Та молодшого шкільного віку

Головне в навчанні – це уміння педагога включити в роботу різні каталізатори, що збуджують думки й почуття дитини. І. Сєченов зазначав, що коріння думок дитини лежить у почуттях, а К. Ушинський вказував: “Якщо ви бажаєте, щоб дитина щось добре засвоїла, то примусьте брати участь у цьому засвоєнні якомога більшу кількість нервів. При такій дружній взаємодопомозі всіх органів в акті засвоєння ви переможете і найледачішу пам’ять”.

Застосовуючи відповідні методичні прийоми, педагог успішно може вирішити це важливе завдання. Наприклад, при вивченні рухів йому слід підібрати такі ігрові завдання, зміст і образи яких активізують думку, викликають у дітей ряд почуттів, пов'язаних з роботою уяви, якістю сприйняття, уваги, фантазії тощо, що в свою чергу викликає естетичні переживання і, отже, включає емоційну сферу. Без комплексного навчання, що залучає найбільшу кількість почуттів, виховання буде беззмістовним, формальним, пригасить емоційну сферу дитини. Тому матеріал, навіть його окремі елементи, педагог повинен подавати в ігровій формі, бо прагнення до навчання, до певної роботи у дітей, особливо дошкільнят, поєднується з прагненням до гри.

Для того, щоб діти могли при виконанні завдання не тільки проявити, але й застосувати почуття, що виникли, необхідна, перш за все, їхня зацікавленість не тільки цим завданням, а й усім навчально-виховним процесом. Вирішальна роль у вихованні інтересу до занять з хореографії належить педагогу і залежить від тих методів, які він застосовує.

У своїй роботі з дошкільнятами і дітьми молодшого шкільного віку слід активно використовувати гру як головний засіб сприйняття та пізнання ними світу. Суть цього методу полягає в тому, що педагог підбирає для дітей таку гру, зміст якої передбачає змагання їх між собою за краще виконання того чи іншого завдання (групою або індивідуально). Гру можуть придумувати й самі діти.
Тема 14. Психолого-фізіологічні особливості дітей

Date: 2015-10-18; view: 480; Нарушение авторских прав