Ой на Йвана, Ой на Купала

Ведучий: Дорогі діти та гості! Настало довгождане літо, час пишного буяння і розквіту природи. Теплішою стала погода, настрій людей. І на зміну весняним розвагам прийшли літні. Запрошуємо Вас на яскраве і пишне свято Івана Купала – одне з найулюбленіших у слов’янських народів літніх свят.

Дівчата: 1. У нас сьогодні свято

У всіх, у всіх дітей

Ми будем Йвана святкувати

І просим всіх гостей.

2. Ой Йване - купалочку

Знайди свою фіалочку

А вже фіалок нема

Бо минула вже весна.

3. Добре й літом у лісочку

На травичці в холодочку

Відпочити погуляти

Зілля квітів тут нарвати.

Дівчата, прикрасимо нашу купальницю, щоб була ще красивіша.

(Дівчата збирають квіти, плетуть вінки, прикрашають ними деревце – купальницю й співають «Ой на Йвана»)

Ой, на Йвана, на Купала

Там ластівочка купалася

Молода Гануся журилася.

Ой, на Йвана на Купала

Ой, там дівчина квіти збирала

Віночок сплітала тай на синю хвилю пускала.

Дівчина: Поставлю я вербу

Сама сяду зверху

На вербі я сиджу, гукаю

Дівчат на Купайла скликаю

Ходіть – но хлопчики не баріться

На нашого Купайла подивіться.

(Дівчата сходяться до верби, згодом до них приєднуються хлопці)

Коло Купайла обметено,

Ще й барвінком обплетено

Ще й васильчком обтикано

Нас на Купайла покликано

Хоровод коло Мареноньки:

Коло мареноньки

Ходили дівоньки

Стороною дощ іде,

Стороною,

Що на морі хвиля

А в долині роса, стороною дощик іде,

Стороною

Над нашою рожею червоною.

Ой, на горі жито

А в долині просо,

Стороною дощик іде,

Та ще й дрібненький

Та наш барвінок зелененький.

Ведучий: Дівчата сплели із квітів вінки і вплели в них листя калини. Тепер потанцюйте для нас великий танок.

(Танок з віночками)

(під спів «Ой зацвіли фіалочки» А. Філіпенка, яку співають всі діти, або «Зацвіла в долині»)

Ведучий: Ой, ходить Іваночко, блукає,

Він свою сестричку шукає

Ой іди Іваночку в зелений садочок

Там вона нарвала зілля на віночок.

(виходить хлопчик – «Купайло» в українському костюмі, на голові вінок з квітів)

Купайло, Купайло

Де ти зимувало

Купайло Зимувало в лісі

Ночувало в стрісі

Зимувало в пір’ячку

Літувало в зіллячку.

Ведучий: Ой, Йваночку – Купалочку

Не гордись

А із друзями своїми разом веселитись.

ГРА: «ОЙ ЙВАНОЧКУ - КУПАЛОЧКУ»

Ведучий: Свято Купайла відоме здавна. Люди святкуючи це свято, співало багато пісень, хороводів. А ще у день св. Івана збирали різне зілля для лікування та ворожіння. Потім несли його до церкви, щоб посвятити.

І ми теж на Йвана

Будем зілля рвати

Щоби нам здоров’я

Усім добре мати.

Зіллячко посушили

Складем у пучечок

Пташки заспівають

Із своїх гніздечок.

Ведуча: Зіллям обкладали хату і все обійстя для охорони від усякої нечисті. А ще ходили рано перед сходом сонця в поле і качалися по росі. Це допомагало їм зцілюватися від різних хвороб. А ввечері хлопці і дівчата збираються коло річки.

1. На Йвана Купала

Вже давно повелося

Що дівчата на голівках

Всі віночки носять.

1. Піду я в садочок

Нарву я квіточок

Нарву я квіточок

Сплету віночок

1. Я візьму свій віночок

Кину у ставочок

Хто той віночок спійме

Той мене і візьме

1. Той віночок най пливе

Тихо за водою

А я буду виглядати красну долю свою

1. Заплету віночок

Заплету шовковий

На щастя, на долю

На чорнії брови

1. Пливи віночок за водою

Пливе доля із тобою.

(Дівчата кладуть віночки на землю, підходять хлопці, беруть віночки, кладуть собі на голову і беруть дівчат за руки, попарно. Співають: «Там над річкою» або «Гей на Йвана»)

Ведучий: Закінчувалося свято перестрибуванням через вогнище, що означає звільнити від ворожої сили, хвороби, смерті.

