Гносеологічна трансформація права 2 page

правовым институтам // Советское государство и право. - 1990. - № 8; Поленина СВ.. лексные правовые институты и становление новых отраслей права // Правоведение. — IS — № 3; Садиков СШ. Нетипичные институты в советском гражданском праве // Сове государство и право. - М., 1979. - № 2.

¹ Див.: Исаков В.Б. Неэмпирические критерии истинности в юридической науке //1 дология советского правоведения. Межвузовский сборник научных трудов. - Вып.70. - і дловск, 1978. - С. 46-53; Керимов Д.А. Соотношение теоретической и практической дея_ _ ности в процессе познанияправа // Сов. гос. и право. - 1980. - № 3. - С. 13-21; Медведев Н.І Скулин П.Г. Об эмпирическом и теоретическом познании при расследовании преступл™ //Тр. Иркутского ун-та. -Т.85.-Сер. Юридическая.-Вып.Ю. -4.4. - Вопросы борьбы с j тупноетью. - Иркутск, 1970. - С. 39-62.

постійно в нормативній формі реагувати на всі відповідні соціальні цошщії. Як бачимо, процес цього реагування - значною мірою гно­сеологічний процес, без забезпечення якого право просто не могло fi ідійснювати свою основну регулятивну функцію. і Гносеологічний рівень галузі права характеризується пізнан-Ним фундаментальних закономірностей функціонування цілої сфе­ри суспільних відносин. Тут право постає вже як своєрідний аку-MvnuTop знань про структурно-функціональну динаміку самостій­ною соціального шару, бере на себе відповідальність перед суспі- Щи твом за адекватне управління цією сферою його життя. Тому Інший і дослідження особливостей, специфіки й закономірностей Щіпо функціонування тут мають осбливе значення, без них немож-Винс здійснення регулятивних завдань.

До того ж на даному рівні правового пізнання дослідження ак-инно здійснюються у двох напрямах - власне галузевому та між-илузевому, внутрішньому та зовнішньому.²

Галузь як самостійне правове утворення вимагає значної робо-щодо логіко-структурного узгодження положень і принципів її статутів, загального нормативного матеріалу, забезпечення його Суперечливості, повноти, ясності й завершеності. Ці завдання йконуються за допомогою засобів юридичної техніки, кодифіка-йної методології і складають досить непросту пізнавальну діяль-ть. Можна стверджувати, що на рівні галузі кодифікація є осно-им видом правового пізнання, гносеологічна природа якого ще Втребує спеціальних досліджень.³

Та для реалізації регулятивної функції права на рівні галузі їло лише внутрішньої узгодженості її нормативного матеріалу.))сра суспільних відносин, яку організовує певна правова галузь, "лійно відчуває на собі вплив інших самостійних соціальних

¹ Алексеев С.С. Об отраслях права // Советское государство и право. - 1972. - № 3. - С. •17; Братусь СЛ. Отрасль советского права: понятие, предмет, метод // Советское госу-Ьстііо и право. - М., 1979. - № 11. - С. 22-26; Лившиц Р.З. Отрасль права — отрасль за-(ічдіітельства // Советское государство и право. - М, 1984. - № 2. - С. 26-32; Тиунова ]i. Система правовых норм и отраслевое подразделение права // Правоведение. - 1987. -4, - С. 64-68; Шебанов А.Ф. Система отрасли законодательства: основания построения // Шкшедение. — 1976. — № 4.

•' Яковлев В.Ф. Отраслевая дифференциация и межотраслевая интеграция как основы №емы законодательства // Правоведение. — 1975. — № 1.

¹ ■' Васильев Ю.С., Евтеев МЛ. Кодификация и систематизация законодательства // Со-Вкос государство и право. -1971. -№9;ГоцевВ. Повьпросазакодификациятанавещното»|)//Дьржаваиправо. - С., 1989. - Г. 2, N 1. - С. 44-52; Гриіцук В.К. Кодифікація кримі-Ыюго законодавства і питання гуманізації суспільства // Вісн. Львів.)№гу. Сер. юрид. -tin. 1991. - Вип. 29. - С 59-61; Давыдов В.И. Проблемы кодификации гражданского зако­ри ельства. — Кишинев, 1973; Керимов Д.А. Кодификация и законодательная техника. — іорюдат, 1962; Коссак В. Проблеми кодифікаційного процесу в Україні // Право України tin, 1996. -№5. -С. 94-95.

