Методологічні основи природознавства і методи наукового дослідження

Білет №1

Методологія — філософське вчення про методи пізнання і перетворення дійсності, застосування принципів світогляду до процесу пізнання. Основною умовою нормального ходу процесу навчання є усунення суперечностей між теоретичним матеріалом і практичними завданнями, що ставляться перед учнями, досягнутим рівнем їх розумового розвитку, знань, умінь і навичок. У процесі навчання учитель повинен намагатися розв'язати суперечності: «відоме — невідоме», «зрозуміле — незрозуміле», «головне — другорядне», «засвоєне — незасвоєне», «необхідне — випадкове» та ін. Подолання цих суперечностей гарантує розумовий розвиток учнів, формує інтерес до набуття знань, до навчання. При вивченні явищ і предметів природи важливо не тільки з'ясовувати подібність і відмінність об'єктів, що вивчаються, але й, головне, встановлювати їх взаємозв'язки, взаємозалежності, що сприятиме виробленню у свідомості учнів матеріалістичного розуміння процесів життя. Для цього у конкретних науках застосовують ряд загальнонаукових і спеціальних методів. Метод — спосіб досягнення мети, вирішення конкретного завдання; сукупність прийомів або операцій практичного чи теоретичного пізнання дійсності. Методика викладання природознавства спирається на ряд методів наукового дослідження. Спостереження — це цілеспрямоване сприйняття того чи іншого педагогічного явища без втручання у його хід. Дослідник розробляє програму, визначає об'єкти і передбачає способи фіксації спостережень (протоколи, фото- і кінозйомка, записи на магнітну стрічку, відеомагнітофон тощо). Бесіда застосовується як самостійний чи додатковий метод педагогічних досліджень (у поєднанні з такими методами, як спостереження, експеримент, анкетування). Готуючись до бесіди, слід визначити завдання дослідження, розробити перелік питань, продумати способи фіксування бесіди (наприклад, за допомогою прихованого магнітофона). Для невимушеної бесіди необхідно створити атмосферу довір'я, дотримуватись педагогічного такту. У педагогічних дослідженнях широко застосовується анкетування, коли відповіді на запитання даються у письмовій формі. Для проникнення в суть педагогічних явищ, перевірки дієвості та ефективності методичних рекомендацій застосовується педагогічний експеримент. Він проводиться в умовах, створюваних дослідником. Порівнюючи дані педагогічного експерименту з результатами, одержаними у контрольному класі (чи групі дітей), можна об'єктивно визначити вплив окремих педагогічних факторів і з'ясувати їхню ефективність. Для встановлення кількісних залежностей між дослідженими педагогічними явищами використовують математично-статистичні методи.

Для того щоб одержані внаслідок педагогічних досліджень факти стали надбанням науки, їх необхідно теоретично узагальнити. На цьому етапі вирішальне значення має оволодіння педагогом методами аналізу і синтезу.

2. Нетрадиційні та нестандартні уроки з природознавства
Протягом тривалого часу в нашій країні була поширена класно-урочна система навчання, яка дозволяла вчителеві одночасно навчати багатьох учнів. Головним компонентом цієї системи є урок. Це частина навчального процесу, яка є викінченою в смисловому, часовому й організаційному плані. Від ефективності уроків залежать ефективність навчального процесу. Найчастіше уроки будувалися на основі закономірностей навчально-виховного процесу і характеризувалися поєднанням та реалізацією всіх дидактичних принципів і правил, забезпечуючи умови для продуктивної пізнавальної діяльності учнів із урахуванням їхніх інтересів та потреб. Такі уроки прийнято вважати стандартними. Вони охоплюють основні етапи навчального процесу: підготовка до вивчення теми, сприймання і осмислення матеріалу, закріплення його різноманітними вправами; перевірка, оцінювання знань, умінь, навичок; узагальнення й систематизація знань.

