеджментОхрана трудаПравоПроизводствоПсихологияРелигияСоциологияСпортТехникаФизикаФилософияХимияЭкологияЭкономикаЭлектроника
Пояснювальна записка 7 page
|
|
а) діагностичний;
б)корекційно - розвивальний;
в)оздоровчий;
г)освітній.
16. Система умінь та навичок досвіду творчої діяльності і ставлення до оточуючого світу, засвоєння якої забезпечує розвиток дитини з вадами психічного або (та) фізичного розвитку, - це:
а) принципи спеціальної освіти;
б) методи спеціальної освіти;
в) зміст спеціальної освіти;
г) засоби спеціальної освіти.
17. Етапами реабілітаційного процесу є:
а) заміщення, корекція;
б) відновлення, реадаптація;
в) заміщення, реадаптація;
г) корекція,адаптація.
18. Одним із нормативних підходів до навчання учнів з вадами слуху є:
а) на основі жестового мовлення;
б) лінгвістичний;
в) білінгвістичний;
г) мовленнєвий.
19. Протипоказанням для прийому дітей з вадами зору до ДНЗ (груп) компенсуючого типу є:
а) енурез;
б) розумова відсталість;
в) недорозвинення мовлення;
г) хвороби органів травлення.
20. Зарахування до спеціальних дошкільних закладів комбінованого типу відбувається на основі заключення:
а) невролога;
б) дефектолога;
в) медико-психолого-педагогічної консультації;
г) вихователя.
21. Комплексний підхід в організації корекційно-розвивального навчання та виховання дошкільників із ДЦП передбачає:
а) ранній вплив на руховий, мовленнєвий та психічний розвиток дитини;
б) вплив психічний, мовленнєвий та особистісний розвиток дитини через корекцію та розвиток рухової сфери;
в) взаємодію та узгодженість у роботі різних спеціалістів під час корекційно-освітнього процесу;
г) абілітацію психофізичних функцій.
22. Провідним завданням розвитку слухового сприйняття у глухих та дітей дошкільного віку зі зниженим слухом є:
а) розвиток мовних здібностей, розширення словника та різних форм мовлення;
б) розвиток залишкового слуху: сприйняттю на слух мовленнєвих та немовленнєвих звуків;
в) формування навичок мовленнєвої комунікації;
г) формування навичок жестового мовлення.
23. Особливістю змісту навчання розумово відсталих учнів у спеціальних школах є:
а) зміст програми орієнтований на базовий стандарт освіти;
б) зміст програми не орієнтований на базовий стандарт освіти;
в) включення у навчальний план спеціальних дисциплін;
г) індивідуальне навчання.
24. Метою навчання дітей дошкільного віку з вадами зору є:
а) лікування, відновлення та розвиток порушень зорової функції, формування позитивних якостей особистості;
б) лікування, відновлення, розвиток зорової функції та підготовка до навчання у школі;
в) на основі застосування лікувально-профілактичних та психолого-педагогічних засобів корекція зорової функції та психічної сфери дитини з метою успішного навчання її у школі;
г) підготовка до навчання у загальноосвітнійшколі.
25. Термін навчання у спеціальній школі дітей із розумовою відсталістю складає
а) 8 років;
б) 9 років;
в) 10-11 років;
г) 12 років.
26. Основні напрями логопедичної роботи з дітьми дошкільного віку із вадами мовлення.
27. Формами організації корекційно-освітнього процесу є...
28. Метою корекційного виховання дошкільників із ЗПР є....
29. Що передбачає зміст корекційно-розвивальної роботи з учнями із ДЦП?
30. Методами організації корекційно-освітнього процесу є...
Логопедія з історією логопедії
Тести
Змістовий модуль 1. Вступ до логопедії
Варіант 1
1. Логопедія - це:
а) наука про порушення мовлення та методи їх подолання;
б) наука про етіологію, механізми мовленнєвих розладів та засоби їх корекції;
в) наука про вади мовлення, про методи їх попередження, вивчення та подолання засобами спеціального навчання та виховання;
г) наука про вади мовлення та методи їх корекції спеціальними засобами лікування, навчання та розвитку..
2. Логопедія є галуззю:
а) спеціальної психології;
б) корекційної педагогіки;
в) психолігвістики;
г) логодидактики.