утворень. У процесі функціонування вони взаємодіють між собою \

неминуче сприяють чи, навпаки, гальмують реалізацію галузевим!

нормами свого прямого соціального призначення. Наприклад, оче

видно, що законодавство сфери соціального забезпечення не в змо

зі ефективно виконувати свої функції, якщо існують значні проб

леми у сфері економіки, яка регулюється фінансовим, адмішсп

тивним, цивільним та ін. галузями права. Безперечно, за таї

умов законодавець змушений враховувати не тільки внутрішні за

кономірності функціонування галузевого нормативного матеріалі

але й зовнішні впливи інститутів інших галузей права і сист«

права в цілому. Розв'язання цієї пізнавальної проблеми вимага

вже концептуального врахування низки макросоціальних моделе

суспільного і правового розвитку та, відповідно, вироблення стос*

вно конкретних умов власної динамічної моделі функціонувг

галузевих інститутів і норм.

Як бачимо, пізнавальні процеси на рівні галузі неминуче bhbqJ дать на міжгалузеву гносеологічну проблематику й дозволяючі розглядати саму систему права як складний структурі функціональний механізм пізнання соціальних процесів, їх узг дження та регуляції, а разом з тим і правового самопізнання, вш лення його внутрішніх закономірностей, особливостей динаміки регулятивних потенціалів.

На рівні системи права активність правозмін істотно уповіг нюється. Тут діють фундаментальні принципи, які стали багатої ковим надбанням суспільства, концентрацією його соціальні історичного досвіду і тепер утворюють міцний каркас соціальні* взаємодій, основу і фундамент суспільства в цілому.² Система п_ ва тому найбільш консервативне гносеологічно-правове утворені в ній відображається структурно-організаційна самосвідомість с> пільства, яка пов'язана з його культурою і національно-історичнс ментальністю народу. Зміни в системі права завжди пов'язані зи вними революційними перетвореннями в житті суспільства,

¹ Вопросы совершенствования социального обеспечения: Сб. науч. тр. / НИИ труда ГІ
ком. СССР по труду и социал.вопр. - М.,1987; Мередов P.O. Правоприменительная деятеі|
ность органов социального обеспечения//Вестн. Моск. ун-та. Сер. 11, Право.-М., 1987.-Г'
- С. 58-62; Мрьчков В. Обособяването на общественото осигуряване като правея отрась...
Правна мисьл. - С, 1986. - Г. 30, кн. 1. - С. 10-25; Социально-экономические и правовые щ
росы социального обеспечения // Вопр. соц. обеспечения. - М., 1987. - Вып. 18. - С. 13-10
Introduction a la securite sociale / Bureau interadu travail.- Geneve: BIT, 1986. J

² Алексеев C.C. Право и правовая система // Правоведение. - 1980. - № 1. - С. 27-:
Поленина СВ. Система права и система законодательства в современных условиях
Правоведение.-1987.- № 5.- С.29-36; Райхер В.К. О системе права// Правоведение.- 19"
№ 3.- С.60-70.Тиуиова Л.Б. Понятие правовой системы // Правоведение. - 1985. - № 1.
23-30; її ж: Системные связи правовой действительности: методология и теория.- СІ
Изд-во СПб. ун-та, 1991.

