Рецидив злочинів

Рецидив злочинів — це повторність злочинів, пов'язана з за­судженням особи за попередній злочин. Мова йде про вчинен-

Глава 5.

ня нового умисного злочину особою, яка вже має судимість за умисний злочин (ст. 34 КК). Основними ознаками рецидиву є:

особою вчинено два або більше самостійних злочини;

вчинені злочини є лише умисними;

злочини вчинені в різний час;

особа має судимість за раніше вчинений злочин.

Саме наявність судимості особи є тією ознакою, що відріз­няє рецидив від повторності. Якщо ж судимість погашена або знята (ст.ст. 89, 91 КК), то рецидив злочинів відсутній.

Класифікація рецидиву злочинів можлива за різними підста­вами. За характером злочинів рецидив поділяється на два ви­ди: загальний рецидив і спеціальний рецидив.

Загальний рецидив утворюється вчиненням різнорідних зло­чинів (нетотожних і не однорідних). Наприклад, особа, що має судимість за крадіжку, вчиняє вбивство. Загальний рецидив є обставиною, яка обтяжує покарання (п. 1 ч. 1 ст. 67 КК).

Спеціальним є рецидив тотожних або однорідних злочинів. Наприклад, особа, засуджена за незаконне полювання, знову його вчиняє, або особа, судима за крадіжку вчиняє грабіж.

Спеціальний рецидив розглядається як кваліфікуюча ознака злочинів.

Наступними видами рецидиву є простий і складний реци­див — залежно від кількості судимостей.

Простий рецидив — особа засуджується вдруге. Напри­клад, маючи судимість за крадіжку, особа вчиняє шахрайство.

Складний рецидив — особа засуджується три і більше разів.

Враховуючи ступінь суспільної небезпечності, розрізняють пенітенціарний рецидив і рецидив тяжких або особливо тяж­ких, злочинів.

Пенітенціарний рецидив — це вчинення особою, що засу-дженна до позбавлення волі нового злочину впродовж: строку судимості, за який вона знову засуджується до позбавлення во­лі. Пенітенціарний рецидив враховується при вирішенні питан­ня про умов но-дострокове звільнення від покарання (ст. 81 КК).

Рецидив тяжких або особливо тяжких злочинів — це вчинення особою, судимою за тяжкий або особливо тяжкий злочин, ще одного тяжкого або особливо тяжкого злочину.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 67 КК рецидив є обставиною, що обтяжує покарання, якщо він не передбачений у відповідній статті Особливої частини КК як кваліфікуюча ознака.

Обставини, що виключають злочинність діяння 45

Глава 6. ОБСТАВИНИ, ЩО ВИКЛЮЧАЮТЬ ЗЛОЧИННІСТЬ ДІЯННЯ

§ 1. Поняття та види обставин, що виключають злочинність діяння

Відповідно до Конституції України "кожен має право захища­ти своє життя і здоров'я, життя і здоров'я інших осіб від про­типравних посягань", тому за певних обставин кожен вправі захищатися. Зовні такий захист схожий на злочин, але наспра­вді він є не суспільно небезпечним і правомірним. Дії таких обставин мають відповідні ознаки:

• це правомірні дії, які зовні подібні зі злочинами, тобто ха­
рактеризуються наступним чинам:

— дія або бездіяльність особи спрямована проти об'єкта
кримінально-правовоі охорони;

— вчинене діяння відповідає фактичним, зовнішнім ознакам
об'єктивної сторони того чи іншого складу злочину;

— це діяння вчинила особа, яка здатна бути суб'єктом
відповідного злочину;

• ці дії мають незлочинний характер, тобто вчиняються
правомірно і полягають в суб'єктивному праві, юридичному
обов 'язку чи владних повноваженнях особи;

• вони є суспільно кориснішії — відповідають інтересам осо­
би, суспільства або держави;

• являють собою свідомі та вольові вчинки людини у формі
дії або бездіяльності, вони є правомірними за наявності
підстав, які обґрунтовують необхідність таких вчинків.

• не тягнуть за собою кримінальну відповідальність.

Отже, з огляду на перераховані ознаки можна дати таке ви­значення обставин, що виключають злочинність діяння —

це зовні схожі зі злочинами правомірні дії, що передбачені кримінальним законом, мають незлочинний характер, є суспі­льно корисними, являють собою свідомі та вольові вчинки які не тягнуть за собою кримінальну відповідальність.

Кримінальний кодекс 1960 року передбачав лише три об­ставини, що виключають злочинність діяння: необхідна оборо­на, крайня необхідність, затримання особи, що вчинила зло­чин. Чинний КК України від 5 квітня 2001 року вперше виді­лив дані обставини в окремий розділ VIII Загальної частини і значно розширив їх коло:

Глава 6.

— необхідна оборона;

— уявна оборона;

— затримання особи, яка вчинила злочин;

— крайня необхідність;

— фізичний або психічний примус;

— виконання наказу або розпорядження;

— діяння пов'язане з ризиком;

— виконання спеціального завдання з попередженням чи роз­
криття злочинної діяльності організованої групи чи злочин­
ної організації.

Для чіткого розуміння обставин, що виключають злочин­ність діяння слід розглянути кожну з них детальніше.