3. Мова – це …
а) процес спілкування між людьми;
б) психофізіологічний процес, засіб спілкування;
в) система знаків, що співвідносить понятійний зміст і звучання;
г) результат мовленнєвої діяльності.
4. Предметом логопедії є:
а) аномальна дитина;
б) порушення мовлення та навчання і виховання осіб з мовленнєвими вадами;
в) механізми порушення мовлення;
г) методика постановки звуків.
5. Що не є ознакою внутрішнього мовлення?
а) предикативність;
б) емоційність;
в) згорнутість;
г) відсутність фонетичного оформлення.
6. Патологічний механізм, який обумовлює виникнення і розвиток порушень мовленнєвої діяльності, має назву:
а) симптоматика;
б) патогенез;
в) декомпенсація;
г) компенсація.
7. Метою логопедії як науки є:
а) розробка науково обгрунтованої системи засобів профілактики, діагностики, абілітації та корекції мовленнєвих розладів, а також реабілітації осіб з порушеннями мовлення;
б) розробка системи корекційно-розвивального навчання осіб різного віку, які мають розлади мовленнєвої функції;
в) розробка методів педагогічної діагностики мовленнєвих розладів та засобів спеціального навчання в умовах закладів компенсуючого типу;
г) розробка методик та технологій ранньої діагностики та корекції мовленнєвих розладів.
8. Спеціальними принципами логопедії як науки є:
а) принцип систематичності;
б) принцип розвитку;
в) принцип комплексності;
г) принцип обхідного шляху.
9. До практичних методів логопедичного впливу відносять:
а) гра;
б) спостереження;
в) моделювання;
г) розповідь.
10. До методів логопедії не відносять:
а) наочні;
б) індуктивні;
в) словесні;
г) репродуктивні.
11. Мовленнєві розлади відрізняються від особливостей мовлення (фізіологічних та соціальних) наступними ознаками:
а) не відповідають віку;
б) є діалектизмами, зумовлені незнанням мови;
в) пов’язані з порушеннями у будові та функціонуванні психофізіологічних механізмів мовлення;
г) мають тимчасовий, нестійкий характер.
12. Структура мовленнєвого дефекту - це:
а) патологічні механізми, що зумовлюють характер порушення;
б) сукупність симптомів порушення;
в) сукупність мовленнєвих та немовленнєвих проявів певного порушення мовлення і характер їх взаємозв’язку;
г) сукупність патогенних факторів, що визначають дефект.
13. Планування, програмування мовленнєвого висловлювання відбувається у:
а) лобних відділах;
б) потиличних відділах;
в) тім’яних відділах;
г) скроневих відділах.
14. Принцип динамічного вивчення дитини з порушеннями розвитку передбачає:
а) з’ясування причин порушень;
б) виявлення і врахування зони найближчого розвитку;
в) всебічне обстеження з участю різних спеціалістів;
г) усі відповіді вірні.
15. Яке з мовленнєвих порушень належить до розладів структурно-семантичного оформлення:
а) алалія;
б) ринолалія;
в) дизартрія;
г) дислалія.
16. Оберіть зайве. Метод спостереження має наступні позитивні риси:
а) не знаючи про те, що вона об’єкт, дитина веде себе невимушено, природно, прояви її психіки не викривлюються;
б) дослідник займає очікувальну позицію, не маючи можливості втручатися у діяльність дітей;
в) дослідник може побачити особистість дитини в цілому;
г) спостереження не обмежене віком: ведеться за всіма видами діяльності і поведінкою дитини будь-якого віку.
17. До ендогенних відносять наступні патогенні фактори:
а) соматична ослабленість дитини;
б) інфекційні захворювання;
в) черепно-мозкові травми;
г) інтоксикації дитини.
18. До пренатальних причин відносять:
а) асфіксію новонароджених;
б) внутрішньоутробну гіпоксію;
в) соматичні захворювання вагітної;
г) інфекційні захворювання вагітної (цитомегаловірус, герпес, хламідіоз, токсоплазмоз та ін.).
19. Онтогенетичний принцип аналізу мовленнєвих розладів предбачає:
а) врахування провідних видів діяльності;
б) врахування взаємозв’язку мовлення з іншими психічними процесами та функціями;
в) врахування послідовності оволодіння дитиною мовленнєвою діяльністю у ході її розвитку.
г) взаємодія спеціалістів під час діагностики стану мовленнєвого розвитку.
