Державний борг і бюджетний дефіцит

Відносно стійкий і високий бюджетний дефіцит початку 80-х років (від 3,3% до 4,9% від ВНП) гостро поставив питання про бажані масштаби державної діяльності. Вже при уряді Г. Шмідта почався

РОЗДІЛ 8

перехід до обмеження частки держави у ВНП. Уряд Г. Коля з 1982 р. переглянув розподіл ВНП між державою і приватним сектором з метою усунення перекосу у бік держави.

З 1990 р. у зв'язку з об'єднанням Німеччини виявилася тенденція до досить значного зростання бюджетного дефіциту. Для уповільнен­ня зростання витрат на виплату відсотків по держборгу Міністерство фінансів ФРН використовує некредитне покриття витрат, а також продаж державної власності.

Головною матеріальною базою, на яку спиралися нові землі у виході з кризи, були трансферти з держбюджету, а також кошти з різних фундацій. Оскільки цих коштів було недостатньо, уряд пішов на збільшення податків, що негативно позначається на конкурентно-спроможності німецьких товарів на зовнішніх ринках.

Відновлювальний процес в нових землях супроводжувався новим устроєм державних фінансів на їх території. Разом з тим структура бюджетів нових земель і общин свідчить про їх повну фінансову несамостійність: 75% всіх доходів — трансферти із Західної Німеч­чини. Слід зазначити, що при значних фінансових потоках в нові землі уряд, як і раніше, переслідує мету зниження державних витрат і податків у ВНП.

Державний борг ФРН, як і інших промислово розвинутих держав, став одним з чинників функціонування фінансової системи. За роз­мірами і темпами зростання боргу ФРН стоїть на третьому місці після США та Великобританії. Особливістю розвитку державного боргу ФРН є тенденція до скорочення частки федерального уряду і земель при зростанні заборгованості общин. Разом із зростанням державної заборгованості збільшується і кредитна діяльність держа­ви. Протягом декількох останніх років сума наданих кредитів пере­вищує суму одержаних позик. ФРН розміщує позики усередині кра­їни і за її межами.