Гроций Г.О праве войны и мира -М.: Ладомир, 1994. -Пролег. XXX. -С. 52. 6 page

¹ Уемов А.И. Истина и пути ее познания. - М.,1975; Joachim Н. The nature of tiuth. -

² Broekman J.M. Minimalna zawartosc pozytywizmu: Pozytywizra w prawie і w teorii prawa
f // Ntndia prawno-ekon. - Lodz, 1987. - T. 38. - S. 7-25; Gmy Chr. Staatsrechtlicher Positivismus //
[ JliriNtenzeitung. - Tubingen, 1989. - Jg. 44, N 11. - S. 505-517; Wahichow WJ. Herculean
I pciMlivism//Oxfordj.oflegalstudies.-1985.-Vol.5,N2.-P.187-210.

Не тільки в елементах, ай у троїстій структурі норми права ві-| дображається пізнавальний досвід суспільства. В логіці взає-І мозв'язку ії складових у специфічно правовій формі зафіксованої фундаментальні структури людської діяльності. Взаємозумовлегї ність гіпотези, диспозиції та санкції свідчить, що норма права цілісне явище, в якому знаходить свій відбиток цілісна природ форм і типів діяльнісної активності людини.

Схема будь-якого процесу, в якому проявляється цілеепрямс вана активність суб'єкта, завжди має такий вигляд: причини - дії Л наслідки. Ця схема повністю сприймається структурою норми пра-І ва: гіпотеза - диспозиція - санкція, - з тією тільки відмінністю, що щ правовій нормі фіксуються лиш однозначно успішні (обов'язкові),! визначено хибні (заборонені) або байдужі з погляду права (дозво-І лені) форми діяльності, тобто такі, природа і характер яких уже! пізнана. Тричленнна ж структура норми є обов'язковою, оскільки] вона відображає саме таку саму структуру людської діяльності.

Людина діє завжди в певних умовах, а вони великою мірою і визначають і характер наслідків дії, так само як і особливість гіпо- { тези норми визначає характер ії санкції. Жорсткість санкції, як ві-] дображення соціальної значущості норми, зумовлює досить чіткий \ і однозначний характер диспозиції тощо. Саме з причин міцного] взаємозв'язку і взаємозумовленості елементів правової норми \ С С.Алєксєєв наполягає на розрізненні таких понять, як норма-» припис і логічна норма.¹ Норма-приішс - це чітко визначене і фор-1 мально закріплене державно-владне веління, що відповідає пер-! винному тексту нормативного акта. Відомо, що не в кожній нормН приписі вказані (виписані) всі три елементи права. У регулятивних І нормах-приписах, як правило, формулюється гіпотеза і диспозиція,] в охоронних - гіпотеза і санкція. Проте це зовсім не означає, що щ вказаних правових нормах повністю відсутній один з її елементів;? Норма права - цілісна тричленна структура, що відображає цілісну! причиново-наслідкову природу людської діяльності. Норми права! без хоча б одного зі своїх елементів просто не існує. Так, санкцій регулятивних норм-приписів не відсутні взагалі, а містяться середі відповідних санкцій охоронних норм-приписів; декільком нормам-І приписам також може відповідати одна санкція.

Логічна норма - це норма права, в якій виявлено й сформульо-; ваго всі її необхідні елементи в результаті певної аналітичної робо­ти юриста, наприклад, при співставлений текстів різних норматив­них актів. Саме виділення цілісної структури норми і змісту її еле-

тільки й може забезпечити адекватну її оцінку й ефективне І ретосування. Звичайно, в законодавстві немало норм-приписів, що ІІі'шоться з логічними нормами, але це тільки зайвий раз підтвер-уе структурну єдність "первинної клітини" права, що відображає руктурну єдність людської діяльності. Отже, не лише в елемен-і, а й у самій побудові правової норми знаходить свій концентро-Ііий вираз пізнавальний досвід суспільства, досвід діяльнісних ш його активності й розвитку.