20. До клініко-психологічної класифікації відносяться такі мовленнєві розлади як:
а) дислалія;
б) заїкання;
в) загальне недорозвинення мовлення;
г) афазія.
21. До порушень зовнішнього оформлення усного мовлення за клініко-психологічною класифікацією відносяться:
а) дисграфія;
б) дислалія;
в) алалія;
г) дизартрія.
22. До порушень писемного мовлення відносяться:
а) дислалія;
б) ринолалія;
в) дисграфія;
г) дислексія.
23. Порушення темпу, ритму мовлення, обумовлене судоромним станом м'язів мовленнєвого апарату, – це:
а) браділалія;
б) заїкання;
в) тахілалія;
г) правильної відповіді немає.
24. Порушення вимови, обумовлене недостатністю іннервації мовленнєвого апарату, – це:
а) дислалія;
б) афазія;
в) дизартрія;
г) ринолалія.
25. В основу психолого-педагогічної класифікації мовленнєвих порушень покладено критерій:
а) дослідження етіології, механізмів та симптоматики порушення мовлення;
б) розробка методів логопедичного впливу на групу дітей;
в) комплексне вивчення особи з мовленнєвими розладами;
г) спільна етіологія та патогенез мовленнєвих розладів.
26. Що розуміють під поняттям «порушення мовлення»?
27. Дати визначення: корекція порушень мовлення – це ….
28. Дати визначення: компенсація – це ….
29. Дати визначення: причина порушення мовлення – це ….
30. Дати визначення: загальне недорозвинення мовлення – це ….
Варіант 2
1. До клініко-психологічної класифікації відносяться такі мовленнєві розлади як:
а) дислалія;
б) заїкання;
в) загальне недорозвинення мовлення;
г) афазія.
2. Структура мовленнєвого дефекту - це:
а) патологічні механізми, що зумовлюють характер порушення;
б) сукупність симптомів порушення;
в) сукупність мовленнєвих та немовленнєвих проявів певного порушення мовлення і характер їх взаємозв’язку;
г) сукупність патогенних факторів, що визначають дефект.
3. Предметом логопедії є:
а) аномальна дитина;
б) порушення мовлення та навчання і виховання осіб з мовленнєвими вадами;
в) механізми порушення мовлення;
г) методика постановки звуків.
4. Патологічний механізм, який обумовлює виникнення і розвиток порушень мовленнєвої діяльності, має назву:
а) симптоматика;
б) патогенез;
в) декомпенсація;
г) компенсація.
5. До практичних методів логопедичного впливу відносять:
а) гра;
б) спостереження;
в) моделювання;
г) розповідь.
6. Логопедія - це:
а) наука про порушення мовлення та методи їх подолання;
б) наука про етіологію, механізми мовленнєвих розладів та засоби їх корекції;
в) наука про вади мовлення, про методи їх попередження, вивчення та подолання засобами спеціального навчання та виховання;
г) наука про вади мовлення та методи їх корекції спеціальними засобами лікування, навчання та розвитку.
7. Спеціальними принципами логопедії як науки є:
а) принцип систематичності;
б) принцип розвитку;
в) принцип комплексності;
г) принцип обхідного шляху.
8. Оберіть зайве. Метод спостереження має наступні позитивні риси:
а) не знаючи про те, що вона об’єкт, дитина веде себе невимушено, природно, прояви її психіки не викривлюються;
б) дослідник займає очікувальну позицію, не маючи можливості втручатися у діяльність дітей;
в) дослідник може побачити особистість дитини в цілому;
г) спостереження не обмежене віком: ведеться за всіма видами діяльності і поведінкою дитини будь-якого віку.
9. Онтогенетичний принцип аналізу мовленнєвих розладів предбачає:
а) врахування провідних видів діяльності;
б) врахування взаємозв’язку мовлення з іншими психічними процесами та функціями;
в) врахування послідовності оволодіння дитиною мовленнєвою діяльністю у ході її розвитку.
г) взаємодія спеціалістів під час діагностики стану мовленнєвого розвитку.
10. Мовленнєві розлади відрізняються від особливостей мовлення (фізіологічних та соціальних) наступними ознаками:
а) не відповідають віку;
б) є діалектизмами, зумовлені незнанням мови;
в) пов’язані з порушеннями у будові та функціонуванні психофізіологічних механізмів мовлення;
г) мають тимчасовий, нестійкий характер.
