Інформаційне право. Інформаційні відносини. сфері інформаційних відносин та норми суспільної моралі, загальнолюдські цінності, визначені Організацією Об'єднаних Націй в її Статуті

сфері інформаційних відносин та норми суспільної моралі, загальнолюдські цінності, визначені Організацією Об'єднаних Націй в її Статуті, Декларації прав людини та інших загальноприйнятих міждержавних нормативних актах, які сьогодні є стандартами, за якими визначається цивілізованість не тільки окремої країни, а й світового співтовариства в цілому.

Кодекс України про інформацію покликаний об'єднати в одному законодавчому акті механізми регулювання провідних суспільних відносин, об'єктом яких є інформація незалежно від форми, способу, засобу чи технології її прояву у суспільних відносинах. Такий кодекс має чітко визначити об'єкт, предмети інформаційного права, суб'єкти інформаційних правовідносин, правовий режим доступу до інформації, включаючи доступ до публічної інформації (інформації органів державної влади та органів місцевого самоврядування), персональних даних, державної та іншої, передбаченої законом таємниці.

Розробка проекту Кодексу повинна проводитися методом агрегації: удосконалення окремих правових норм чи створення нових міжгалузевих правових інститутів не повинно порушувати цілісність та призначення законодавства, а має покращувати, удосконалювати його дієвість в цілому, створювати нову системну якість, яка не притаманна окремим його складовим. Мета Кодексу визначається за теорією системи цілей — правове регулювання суспільних відносин між їх суб'єктами щодо інформації у різних формах її об'єктивного вираження (творах, результатах інтелектуальної діяльності) незалежно від сфери чи галузі суспільних відносин, матеріальних носіїв інформації (паперових, електронних тощо) та технології фіксації (літери, знаки, образи, цифри і коди).

Серед провідних завдань Кодексу науковці виділяють такі:

— визначення консенсусу (згоди) в суспільних стосунках, узгодженості розуміння та застосування юридичних норм, правомірної поведінки учасників інформаційних відносин, відносин в інформаційній сфері;

— забезпечення інформаційного суверенітету, незалежності України у міжнародних відносинах;

— забезпечення інформаційної безпеки громадян, їх окремих спільнот, суспільства та держави як складових національної безпеки України;

— захист інформації від несанкціонованого доступу, правопорушень (знищення, модифікації, перекручення тощо).

Представники громадських організацій серед напрямів розвитку інформаційного законодавства, окрім систематизації інформаційного законодавства шляхом кодифікації, тобто прийняття Інформаційного кодексу, пропонують також прийняття базового закону та законів у галузі інформації. Тобто, базовий Закон України «Про інформацію» («Про свободу інформації) визначав би загальні положення та принципи регулювання інформаційних відносин, а окремі закони регулювали б коло відносин вужчого (конкретного) характеру за окремими правовими інститутами інформаційного права (законодавства): доступ до інформації, персональні дані, інформаційна відкритість державної влади, інформація в автоматизованих системах тощо.