Розкриття й усвідомлення гносеологічної природи норми пр»: функціонування її як напруженого пізнавального процесу не іііси не «розмиває» її юридичну специфіку, а й сприяє її більш Івній і адекватній реалізації. Те, що норма права породжується, ункціонує і розвивається завдяки процесам пізнання, не означає, норма втрачає свою правову специфіку й зливається з самим цишшям, нівелюється в ньому. Навпаки, саме процес пізнання "вуггечує нормативність права як фундаментальну, найважливішу kro специфічну ознаку, через яку проявляються й інші властивості ЇІіиа Це випливає з самої природи пізнання, яке в своїй суті гомо­не структурі правових процесів.

Так, успішні пізнавальні операції, тобто ті, що привели до від-1'пя істини, до досягнення поставлених цілей, складають основу довідних методів пізнання. Теорія як результат пізнання завжди амулює, задає відповідний метод. Теорія і є специфічною фор-ро методу. Метод же - це завжди норма, правило, порядок пізна-ьних операцій. Метод і є пізнавальною нормою. Пізнання поро^ ус. метод (норму), метод же, не пристосований до нових гаосео-Іі'щих обставин і ситуацій, неминуче активізує пізнавальні про- л, результатом яких стане новий метод і т.д. Головне ж у тому, і пізнання породжує нормативність. Тільки істина може переко-і діяти саме таким способом, таким методом, адже дія на основі tioro знання не приводить до поставленої мети. Саме тому пі-вальні процеси не тільки породжують нормативність права, зу-ілгоють гносеологічне обгрунтування норм, а й забезпечують улятивність правових норм. Незнання, нерозуміння істинності не заставить мене дотримуватись і виконувати її, а санкція і Вх державного примусу тільки ініціюватиме винайдення спосо-j «обійти» дану норму. Тільки сприйняття особою норми права рвоєї норми в результаті пізнання, усвідомлення її істинності, вильності й необхідності для неї, може водночас зумовити і ви-■іня не тільки її букви, а й служіння її духу.

¹ Алексеев С.С. Общая теория права. Курс в 2-х томах. Т. 2. - Москва: Юридическая ли­тература, 1982. - С. 31-81.

Сказане дозволяє зробити висновок: саме гносеологічна кої та права є найпотужнішим фактором, що сприяє розкриттю юр ної специфіки норм права, тобто їх нормативності й регулятивності. |

Отже, пізнання є фундаментальним джерелом становлеї правових форм соціальної поведінки, способом трансформації конів буття в правові закони. Цей процес неоднозначний, він влений не тільки особливостями реальності, яка перетворює реальність права, а й специфікою самого ходу перетворення, відбувається у формі пізнання. Пізнання не автоматично ливається" у правові форми. З одного боку, воно вносить у пра чимало своїх специфічних функціональних ознак, з іншого -і знання саме сприймає властивості правової матерії, стає перева нормативним. У нормативізації пізнавальних процесів - сутність| правової трансформації. Тепер пізнання як таке відрізняється правового пізнання тим, що в першому домінуючим постає моме розвитку, акцент робиться на процедурі відкриття, яке тільки обґрунтовується й нормативізується як метод і методологія пізї ня; в другому ж, навпаки, акцент робиться саме на впорядненості І нормативності, що випливає з основної мети права - забезпечеї стабільності соціуму - хоча й момент евристичності тут також сутній, він є необхідною умовою розвитку права, що "обслугов^ соціальний організм, який розвивається. Проте концентрація мативності в праві призводить до того, що тепер не тільки % пізнаня нормативізують право, а й саме право нормативізує б> пізнання. Право стає джерелом порядку й організації хаосу, осно ним посередником гармонії в її боротьбі зі світовим хаосом. Пра тепер саме починає перетворювати буття (зокрема, соціальне) і | давати відповідні форми пізнання. Стає очевидним, що наскіль право є результатом буття і пізнання, настільки й воно саме за буття і пізнання. Нормативна трансформація пізнання переход гносеологічну трансформацію права.