11. Принцип динамічного вивчення дитини з порушеннями розвитку передбачає:
а) з’ясування причин порушень;
б) виявлення і врахування зони найближчого розвитку;
в) всебічне обстеження з участю різних спеціалістів;
г) усі відповіді вірні.
12. До пренатальних причин відносять:
а) асфіксію новонароджених;
б) внутрішньоутробну гіпоксію;
в) соматичні захворювання вагітної;
г) інфекційні захворювання вагітної (цитомегаловірус, герпес, хламідіоз, токсоплазмоз та ін.).
13. Скільки критичних періодів виділяють у розвитку мовлення?
а) один;
б) два;
в) три;
г) чотири.
14. Планування, програмування мовленнєвого висловлювання відбувається у:
а) лобних відділах;
б) потиличних відділах;
в) тім’яних відділах;
г) скроневих відділах.
15. До методів логопедії не відносять:
а) наочні;
б) індуктивні;
в) словесні;
г) репродуктивні.
16. Яке з мовленнєвих порушень належить до розладів структурно-семантичного оформлення?
а) алалія;
б) ринолалія;
в) дизартрія;
г) дислалія.
17. Мова – це …
а) процес спілкування між людьми;
б) психофізіологічний процес, засіб спілкування;
в) система знаків, що співвідносить понятійний зміст і звучання;
г) результат мовленнєвої діяльності.
18 Логопедія - це:
а) наука про порушення мовлення та методи їх подолання;
б) наука про етіологію, механізми мовленнєвих розладів та засоби їх корекції;
в) наука про вади мовлення, про методи їх попередження, вивчення та подолання засобами спеціального навчання та виховання;
г) наука про вади мовлення та методи їх корекції спеціальними засобами лікування, навчання та розвитку.
19. Спеціальними принципами логопедії як науки є:
а) принцип систематичності;
б) принцип розвитку;
в) принцип комплексності;
г) принцип обхідного шляху.
20. Метою логопедії як науки є:
а) розробка науково обгрунтованої системи засобів профілактики, діагностики, абілітації та корекції мовленнєвих розладів, а також реабілітації осіб з порушеннями мовлення;
б) розробка системи корекційно-розвивального навчання осіб різного віку, які мають розлади мовленнєвої функції;
в) розробка методів педагогічної діагностики мовленнєвих розладів та засобів спеціального навчання в умовах закладів компенсуючого типу;
г) розробка методик та технологій ранньої діагностики та корекції мовленнєвих розладів.
21. До ендогенних відносять наступні патогенні фактори:
а) соматична ослабленість дитини;
б) інфекційні захворювання;
в) черепно-мозкові травми;
г) інтоксикації дитини.
22. Логопедія є галуззю:
а) спеціальної психології;
б) корекційної педагогіки;
в) психолігвістики;
г) логодидактики.
23. До порушень зовнішнього оформлення усного мовлення за клініко-психологічною класифікацією відносяться:
а) дисграфія;
б) дислалія;
в) алалія;
г) дизартрія.
24. Порушення вимови, обумовлене недостатністю іннервації мовленнєвого апарату, – це:
а) дислалія;
б) афазія;
в) дизартрія;
г) ринолалія.
25. До порушень писемного мовлення відносяться:
а) дислалія;
б) ринолалія;
в) дисграфія;
г) дислексія.
26. В основу психолого-педагогічної класифікації мовленнєвих порушень покладено критерій:
а) дослідження етіології, механізмів та симптоматики порушення мовлення;
б) розробка методів логопедичного впливу на групу дітей;
в) комплексне вивчення особи з мовленнєвими розладами;
г) спільна етіологія та патогенез мовленнєвих розладів.
27. Порушення темпу, ритму мовлення, обумовлене судоромним станом м'язів мовленнєвого апарату – це:
28. Дати визначення: компенсація – це ….
29. Дати визначення: загальне недорозвинення мовлення – це ….
30. Дати визначення: причина порушення мовлення – це ….
Змістовий модуль 2. Дислалія. ФФНМ.
Варіант 1
1. Залежно від від характеру і причин виникнення порушень звуковимови, виділяють такі форми дислалії:
а) мономорфну;
б) функціональну;
в) механічну;
г) поліморфну.