і;шьноідеологічними трансформаціями і досить болісно відобра­жаються на техніко-юридичному стані правових інститутів і на со­ціальних відносинах, які вони покликані врегульовувати. Приклади цього бачимо в теперішній перехідний період в Україні, коли від­буваються значні зміни в загальній правовій системі нашого суспі­льства. Здійснюється перебалансування й перерозподіл питомої функціональної ваги і соціальної значущості багатьох правових інститутів, наприклад, інституту власності,¹ що викликає необхід­ність значного переосмислення й переоцінки природи та значущос­ті існуючих правових утворень, їх оновлення і переформулювання иідіювідно до нових вимог правотворчості та правозастосування.² Чпгалом же відлагоджена система права суспільства є здоровою консервативною історико-правовою основою його стабільності й моїутності. У цьому відношенні має сенс твердження представни­ки! історичної школи права про еволюційний хід розвитку правової системи, відсутність у ньому різких змін і перестрибування через І необхідні етапи, оскільки право поступово розвивається з народ-ttioro духу, національно-психологічних особливостей соціально-іс-торичного розвитку народу і тому є його чи не найціннішим над-ібниням у загальному історичному розвої.³ Інша справа, що фор­мування збалансованої ефективно діючої системи права з гар-Ціонійно взаємопов'язаними і взаємозумовленими галузями й ін-Угитутами права є наслідком величезної, довготривалої піз-Ійвальної активності суспільства, пов'язаної як з осмисленням со-ЦІпльно-історичних особливостей глобальних макропроцесів у сус­пільстві, так і з постійною рефлексією та логічним узгодженням Нішвного правового матеріалу, накопичених правових цінностей і івхніко-юридичного досвіду.

У цілому норма права, інститут, галузь, шдгалузь і система рава як цілісне структурне утворення постають sui generis гносео-огічними таксонами, одиницями пізнавальної ативності правової орми, врахування специфіки яких тільки й може дозволити розро-

' Копейчиков В., Целью О. Інститути приватної власності та підприємництва як основ-(складові громадянського суспільства//Вісник Академії правових наук України. -1998. - № і - С. 25-33; Морозова Л.А. Государство и собственность (Проблемы межотраслевого ■Чнитута)//Гое. и право. - 1996. - № 12. - С. 19-32.

² Рабинович П. Загальна концепція правової реформи в Україні: до характеристики вихі-ИХ тасад // Вісник Академії правових наук України. - 1998. -№ 1.- С. 15-25.

¹ Новгородцев П.И. Историческая школа юристов, ее происхождение и судьба, l.ii' характеристики основ школы Савиньи в их последовательном развитии. - М., |9б.-С. 81-103.

' Селіванов В. Розмежування і взаємодія публічного і приватного права в системі права ппши// Право України. -1996. - № п. - С 30-33,48.

бити загальну гносеологічну теорію права як специфічний тип ра ціональності, особливий вид духовного виробництва.

Проблема правового пізнання структурується двома хоча й тилежно спрямованими, але взаємопов'язаними напрямами - соціаЩ ним пізнанням права і правовим пізнанням соціуму. Відповідно рюються два фундаментальні типи правового пізнання, в яких < цифічно розкривається гносеологічна природа права - це тип метг вової і власне правової гносеології. Метаправова гносеологія об'є в собі весь наявний концептуальний і методологічний арсенал соі| альної науки і теорії пізнання для вивчення природи самого правова гносеологія складається з методологічного арсеналу правової науки, який вона використовує, по-перше, при вивче структури самого права як самодостатнього феномена (внутри напрям правового пізнання), по-друге, при вивченні соціальних і процесів, необхідних йому для вироблення відповідних норм і моді лей соціальних взаємодій (зовнішній напрям гносеологічно-прав™»¹ досліджень). Тут відбувається sui generis гносеологічна трансфері* права, внаслідок якої право саме стає специфічною теорією: водночас і теорією соціального пізнання. Вона відрізняється від і софської гносеології, оскільки не вивчає загальні закономірності, і методи пізнання реальності як такої, а задає тільки їй власти тільки для неї характерний спосіб, метод і тип аналізу і, відповіді особливий кут зору, специфічний аспект розгляду і вивчення соціа ної дійсності. Тут право постає особливою і самодостатньою форме пізнання світу, абсолютно необхідним елементом у загальній логічній структурі індивідуальної та соціальної свідомості разом j естетичним, моральним, релігійним та ін. типами пізнання.

