Висновки по роботі. 1. Головна мета маркетинг-плану полягає в роз'ясненні заінтере­сованим юридичним і фізичним особам стратегії виходу фірми на свій цільовий ринок

1. Головна мета маркетинг-плану полягає в роз'ясненні заінтере­сованим юридичним і фізичним особам стратегії виходу фірми на свій цільовий ринок, а також можливості її впливу на ситуацію на цьому ринку задля забезпечення збуту своєї продукції. Процес фор­мулювання цілей маркетингової діяльності фірми охоплює два ета­пи:

1) визначення орієнтирів (основних спрямувань) маркетингової діяльності;

2) формулювання кількох конкретних цілей з кількісним їх визначенням, ураховуючи особливості цільового ринку, специфіку продукції та умови конкуренції.

2. Орієнтирами маркетингової діяльності фірми на певних стаді­ях життєвого циклу товару можуть бути:

а) створення початкового попиту на стадії виходу на ринок;

б) підвищення початкового попиту збільшенням асортименту товарів - на стадії зростання по­питу;

в) утримання й збільшення частки ринку фірмою-лідером та забезпечення власного виживання дрібними фірмами - на стадії стабілізації попиту.

Кількісному визначенню підлягають частка ринку фірми, об­сяг продажу, структури системи збуту, знижок з ціни, витрат на рекламу тощо.

3. В цілому логіка (послідовність) розробки маркетинг-плану має передбачати:

- по-перше, визначення цілей і завдань маркетинго­вої діяльності;

- по-друге, вибір та обґрунтування стратегії маркетин­гу;

- по-третє, розрахунок бюджету маркетингу;

- по-четверте, форму­лювання аналітичних припущень щодо можливих обсягів продажу товарів фірми.

4. Стратегію маркетингу треба кваліфікувати як певну су­купність конкретних стратегій стосовно:

1) вибору цільового ринку фірми, номенклатури та асортименту її продукції;

2) визначення системи збуту й реалізації продукції фірми;

3) формування політики ціноутворення і підтримки продукції фірми;

4) виокремлення виб­раних способів організації рекламної кампанії фірми. При цьому за­гальна маркетингова стратегія фірми має передбачати:

- по-перше, обґрунтування конкретного типу маркетингового підходу фірми;

- по-друге, опис економічних переваг продукції фірми порівняно з іншими продуцентами.

Крім цього, основу розробки стратегії мар­кетингу завжди становить вибір цільового ринку, а в межах цієї ос­нови застосовуються різні типи маркетингових підходів до форму­лювання стратегії залежно від структурних характеристик цільового ринку, стадії життєвого циклу товару, ресурсних можливостей фірми, маркетингової стратегії конкурентів.

5. Процес формулювання конкретної стратегії збуту й реалізації продукту фірми охоплює:

- вибір типу каналу товаропросування;

- визначення чисельності персоналу і принципів,побудови служби збуту (за географічною ознакою чи за видами товарів);

- розробку системи підготовки, добору і стимулювання працівників служби збуту фірми.

6. Остаточне рішення щодо вибору каналу товаропросування і збуту фірма приймає з урахуванням кількох реальних факторів. Ка­нал нульового рівня фірма вибирає за наявності покупців великих партій продукції фірми або великої заінтересованості споживача в післяпродажному обслуговуванні виробів продуцента. За низької ціни одиниці продукції, комплектної закупівлі товару споживачем або територіальної розгалуженості ринків збуту варто застосовувати систему товаропросування з посередниками. Кількість посередників у конкретному каналі збуту залежатиме від особливостей продукції фірми (товари широкого вжитку, засоби виробництва тощо).

7. Політика ціноутворення фірми здійснюється поетапно. Ос­новні етапи такі:

- ідентифікація ситуації, тобто визначення конкретних причин необхідності прийняття рішення щодо рівня ринкової ціни (проектування нової продукції; вихід з продукованим фірмою това­ром на нові сегменти ринку; перегляд цін з урахуванням змін у рин­ковому середовищі тощо);

- визначення цілей цінової політики фірми на ринку (збільшення частки ринку та обсягів продажу продукції фірми; підтримання до­сягнутої фірмою позиції на ринку тощо);

- аналіз цін на продукти-конкуренти з метою встановлення цінової еластичності попиту і верхньої межі ціни;.

- вибір однієї з моделей ціноутворення (орієнтованої або на виробничі витрати, або на попит, або на галузеву конкуренцію);

- визначення стратегії ціноутворення (проникнення на ринок, «зняття вершків», цінових ліній, преміальних цін тощо);

- прийняття остаточного рішення щодо рівня ціни на відповідний товар на конкретних ринках збуту.

8. До найпоширеніших у ринковій системі господарювання стратегій ціноутворення належать:

- стратегія проникнення на ринок (встановлення занижених цін на нові види продукції, з якими фірма виходить на нові сегменти ринку);

- стратегія «зняття вершків» (встановлення завищених цін на нові види продукції з унікальними властивостями, які захищено па­тентами та іншими правами власності);

- стратегія цінових ліній, або параметричного ціноутворен­ня (встановлення цін на ті види продукції, які відрізняються від на­явних на ринку за рівнем окремих техніко-експлуатаційних пара­метрів);

- стратегія преміальних цін,або знижок з цін(знижка за оп­лату готівкою; сезонна знижка; знижка із сукупного обороту; зниж­ка з ціни одиниці продукції, що її знімають з виробництва);

- стратегія «опортуністичного ціноутворення» (встановлення відносно високих цін на товари, кількість яких недостатня в даний момент, для задоволення високого попиту протягом короткого часу).

9. В процесі проведення рекламної кампанії необхідно:

а) чітко визначити цілі й завдання рекламної діяльності фірми;

б) прийняти виважене рішення щодо способів поширення рекламної інформації;

в) розрахувати обґрунтований бюджет (кошторис) витрат на рекла­му товарів, що їх просувають на ринок.

10. Прогнозування обсягів продажу продукції фірми належить до головних цілей маркетинг-плану. Його можна здійснювати за часом, за окремими видами продукції, за певними групами споживачів. Здебільшого треба розробляти й варіантні прогнози (консерва­тивний, найімовірніший, оптимістичний) і порівняти їх з динамікою обсягів продажу основних конкурентів на ринку.