Інформаційне право. Інформаційні відносини. Серед актів, що формують інформаційне законодавство, слід назвати Закон «Про видавничу справу», який визначає порядок організації і здійснення видавничої

Серед актів, що формують інформаційне законодавство, слід назвати Закон «Про видавничу справу», який визначає порядок організації і здійснення видавничої діяльності, розповсюдження видавничої продукції, умови взаємовідносин і функціонування суб'єктів відповідної діяльності. Таким чином врегульовані інформаційні відносини, пов'язані з інформацією, матеріальним носієм якої в даному випадку є видавницька продукція.

Серед напрямів розвитку інформаційного законодавства — закріплення правового статусу інформації з обмеженим доступом (конфіденційної, таємної), регламентування режиму захисту інформаційних ресурсів, прав їх власників, споживачів (користувачів).

Зокрема, Закон України «Про державну таємницю» регулює суспільні відносини, пов'язані з віднесенням інформації до таємної: відомостей у сфері оборони, економіки, зовнішніх відносин, державної безпеки та охорони правопорядку, розголошення яких може завдати шкоди життєво важливим інтересам України, визнаних у встановленому законом порядку державною таємницею; визначає порядок засекречування інформації, її охорони. Встановлюється також режим доступу громадян до державної таємниці.

У сучасний період у системі інформаційного законодавства свого вирішення потребують такі проблеми, як наприклад, встановлення правового режиму захисту персональних даних громадян; створення умов для якісного та ефективного інформаційного забезпечення органів державної влади, органів місцевого самоврядування, організацій, об'єднань громадян; врегулювання інформаційних взаємовідносин, що виникають при обміні інформацією між державними органами; визначення правового режиму формування, використання інформаційних ресурсів територій; інформаційне забезпечення підприємницької діяльності, забезпечення права безплатного доступу до інформації або одержання її на комерційних засадах; правові засади входження інформаційної системи України в міжнародну систему обміну інформацією, в міжнародний інформаційний простір та інші. Не визначені також питання інформації в політичній галузі і, насамперед, правовий статус політичної реклами. Дієвість правозастосування інформаційного законодавства пов'язана з багатьма чинниками. Серед них, насамперед, підготовка та прийняття інформаційних процесуально-процедурних норм. Адже існуючий правовий масив здебільшого складається з матеріальних норм, які

«запрацюють» лише тоді, коли будуть конкретизовані, розвинуті в підзаконних актах, спрямованих на врегулювання відповідних галузей діяльності (управління, економіка, виробництво, наука, культура та інші), конкретних видів інформації, учасників інформаційних відносин.

Більшість науковців серед напрямів удосконалення вітчизняного інформаційного права і відповідної форми його вираження — інформаційного законодавства — вбачають прийняття інформаційного кодексу. Вони пропонують структуру відповідного акту, який би традиційно міг мати загальну та особливу частини. Першу з них могли б скласти норми, що визначають правовий статус певного виду інформації відповідно до конкретних інформаційних відносин, інформаційних прав громадян та інших суб'єктів права на інформацію залежно від правового режиму доступу до неї; принципи інформаційних відносин; засади формування використання інформаційних ресурсів; права і обов'язки учасників інформаційних відносин; право власності на інформацію; засади державної інформаційної політики та інші. Предметом особливої частини, наприклад, могли б стати питання збирання, одержання, зберігання, використання інформації, надання інформаційних послуг; режим використання інформаційних ресурсів як товару; правового захисту, охорони інформації, інформаційних ресурсів, відповідно і підстави застосування юридичної відповідальності за порушення норм інформаційного законодавства; відносини міжнародно-інформаційного обміну тощо. Перспектива входження нашої держави на паритетно-правових основах у світове інформаційне співтовариство зумовлює, зокрема, подальший розвиток інформаційного законодавства відповідно до вимог міжнародно-правових стандартів регулювання інформаційних відносин.

Національне інформаційне законодавство повинно стати на шлях систематизації через кодифікацію — створення системоутворюючого його — Кодексу. Цей Кодекс має розвивати визначені в Конституції України положення інформаційних відносин, у тому числі щодо інформаційної безпеки людини, суспільства, нації, держави. Він повинен об'єднати, гармонізувати і розвивати норми і принципи суспільних відносин, що визначені в законодавстві України; враховувати ратифіковані Україною нормативні акти (угоди, конвенції) міжнародного права; легалізувати позитивні звичаї у