Пізнання права і право як пізнання в сучасному правознавстві,: жаль, чітко не розрізняються. Як справедливо зауважує Н.Неновсь "гносеологічні аспекти права (право як ідеальний, духовний зміст і і специфічна форма пізнання дійсності (курсив наш - А.К.), або іг руються, або сприймаються механічно".¹ Розроблена теоретична с тема методології правового пізнання, коротко, методології права, складається з використання певної сукупності пізнавальних мето| інших наук - філософії, соціології, лінгвістики, логіки, математики! ін. Специфіка ж власне правового пізнання, коли саме право гносеологічним інструментом аналізу соціальної реальності, ві, на розсуд неокантіанській філософії права й сучасному нормативіз які (мусимо чітко це тепер визнати) досягли тут значних теоре

результатів.¹ Більше того, саме довкола цих результатів точились ос­новні дискусії останніх десятиліть у світовій правовій науці, оскільки гносеологічна трансформація права відображається в теоретичній сві­домості завжди тільки на основі певного розумшня супленої природа і ірава. В західній ж юриспруденції, як відомо, розроблено безліч кон­цепцій праворозуміння, але право як специфічна гаосеологічно-і іравова форма структуризації соціальної реальності найбільш глибоко проаналізоване у межах названих напрямів. Тут право розглядається передусім як особливий гносеологічний інструмент проникнення в cv і нісну структуру суспільних відносин, а відтак уже як спосіб їх ор­ганізації на основі виявлених структур.

Проте певна гносеологічна спрямованість правового пізнання не на саме право, а на зовнішню соціальну реальність об'єтивно властива будь-якому праворозумінню. Це випливає з природи теоретичної фор­ми пізнання світу, з нерозривного взаємозв'язку теорії і методу в гно­сеологічному процесі. Розробка певної концепції, теорії праворозу­міння починає відігравати методологічні функції у правовому пізнан­ні, стає методом подальшої структуризації предметного поля дослі-/ркення. Право у формі певного праворозуміння як результат складно-іх) пізнавального процесу тепер саме переживає гносеологічну транс­формацію і стає способом і методом пізнання.

Отже, пізнання права і право як пізнання - це дві сторони єдино-

_:. їх) гносеологічно-правового процесу, в якому їх не можна відривати чи

їЯкось протиставляти одне одному, тим більше, що об'єктивно це не

І може не призводити до певних теоретичних суперечностей. Правова

трансформація пізнання забезпечує своєрідне "переливання" підгаер-

іркеного практикою історичного досвіду суспільства у відповідні

|юрми правових норм та інститутів, забезпечує їх адекватність і соці-

шьну релевантність. Гносеологічна трансформація права перетворює

Його на специфічний метод пізнання й структуризації соціальної дійс-

іюсті, виявлення його автентичності та регулятивних потенціалів. Так

Право з пасивного об'єкта пізнавального процесу стає активним гно-

оологічним суб'єктом загальної системи соціального пізнання.

¹ "У цілому філософсько-правові концепції неоканшанців, - зазначає з цього приводу Л.СНерсесянц, - здійснили істотний внесок у розвиток правової думки XX ст." (Нерсесянц И.С. Философия права. - М.: ИНФРА • М - НОРМА, 1997. - С 572); Paulson SX. The neo-BUiitian dimension of Kelsen's pure theory of law // Oxford j. of legal studies. - Oxford, 1992. - Vol.

B2,N3.-P.311-332.

¹ НеновскиН. Право и ценности. - М.: Прогресс, 1987. - С. 70.

ГЛАВА 4 Гносеологічна динаміка правовідносин: фінансове право

Розглянемо особливості гносеологічної природи права на і кладі однієї з найбільш наближених до реального функціюва соціально-економічних відносин галузей права - фінансового: і, відповідно, науки фінансового права, яка їх досліджує.

Стан фінансів держави (мобілізовані грошові доходи, внутр| шній і зовнішній національний борг, курс національної валюти що) характеризує, хоч і неоднозначно, стан економіки країни. Оє

новною метою фінансового регулювання саме і є стабілізація

номіки і забезпечення нормального функціювання держави.¹ Дося гнення в механізмі фінансового регулювання економіки за ються законодавством - так формується фінансове право, яке творює фінансові відносини у фінансові правовідносини.² їв тому, і в другому випадку, тобто і фінанси, і фінансове право результатом і джерелом пізнавальних (гносеологічних) економіко правових процесів. Стан фінансів завжди є показником того, як і ла розкрита й усвідомлена специфіка економічної ситуації в попе редній період і наскільки ефективно вона була врегульована сг цифічними фінансово-правовими методами. Критичний стан де жавних фінансів свідчить про те, що це пізнавальне завдання вико нується незадовільно - або через неадекватне уявлення про ний стан економічних процесів, або через застосування неадеква них методів регулювання. Тому розвиток фінансових відносин і відповідно фінансового права завжди є результатом напруженог пізнавального пошуку, гносеологічної інтенсивності економіч думки, юристів-фінансистів, держави і суспільства в цілому, цьому розумінні можна стверджувати, що пізнавальна компої складає саму основу, "кисень" фінансових і фінансово-правові відносин суспільства. Саме тому ще Адам Сміт надавав надзві но важливого значення "з 'ясуванню (тобто пізнанню, курсив наш 1 А.К.) того, в чому полягав дохід основної маси народу або яко була природа тих фондів, які в різні століття й у різних народі складали їх річне споживання..., які необхідні видатки... державі

