З дітьми віком 5–6 років

Діти цього віку спокійніші, ніж діти чотирьох – п'яти років, більш спостережливі, слухняні, фізично міцніші, їхня нервова система та емоційна сфера стійкіші. Вони виявляють бажання вчитися, бути в колективі, знаходитись в центрі уваги. Діти починають розуміти причини й зв'язки між подіями, узагальнюють явища, логічно висловлюють свої думки. Художнє сприйняття стає глибшим, навички – стійкішими, удосконалюється слух, відчуття ритму, рухи стають точнішими, довільні дії впевненішими, зміцнюється кістково-м'язовий апарат. Це дає змогу краще розвивати біг, стрибки, ходу, кроки, що складають рухову основу танців. Психологічні й фізіологічні зрушення дозволяють збільшити тривалість ігор, етюдів, танців, хороводів і давати більше м'язового навантаження, ніж у попередній групі, але таке, що відповідає психофізіологічним можливостям даного віку.

До п'яти – шестирічних дітей педагог може пред'являти чіткі вимоги, ставити конкретніші завдання й мету м'яким, але більш наполегливим тоном, який ясно дає зрозуміти, що завдання виконувати треба. Виховання всіх якостей, розпочате з дітьми чотирьох – п'яти років, продовжується, але методичні вимоги підвищуються.

У цій віковій групі педагогу слід приділяти значну увагу вихованню самостійності, активності, уяви, фантазії, творчості, уважно стежити за розвитком кожної дитини, вчасно помічати, які можливості у неї розвинуті слабше, і давати завдання, які б допомагали вихованню і її розвитку.

Так само, як і в групі чотирьох – п'яти років, несміливих дітей, якщо вони одразу не долучаються до виконання будь-якого завдання, змушувати не слід, а треба вести з ними індивідуальну роботу.

Працюючи з групою п'яти – шести років, один з розділів уроку варто присвятити самостійній творчості: завдання, етюди з сольними виступами, самостійне придумування завдань, етюдів, використання вивчених рухів і побудов.

Тема 19. Методика проведення занять