Види та відповідальність співучасників

Залезісно від ролі, яку виконували співучасники злочину, вони поділяються законом на такі види:

• виконавець;

• організатор;

• підбурювач;

• пособник.

36 Глава 4.

Виконавець (співвиконавець) — це особа, яка у співучасті з іншими суб'єктами злочину безпосередньо чи шляхом викори­стання інших осіб, що відповідно до закону не підлягають кримінальній відповідальності (неосудні, психічно хворі, які не досягай віку кримінальної відповідальності), вчинила зло­чин, передбачений Кримінальним кодексом.

Виконавець вважається найбільш суспільно небезпечним ви­дом співучасників, оскільки він безпосередньо вчиняє злочин­ні діяння, втілює наміри інших співучасників.

Організатор — особа, яка організувала вчинення злочину або керувала його вчиненням. Діяння організатора можуть проявлятися у підшукуванні співучасників злочину, розробці плану, підшукуванні об'єктів і жертв посягання, керівництві підготовкою й діями співучасників, фінансуванні, діяльності злочинних груп тощо.

Підбурювач — це особа, яка схилила іншого співучасника до вчинення злочину, тобто викликала у виконавця або в ін­ших співучасників бажання вчинити злочин. Способами підбу­рювання можуть виступати: умовляння, підкуп, погроза, при­мус тощо.

Пособник — це особа, яка порадами, вказівками, наданням засобів чи знарядь або усуненням перешкод сприяла вчиненню злочину іншими співучасниками, а також особа, яка заздале­гідь обіцяла переховати злочинця, знаряддя чи засоби вчинен­ня злочину, сліди злочину чи предмети, здобуті злочинним шляхом, придбати чи збути такі предмети або іншим чином сприяти приховуванню злочину.

Діяння пособника можуть вчинятися як у формі дії так і у формі бездіяльності (наприклад, заздалегідь обіцяне потурання вчиненню злочину представником правоохоронного органу).

За загальним правилом кваліфікація дій підбурювача, орга­нізатора і пособника здійснюється за тією статтею Особливої частини КК (частина, пункт статті) за якою кваліфікуються і дії виконавця. В окремих випадках кваліфікація дій виконавця і інших співучасників злочину може відбуватися і за різними статтями (частина, пункт статті) Особливої частини КК.

Стадія вчинення злочину для організатора, підбурювача і пособника визначається в залежності від того, яка стадія вчи­нення злочину мала місце в діях виконавця злочину.

Якщо з боку виконавця мало місце готування чи замах, дії інших співучасників з точки зору стадій його вчинення також

Співучасть у злочині 37

визнаються відповідно готуванням чи замахом (наприклад під­бурювання до замаху на крадіжку чужого майна у великих розмірах; пособництво у готуванні до умисного вбивства з ко­рисливих мотивів).

Виконавець (співвиконавець) відповідно до ч. 1 ст. 29 під­лягає кримінальній відповідальності за статтею Особливої час­тини КК, яка передбачає вчинений ним злочин. Мається на увазі, що кваліфікація його діянь здійснюється без посилання на ст. 27 КК.

Організатор, підбурювач та пособник підлягають криміна­льній відповідальності за відповідною частиною ст. 27, в якій зазначені види співучасників, і статтею Особливої частини КК, яка передбачає злочин, вчинений виконавцем. Наприклад, за вчинену виконавцем крадіжку, організатор відповідає за ч. З ст. 27 і ч. 2 ст. 185; підбурювач — за ч. 4 ст. 27 і ч. 2 ст. 185; пособник — за ч. 5 ст. 27 і ч. 2 ст. 185; виконавець — за ч. 2 ст. 185.

