Оцінка функціонального стану дихальної системи за допомогою функціональних проб

Мета і завдання: Вивчити анатомічну будову органів дихання, фізіологію і принципи регуляції дихання

В результаті виконання роботи студент повинен

знати: будову дихальної системи, біомеханіку вдиху і видиху, процеси дифузії газів, регуляцію дихання

вміти: виявити й оцінити зміну показників дихання за допомогою функціональних проб

1. Коротке теоретичне обгрунтування роботи

Мета регуляції дихання - забезпечити газообмін, адекватний метаболічним потребам організму. Інтенсивність газообміну залежить від багатьох факторів: стану здоров'я, температури навколишнього середовища, фізичні та емоційні навантаження.

Регуляція зовнішнього дихання - це регуляція об'єму вентиляції легенів і просвіту бронхів. В свою чергу, обсяг вентиляції легень визначається: дихальним обсягом, частотою дихання, тривалістю вдиху та ритмічністю дихання.

Основний регулятор дихання - це дихальний центр довгастого мозку і пов'язані з ним рецептори. При збудженні рецепторів імпульси надходять в нейрони дихального центру і контролюють вдих і видих. Такі рецептори розташовані в легенях, повітроносних шляхах, скелетних м'язах, судинах. Важливу роль відіграють хеморецептори, які локалізовані в судинах (судинні хеморецептори) і в товщі довгастого мозку (центральні хеморецептори). Вони реагують на зміни хімічного складу артеріальної крові - збуджуються при зниженні рівня О₂.

Активація дихання організму йде за рахунок стимуляції вуглекислим газом хеморецепторів. Результат дихальних проб залежить від декількох складових:

Життєва ємність легень (ЖЄЛ) - максимальний об'єм повітря, яке можна видихнути після максимального вдиху;

Физична тренованість - впливає на здатність організму до найбільш ефективного використання кисню;

Чутливість хеморецепторів до підвищення рівня СО₂ і зниження концетрации О₂ в крові. Треновані люди можуть затримувати дихання на більш тривалий час, так як у них хеморецептори рецептори менш чутливі до зростання рівня вуглекислого газу.

2. Експериментальна частина

Матеріал та обладнання: секундомір, наочні посібники

2.1 Проба Штанге

Проба Штанге (вдих-видих-субмаксимальный вдих) - затримка дихання на вдохі. Середні величини затримки дихання на вдиху у практично здорових людей:

· жінки 30-50 сек

· чоловіки 45-60 сек

Методика: Після попередніх 2-3 глибоких дихальних рухів проводиться затримка дихання на глибині субмаксимального. Час затримки дихання фіксують за секундоміром.

2.2 Проба Генчи-Сабразе

Проба Генчи-Сабразе (вдих-видих-вдих) - затримка дихання на видиху. Середні величини затримки дихання на видиху у практично здорових людей:

· жінки 15-20 сек

· чоловіки 25-30 сек

Методика: Після попередніх 2-3 глибоких дихальних рухів проводиться затримка дихання після повного видиху.

2.1 Проба Серкіна

Проба Серкіна - дихально-навантажувальна. Відображає ступінь пристосовності кардіо-респіраторної системи і всього організму до фізичних навантажень. Проба складається з 3-х фаз.

Методика:

1 фаза (вихідна): исохдном положенні сидячи, досліджуваний після вдиху і видиху робить субмаксимальный вдих і максимально затримує дихання на вдиху. Отримані дані записуються. Потім досліджуваний відпочиває, сидячи на стільці протягом 1 хв.

2 фаза (навантаження): Після 1 хв відпочинку досліджуваний робить 20 присідань за 30 сек, сідає на стілець і знову затримує дихання на вдиху, дані фіксують. Навантаження можна зменшити (10 присідань за 15 сек).

3 фаза (реституція): Після відпочинку протягом 1 хв досліджуваний (сидячи) знову затримує дихання на вдиху.

Оцінка даних проби Серкіна

Контрольні питання

1. Будова органів дихання.

2. Механізм вдоху та видоху.

3. Основні етапи дихання: ззовнішнє дихання, газообмін в легенях, транспорт газів кров'ю, газообмін у тканинах.

4. Регуляція дихання.

Date: 2015-04-23; view: 1579; Нарушение авторских прав