Стандартні уроки відіграли значну позитивну роль у навчанні школярів. Проте вже в середині 70-х років минулого століття з’явилася тенденція до зниження інтересу дітей до класних занять. На практиці це реалізувалося появою нестандартних (нетипових) уроків, головною метою яких є пробудження інтересу школярів до навчальної праці. Нестандартний урок – це імпровізоване навчальне заняття, що не має традиційної структури. Такі уроки не вкладаються (повністю або частково) в рамки виробленого і сформованого дидактикою. Учитель не дотримується чітких етапів навчального процесу, традиційних методів, видів роботи. Особливість нестандартних уроків полягає в такому структуруванні змісту і форми, яке б викликало зацікавлення в учнів, сприяло їхньому оптимальному розвитку й вихованню. Для нестандартних уроків характерною є інформаційно-пізнавальна система навчання – оволодіння готовими знаннями, пошук нових даних, розкриття внутрішньої сутності явищ через диспут, змагання. На цьому уроці вчитель може організувати діяльність класу так, щоб учні в міру можливості працювали самостійно, а він керував цією діяльністю, забезпечуючи її необхідними дидактичними матеріалами. Порівняно із звичайним, нормативним заняттям, нестандартний урок максимально стимулює пізнавальну самостійність, творчу активність та ініціативу школярів. Навчання на ньому спрямоване на підвищення їхніх знань, формування працьовитості, цілеспрямованості, потрібних у житті навичок і вмінь. Крім цього, такі уроки більше подобаються учням, ніж буденні навчальні заняття. Насамперед тому, що навчальний процес тут має багато спільного з ігровою діяльністю дітей. Майже всі прийоми, способи дії нестандартних уроків відзначаються ігровим спрямуванням. Не дивно, що в методичній літературі їх часто відзначають, як «урок-гра», «урок-змагання», «екологічна гра в завданнях» тощо. Водночас не слід перетворювати нестандартні уроки в головну форму роботи в школі: вони не завжди характеризуються серйозною, вдумливою пізнавальною працею учнів, високою результативністю, властива їм і велика витрата часу. Нетрадиційні форми навчання: Нетрадиційні уроки, Нестандартні уроки, Інтегровані уроки, Інтерактивні уроки.Істотно важливе значення для нестандартного уроку має організаційна форма навчання. З цього погляду їх поділяють на такі типи: Уроки змагання (вікторини, конкурси, уроки-аукціони, уроки типу КВК). Такі уроки передбачають поділ на грипи, що змагаються між собою; проведення різноманітних конкурсів та оцінювання їх результатів. Уроки громадського огляду знань (уроки-заліки, уроки-консультації, уроки взаємного навчання). До них звертаються, щоб оцінити найскладніші розділи навчальної програми. Ці уроки спонукають до активної самостійної пізнавальної діяльності, вивчення додаткової літератури. Проводять їх наприкінці чверті, навчального року. Уроки комунікативної спрямованості (уроки-диспути, конференції, телеуроки). Вони передбачають самостійне опрацювання матеріалу, підготовку доповідей, виступи перед аудиторією, обговорення або доповнення опонентів. Сприяють розвитку комунікативних умінь, навичок самостійної роботи. Театралізовані уроки (виконання ролей за сценарієм, імітація певної діяльності). Збуджують інтерес до навчання, спираючись переважно на образне мислення, фантазію, уяву учнів. Особливо цінним є для школярів 1-2 класів, у яких конкретне образне мислення переважає над абстрактним. Драматизація є засобом надання навчальному матеріалу і навчальному процесу емоційності, забезпечує зв’язки природознавства з предметами естетичного циклу. Уроки-подорожі, мандрівки. Пов’язані з виконанням ролей, відповідним оформленням, умовами проведення. Уроки «милування природою». Передбачають розвиток у дітей емоційної чутливості до проявів прекрасного в навколишній природі, а також різні цікаві форми емоційно-естетичного пізнання довкілля. Отже, нестандартні уроки з природознавства в початкових класах руйнують застиглі штампи в організації навчально-виховного процесу школярів, спрямовуючи його в русло активізації пізнавальної самостійності й творчої активності.

Найвищої майстерності у проведенні такого уроку досягає той учитель, який дозволяє своєму класові вільно почуватися і переживати, але утримує його втих рамках, які потрібні для успіху в навчанні. Користуючись свободою творчості й самостійної діяльності, учні не повинні забувати, що вони на уроці та дотримуватися певної дисципліни. Ознаки нетрадиційного уроку - Несе елементи нового, змінюються зовнішні рамки, місця проведення. - Використовується позапрограмний матеріал, організується колективна діяльність у поєднанні з індивідуальною. - Залучаються для організації уроку люди різних професій. - Емоційного підйому учнів через оформлення кабінету, дошки, музики, використання відео. - Організація і виконання творчих завдань. - Обов'язковий самоаналіз в період підготовки до уроку, на уроці і після його проведення. - Обов'язково створюється тимчасова ініціативна група з учнів для підготовки уроку. - Обов'язкове планування уроку заздалегідь. - Чітко визначати третій дидактичні завдання. - Творчість учнів має бути спрямована на їх розвиток.