2. Механічна дислалія – це така форма дислалії:
а) при якій порушення звуковимови зумовлені несформованістю фонематичної системи рідної мови у дітей з нормальним слухом і збереженною іннервацією мовленнєвого апарату;
б) при якій порушення звуковимови обумовлені анатомічними особливостями або порушеннями будови органів артикуляційного апарату;
в) при якій порушення звуковимови обумовлені розладами або слабкістю основних процесів нейродинаміки при нормальному фізичному слусі і нормальній будові периферичного мовленнєвого апарату;
г) при якій порушення звуковимови обумовлені розщепленнями піднебіння та дисфункцією піднебінно-глоткового змикання.
3. До біологічних причин виникнення функціональної дислалії відносять:
а) наслідування дорослими неправильного мовлення дитини;
б) недорозвиток фонематичного слуху;
в) затримка психічного розвитку резидуально-органічного генезу;
г) соматична слабкість дитини.
4. До недоліків зубо-щелепної системи відноситься:
а) готичне піднебіння;
б) малорухомі губи;
в) відкритий прикус;
г) плоске піднебіння.
5. Якої форми дислалії не існує?
а) акустико-фонетична;
б) акустико-фонематична;
в) артикуляторно-фонематична;
г) артикуляторно-фонетична.
6. Визначте призначення зонду:
а) постановка шиплячих звуків; 
б) постановка свистячих звуків;
в) постановка звуків „л”, „л′”;
г) постановка звуків „р”, „р′”.
7. За О.В.Правдіною, виділяють наступну кількість рівнів порушення звуковимови у дітей:
а) два;
б) три;
в) чотири;
г) п’ять.
8. Логопедична характеристика звука «ж» має наступний вигляд:
а) приголосний, ротовий, щілинний, нижньоязиковий, твердий, глухий;
б) приголосний, ротовий, щілинний, передньоязиковий, твердий, дзвінкий;
в) приголосний, ротовий, вибуховий, верхньоязиковий, твердий, глухий;
г) приголосний, ротовий, щілинний, середньоязиковий, твердий, дзвінкий.
9. Логопедична характеристика звука «ц» має наступний вигляд:
а) приголосний, ротовий, щілинний, нижньоязиковий, твердий, глухий;
б) приголосний, ротовий, вибуховий, нижньоязиковий, твердий, глухий;
в) приголосний, ротовий, вибуховий, верхньоязиковий, твердий, глухий;
г) приголосний, ротовий, африката, передньоязиковий, твердий, глухий.
10. Логопедична характеристика звука «л’» має наступний вигляд:
а) приголосний, ротовий, сонорний, змичний, верхньоязиковий, м’який, глухий;
б) приголосний, ротовий, сонорний, верхньоязиковий, м’який, дзвінкий;
в) приголосний, ротовий, сонорний, боковий, середньоязиковий, м’який;
г) приголосний, ротовий, боковий, передньоязиковий, м’який, сонорний.
11. Свистячий парасигматизм шиплячих - це:
а) заміна звуків «с», «з», «ц» на звуки «ш», «ж» «ч»;
б) заміна звуків «ш», «ж», «ч» на звуки «с», «з» «ц»
в) заміна звуків «с», «з», на звуки «ф», «в»;
г) заміна звуків «ш», «ж», «ч» на звуки «т», «д» «ц’».
12. На які звуки може замінятися звуки «с», «с’» при призубному парасигматизмі:
а) «т», «т’»;
б) «д», «д’»;
в) «ф», «ф’».
г) «л», «л’»
13. Описати правильну артикуляцію звука «к»
губи: _________________________________________________________________;
зуби: _________________________________________________________________;
язик:
кінчик ________________________________________________________________;
передня частина: _______________________________________________________;
середня частина: _______________________________________________________;
задня частина: _________________________________________________________;
м’яке піднебіння: ______________________________________________________;
голосові зв’язки: _______________________________________________________.
14. Описати правильну артикуляцію звука «ш»
губи: _________________________________________________________________;
зуби: _________________________________________________________________;
язик:
кінчик ________________________________________________________________;
передня частина: _______________________________________________________;
середня частина: _______________________________________________________;
задня частина: _________________________________________________________;
м’яке піднебіння: ______________________________________________________;
голосові зв’язки: _______________________________________________________.
15. Описати артикуляцію при губно-зубному параламбдацизмі
губи: _________________________________________________________________;
зуби: _________________________________________________________________;
язик:
кінчик ________________________________________________________________;
передня частина: _______________________________________________________;
середня частина: _______________________________________________________;
задня частина: _________________________________________________________;
м’яке піднебіння: ______________________________________________________;
голосові зв’язки: _______________________________________________________.