Співучасники не підлягають кримінальній відповідальності за діяння, вчинене виконавцем, якщо воно не охоплювалось їхнім умислом і домовленістю. Йдеться про так званий "екс­цес виконавця", при якому має місце вихід виконавця за межі домовленості з іншими співучасниками і вчинення іншого зло­чину. Наприклад, співучасники домовились про вчинення кра­діжки, а виконавець під час заволодіння майном був поміче­ний власником майна і фактично вчинив грабіж. У цьому ви­падку виконавець відповідає за грабіж (кількісний ексцес ви­конавця), а інші співучасники — за співучасть у вчиненні кра­діжки, на яку у них була попередня домовленість. Або спів­учасники домовились на вчинення крадіжки, а виконавець під час заволодіння майном був помічений власницею майна і, по­долавши її опір, спочатку зґвалтував потерпілу, а потім вилу­чив її майно. Тут виконавець відповідає за сукупністю злочи­нів: зґвалтування та грабіж (якісний ексцес виконавця), а інші співучасники — за співучасть у вчиненні крадіжки, на яку у них була попередня домовленість.

Якщо виконавець (співвиконавець) добровільно відмовився від вчинення злочину, він звільняється від кримінальної відпо­відальності, а інші співучасники підлягають відповідальності за готування до злочину або за замах на той злочин, від вчи­нення якого добровільно відмовився виконавець. Не підляга­ють кримінальній відповідальності при добровільній відмові

38 Глава 5.

організатор, підбурювач чи пособник, якщо вони своїми акти­вними діями відвернули вчинення злочину виконавцем або своєчасно повідомили відповідні органи державної влади про злочин, що готується або вчиняється. Добровільна відмова співучасників виключається у випадку, коли злочин закінчено.

Глава 5. МНОЖИННІСТЬ ЗЛОЧИНІВ

§ 1. Поняття та види одиничних складів злочинів

Множинність злочинів — це вчинення особою (або особами-співучасниками) двох або більше злочинних діянь, кожне з яких утворює ознаки самостійного складу злочину. Видами множинності є повторність, сукупність і рецидив злочинів (статті 32, 33, 34 КК).

Для з'ясування сутності множинності злочинів необхідно визначити поняття одиничного злочину та його різновидів.

Одиничним є злочин, який передбачений кримінальний зако­ном як одиничний самостійний склад злочину. Одиничні злочи­ни поділяються на прості та ускладнені одиничні злочини.

Прості одиничні злочини — це злочини в яких одній дії (бездіяльності) відповідає один наслідок або однією дією спри­чинюється декілька наслідків. Прикладом простого одинично­го злочину є крадіжка (ст. 185): однією дією — таємним ви­краденням чужого майна спричиняється один наслідок — май­нова шкода власнику. Крадіжка є злочином з матеріальним складом (передбачає діяння, наслідок і причинний зв'язок між ними). Простим одиничним злочином може бути і злочин з усіченим складом, наприклад — погроза вбивством (ст. 129), коли закон передбачає, що особа вчиняє лише одну дію — по­грозу вбивством, причому існують реальні підстави побоюва­тися здійснення цієї погрози.

Простими одиничними злочинами є й ті злочини, склад яких охоплює вчинення одного діяння з кількома наслідками. Крім того, в юридичній конструкції складу простих одиничних злочинів може бути передбачено можливість вчинення злочи­ну одним з кількох можливих діянь.

Наступним видом одиничних злочинів є ускладнені одинич­ні злочини. Для них характерним є складніша структура скла­ду. До числа ускладнених одиничних злочинів відносяться:

Множинність злочинів 39

триваючі, продовжувані, складені та ті, що кваліфікуються за наслідками злочини.

Триваючий злочин — це ускладнений одиничний злочин, який починається дією або бездіяльністю особи і триває без­перервно впродовж певного часу. Прикладами триваючих зло­чинів є: окремі види незаконного поводження зі зброєю, бойо­вими припасами або вибуховими речовинами — ст. 263 (особа незаконно придбала і зберігає вогнепальну зброю), незаконне зберігання з метою збуту наркотичних засобів або психотроп­них речовин — ст. 307 (особа незаконно зберігає впродовж тривалого часу наркотичні засоби), ухилення від сплати подат­ків, зборів, інших обов'язкових платежів — ст. 212 та інші.

