Структура курсової роботи. Завершена курсова робота має такі складові: титульна сторінка, зміст, вступ, теоретична частина, експериментальна частина

Завершена курсова робота має такі складові: титульна сторінка, зміст, вступ, теоретична частина, експериментальна частина, висновки, список використаних джерел, додатки.

Титульна сторінка – перша сторінка роботи. Вона нумерується, але номер не пишеться. На титульній сторінці зазначаються: назва вищого навчального закладу, факультету, кафедри, де навчається студент; тема роботи, прізвище, ім’я, по батькові автора; науковий ступінь, учене звання, прізвище, ім’я, по батькові наукового керівника; місце і рік написання роботи.

У назвах і змісті абревіатури та скорочення не допускаються. Зразок оформлення титульної сторінки курсової роботи наведено у додатку А.

У змісті визначаються назви розділів та основних підрозділів, а також вказуються номери сторінок роботи, на яких вони розкриваються. Зміст забезпечує логіку і послідовність викладу матеріалу. Основними структурними елементами роботи є «ЗМІСТ», «ВСТУП», «РОЗДІЛИ основної частини», «ВИСНОВКИ», «ДОДАТКИ», «СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ» (додаток Б). Усі ці основні частини повинні бути чітко виділені в тексті роботи.

У вступі доводиться актуальність роботи (1–2 абзаци), стисло викладається історія питання та дається оцінка сучасного стану проблеми, що досліджується, з посиланням на джерела, обґрунтовується необхідність проведення дослідження, визначаються предмет, об’єкт, мета, завдання дослідження.Типова структура вступу кваліфікаційної роботи містить такі складники: актуальність, об’єкт, предмет, мета, завдання, методи дослідження, коротка інформація про структуру роботи (обсяг роботи, кількість використаних джерел, таблиць, схем, малюнків).

Кожну складову вступу описують, починаючи з абзацу. Ключові слова (актуальність роботи, предмет, об’єкт, мета, завдання, методи дослідження) слід виділяти напівжирним шрифтом.

У розділах основної частини висвітлюються результати теоретичного аналізу проблеми дослідження, розглядається методика емпіричного дослідження, його хід та узагальнюються результати. Зміст розділів повинен відповідати темі роботи та понятійному апарату.

Якщо розділ містить декілька питань, то він поділяється на підрозділи і пункти. Їх нумерують і дають їм заголовки (додаток Б).

У висновках лаконічно, ґрунтовно і систематизовано узагальнюються результати аналізу літератури, власних досліджень, підбиваються підсумки роботи, формулюються висновки відповідно до визначених у вступі завдань. При цьому висновки не повторюють ні зміст вступу, ні зміст основної частини.

У списку використаної літератури перераховуються всі науково-теоретичні джерела, які було використано в роботі. Добираючи необхідну літературу, доцільно орієнтуватися на такі джерела:

- педагогічні словники, енциклопедії;

- підручники із загальної педагогіки, педагогіки вищої школи, загальної й вікової психології, зміст яких пов’язаний із темою роботи;

- монографії;

- статті у спеціалізованих педагогічних виданнях «Педагогіка і психологія», «Шлях освіти», «Берегиня», «Освіта», «Вища освіта України» та ін.;

- статті у збірниках наукових праць;

- автореферати дисертацій на здобуття наукових ступенів кандидата і доктора педагогічних наук;

- спеціалізовані сайти Інтернету.

Опрацювання літератури слід починати з нових за часом робіт, щоб запобігти дублюванню однієї і тієї самої інформації.

При вивченні вибраної літератури необхідно визначити:

- основні ідеї публікації та погляди автора;

- відмінності позиції одного автора від інших;

- сутність полеміки щодо визначеної проблеми;

- положення, які викликають заперечення;

- питання, які не висвітлено в дослідженні автора;

- перспективні напрями дослідження, вказані автором.

При будь-якому використанні наукових джерел обов’язковим є посилання на автора, публікацію, сторінки, на яких розміщено інформацію.