(Парубки та дівчата, взявшись за руки, перестрибували через вогонь. Якщо їх руки при цьому руки не розпалися, вважалося, що ця пара одружиться і все життя буде разом. Попіл з купальського вогнища використовували для відлякування всякої нечисті)

(Ведучий запрошує дівчат і хлопців перестрибувати через вогнище, діти перестрибують)

Ведуча: Сходилось Купайло із долу до долу

Час і нам діточки додому.

Під пісню «Ой літечко, теплесеньке» свято завершується

У ГОСТЯХ У ТІТОНЬКИ КАРТОПЕЛЬКИ

Краще це свято проводити в лісі біля вогнища, щоб пригостити учасників печеною картоплею

Т. Картопелька (на голові — шапочка у вигляді картоплі; на шиї — намисто з дрібних кар­топлинок)

Я росла в темній темниці, Як зросла — взяли в світлиці. З мене шкуру всі деруть, Мене варять, мене труть, Пироги з мене печуть. Відгадайте: хто ж я є, Скажете ім'я моє?

Діти відгадують

Т. Картопелька Так, я — тітонька Картопелька. Прийшла до вас у гості.

1-й ведучий Заходьте, шанов­на, доброму гостю завжди раді.

Т. Картопелька Ой, не за­вжди мене вважали доброю. Чи знаєте ви, що мене «диявольським яблуком» називали? І королів­ською квіткою? І була я забо­роненою. Цікаво про це дізна­тися? Давайте запросимо моїх помічників.

Виходять троє ведучих і сідають разом з тітонькою Картопелькою біля вогнища

Т. Картопелька Почнемо з відкриттів. Уперше мене від­крили індіанці. Високо в горах Південної Америки вони побачили дивну рослину: вона мала гіркі на смак ягоди на гілках і на корінні. Це була дика картопля.

1-й ведучий І назвали цю рослину індіанці «ПАПА». У ті віддалені часи змучені голодом люди гірських місцевостей зму­шені були їсти гіркі бульби дикої папи. Раптом вони помітили, що підмерзла папа втрачає гіркий смак. І вони почали їсти дику папу замороженою. Навчилися зберігати її і почали самі садити біля своїх осель.

Т. Картопелька Садили по­руч з квасолею, кукурудзою. Об­робляли, доглядали. А від цього мої бульби поступово стали біль­шими і не гіркими. А коли від­крили мене вдруге?

2-й ведучий Вдруге, тітонька Картопелька, вас відкрили іспанці у 1536 році. Розвідники іспанської військової експедиції в покинутих індіанцями селищах знайшли не відомі їм корені, добрі на смак. Ці корені нагадали іспанцям зем­ляні гриби трюфелі.

Т. Картопелька І стали на­зивати мене тартуфоло. Так я по­трапила до Європи. Привезти-то мене привезли. Але оголосили «чортовими яблуками». Все це через те,, що люди почали їсти «вершки» — зелені плоди і лис­тя — і почали хворіти. Заборо­неною була я.

2-й ведучий А французький агроном Антуан Пармантьє, коли зацвіла заборонена рослина, пода­рував букет квітів картоплі коро­лю Людовику XVI. Гілочкою цвіту король прикрасив свій одяг.

Т. Картопелька Дійсно. Це було так. Я стала модною. За одну гілочку моїх квітів платили по десять золотих монет.

2-й ведучий Селяни, що жили біля Парижа, почали ви­рощувати картоплю — спочатку як квіти на продаж, а згодом — як їжу.

3-й ведучий А до Росії кар­топля потрапила завдяки Петру І. Україна в ті часи входила до скла­ду Російської імперії. Цар Петро І привіз картоплю до своєї країни. Не прийняли її селяни, і своїм наказом цар змусив їх вирощу­вати картоплю силоміць.

Т. Картопелька А розкажіть, як я потрапила до України?

3-й ведучий Картопля була відома ще запорізьким коза­кам. Уперше на на Україні по­садили картоплю на Харківщині у 1805 році.

Т. Картопелька Коли ви все так добре знаєте, то розкажіть мені, будь ласка, як же я з папи-тартуфоло стала картоплею?

3-й ведучий. Це дуже ціка­во! Слухайте. Від іспанців тар­туфоло потрапило до німців, які й «зробили» з нього картофель. Картофель потрапив до поляків — і став картофлею, а від картофлі до картоплі — один крок.