¹ Див.: Пацурківський П.С. Правові засади фінансової діяльності держави::
методології. - Чернівці, 1997. - С 20-45; Карасева М.В. Финансовая деятельность госуд „
ва // Правовая наука и реформа юридического образования. - Воронеж, 1995. - Вып. - 3. — <
133-143; Schmidt M.G. Stoatsfinanzen // Politic in der Bundesrepublik Deutschland, - Оріг '
1990. - S. 36-73.

² Див.: Горбунова О Л. Социально-экономическое развитие и финансовое право // <
Государство и право. - М, 1988. - № 5. - С. 37-44.

и к і з цих видатків мають покриватися за рахунок зборів з усього суспільства і які тільки певною частиною суспільства або окреми­ми його членами". Рівень пізнавальних процесів у сфері фінансо-и их відносин завжди і значною мірою визначав і стан самих фінан-uin країни. Саме гносеологічний аспект фінансово-правових відно­син, методів фінансової діяльності держави і фінансово-правового регулювання, гносеологічна природа норм фінансового права і нау­ки фінансового права і є тут предметом нашого аналізу.

Передусім зазначимо, що самі собою фінанси і фінансова ре­гуляція економічних відносин є явищем досить гносеологізованим, динамічним, таким, що не має однозначного трактування, концеп­туального і практичного завершення, коли б використання утворе­ною механізму регуляції зводилося до чисто автоматичних опера­цій. Де це спостерігалося (наприклад, "автоматична фіскальна по­літика" в США в 1957-1958 роках,³ не кажучи вже про кризу 1929-I ⁽Ш pp.), там неодмінно відбувалися спади економічного розвит­ку. Саме тому відомий американський економіст Пол Хейне ствер­джує ідею розуміння економіки і фінансів як форм постійного еко­номічного мислення, постійного пізнання динамічних, нестандарт­них і неповторюваних господарських, фінансових, державно-управ-лінських процесів. Реальна економіка зумовлює певний тип, "образ економічного мислення", поза яким вона не може ні функціонува­ти, ні розвиватися. Ідея його однойменної книги, як бачимо, веде і опій родовід від А.Сміта і підтримувалася Д.М.Кейнсом, який пи-сіів: "Економічна теорія не є набором вже готових рекомендацій, ііістосовуваних безпосередньо в господарській політиці. Вона є | скоріше методом, аніж ученням, інтелектуальним інструментом, І технікою мислення, яка допомагає тому, хто володіє нею, приходи-І ти до правильних висновків". Останні слова взяті П.Хейне як епіг- \ раф до своєї праці, яка витримала в США уже п'ять видань.⁵ Роз-: криваючи фіскальний і грошовий механізми державного регулю-і вання, автор не спрощує гносеологічної складності його функціо-

Смих А. Исследование о природе и причинах богатства народов. - М.: Соэкгиз, 1962. - V. IS.

² Див.: Бродель Ф. Материальная цивилизация, экономика и капитализм, XV-XVIII вв В і;1-х томах. Т. З.-М.: Прогресс, 1992.-С. 621-628.

^ Хейне П. Образ экономического мышления. - М.: Новости, 1991. - С. 602-604.

