Інформаційне право. Інформаційні відносини. В. Хахановський до предмету інформаційного права відносить «інформацію, процеси, які пов'язані з її отриманням (створенням)

В. Хахановський до предмету інформаційного права відносить «інформацію, процеси, які пов'язані з її отриманням (створенням), обробкою, зберіганням, поширенням тощо, тобто, інформаційні відносини, інформаційні права і свободи». Інформаційне право дослідник вважає комплексною галуззю за методами правового регулювання, яка має точно окреслену сферу регулювання — інформація й інформаційна діяльність. Для цього вона використовує різні методи і засоби, які є в арсеналі системи права, а саме: конституційне регулювання; адміністративні засоби забезпечення особливостей інформаційної діяльності; залучення всіх регулюючих, контролюючих, примусових, стимулюючих методів з метою забезпечення дотримання законодавства і реакції держави на правопорушення.

Комплексність інформаційного права полягає в тому, що воно регулює відносини, що виникають практично у всіх областях людської діяльності, пов'язаної з інформацією чи з діяльністю в інформаційній сфері.

Рог^лядаючи питання про місце інформаційного права в системі права, слід відмітити, що інформаційне право активно використовує основні положення теорії держави і права, взаємодіє з такими галузями, як конституційне, адміністративне, фінансове, кримінальне, цивільне, трудове право тощо.

Інформаційне право також активно використовує методи адміністративного права, в першу чергу, при регулюванні відносин, що виникають при здійсненні органами державної влади і місцевого самоврядування обов'язків у галузі масової інформації, формування інформаційних ресурсів і надання інформації широкому колу споживачів.

Правове регулювання суспільних відносин в е-середовищі вимагає кореляції співвідношення методів адміністративного правового регулюванням з методами цивільного та кримінального права та формування державної інформаційної політики, яку можна розглядати як державну політику інтелектуального розвитку людини, суспільства і держави. Можливо, що ця теза стане лейтмотивом формування інформатизаційного права як наукової дисципліни, яка створить базис для формування у майбутньому комплексної галузі права, тим самим створить новий рівень правового регулювання суспільних відносин щодо інформації.

Щодо місця інформаційного права у системі загальнодержавного права серед науковців немає єдиної точки зору. Так, окремі науковці зазначають, що інформаційне право в юридичній науці є міжгалузевою комплексною дисципліною, об'єкт дослідження якої — це суспільні відносини, предметом яких є інформація.

Міжгалузевий зв'язок інформаційного права визначається за юридичною доктриною поділу права на галузі права як комплексна галузь права, що розпорошена між конституційним, адміністративним, цивільним, трудовим та кримінальним правом. Інформаційне право тісно переплітається з різними міжгалузевими комплексними інститутами: правом власності та його складовою — правом інтелектуальної власності; патентним правом на інтелектуальну, промислову власність; авторським правом тощо.

Структурно система інформаційного права поділяється на дві частини — загальну і особливу. У загальній частині зосереджені норми, які встановлюють основні поняття, загальні принципи, правові форми і методи правового регулювання діяльності в інформаційній сфері. Викладається зміст предмета і метода правового регулювання інформаційних відносин, дається характеристика джерела інформаційного права. Дається характеристика сис-темноутворювальних начал інформаційного права, правове регулювання відносин при здійсненні права на пошук, отримання і використання інформації; при самостійному обігу інформації; при обігу документованої інформації; при встановленні правового режиму інформаційних технологій, а також інформаційної безпеки. Формулюються правові проблеми Інтернет як віртуальної інформаційної сфери.

Особлива частина включає в себе окремі інститути інформаційного права, в яких згруповані близькі за змістом інформаційні правові норми. Це дві групи інститутів. Інститути, що містять норми, які регулюють суспільні відносини в сфері обігу відкритої, загальнодоступної інформації (інститут інтелектуальної власності щодо інфо_г уіаційних об'єктів, інститут масової інформації, інститути бібліотечної і архівної справи), та інститути інформації обмеженого доступу (інститути державної і комерційної таємниці, інститут персональних даних). Набір таких інститутів не виключає їх доповнення новими інститутами (банківської, службової таємниці і т.п.).