1-й ведучий Тітонько Карто­пелька, а чому це ви засумували? Не сумуйте! Ми зараз пісеньку вам заспіваємо.

Діти співають пісню піонерів «Ах! Картошка — объеденье». Можна виконати білоруський танець «Бульба»

Т. Картопелька Добре ви­співаєте, танцюєте. А чи не час розповісти, як я приходжу до вашого столу?

1-й ведучий Садять картоплю навесні. Всі дорослі і малі Просять дощичка у Бога, Щоб росла вона розлога.

2-й ведучий Влітку полють, доглядають, поливають, підгортають.

3-й ведучий А вже осінь — час збирати! Добру їжу будем мати.

Тітонька Картопелька пригощає всіх печеною картоплею.

Поради постановникам: «Бульбу» можна станцювати раніше, а пісню проспівати в завершенні. Можна провести вікторину: хто назве більше страв із картоплі.

ВЕЧОРНИЦІ

1-й ведучий Добрий день, шановне товариство!Двері відчиняються, вечорниці починаються.

Господиня Ніби все прибрала і вареників наварила, бо обіцяли дівчата завітати на свято поговорити, збирались й парубки, казали, що прийдуть. А ось вони.

Господар Парубкам і дівчатам, і гостям у нашій хаті, добрий вечір

1-а дівчина Добрий вечір і вам, а чи раді ви нам?

Господиня Раді, раді! Ну, то проходьте до нашої оселі, І будьте здорові, і будьте веселі.

2-а дівчина. Ми хочемо сказати кілька слів. І пісень проспівати вам готові. У нас тут дуже дружний колектив. Як кажуть люди: будьте всі здорові!

( Українська пісня)

2-й ведучий Дівчаточка, давайте вже будемо кумуватися.

Всі Давайте.

1-а дівчинка А старшою кумою буде наша господиня.

Господиня То що, дівчата, хто з ким кумуватися буде?

(Розібрались)

Господиня Тепер беріть віночки, ставайте одна напроти одної і віночки тримайте коло обличчя. Дивлячись одна на одну, крізь нього починаєте кружляти ним як сонцем, приказуючи тричі: «Будь зі мною, як кума кумою». Потім через вінки ви розцілуєтесь, підтверд­жуючи свою кровність названої родини. Ну, дівчата, ку­маймося, не цураймося, на «ви» називаймося.

(Дівчата кумуються)

Господиня Відтепер ви не просто годруги, а найшановніші межи собою. І запам'ятайте: відтепер кумам не можна не тільки лаятись, але й поганого слова мовити. Ну що, ви вже покумувались? То може ви нам в подарунок і пісні заспіваєте?

Всі Авжеж.

(Співають української пісні)

1-а дівчинка Дякуємо вам та бажаємо здоров'я без границі, як вод джерельних із криниці.

2-а дівчинка Вміють хлопці і дівчата співати й танцювати, гру веселу загравати, з усіма пожартувати.

1-а дівчинка Знають гумо­рески.

2-а дівчинка Наші діти знають ще безліч ігор.

1-а дівчинка То нехай покажуть.

2-а дівчинка Але перш ніж грати, треба полічитись, а ну, хто з вас знає лічилки?

(Звучать лічилки)

Галина Виступали всі завзято, та чомусь сумні дівчата. Всі співають гарно нині, а чи всі з них господині?

Василина Що ви кажете, кума? То, либонь, одні слова.

Галина Хай же нас розсудять люди, хай же буде як то буде. Шість дівчат прошу до нас — перевірки настав час.

Василина Трійко, кумо, будуть ваші, А ці трійко будуть наші. Звертаюсь я до вас, дівчата, Щоб гарніше стало в хаті, хочу я вас попрохати рушники розмалювати.

Галина Тож нехай вони малюють, і вареники мудру­ють.

(Малюють на папері; вареники — з пластиліну)

Василина Дівчата ліплять і малюють, А хлопці наші не сумують. Ану, виходьте, козаки, тільки не аби які, А ті, що в світі всіх найкращі, спритні, сильні, не ледачі.

Галина Та які ж вони козаки? Щоб козаками стати, треба багато знати, бути умілими, спритними.

Василина А що, вони не такі?

Галина Не знаю, зараз побачимо. То яка головна козацька їжа? Вірно, куліш. От ви зараз і доведете свою спритність.

(Хто швидше з'їсть)

Василина Якби вони ще так добре танцювали, як їли.