Див.: Тельминова Е.А. Политическая борьба по вопросам финансового законодательс-І 'Ilia в конгрессе США в 1932 году // Общественные идеи и социально-политическая борьба в; новое и новейшее время. - М., 1987. - С. 82-99. Хейне П. Вказ. праця. - С.9

"В уряді, - пише Хейне, - є два набори інструментів, за допомогою яких він може впли-ішіи на сукупний попит: фіскальна і грошова політика. Фіскальна політика - це бюджетна Політика. Тут ми можемо визначити її як політику спрямовану на регулювання й попере-

нування, більше того, схильний до певної міри здорового агно цизму в його поясненні. Так, він стверджує, що "ми ніколи не ємо, зростає сукупний попит у дану мить чи падає. В економіці має спідометра, який у будь-який момент показував би нам швидкість. Про те, що відбувається у ВНП в поточному квартах ми дізнаємося лише в його кінці. Але й тоді Бюро економічног§ аналізу публікує ще досить приблизні цифри, що підлягають ному перегляду через місяць і більше після кінця даного кварталу. Ще гірше те, що якби навіть у будь-який момент ми точї знали, де знаходимося, цього все одно було б недостатньо. Ті, проводить фіскальну й грошову політику, повинні знати, куди зміщуємось, оскільки согоднішні заходи мають компенсувати не достатність чи надлишок завтрашнього сукупного попиту".¹ Фіна сово-економічна політика в таких випадках будується на максі: мально обгрунтованих теоретичних передбаченнях, які, на теж не можуть давати гарантованого результату. Утворена гносео| логічна ситуація поступово розв'язується взаємним коригува різних гілок фінансово-економічного механізму. Наприклад, дефі| цит державного бюджету впливає на грошову сферу, що виражає ться в зростанні грошової маси і процентних ставок, але, з іншог боку, грошову політику можна проводити незалежно від фіскаль! ної. Для створення банківських грошей не обов'язкові зміни держав вного бюджету, водночас фіскальною політикою можна здійсь підтримку грошової політики.² В цілому діє складний пізнавали механізм фінансово-економічного регулювання, який не може бу завершений у своєму формуванні й автоматично застосовуватися: різних економічних ситуаціях. Так, і кейнсіанська, і фрідменівсь моделі макрорегуляції є значним досягненням економічного пі| знання, але й вони не стали від цього автоматично ефективними ■ різних умовах: за певних обставин більш придатна для використа ня одна модель, за інших - друга. Та як би там не було, тільки гноі сеологічна, пізнавальна компонента фінансово-економічного регуї лювання може забезпечити максимальну його ефективність, стагї

нація ж гносеологічних процесів у даній сфері, як видно з наведе­них вище прикладів, неминуче веде до економічного спаду.

Гносеологічна неоднозначність фінансово-економічних відно­син накладає свій відбиток і на форми правового їх регулювання.¹ Але ще до аналізу їх взаємодії потрібно врахувати і власну гносео­логічну природу правових норм та специфіку правового відобра­ження дійсності загалом.² Право як форма пізнання більш консер-иптивне у своїх висновках та вимогах, що з них випливають. З ін­шого боку, вказані висновки мають максимально визначений, чіт­кий і однозначний характер, що робить їх у гносеологічному плані більш прозорими й ефективними при застосуванні. Консерватизм і ин (наченість як пізнавальні характеристики права мають свої істо-: ті і і переваги. По-перше, пафос будь-якого консерватизму, особливо правового, пов'язаний з бажанням зберегти, закріпити всі позитив­ні доробки, надбання й досягнення в механізмі регулювання суспі­льних відносин, які вже витримали випробування часом і слугують і еиоєрідним захистом перед невизначеністю ризикованого майбут-го. По-друге, збереження вказаного надбання є надійною базою поступового вдосконалення, ускладнення й розвитку правового цеханізму. По-третє, чітка визначеність нормативного матеріалу Права сприяє розумінню й засвоєнню його максимальною кількістю вципієнтів. І, нарешті, строга однозначність правових приписів умовлює впорядкованість правовідносин, забезпечує подолання іихійності та неконтрольованості суспільних відносин, найбільш (шрактерної для їх економічної сфери, функціонуючої на основі Вконів ринку та конкуренції. Вказані характеристики права є ваго-|ими аргументами у прибічників так званого юридичного позити-іізму, або ширше, позитивістсьского напряму в праві.³ Те, що пози-ивне право складає саму основу більшості систем права, свідчить і надзвичайно велике значення виділених вище елементів права.

