Підготовка кейсу за 15 хвилин

(матеріали тренінгу Євгенія Акуліча)

Дві історії підштовхнули мене до написання цієї статті. Після 15 років у дебатах для інсайту лишається мало місця, але це був саме той випадок.

Історія перша. У процесі підготовки до одного з тренінгів ми зрозуміли, що у нас не було практичної частини для модуля підготовки до дебатів. Зрозуміло, що у рамках тренінгу на практиці не можна відпрацювати фундаментальну підготовку. Безпосередньо у день тренінгу я запропонував спробувати сфокусуватись на відпрацюванні теорії підготовки за 15 хвилин. Ідея сама голову спала на думку: ми ніколи не звертаємо увагу на те, як готуються інші. Ми завжди готуємось і особливо не замислюємось про те, як це можна робити по-іншому. Тому ми вирішили, що під час тренінгу треба попросити команду добровольців підготуватись за 15 хвилин перед групою. Група мала проаналізувати підготовку та допомогти порадою.

Чесно кажучи, я не очікував на такий ефект від цієї вправи. Її результати відкрили мені очі на причини двох найбільших проблем більшості дебатерів: недостатні структура та чіткість формулювання.

Історія друга. Вона не лише підтвердила висновки першого досвіду такого тренінгу, але і висвітлила причини третьої і найбільшої проблеми усіх дебатерів – відсутність необхідної глибини аргументації. Одна команда попросила мене допомогти з підготовкою до міжнародного турніру. Були окреслені три проблеми: структура, глибина аргументації та манера. До того ж мене попросили прокоментувати командну роботу. Ми знову провели той самий тренінг – тут я зрозумів, що і причиною неглибокої аргументації є здебільшого неправильна підготовка за 15 хвилин до раунду.

Відгадка була простою: відсутність структури, нечіткість формулювання тез і недостатня глибина аргументації є закономірними результатами того, що під час підготовки до раунду більшість дебатерів не приділяють цим питанням увагу.

Я пропоную всім пригадати, як ви зазвичай готуєтесь після оголошення теми. Більшість із вас потребує декількох хвилин, щоб подумати;хтось починає обговорення з партнером відразу;хтось починає панікувати й замість того, щоб думати, починає засипати питаннями усіх: від головного судді до членів інших команд. Хоча бувають випадки, коли не всі слова у темі зрозумілі, але все ж таки я б рекомендував спочатку подумати, а потім питати.

Уявімо, що ви все ж вирішили 2-3 хвилини подумати. На які питання ви намагаєтесь відповісти? Не думаю, що ваші варіанти будуть сильно відрізнятись від запропонованих мені підчас тренінгу.

• Про що ця тема?
• Для чого взагалі ця тема?
• Що відбувається сьогодні?
• Що відбуватиметься, якщо ми затвердимо цей законопроект?
• Чому його слід затвердити?
• Кого стосується ця тема?
• …

А наприкінці, навіть якщо ви й знайдете відповіді на ці питання, що виходить? Вірно: набір ледве пов’язаних одна з іншою тез і шматочків ідей.

Далі зазвичай відбувається ось що: після декількох хвили (у кращому випадку!) ви записуєте відповіді на цей феєрверк запитань, й починається обговорення. У більшості випадків один з партнерів каже: «Ну давай, що в тебе там?». І саме тоді починається обговорення усієї маси шматочків ідей.

Витративши 10 хвилин на таке обговорення, за 2 хвилини до кінця відведеного часу починаються нервові спроби сформулювати і виділити хоча би 3-4 тверезі ідеї, котрі розподіляються між гравцями. Далі звучить класична фраза: «Там щось придумаємо».

Підсумок такої підготовки – катастрофа: замість кейса з 4-5 релевантних, продуманих,чітко сформованих аргументів маємо 3-4 абияк сформовані думки. Виходячи до трибуни після такої підготовки, дебатер мусить вже в процесі промови формувати логічні ланцюжки. А виходить це вкрай рідко.

Тож як уникнути такої (стандартної) ситуації? Давайте почнемо з кінця.

Ідеально, якщо під час виступу у спікера записані чітко сформовані аргументи, ще й з основними пунктами логічного ланцюжка. Тоді він, скоріш за все, розповість їх чітко, зберігаючи структуру. Якщо аргументи виявляться найважливішими у грі, то шанс на перемогу є досить високим.

Насправді зробити це доволі просто. Достатньо правильно організувати процес підготовки до теми. Для прикладу візьмемо тему: „ЦП вважає, що безпритульність – це злочин”.