Закони та мораль

людей більш проникливими в протистоянні офіційному злов­живанню владою, найнеобхідніше, безумовно, аби вони й надалі усвідомлювали те, що засвідчення чогось як юридично чинного не є вирішальним для питання покори і що хоч би якою знач­ною була аура величі або авторитету офіційної системи, її вимо­ги в кінцевому підсумку мусять підлягати ретельному мораль­ному аналізові. Це відчуття існування чогось поза офіційною системою, залежно від чого людина мусить у крайньому разі розв'язувати проблеми своєї покори, зберігатиметься скоріше з-поміж тих, хто звик вважати можливим існування несправедли­вих законів, аніж з-поміж тих, хто виключає будь-яку можливість надання статусу закону чомусь несправедливому.

Проте, можливо, більш переконливою підставою для того, щоб віддати перевагу ширшій концепції права, яка дозволить нам думати і говорити: «Це закон, але несправедливий», є те, що позбавлення несправедливих законів юридичного визнання мо­же надзвичайно спростити низку моральних проблем, до яких вони спричинюються. Старі автори, які, подібно до Бентама та Остіна, наполягали на відмінності між тим, чим є закон і чим він має бути, робили це почасти тому, що вважали: доки люди відо­кремлюють одне від одного, вони можуть, не зважаючи на наслі­дки для суспільства, робити нерозважливі висновки про нечин-ність законів і свій обов'язок не підкорятися їм. Проте окрім цієї небезпеки анархії, яку вони цілком могли й переоцінювати, існує ще одна форма спрощування. Якщо ми звузимо свій кут зору й подумаємо лише про людину, яка змушена підкорятися негідним правилам, ми можемо визнати неважливим, вважає во­на ці норми «права» чинними чи ні, за умови, що вона розуміє їхню моральну несправедливість і робить те, чого вимагає мо­раль. Але поряд з моральним питанням покори (чи маю я роби­ти цю злу справу?) Існує сократівське питання підкорення: чи маю я підкоритися покаранню за непокору або втекти? Існує також питання, з яким стикалися післявоєнні німецькі суди: «Чи маємо ми покарати тих, хто робив негідні справи, дозволені чинними на той час негідними правилами?». Наслідком цих пи­тань є найрізноманітніші проблеми моралі та справедливості, які нам треба розглядати незалежно одна від одної; їх не можна вирішити, раз і назавжди відмовившись визнавати негідні зако­ни чинними для будь-якої мети. Це надто грубий спосіб розв'я­зання тонких і складних моральних проблем.

Концепція права, яка дозволяє відрізняти нечинність закону від його аморальності, дає нам змогу побачити складність і різ­номанітність цих окремих проблем, тимчасом як вузька концеп-