Проте консерватизм і визначеність, як важливі характеристики равових норм, мають також істотні гносеологічні недоліки, які до виної міри нівелюють їх переваги. Консерватизм права тому і є

дясення небажаних змін сукупного попиту засобом запланованих змін державних видатків j податків.

Грошова політика - це політика, що попереджує небажані коливання сукупного поп через заплановані зміни резервів комерційних банків чи їх резервних нормативів. Лише останні 25 років чи біля того грошова політика отримала в економістів однаковий з фісг ною політикою статус". - Там само. - С. 591-592.

'Тамсамо.-С 597.

² Див.: Там само. - С 596; див. також: Кредер А.А. Банковское законодательство "нового! курса" (1933 - 1935 гг.) // Проблемы истории политической борьбы и общественной мыс США.-Куйбышев, 1986. -С. 103-117.

¹ Див.: Костов М. Финансова система и система на финансовоправно регулиране: (Зако-ЛИіітелни проблеми) / Бьлг. акад.на науките. Ин-т по науките за дьржавата и право. - С.: Изд-ЯиіБАН, 1986.

¹ 3 цій проблематики див.: Захариев В. Познавателното свдьржание на правните норми.-

|жя: Наукаиизкуство, 1955; ИвинЮ.В. Истинность нормы// Труды высшей школы МВД

(ССР. - Вып. 23. - М., 1969. - С. 180-191; Бабаев В.К. Норма права как истинное суждение //

отведение. -1973. - № 2. - С. 90-99; Черданцев А.Ф. Специфика правового отражения //

^поведение. -1973. - № 2. - С. 102-108.

' Див.: Зорькин ВД. Позитивистская теория права в России. - М.: Изд-во МГУ, 1978. - С. |Ю 1; Туманов В.А. Буржуазная правовая идеология. К критике учений о праве. - М.: Наука, "71.-С. 161-242.

По

консерватизмом, що воно не завжди встигає за динамікою соціая них та економічних змін, не завжди відповідає новим умовам подарювання й соціальних взаємодій і в кінцевому рахунку мує розвиток суспільства. Особливо це видно на прикладі логічної характеристики окремої норми права. Закріплена в за нодавстві й забезпечена державою, вона є перш за все резулы попереднього аналізу й осмислення існуючих у суспільстві син: ця норма або закріплює вже сформовані правовідносини, відповідають інтересам суспільства, або спрямована на блокува виявлених негативних форм поведінки, або ж - на формування зшивних типів і моделей поведінки суб'єктів права. У будь-яко| випадку закріплена норма права є досягненням і наслідком попе днього процесу пізнання, пов'язаного з умовами, обстав* характеристиками розвитку суспільства в минулому, але нав'язує ся реципієнтам як імператив для їх майбутньої поведінки, яка: чайно ж буде зумовлюватись іншими обставинами, умовами й < бливостями, а тому й не завжди адекватно буде відповідати с* ції й ефективно виконувати регулятивну функцію. Далі побачі як ця гносеологічна особливість правової норми проявляетьсяЦ бюджетному праві. Подібні наслідки пізнавального характеру являються і щодо чіткості, однозначності та визначеності як ва ливих властивостей правових норм. Однозначність разом із ві ченістю тягне за собою істотне спрощення ситуації, її схема цію. Норма стає негнучкою схемою, під яку просто залишає "підганяти" все розмаїття конкретних ситуацій, що звичайно відповідає довічному ідеалу справедливості при розв'язанні сг про право. Саме тому постійним опонентом позитивістського ходу до права завжди поставала ідея природного права як такої що виражає його автентичний смисл, конкретний у різних історь них умовах, але такий, що завжди відповідає принципу справедл| вості. Розвиток права в гносеологічному аспекті по суті спра завжди й здійснюється у формі боротьби позитивного і природно| права: перше закріплює результати шзнавально-регулятивної процесу, друге - вказує на зміну соціальних умов і необхідніс| удосконалення самого позитивного права. "Нормальна правосвц мість, - писав відомий філософ і методолог права І.О.Ільїн, - поч наючи боротьбу за право, повинна здійснити три самостійні пізнання: по-перше, встановити об'єктивний смисл позитивної права; по-друге, сформулювати у розгорнутому вигляді об'єктиві ідею природного права; по-третє, побачити приховану, але не пові