Білет №21 1. Підготовка учителя до уроку з дослідами. Вимоги до постановки дослідів

Дослід – спосіб вивчення об’єкта чи явища в спеціально створених штучних умовах. Готуючись до уроку з дослідом учитель: 1)Ознайомлюється з державними вимогами до теми; 2)Ознайомлюється із змістом дослідів за підручників; 3)Вибирає необхідне обладнання і матеріал; 4)Проробляє дослід; 5)Очікує результатів; 6)Складає ряд запитань для керування спостереженнями дітей; 7)Формулює висновок; Вимоги до постановки дослідів на уроці: 1)Ознайомлює з метою проведення досліду, обладнаннями і матеріалом;2)Ознайомити учнів із змістом дослідів за підручником; 3)Проведення досліду (Демонстрація фронтальна); 4)Учитель допомагає дітям зробити правильні висновки;5)Під час проведення досліду слідкує за дотриманням правил безпеки;

Планування навчального матеріалу у 3 -4 класах.

3 клас (68 годин – 3 год резервних). I.Вода. II.Повітря. III.Гірські породи. Грунти. IV.Сонце – джерело енергії на Землі. V.Рослини тварини і середовище їх існування. VI.Людина та її організм. VII.Запитання до природи. 4 клас (68 годин – 5 год резервних). I.Наша Батьківщина – Україна. II.Природа материків та океанів. III.Наша адреса у Всесвіті. IV.Тіла та речовини. V.Запитання про природу
Розділ І. ЛЮДИНА І МІКРОСВІТ. Тема 1. Будова і властивості речовини. Тема 2. Прилади та вимірювання.

Білет №22
1. Методичні прийоми: порівняння, протиставлення, аналогія, доказовість та інші в навчальному процесі. Вибір оптимального поєднання різноманітних методів і прийомів навчання на уроках природознавства.
Методи навчання – упорядковані способи взаємозв’язаної діяльності учителя і учнів, спрямовані на вирішення певних навчально-виховних завдань. Методичні прийоми – це елементи того чи іншого методу, які спрямовані на вирішення певних дидактичних цілей. Методичні прийоми: порівняння, протиставлення, гра, проблемна ситуація, введення цікавого матеріалу, аналогія, доказовість. За певних умов будь-який метод може бути методичним прийомом. Найбільш вдалою класифікацією є поділ прийомів на 3 групи: 1. Організаційні. 2. Логічні. 3. Технічні. Організаційн і(використовують для організації школярів на виконання самостійної, практичної робіт, різних завдань, пояснення як оформити роботу). Логічні прийоми тісно зв’язані з методами і спрямовані на розвиток мислительної д-сті учнів. Це РРП(прийом різностороннього розгулу предмета), прийом виділення головного, постановка проблемної ситуації. При йьому особливе місце належить прийомам: порівняння, протиставлення, аналогії, доказовості. Особливе місце належить прийому «порівняння». Структура прийому «порівняння»: -опис першого об’єкта; -опис другого об’єкта; -виділення рис схожості; -виділення рис відмінності; -висновок. Найчастіше порівняння використовується у формі протиставлення: «Чим дерево відрізняється від куща?» Порівняння тісно пов’язане з розумою діяльністю – абстрагуванням (метод «відволікання», який дає змогу переходити від конкретних предметів до загальних понять), яким виражається прийом доказовість: «Доведіть, що калина – кущ.) Прийом по аналогії: «Опишіть таку рослину як шипшина»: Опис рослини за пам’яткою фронтально (всім класом). Опис рослини за пам’яткою окремими учнями. Опис рослини без пам’ятки по аналогії. Вибір методів і прийомів навчання та їх оптимальне поєднання визначають такі фактори: Принципи навчання. Власне педагогічні цілі, дидактичні цілі та підцілі. Зміст навчального предмета. Навчальні можливості школярів: вікові9фізичні та психічні); рівень підготовки (освіченості, вихованості та розвитку; особливості класного колективу та його мікроклімат). Матеріальні умови та час відведений для навчання. Можливості вчителя, які визначаються рівнем його теоретичної та практичної підготовки, досвідом, індивідуальними якостями.

2. Види наочних посібників, дидактичні вимоги до них. Методика роботи з натуральними наочними посібниками.
Наочні посібники у навчальному процесі використовувалися дуже давно. У 17ст. принцип наочності обґрунтував Я.А. Коменський у своїй праці ‘Велика дидактика’. Велику увагу наочним посібникам приділяв німецький педагог Дістервек. Великий педагог К.Д. Ушинський розвинув теорію наочності і дав характеристику її значенням.Він писав: учіть дитину 5-ти новим словам,і вона довго і марно буде мучитися над ними, а зв’яжіть 20 таких слів з картинками і вона засвоїть їх злету.Над теорією наочності працювали відомі педагоги і методисти О.Я Герд, К.П.Ягодовський, М.М. Скаткін, пізніше В.П. Горощенко,Л.К. Нарочна, Т.М. Байбара.