Список складається за алфавітом прізвищ авторів або заголовків і оформлюється згідно з вимогами до наукової літератури. Спочатку включаються у список джерела українською та російською мовами, а потім іноземні.

Наприклад:

- підручник

Алексюк А. М. Педагогіка вищої школи. Курс лекцій: модульне навчання: навч. посібник / А. М. Алексюк. – К.: ІСДО, 1993. – 220 с.

Богоявленская Д. Б. Психология творческих способностей: учебн. пособие для студ. высш. учеб. заведений / Д. Б. Богоявленская. – М.: Академия, 2002. – 320 с.

- стаття з періодичних видань

Орбан-Лембрик Л. Є. Вплив кризових і стабільних періодів людини на процес її соціалізації в суспільстві / Л. Є. Орбан-Лембрик // Психологія і суспільство. – 2003. – № 2. – С. 55–65.

- стаття у збірнику наукових праць

Поясок Т. Б. Розвиток професійної компетентності майбутніх економістів засобами інформатизації освіти / Т. Б. Поясок // Наук. зап. Кіровоградського держ. пед. ун-ту ім. В.Винниченка. Сер. Пед. науки. – Кіровоград, 2008. – Вип. 16. – С. 352–362.

- дисертація, автореферат дисертації

Амирокова Н. В. Развитие системы духовних ценностей педагогики Петра Федоровича Каптерева (1849-1922): автореф. дис. на соиск. науч. степени канд. пед. наук: спец. 13.00.01 «Общая педагогика, история педагогики и образования» / Н. В. Амирокова. – Москва, 2009. – 19 с.

Гузик М. П. Комбінована система організації навчально-виховного процесу в загальноосвітній школі: дис. …кандидата пед. наук: 13.00.09 / М. П. Гузик. – Київ, 2004. – 230 с.

- монографія

Балл Г. А. Концепция самоактуализации личности в гуманистической психологии / Г. А. Балл. – К.; Донецк: Ровесник, 1993. – 32 с.

- сайт в Інтернеті

Аксянов И. М., Зверева В. П., Кузнецов В. В. Формирование учебного процесса в условиях информационной среды: [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.ito.su/2003/ІІ/3/ІІ-3-2208.html

- джерела іноземними мовами

Carnoy M., Loop L. Computers and Education: Which role for international research // Stanford University school of education. – 1986.

Caster Sergin, Mysesoin Pavel. For aneqpicient use of active methods in management training and development. “Manage Fran Pun”. – 1976. – № 2.

На кожне джерело, вказане у списку літератури, повинно бути хоча б одне посилання у тексті роботи.

Можливі кілька варіантів посилань на літературні джерела:

1. Узагальнена подача кола дослідників, авторів різних наукових робіт, що становлять фундамент висвітлення конкретного питання. Наприклад, На основі аналізу низки робіт Ельконіна Д. Б., Леонтьєва О. М. Леонтьєва Д. О. можна визначити…;

2. Переказ думки науковця своїми словами. Як зазначає З. Фрейд у своїй праці «Я і Воно», саме підсвідомість складає основу розвитку особистості та формування мотиваційної сфери людини [59].

3. При цитуванні у квадратних дужках вказується номер джерела за списком та сторінка. Наприклад, [59, с. 321].

Додатки повинні допомогти читачеві поглибити уявлення про виконану роботу, переконати його в ґрунтовності та доказовості проведеного дослідження і зроблених висновків. У цій частині розміщується допоміжний матеріал:

- таблиці даних, отриманих у результаті дослідження;

- повний опис методик дослідження або їхніх бланків;

- повний опис розвивальних програм, системи вправ чи завдань тощо.

Додатки не входять у загальний зміст роботи, але їх сторінки нумеруються за принципом наскрізної нумерації. Кожен додаток оформляється на окремому аркуші. Додатки розміщують у порядку посилань на них у тексті, позначають Додаток А, Додаток Б і та ін.

Наприклад,

Додаток А

Методика перевірки рівня хвилювання студентів-першокурсників