Наступ російських військ

Німецький натиск у Вердена змусив французьке командування наполегливо просити сприяння Росії. 18 березня 1916 російські війська Північно-Західного фронту зробили енергійну атаку в районі Двінська (Даугавпілса) та озера Нарочь. Коштувало великих жертв наступ не увінчалося успіхом, але атаки німців проти Вердена в цей період були припинені.

Південно-Західний фронт, яким командував генерал Брусилов, мав завдати допоміжний удар. Важке становище італійської армії і наполегливі прохання союзників про допомогу змусили російське командування поспішити з проведенням операції, і вона почалася 4 червня (замість 15 червня по попереднім планом). Наступ російських військ майже на всіх ділянках проходило вдало. Найбільший успіх випав на долю 8-ї армії, що оволоділа Луцькому, і 9-ї армії, що просувалися до Буковині. До цього часу повинна була початися наступальна операція і російською Західному фронті. Але командуючий фронтом генерал Еверт обмежився слабким ударом на Барановичі, відклавши загальний наступ на липень.

У другій половині червня армії Південно-Західного фронту продовжували розвивати успіх і вийшли на правому крилі фронту на лінію річки Стохід, а на лівому оволоділи більшою частиною Буковини. 3 липня війська Західного фронту знову зробили атаку в напрямку на Барановичі, але прорвати фронт супротивника не вдалося. Невдача цієї наступальної операції переконала, нарешті, царську ставку в тому, що дотримуватися віджилого плану безцільно. За Південно-Західним фронтом було визнано значення головного, а на Західний фронт покладено завдання допоміжного порядку - утримувати знаходяться перед ним сили противника. Але час був упущений.

У результаті літніх операцій на Південно-Західному фронті значна частина австро-німецьких армій була розгромлена. Російські війська взяли в полон близько 9 тис. офіцерів і понад 400 тис. солдатів і посіли 25 тис. кв. км території, у тому числі Буковину та частину Східної Галичини. У самий відповідальний момент боїв під Верденом німецьке командування було змушене зняти із західноєвропейського театру одинадцять дивізій і кинути їх на схід. Австро-угорське командування перекинуло з італійського фронту шість дивізій, послабивши наступ у Трентіно.

Російські армії знову показали свою здатність до нанесення потужних ударів. Командування Південно-Західного фронту застосувало новий спосіб прориву позицій супротивника - одночасні дроблять фронт удари по ряду окремих ділянок. Австро-німецькі війська втратили до півтора мільйонів чоловік убитими, пораненими та полоненими.

Наступ російських армій не принесло вирішальних стратегічних результатів. Однією з причин цього було бездарне керівництво з боку верховного командування. Ставка не зуміла розвинути досягнутий успіх. Відсталість транспорту перешкоджала своєчасному підвозу резервів і боєприпасів. Вже в кінці липня наступальні дії поступово змінилися тривалим кровопролитним боєм на річці Стохід.

Тим не менш прорив австро-германок їх позицій російськими військами Південно-Західного фронту зіграв велику роль. Разом з настанням англо-французьких військ на Соммі він звів нанівець ініціативу німецького командування, якому з кінця 1916 р. довелося перейти на сухопутних фронтах до стратегічної оборони. Австро-угорська армія до самого закінчення війни вже не мала можливості вести серйозні наступальні операції.