При триваючому злочині особа вчиняє один раз певну дію і впродовж тривалого часу перебуває безперервно в злочинному стані. Для цього виду злочинів характерним є неспівпадання моменту закінчення складу злочину і моменту фактичного за­вершення протиправних дій.

Завершення триваючого злочину може бути зумовлене різ­ними обставинами: як об'єктивними, так і суб'єктивними. Об'­єктивні обставини — це такі події, що не залежать від волі винної особи. До їх числа можна віднести викриття особи у вчиненні злочину, дії сторонніх осіб, якими припинено вчиню­вання злочину особою (наприклад викрадення у винного ін­шою особою наркотичних засобів). Суб'єктивні обставини — це свідомі дії винної особи, якими вона припиняє злочинну поведінку: позбувається зброї, яку незаконно зберігала, з'яв­лення з повинною до правоохоронних органів та інше.

Продовжуваний злочин — це злочин, який складається з декількох тотожних злочинних діянь, що характеризуються єдністю умислу. Кримінальний закон (ч. 2 ст. 32 КК) визначає продовжуваний злочин як діяння, яке складається з двох або більше тотожних діянь, об'єднаних єдиним злочинним намі­ром. Таким чином, можна виділити такі ознаки продовжувано­го злочину:

• він складається з двох або більше самостійних, тобто відда­
лених одне від одного в часі, тотожних злочинних діянь;

• всі ці діяння об'єднані єдиним наміром.

Прикладом продовжуваного злочину можна вважати краді­жку, яку винний вчинив в декілька етапів: розібрав верстат і виніс його по частинах з території підприємства. Кожна з дій винного містить всі ознаки крадіжки, але закон розглядає ці

40 Глава 5.

дії як один єдиний склад злочину і він кваліфікується за одні­єю, окремою статтею (частиною статті) КК.

Початком продовжуваного злочину є вчинення першого з кількох тотожних діянь. Закінченням продовжуваного злочину є вчинення останнього із задуманих злочинних діянь, тобто досягнення, єдиної мети, якої прагнула досягти винна особа.

Слід відрізняти триваючі й продовжувані злочини, основ­ним критерієм для такої диференціації є наявність двох і біль­ше самостійних злочинних діянь, що свідчать про вчинення продовжуваного злочину, а не триваючого, який полягає у безперервному триванні вчинення особою злочину.

Складений злочин — це злочин, який складається з двох або більше злочинних діянь, що утворюють одиничний злочин. Мова йде про об'єднання в один склад кількох злочинних ді­янь, які самі по собі вже є самостійними злочинами. Напри­клад, зґвалтування з застосуванням тілесних ушкоджень квалі­фікується лише за ч. 1 ст. 152 КК і не потребує додаткової кваліфікації за заподіяння тілесних ушкоджень. Основними оз­наками складеного злочину є:

• два і більше злочинних діяння;

• кожне з цих діянь утворює окремий злочин, містить ознаки
самостійного складу злочину.

Складений злочин є одиничним злочином, який охоплюєть­ся ознаками однієї статті (або частини статті) КК.

Злочини, що кваліфікуються за наслідками — це злочини, склад яких передбачає настання двох наслідків — основного і похідного. Ці наслідки настають послідовно один за одним в результаті вчиненого особою діяння. Прикладом такого злочи­ну є заподіяння умисного тяжкого тілесного ушкодження, що спричинило смерть потерпілого. Тут має місце вчинення осо­бою діяння, яке є причиною основного наслідку — тілесного ушкодження і вже внаслідок отриманого тісного ушкодження настає смерть. В таких злочинах можлива змішана форма ви­ни, наприклад, умисел відносно заподіяння тілесного ушко­дження, і необережність відносно смерті.

Кожен одиничний злочин кваліфікується за однією статтею КК, а якщо в статті кілька частин — то за однією з частин статті КК.