Цілі використання наочних посібників збігаються із загальними дидактичними цілями вивчення природознавства. Дидактичні вимоги до засобів наочності. 1. поєднуються зі словом.2. зміст засобу наочності повинен відповідати освітнім, розвивальним, виховним цілям.3. демонструвати засіб наочності потрібно в певний час, а не раніше.4. образотворчі засоби наочності повинні бути яскраві, певних розмірів, проглядатися з останньой парти. Класифікація засобів наочності: 1. Засоби для безпосереднього чуттєвого пізнання-натуральні об’єкти:а)живої природи: живі об’єкти:: різні види рослин з природного середовища: кімнатні рослини,акваріумні рослини, акваріумні тварини. фіксовані об’єкти: вологі препарати, колекції.б) неживої природи: колекції.2. Засоби для опосередкованого чуттєвого пізнання: а)образотворчі: об’ємні: статуї,муляжі; плоскі: -динамічні- навч таблиці,аплікації; -статичні- навч табл.,картини,фотографії,малюнки.б)аудіовізуальні: -динамічні- кінофільми, телепередачі, грамзаписи, магнітофонні засоби; -статичні- діафільми, діапозитиви, транспаранти по кодоскопу. Моделі(умовно-схематичні): матеріальні: -динамічні-діючі,розбірні- телурій; -статичні- недіючі,нерозбірні – глобус,рельєфні таблиці.; ідеальні: -образні- схематичні малюнки, схеми, карти,плани,графіки,діаграми;-знаково-символічні- рівняння,формули. Натуральні засоби наочності бувать живі і фіксовані. Живі об’єкти природи демонструє сам вчитель і проводить з ними певну роботу використовуючи прийоми РРП,порівняння,,протиставлення,виділення головного,доказовість. Фіксованих наочних натуральних посібників набагато більше(добре зберігаються).Їх вчитель використовує як роздатковий матеріал на різних етапах уроку,як демонстраційний матеріал при виконанні прктичних і самостійних робіт у позаурочній і позакласній роботі. Перед використанням обовов’язково інструктаж і пояснення вчителя.

Білет №23
1. Основи формування природничих понять в учнів. Відчуття, сприймання, уявлення про предмети і явища природи.
У навчанні природознавства знання засвоюються у формі конкретних фактів, уявлень і понять. Шлях до знань лежить через пізнання, яке буває чуттєве(відчуття, сприймання, уявлення) і логічне або раціональне(поняття, судження, умовиводи). В процесі засвоєння знань відбувається зв’язок чуттєвого пізнання і абстрактного мислення. Відчуття – відображення і мозку людини окремих властивостей і ознак, предметів чи явищ, які безпосередньо діють на органи чуття. Це першооснова пізнання на якій виникають сприймання. Сприймання – це відображення в корі головного мозку наочних образів, предметів чи явищ в наслідок їх дії на органи чуттів. У процесі сприймання беруть участь: увага, спостережливість, мислення, пам'ять. А також виявляються риси схожості і відмінності, робитьс порівняння на основі яких формуються найпростіші уявлення. Уявлення – чуттєво-наочний образ предмета чи явища, який раніше діяв на органи чуттів. Роль уявлення при вивченні природознавства дуже велика: чим багатші у дітей уявлення, чим вони повніші за обсягом і точніші за змістом, тим краще розвиваються у дітей пам'ять і мислення. Уявлення є також необхідною умовою формування понять, розуміння учнями слів учителя, а також засвоєння матеріалу підручника. Щоб сформувати в свідомості учнів чітке уявлення про незнайомий предмет, треба показати їм його, дати можливість торкнутися до нього, а іноді понюхати та попробувати на смак. Наприклад діти ознайомлюються зі снігом і льодом за допомогою зорового аналізатора, сприймають особливості кольору поверхні, органами дотику твердість, характер поверхні, температуру; органами нюху – відсутність запаху та ін.
2. Зміст предмета природознавство в 1-2 класах. Концептуальні ідеї та дослідницький принцип побудови програми
За програмою визначаємо мету і завдання(пояснювальна записка). Зміст програми – основні теми програми 1-2 класів. Концептуальні ідеї та принципи побудови програми 1-2 кл: - формування природознавчої компетентності на основі засвоєної системи інтегрованих знань про неживу і живу природу; - основ екологічних знань; - засвоєння сп. Навчально пізнавальної діяльності; - розвиток ціннісних орієнтацій у різних сферах життєдіяльності; - організація пошукової роботи. Принципи побудови програми: Програма першого класу побудована за дослідницьким принципом, який передбачає: - практичну спрямованість матеріалу(догляд за кімнатними рослинами, підгодівля птахів);- дослідницький практикум (як живуть мурахи);- спостереження під час екскурсії (спостереження за осінніми змінами у живій та неживій природі);- застосування знань на практиці,у практичній діяльності (екскурсія у лісі,правила поведінки у природі); - виконання міні-проектів (моє улюблене місце відпочинку на природі).У першому класі у дітей формуються поняття про природу та її об’єкти. У 2ому класі вони розширюються і поглиблюються елементарні поняття. Основним принципом побудови програми 2-го кл – сезонний(фенологічний) – діти вивчають особливості змін у живій і неживій природі за сезонами,реалізуючи дослідницький підхід через: практичні роботи,дослідницький практикум,міні проекти,демонстрації.. Програми обох класів закінчуються розділами: Запитання до природи(для узагальнення знань учнів).В обох книжках є завдання запитай у батьків(робота з батьками) – забезпечує практичну спрямованість вивчення матеріалу.

