Предмет соціології управління

Соціологія управління − спеціальна соціологічна теорія, яка вивчає закономірності, засоби, форми та методи цілеспрямованого впливу на соціальні відносини й процеси, що відбуваються в суспільстві та його підсистемах з метою впорядкування, підтримки, збереження його оптимального функціонування й розвитку або зміни, переведення до іншого стану.

Соціологія управління, як і будь-яка інша спеціальна соціологічна теорія, має свій об’єкт та предмет дослідження.

Об’єктом соціології управління постають різноманітні соціальні системи (групи, угруповання, організації, об’єднання, спільноти, суспільство в цілому), їх підсистеми та ланки, що створюються в суспільстві для досягнення певної мети та розв’язання певних завдань.

Предметом цієї соціологічної теорії є управлінські відносини, управлінські процеси і властивості суб’єктів управління різних рівнів управлінської ієрархії, а також закономірності, особливості, умови, форми, функції та методи їх управлінської діяльності.

Соціологія управління досліджує (аналізує, вивчає):

· природу управлінських відносин;

· соціальні цілі управління з погляду соціальних критеріїв, відповідності їх інтересам тих, ким управляють;

· соціальні наслідки управлінських рішень і дій;

· зміст, функції, механізми та технології соціального управління (управління конкретними соціальними процесами) з метою виявлення можливості його вдосконалення та оптимізації відповідно до тих цілей і завдань, що виробляються в суспільстві (та його підсистемах) як щодо ближчих, так і подальших перспектив його розвитку;

· проблеми організації процесів управління, весь комплекс питань добору, розстановки, навчання та виховання управлінських кадрів, міжособистісних стосунків працівників апарату управління під час виконання ними управлінських функцій;

· специфіку потреб та інтересів управлінців-менеджерів як окремої соціально-професійної групи, особливості їхньої моралі, традицій, звичаїв, культури, виховання, засоби формування та форми виявлення таких соціальних якостей особистостей, як дисципліна, відповідальність, сумлінність тощо.

Соціологія управління з величезної кількості реальних фактів управлінської діяльності виділяє найважливіші, типові й на цій основі намагається знайти тенденції розвитку процесів управління, їх зміни залежно від соціально-економічних, політичних, соціокультурних умов життєдіяльності людей, розвитку їх груп і спільнот, суспільства в цілому.

До найголовніших завдань соціології управління належить також побудова найвірогідніших напрямів та сценаріїв розвитку управлінської діяльності в майбутньому, формулювання науково обґрунтованих рекомендацій щодо вдосконалення системи управління. Завдяки цьому вона може стати реально діючим засобом підвищення ефективності управлінської діяльності.

Виділення основних завдань соціології управління дозволяє визначити її основні функції, які безпосередньо пов’язані із завданнями і витікають з них.

Пізнавальна. Її мета: вивчити основні особливості управління як специфічної сфери трудової діяльності, визначити її роль та значущість у розвитку суспільства і його підсистем, організацій, груп тощо.

Оціночна – сутність полягає в тому, щоб оцінити, якою мірою відповідає (або, навпаки, не відповідає) існуюча у даному суспільстві або організації система управління основним тенденціям цього суспільства, соціальним очікуванням, потребам й інтересам більшості населення, чи є ця система управління демократичною, авторитарною або тоталітарною, розвиває або сковує ініціативу окремих індивідів, їх груп і спільнот.

Планова – допомагає сформулювати завдання об’єкта управління, які ґрунтуються на потребах і цілях.

Прогностична – це наукове передбачення змін і результатів розвитку системи управління. Вона спрямована на виявлення найвірогідніших та бажаних змін в управлінській діяльності в межах найближчого або віддаленого майбутнього, тобто на визначення можливих траєкторій розвитку управління, на його прогнозування.

Освітня – сутність полягає в поширенні знань про управління, про його основні завдання, функції, механізми реалізації; в озброєнні управлінських кадрів новими прийомами, технологіями управління, перетворюючись тим самим на практично діючий засіб вдосконалення системи управління.

Контрольна – полягає в перевірці відомостей про протікання явищ і процесів, наявність та використання ресурсів.

Соціологія управління тісно пов’язана з іншими науками. Так, від загальної соціології вона використовує понятійний апарат, методологію та технологію досліджень. Філософія озброює соціологію управління основними науковими положеннями про найзагальніші закони розвитку природи, суспільства і мислення. Від психології вона отримує наукові положення про особливості психології людини й соціальних груп. Економічна теорія надає знання про економічні категорії, закономірності розвитку економіки. Завдяки статистиці соціологія управління має кількісні відомості про стан і рух основних груп населення, які є об’єктами управління. Від культурології вона запозичує наукові положення про духовну культуру суспільства. Сучасний стан соціології управління «підтримують» і такі науки, як кібернетика, теорія інформації, теорія ухвалення рішень, соціальна педагогіка тощо.

Соціологія управління близька за проблематикою до таких розділів соціологічної науки, як соціологія організацій, соціологія праці, соціологія права, соціологія моралі, соціологія комунікацій, соціологія політики, соціологія економіки, соціальне планування, соціальне прогнозування, соціальне проектування, а також розглядає проблеми управління в різних сферах і видах людської діяльності. Тому дослідження в цих та інших розділах соціологічного знання доповнюють соціологію управління своїми результатами, що, безумовно, позитивно впливає на підвищення ефективності соціального управління щодо різних сфер діяльності та рівнів соціальної організації суспільства.

У сучасній соціології управління можна виділити декілька концепцій, основний зміст яких подано у табл. 1.1.

Таблиця 1.1.

Концепції, пов’язані з «соціологією управління» [1]