Інформаційне право. Інформаційні відносини. України, присвячених регулюванню відносин у цій сфері

України, присвячених регулюванню відносин у цій сфері. Правові норми цього інституту регулюють суспільні відносини у процесі забезпечення захисту інформації, недопущення можливості несанкціонованого поширення, використання і знищення інформації.

Інформаційне законодавство — розгалужена комплексна галузь; крім законодавчих актів, його складають також відповідно Укази Президента України, постанови Кабінету Міністрів України, акти міністерств та інші нормативно-правові акти. Нову галузь національного законодавства формують також конституційні норми, норми адміністративного, цивільного, кримінального та інших галузей права, що регулюють відносини в інформаційній сфері. Вона інтенсивно розвивається за рахунок внутрішньогалузевої систематизації законодавства: про науково-технічну інформацію, про друковані засоби масової інформації (пресу), про телебачення і радіомовлення, про інформацію в автоматизованих системах («комп'ютерне законодавство»), про інформацію з обмеженим доступом та інші.

Спрямованість інформаційного законодавства України на комплексне врегулювання існуючих і тих, що виникають, предметних галузей відповідних правовідносин підтверджується на прикладі короткої змістовної характеристики основних законодавчих актів, що його становлять.

Наприклад, право на одержання масової інформації (за законодавством, публічно поширюваної друкованої та аудіовізуальної інформації) через друковані засоби масової інформації (далі — ДЗМІ), гарантії його реалізації встановив Закон «Про друковані засоби масової інформації (пресу) в Україні» від 16.11.1992 р. (з наступними змінами і доповненнями). Закон заклав правові основи організації діяльності ДЗМІ, визначив права і обов'язки суб'єктів такої діяльності, механізм права на застосування ДЗМІ, інші інформаційні відносини.

Правові засади організації передачі на відстань звукової або зорової (аудіовізуальної) інформації за допомогою технічних засобів зв'язку, функціонування телерадіоорганізацій встановлює Закон «Про телебачення і радіомовлення». З метою всебічного задоволення потреб суспільства в оперативній інформації, забезпечення плюралістичного характеру мовлення в Україні створюється система Суспільного телерадіомовлення, яким є, як це визначено

у ст. 1 Закону України «Про систему Суспільного телебачення і радіомовлення України», телеорганізація зі статусом єдиної загальнонаціональної неподільної і неприбуткової системи масової комунікації, що є об'єктом права власності українського народу, і діяльність якої ґрунтується на широкому представництві різних верств суспільства.

Інформаційні відносини в галузі поширення інформації, надання інформаційних послуг регулюються, зокрема, Законом України «Про інформаційні агентства». За цим законом основними видами є державні та недержавні інформаційні агентства, іноземні інформаційні агентства, що діють в Україні через свої представництва. Право на заснування відповідних агентств надано громадянам та юридичним особам України. Громадяни та юридичні особи інших держав можуть бути лише співзасновниками цих суб'єктів інформаційної діяльності. Встановлений порядок заснування, державної реєстрації, розповсюдження продукції та припинення діяльності інформаційних агентств.

У сучасний період поняття «засоби масової інформації» «дещо розширюється, об'єднуючи традиційні друковані, звукові, телевізійні та комп'ютерні системи масової інформації, комплексний розвиток і функціонування яких є умовою ефективності їх діяльності, забезпечення права на інформацію.

Орієнтація на правове забезпечення всіх предметних галузей інформаційних відносин зумовили прийняття законів України «Про державну статистику» (17.09.1992 р.), «Про науково-технічну інформацію» (25.06.1993 p.). Законом України «Про рекламу» (від 3.07.1996 р.) встановлений правовий статус ще одного виду спеціальної, різновиду масової інформації, визначені також основні засади рекламної діяльності в Україні.

Невід'ємним правом споживачів є також одержання інформації про кількість, якість і асортимент товарів (робіт, послуг) з метою їх компетентного вибору. Право на таку інформацію, порядок доступу до неї встановлені Законом «Про захист прав споживачів».

Порядок формування, зберігання документально-інформаційних ресурсів, надання інформаційних послуг визначають відповідно Закон України «Про національний архівний фонд і архівні установи» (від 24.12.1993 р.) та Закон України «Про бібліотеки та бібліотечну справу» (від 27.01.1995 p.).