Третій етап

Цей етап передбачає: отримання правильного відчуття даної дії; домагання правильного відчуття м’язів і напруги при боротьбі, не порушуючи свободи партнера.

Викладач пропонує учневі сісти до столу, покласти руки на стіл, взяти олівець. Потрібно домагатися, щоб ці рухи були природними, як в повсякденному житті. Пропонуйте учням найпростіші вправи: кинути в корзину м’яч, дістати ручку з шафи, піймати сорочку з річки, закинути вудку і т. Ін.

Всі ці дії повинні виконуватися без зайвого напруження, з витратами фізичної енергії рівно настільки, наскільки необхідно саме для цієї дії. Викладач повинен весь час нагадувати про затиски і вивільнення тих чи інших м’язів.

Потім вправи повинні ускладнюватися. Пропонуйте учням проробити дії з предметами (передавати цеглу, носити воду, піднімати мішки, ящики і т.ін.). Потім пропонуйте зробити ці ж вправи, але без предметів. Обов’язково вимагайте і контролюйте, щоб у другому випадку (безпредметні дії), м’язи були напружені так, як ніби-то учні переносять не уявні предмети, а справжні.

Доцільно пропонувати учням вправи на знайому їм роботу: піднімати гирю, забивати гвіздок, нести мішок з картоплею, викручувати білизну та ін.

Можна і потрібно пропонувати парні вправи: гребти, грати у волейбол, садити дерева, пиляти дерева і т.ін. Ці вправи розвивають колективність, взаємозв’язок, взаємодію.

У таких вправах необхідно відтворювати лише ті дії, які знайомі учням. Домагатися доводити їх до правильної, точної напруги.

Пропонуйте учням вправи на вироблення правильного відчуття і почуття взаємозв’язку партнерів. Наприклад: відірвати партнера від столу; взяти партнера за руку і тягти за собою; схопившись руками, примусити партнера стати на коліна, перетягувати канат. Кожну вправу необхідно проводити з фізичною взаємодією на партнера, тобто вести справжню боротьбу, щоб перевірити м’язове відчуття і уточнити, які м’язи працюють і наскільки. Потім повторити ці вправи без фізичної взаємодії, так як на сцені при роботі прямої фізичної взаємодії на партнера не допускається.