3. Т ема. ШКІРА, її ЗНАЧЕННЯ. ГІГІЄНА ШКІРИ
Мета. Формувати уявлення про тіло людини як єдиний організм, у якому всі органи залежать один від одного; дати знання про властивості шкіри як органа, розкрити її значення для людини; розвивати уміння спостерігати; виховувати санітарко-гігієнічні навички догляду за шкірою, бажання загартовувати свій організм.

Хід уроку IV. Повідомлення теми та мети уроку. — На сьогоднішньому уроці ви дізнаєтесь про органи тіла людини, зокрема про шкіру, її значення в організмі, про важливість загартування.
V. Вивчення нового матеріалу. 1. Знайомство з органами тіла людини. — Послухайте загадки і скажіть, про який орган тіла людини йдеться. • Все життя один одного обганяють, А випередити не можуть. (Ноги) • Десятеро цих братів Не однакові за зростом, Та складну роботу й просту Роблять разом, у гурті. Хоч буває їм сутужно, А проте живуть всі дружно: Прибирають все довкіл, їжу подають на стіл, Чи працюють на заводі — Все у них у добрій згоді... Ладен хто відповісти: Як же звуться ці брати? (Пальці) • Одне одного не бачать, Але можна їм пробачить: Нерозлучні довгі роки, Хоч розбіглись в різні боки (Очі) — Які ще органи тіла людини ви знаєте? — Яку роботу вони виконують? — Всі органи тіла людини тісно взаємопов'язані між собою і становлять злагоджений організм. Якщо пошкоджений якийсь орган тіла, це завдає багато прикростей і неприємностей усьому організму. 2. Шкіра та її значення. — Чим покрите наше тіло? — Як ви гадаєте, яка вона — шкіра? — Так, наша шкіра непрозора, не пропускає води. Вона надійно охороняє внутрішні органи від пошкоджень, приймає на себе поштовхи і удари, подряпини і опіки. Під пекучими променями сонця "загоряє"— стає щільнішою і смаглявішою й не дає перегрітися внутрішнім органам. Від холодного вітру вона вкривається пухирцями і не дає холоду пробратися всередину тіла. 3. Дослідно-практична робота. — Проведемо такий дослід: покладіть ліву руку на парту, а правою стисніть шкіру між пальцями. Що ви відчули? — Що ви відчуваєте, коли торкаєтеся до гарячого? — А до снігу? — Тепер погладьте шкіру на руці. Яка вона? — Стисніть руку у кулачок і скажіть, що сталося зі шкірою. — Який висновок з цього можна зробити? — Отже, ми побачили, що шкіра людини м'яка, гладенька, пружна, тобто здатна розтягуватися. — А зараз візьміть лупу, яка лежить на парті, розгляньте з її допомогою шкіру на руці і скажіть, що ви помітили. — Як ви думаєте, для чого ці отвори у шкірі? — Це крихітні потові залози, які виділяють піт. Водночас вони виносять з організму багато шкідливих відходів. Інші крихітні залози — сальні — виділяють жир. Він пом'якшує шкіру. Під час рухливих ігор або на заняттях фізичної культури вам стає жарко, на тілі виступає піт, який охолоджує, завдяки цьому тіло перегрівається. Але порошинки, змішуючись із жиром і потом, забруднюють шкіру. На ній оселяється багато мікробів. При пошкодженні шкіри вони можуть проникнути у кров і викликати захворювання. Крізь забруднену шкіру погано проникає повітря, а це шкодить здоров'ю людини. — Що треба робити, щоб шкіра була чистою? — Так, вранці, ввечері чи після прогулянки надворі треба мити руки і обличчя з милом. Один раз на тиждень слід мити теплою водою все тіло. Тепла вода з милом добре очищає шкіру від бруду та мікробів. Шкіра — це живий панцир, який постійно оновлюється, її верхній шар старіє і обсипається, а під ним є уже новий. 4. Бесіда про загартування та його значення. — Щоб бути здоровим, треба не тільки підтримувати шкіру в чистоті, а й загартовуватися. — Що ви розумієте під словом "загартування"? — Як ви загартовуєте свій організм? — Загартування має велике значення для зміцнення здоров'я. Насамперед потрібно дотримуватися режиму, регулярно провітрювати кімнату, робити ранкову гімнастику. — А ви чули про людей — моржів? — Так, це загартовані люди, які навіть узимку купаються у річці чи ставку. Моржем може стати кожен, але для цього потрібні бажання і вміння правильно загартовувати свій організм. Спочатку треба навчитися не боятися холоду. Взимку, коли немає великого морозу, не варто кутати шию теплим шарфом, одягати під куртку зайві светри. Для загартування необхідне сонце, повітря і вода. Найкраще почати загартування з обтирання ледь теплою водою, ходіння босим по землі, воді, росі, свіжому снігу. Через кожних три дні знижувати температуру води на один градус і довести до + 15° С. Згодом можна перейти до обливання холодною водою (за методом П. Іванова) Так само поступово слід привчати себе до купання. Починати краще тоді, коли вода прогріється до + 20 ° С, а згодом організм може переносити й нижчу температуру. Не обов'язково бути моржем, але обливання зранку холодною водою — це корисно для здоров'я. Перебування на сонці також сприяє загартуванню. — Чи завжди сонячне проміння допомагає? — Важливо вміти правильно загоряти. Лежати треба так, щоб голова була трохи вище ніг. Голову потрібно захищати від перегрівання панамою або хустинкою. Не можна лягати загоряти відразу після прийняття їжі. Кращий час для загартування 9-11 ранку та 17-20 години вечора. VI. Робота з підручником (с. 155-157). 1. Читання статей "Організм людини", "Шкіра — захисник організму". 2. Розгляд і аналіз таблиці "Будова шкіри". 3. Словникова робота.
Організм, орган, лупа, пори. 4. Відповіді на запитання. Фізкультхвилинка. VII. Закріплення вивченого. — Назвіть органи тіла людини. — Чим вкрите наше тіло? — Яке значення шкіри для організму? — Чому шкіру треба мити теплою водою з милом? — Для чого потрібне загартування? — Яких правил слід дотримуватися під час загоряння?