Галина То давайте спробуєм.

(Танець-гра «Повзунець»)

Василина Дівчата показують своє уміння. А тепер ще пограємо.

(Граємо «Під кожен крок», «Дістань вареник», «Запле­ти косу», картина «Запорожці пишуть листа»...)

Галина Дуже гарно ви всі грали, душу нашу звеселя­ли.

Господиня Та годі вам уже грати, час столи вже на­кривати.

Василина Вірно, час. До столу з радістю ідуть, І радість з собою у серці несуть.

Галина То сьогодні ж у нас українські вечорниці, то й страви теж будуть українські, але спершу їх треба роз­рекламувати, от і у нас буде конкурс реклам. Василина. От і настав дозвілля час, всіх до танцю просим вас. Гей, музики, не гуляйте, гарну музику заграйте.

1-й хлопець І поївши, і попивши можна час подякувати.

( Пісня)

2-й хлопець Все, що в серці мали — вам подарували:

Світлу мрію й казку,

Нашу пісню й ласку,

Щебет солов'їний, славу України.

В добрий вечір, в славний вечір.

УКРАЇНСЬКІ ВЕЧОРНИЦІ

(На прикрашеній рушниками сцені сидять дівчата і вишивають. Тихенько співають пісню «Ой вербиченько» (слова Любові Забашти, музи­ка Ігоря Шамо)

Ой вербиченько, біле личенько,

Ще й шовкова сон-трава,

Пройду отавами, зелен-муравами,

На серці згадка ожива.

Голос милого, незрадливого

Ніжно кликав мене вдаль,

Бринів за хатою росою-м’ятою,

Подарував мені печаль.

Він з чорнявою, ще й з лукавою

Ділить серденько своє.

Мені ж на ґаночку аж до світаночку

Сумна зозуля щось кує.

(У вікно стукають і парубочий голос гукає: «Дівчата, впустіть до хати, бо з дороги збився». Одна дівчина відкриває двері і до хати вхо­дять хлопці: «Боже помагай!» Йому відповідають: «Спасибі»)

1-й хлопець Дівчата, чому у вас так невесело? Ви таку пісню співаєте журливу. Хочете, ми вас розвеселимо! Ану, хлопці, давайте ми заспіваємо!

Коли б я був полтавський соцький,

Багато б дечого зробив —

Зробив би так, щоби жилося

Всім людям добре, напримір.

Поставив би я скрізь дерева

З медових пряників самих,

І ніжки з холодцю свинячі

Щоб з часником росли на них.

Замість лози — росли ковбаси,

А листя все було б — млинці,

Земля була б з самої каші

Та з добрих, свіжих потрохів.

Усі криниці — з добрим квасом,

Та й на печі, щоб не ходить,

Щоб чоловік з похмілля часом

Міг до безтями його пить.

1-й хлопець Ну що, дівчата, хоч трішки ви розвеселилися, а то ми вам зараз покажемо, як Лаврін та Карпо дівчат собі вибирають. Хочете? Ну ж бо, хлопці, покажіть.

СценкаУривок з «Кайдашевої сім'ї»

— Карпе, — промовив Лаврін, - а кого ти бу­деш оце сватать? Адже тебе батько, мабуть, ско­ро оженить.

— Посватаю, кого трапиться, — обізвався Кар­по.

— Сватай, Карпе, Палажку. Кращої од Палажки нема на всі Семигори. Якби на мене, то я б сватав Палажку, — сказав Лаврін. — В Палажки брова варта вола, другій брові й ціни нема. А що вже гарна! Як намальована!

— Коли в Палажки очі витрішкуваті, як у жа­би, а стан кривий, як у баби.

— То сватай Хіврю. Хівря доладна, як писан­ка.

— І вже доладна! Ходить так легенько, наче в ступі горох товче, а як говорить, то носом свис­тить.

— То сватай Вівдю. Чим же Вівдя негарна? Го­ворить тонесенько, мов сопілка грає, а тиха, як ягниця.

— Тиха, як телиця. Я люблю, щоб мала серце з перцем, щоб була трохи бриклива, — сказав Карпо.

Лаврін Коли я буду вибирать собі дівчину, то візьму гарну, як віточка, червону, як калина в лузі, а тиху, як тихе літо.

1-й хлопець Дівчата, то ви тепер заспівайте пісню вже веселу, і нам буде веселіше.

(Дівчата співають веселу пісню)

(Голос з коридору: «Хлопці, допоможіть мені!»)