Білет № 24
1. Методи і прийоми формування уявлень і елементарних понять
Шляхи формування природознавчих понять: спостереження, робота з натуральними предметами, демонстраційний дослід або фронтальні досліди учнів, практичні роботи, використання аудіовізуальних та образотворчих наочних посібників, словесний опис. Поняття – це форма думки, яка відображає істотні ознаки і відношення предметів і явищ реального світу. Поняття характеризуються змістом і обсягом. Зміст поняття – сукупність ознак виражених у понятті. Обсяг поняття – це кількість об’єктів для яких характерні ознаки виражені у змісті поняття.(обсяг поняття звірі – лисиця, медвідь) Поняття виражаються словом або групою слів. З поняттями пов’язана робота з термінами на уроці. Поняття поділяються на прості (птахи, дерево, кущ) та с кладні (кругообіг води, травлення). Контретні та абстрактні(погода, клімат). Поняття буваю географічні і біологічні. Географічні поняття поділяються на одиничні і загалні. Одиничні виражені власними назвами(Карпати), а загальні – це річка гори, місто. Одиничні і загальні поняття пов’язані між собою. Біологічні бувають родові (дерева, звірі, комахи) та видові (білка, заєць). Формування понять відбувається шляхом індукції – від окремого до загального, або дедукції – від загального до окремого. Етапи формування природознавчих понять. 1.Спостережння одиничних предметів в природі. 2. Збагачення спостереження. 3. Виявлення загальних та істотних ознак. 4. Визначення поняття. 5. Вправи на закріплення поняття. 6. Поглиблення змусту та розширення обсягу понять. Уявлення – чуттєво-наочний образ предмета чи явища, який раніше діяв на органи чуттів. Роль уявлення при вивченні природознавства дуже велика: чим багатші у дітей уявлення, чим вони повніші за обсягом і точніші за змістом, тим краще розвиваються у дітей пам'ять і мислення. Уявлення є також необхідною умовою формування понять, розуміння учнями слів учителя, а також засвоєння матеріалу підручника. Методи формування природознавчих уявлень. Найефективніші – практичні методи навчання(дослід, спостереження, практичні роботи, робота за підручником). Наочні методи навчання. Словесні методи навчання. Прийоми для формування природознавчих уявлень: 1. РРП, 2.порівняння, 3. Співставлення, 4. Протиставлення, 5. Проблемне питання, 6. Доказовість.
2.Малювання і викреслювання на класній дошці.
Малюнок на дошці найчастіше є дуже спрощеною схемою, яка служить доповненням до словесного викладу вчителя. Також малюнок на дошці в якійсь мірі допомагає заповнити недолік в наочних посібниках. Крім того, малюнок на дошці крім величезної користі робить урок більш цікавим, вносять різноманітність у роботу, змушують працювати весь клас і дає можливість вчителю швидко контролювати цю роботу. Учитель, який хоче зобразити потрібний об'єкт на дошці, повинен неодмінно до кожного креслення і малюнку підготуватися Малюнок, який робиться на дошці, повинен бути добре продуманий і спрощений. Найкращий малюнок той, в якому немає жодної зайвої рисочки, тобто нічого зайвого. Щоб отримати такий малюнок, потрібно його не тільки добре продумати, але намалювати рази 3-4, поки не вийде найбільш підходящий для ваших цілей. Краще, якщо вчитель дасть не більше 1-2 малюнків за урок, але ці малюнки повинні бути добре і ретельно продумані. Малюнок на дошці, як уже говорилося, - це спрощена схема, яка є доповненням до словесного викладу вчителя. Отже, малюнок на дошці повинен застосовуватися в тих випадках, коли він допомагає розуміти пояснення вчителя. Надаючи величезного значення малюнкам вчителя на дошці, ми в той же час не повинні переоцінювати цього прийому. Існує цілий ряд об'єктів чи процесів, яких більшість учнів просто ніколи не бачило. Прикладами таких об'єктів можуть служити такі геграфічні об’єкти як високі гори зі сніговими вершинами і льодовиками, море та ін Дати поняття про ці об'єкти за допомогою схематичних малюнків на дошці зовсім неможливо. Тут на допомогу вчитель бере барвисті картини, барвисті листівки, хороші фотографії, хороші художні описи, кіно, діапозитиви.