Білет №2
1.Предмет і завдання МВП.
МВП – наука про систему процесів навчання, виховання і розвитку молодших школярів, зумовлених особливостями змісту шкільного природознавства. Навчання – взаємодія вчителя і учня, яка полягає у передачі вчителем частини певного соціального досвіду, який трансформується в навчальному предметі та засвоєння його учнем. МВП належить до педагогічних наук. Предмет: сам процес навчання природознавства. Зміст: розробляється насамперед на основі розуміння її як науки про організацію процесу навчання природознавства в початковій школі. Основні компоненти процесу навчання: - діяльність учителя (педагогічне управління); - діяльність учнів, учіння; - зміст навчального предмета (природознавства). Отже, МВП досліджує закономірності між складовими навчального процесу і на цій основі розробляє шляхи його оптимізації.. Основні завдання МВП: 1) Вивчення історичного досвіду розвитку МВП; 2) Визначення освітніх, розвивальних виховних цілей природознавства та його місця; 3) Розробка змісту природознавства як навчального предмета, що реалізується в науково-обгрунтованих програмах і підручниках; 4) Розробка методів, прийомів, засобів наочності та форм організації процесу навчання, критерії їх вибору в кожній конкретній педагогічній ситуації; 5) Розробка системи підготовки майбутнього вчителя до організації і керування процесом навчання природознавства у школі І ст.
2.Оцінювання навчальних досягнень учнів з природознавства.
Контроль і оцінювання в процесі навчання молодших школярів є одним із важливих засобів мотивації і стимулювання (сприяє розкриттю перспектив, створює позитивний настрій, викликає бажання вчитися, сприяє формуванню адекватної самооцінки). У процесі перевірки і оцінювання необхідно досягти математичної об`єктивності: визначення рівня навчальних досягнень учнів за основними вимогами, відповідно до наказу МОН Молоді і спорту України від 13.04.11 року. №329 «Про критерії оцінювання навчальних досягнень учнів (вихованців у системі загальної середньої освіти).Виділяються 4 інтегровані рівні навчальних досягнень учнів початкових класів. Інтегрованим рівням відповідає 12-бальна шкала оцінок у такому співвідношенні: І – Початковий (1-3 бали), ІІ – Середній (4-6 бали), ІІІ – Достатній (7-9 балів), ІV – Високий (10-12 балів)