Справжня чарівниця

Що ти справжня чарівниця,

Тут вже нічого й казать,

Як змогла ти і старого

Навіть в себе закохать.

28.8.1999 р.

КОЛИ ПРИХОДИТЬ СТАРІСТЬ

Роки вже доходять до відмітки,

А душа ще каже:

– Ви заждіть!

І дозвольте збігать до Берізки

Й з нею ще хоч нічку пошуміть.

Пошуміть, поніжитись, поплакать,

Доторкнутись біленьких колін,

І її, як киценьку, погладить,

І почути з серця її дзвін.

І її весь вечір цілувати,

Боже мій! Ну що ми без беріз!

Ким би ми могли всі милуватись

І радіть, і ніжитись до сліз.

29.10.1988 р.

ЛИСТЯ – ЗОЛОТО

Листя вже з дубів летить,

Листя падає,

Тільки це уже мене

Більш не радує.

Боже мій! Яка краса

По‑під хатою,

Тільки жаль, що це мене

Вже не радує.

Щось у мене у душі

Ніби сталося,

Бо писатися вірші

Пересталися.

Із душі моєї вже

Віє холодом,

Бо життя вже відліта

Листям‑золотом.

6.8.1998 р.

КОЛИСЬ І Я БУВ МОЛОДИМ

Колись і я був молодим,

Хоч в це вже важко і повірить,

І плентавсь теж було, як дим

То до Тетяни, то до Віри.

О, як хотілось цілувать

Як джміль під сонечком квасолю,

Щоб як прийдеться помирать –

Не нарікать тоді на долю.

І хай в той час я був дурним

Та чхав тоді на заборони,

Бо я тоді ще всіх любив

Й не знав неписані закони.

Та як би я хотів, простіть,

Щоб повторить все те спочатку:

І щоб від дотику тремтіть

Й тебе любить, як шоколадку.

13. 1.1998 р.

ЛЮБЛЮ ЖИТТЯ

В житті людей приходить час

Космічних трас,

Ніби в останнє кожен раз

Дивлюсь на вас.

Впиваюсь поглядом очей,

Немов кігтями, в стан.

Люблю жінок, люблю я фей,

Люблю я океан.

Сміється Місяць над горою,

Дрімає гай,

Якщо прийшла в цей світ, кохана,

То не дрімай.

Не жди того, чого не буде,

Чого не має, не шукай.

Хвали Богів, що люблять люди,

І поки є що – то й давай.

1.6.1999 р.