16. Визначте артикуляція якого звуку зображена на схемі:
| а) с, с′ б) р, р′ в) л, л′ г) к, к′ |
17. «Сани – сяни» -- це порушення звуковимови має назву:
а) сигматизм свистячих;
б) вади одзвінчення;
в) дефекти пом′якшення;
г) парасигматизм свистячий.
18. Під час замін та змішуваннях звуків послідовність реалізації корекційно розвивальних завдань на підготовчому єтапі логопедичної роботи є наступною:
а) розвиток мовленнєвого дихання, розвиток артикуляційного праксису, розвиток фонематичного слуху, розвиток дрібної моторики пальців рук, розвиток вищих психічних функцій;
б) розвиток артикуляційного праксису, розвиток фонематичного слуху, розвиток дрібної моторики пальців рук, розвиток мовленнєвого дихання, розвиток вищих психічних функцій;
в) розвиток фонематичного слуху, розвиток дрібної моторики пальців рук, розвиток артикуляційного праксису, розвиток мовленнєвого дихання, розвиток вищих психічних функцій;
г) розвиток артикуляційного праксису, розвиток мовленнєвого дихання, розвиток дрібної моторики пальців рук, розвиток фонематичного слуху, розвиток вищих психічних функцій.
19. Метою артикуляційної гімнастики є:
а) виробити повноцінні рухи і певні положення органів артикуляційного апарату;
б) навчити поєднувати прості рухи у складні, необхідні для правильної вимови звука;
в) розвинути рухливість органів артикуляційного апарату;
г) виробити тонкі диференційовані рухи органів артикуляційного апарату та підготувати їх до постановки правильної артикуляції звуків.
20. До статичних вправ належить:
а) годинничок;
б) конячка;
в) смачне варення;
г) гірка.
21. До динамічних вправ належить:
а) маляр;
б) чашечка;
в) лопатка;
г) трубочка.
22. За М.Ф.Фомічовою, в логопединій роботі виділяють наступну кількість етапів під час роботи над звуком:
а) три;
б) чотири;
в) п’ять;
г) шість.
23. Постановка звука за наслідуванням – це такий спосіб, при якому правильна вимова звука здійснюється за допомогою:
а) слухового образу та з опорою на зорове сприйняття артикуляції;
б) допоміжних засобів, які дозволяють надати правильний уклад органам артикуляції;
в) сприйняття словесної інструкції щодо положення органів артикуляції та надання їм необхідного положення допоміжними засобами;
г) сприйняття зразка виконання артикуляції та використання шпателя.
24. Постановка звука «л» може бути від звуків:
а) «і»;
б) «а»;
в) «и»;
г) «е».
25. Фонетико-фонематичне недорозвинення – це порушення мовлення, при якому:
а) порушена звукова сторона мовлення;
б) не сформовані фонематичні уявлення;
в) порушується процес переводу фонем у графеми;
г) системно порушуються всі сторони мовлення.
26. ФФНМ може спостерігатися при таких формах мовленнєвої патології:
а) алалії;
б) афонії;
в) дислалії;
г) дизарстрії.
27. Основними завданнями корекції ФФНМ є:
а) подолання фонематичного недорозвинення;
б) подолання лексичного недорозвинення;
в) подолання граматичного недорозвинення;
г) подолання дефектів звуковимови.
28. До вторинних проявів ФФНМ належать:
а) акустична дисграфія;
б) аграматична дисграфія;
в) оптична дисграфія;
г) моторна дисграфія.
29. При ФФНМ найчастіше спостерігається такі порушення звуковимови:
а) елізії;
б) спотворення;
в) заміни;
г) змішування.
30. Під час розвитку елементарного звукового аналізу логопеди проводить вправи спрямовані на:
а) розрізнення слів близьких за звуковим складом;
б) диференціацію фонем рідної мови;
в) визначення кількості складів у слові;
г) аналіз голосних і приголосних звуків.
Варіант 2
1. На які звуки може замінятися звуки «с», «с’» при призубному парасигматизмі:
а) «т», «т’»;
б) «д», «д’»;
в) «ф», «ф’».
г) «л», «л’»
2. До статичних вправ належить:
Date: 2015-12-13; view: 939; Нарушение авторских прав