(Відчиняються двері і на порозі зі здоровенним гарбузом в руках стоїть Стецько. В'язанка буб­ликів у нього на шиї)

Стецько Ох, і клята та дівка Уляна, я ж до неї і так, і сяк, і бубликом хотів пригостити, а вона все брикається та глузує. Я думав, що вже домо­вився з нею про весільну хустку, а вона мені — гарбуз. Та нічого, мабуть, багато насіння з нього буде, та й кашу гарбузову я полюбляю.

Хлопці Не сумуй, Стецько.

Стецько Я і не сумую, та батько буде бити! До кого ж тепер поведуть мене свататись? Я вже чи­сто замучився.

Хлопці Давайте, дівчата, потанцюємо.

(Дівчата і хлопці танцюють)

1-й хлопець Давайте розказувати небилиці. Тільки не перебивати і не казати «брешеш». Рай. В раю річка сметани тече. Над річкою дерева, замість листя — гречані ва­реники: пухкі такі та свіжі, ніби тільки що з печі. Під тими деревами люди лежать, і як тільки котрий їсти захоче — рота роззявив, а вареник з дерева та в сметану — бовть! Винирнув, перевернувся, а тоді прямісінько в рот, тільки встигай жувати. Вирішив і собі пристати до них. Підхожу до крайнього — таке розпаслось, що й дихати йому важко, питаюсь: «Чи не можна, пане-братє, і мені коло вас тут прилягти?» А він — луп очима та й каже: «А ти хто такий, твій батько чим займався?» — «Та, звісно, хлібороб». А він як визвірився на мене: «Іди звідси, тут самі нероби лежать».

2-й хлопець Це ти про рай розказав, а ось послухайте про пекло! Іду я, іду, дійшов до самісінького пекла. Дивлюся: скрізь темно і смола ніс забиває. Дивлюся: сидять чоловіки і смола в них і з носа, і з рота сиплеться. "Я пи­таю: що це з вами. А один і каже: «Це через те, що на тім світі табак курив і полюбляв сміяти­ся». Я скоріше від них, а далі ще гірше. Тут лю­дей стільки та все в казанах з смолою варяться, а сморід такий іде, що їж в носі крутить. «За що ж це вам кара така?» — питаю. «А через те, що заповіді Божі забували, ось тепер і варимося у смолі». Я як злякався, так одразу і прокинувся, та скоріше на вечорниці.

3-й хлопець Давайте загадки відгадаємо. Хто найбільше загадок відгадає, той танець замовляє.

Таке велике, що займає весь світ, таке мале, що й у щілину зайде.

Коли немає мене — чекають, коли прийду — усі тікають.

Дівчина по полю гуляла, ключі шукала,

Місяць бачив — не сказав,

Сонце встало — підібрало.

Без крил, а літає, ніхто її не б'є, а плаче.

Ходить пані по майдані,

Куди гляне — трава в'яне.

На дірявім мості танцювали гості.

Тисяча братів підперезані одним поясом.

(Переможець замовляє танець. Всі танцюють)

Дівчина Кожна дівчина мріє про щасливе ко­хання. Отож: відгадайте, кому належать слова… (Монолог. Читає одна з дівчат).

Не минула мене лиха година. Боже милосерд­ний! Що зо мною буде? Страшно і подумать, як з немилим чоловіком весь вік жити, як нелюба ми­лувати, як осоружного любити. Куди мені діва­тись?.. Горе мені! Добрі люди, помогіте мені, по­жалійте мене! Боже, коли уже воля твоя єсть, щоб я була за Возним, то вижени Любов до Пет­ра із мого серця і наверни душу мою до Возного, а без цього чуда я пропаду навіки...

Звичайно, ви вгадали, що ці слова належать Наталці-Полтавці. Отож і я бажаю всім дівчатам, щоб їхня доля склалася щасливо. Щасливі сім'ї: то наше щасливе майбутнє. До наступних вечорниць.

ІНСЦЕНІЗОВАНА КАЗКА «ХОДИТЬ ГАРБУЗ ПО ГОРОДУ»

Ходить гарбуз по городу,

Питається свого роду:

«Ой, чи живі, чи здорові всі родичі гарбузові?»

Обізвалась жовта диня, гарбузова господиня:

«Ще не вмерли з тими грішми,

Що знецінюються грішні.

Ти зарплату прокурив,

Діточок не накормив,

Ще й питає, чи здорові всі родичі гарбузові!»

Обізвались огірочки