Проблема управління конфліктами

Прогнозування конфліктів полягає у передбаченні потенційних конфліктних ситуацій, можливих зіткнень інтересів суб'єктів соціальних відносин на основі вивчення об'єктивних та суб'єктивних умов і факторів взаємодії між людьми. На загальносоціальному рівні важливе значення має виявлення економічних, суспільних та політичних факторів, що дезорганізують суспільно-політичне життя.

Попередження або запобігання конфлікту досягається, з одного боку, ефективним управлінням соціальною системою, а з іншого — нейтралізацією дії конфліктогенних факторів. Запобігання конфліктам ґрунтується на їх прогнозуванні, тобто на основі отриманої інформації про причини назріваючого конфлікту здійснюється активна діяльність щодо нейтралізації усього комплексу факторів, які детермінують конфлікт. На загальносоціальному рівні — це усунення факторів, що дезорганізують життя суспільства й держави. Кризові явища в економіці, значний розрив у рівні та якості життя соціальних "верхів" і соціальних "низів", неефективність державного та місцевого управління, корумпованість влади, збільшення злочинності, посилення культу насилля в суспільстві — усе це призводить до великих і малих, внутрішніх і зовнішніх конфліктів. Тому проведення конфліктологічних та соціально-психологічних досліджень з метою аналізу об'єктивних причин виникнення та поширення конфліктів має сприяти вирішенню нагальних соціальних проблем, зниженню рівня конфліктогенності суспільства.

Стимулювання конфлікту — це комплекс заходів, спрямований на розпалювання, загострення конфлікту. Стимулювання може бути виправданим лише щодо конструктивних конфліктів. Дедалі більше поглиблюється розуміння того, що конфлікти — це нормальне явище у житті кожної людини, групи, організації, суспільства загалом.

Діагностика конфліктів — це комплекс заходів, спрямований на з'ясування причин наявного конфлікту, його спрямованості й тенденцій розвитку. Основним джерелом діагностики є вивчення об'єктивних і суб'єктивних факторів взаємодії між людьми, а також їх індивідуально-психологічних особливостей. Серед таких факторів — стиль управління, соціально-психологічний клімат, соціальна напруга, акцентуація характеру та ін. Особливе значення в прогнозуванні конфлікту належить постійному аналізу загальних та особистісних причин конфлікту. Зазвичай процедури діагностики конфліктів містять: 1) опис його наявних проявів (кризи, зіткнення, бійки тощо); 2) визначення рівня розвитку конфлікту; 3) виявлення причин та природи конфлікту (об'єктивних чи суб'єктивних); 4) визначення інтенсивності протиборства; 5) визначення сфери поширення конфлікту.

Розв'язання конфлікту — це завершальний етап управління конфліктом, пов'язаний із його завершенням. Завершення конфлікту — ширше поняття, ніж його розв'язання. Адже конфлікт, приміром, може завершитися загибеллю обох сторін, але це аж ніяк не означає, що його розв'язано. Якщо під завершенням конфлікту розуміють будь-яке його закінчення, припинення з будь-яких причин, то під розв'язанням слід вважати лише певну позитивну дію (рішення) самих учасників конфлікту або третьої сторони, внаслідок якої протиборство завершується мирними чи силовими засобами.