Дмитру Корчинському

Ти – принциповий – я те знаю,

За що тебе і поважаю.

Але, щоб більше заплатили,

Й на Кучму каркав би щосили.

Як гарно каркать ти навчився,

Мов справжнім вороном родився!

Але ж ворона є ворона,

Й чогось таки та й проворонить.

Ти слово скажеш, й ніби кіт,

Той, що наклав біля воріт.

Й очима по кутках стрибає,

Чи хтось з кілком не шкандибає.

Бач, як вам Віктор заважає,

Тому, що той порядність має.

Тут треба думать – що сказать,

Як масло хочете лизать.

Але ж тут треба ще й дивитись,

Щоб маслом тим не подавитись.

Дивись, як каркаєш на них –

Щоб не знайшовсь такий же псих,

Бо слово, Дмитре, то не птах,

Якого можна трах‑бабах.

Бо слово та іще брехливе –

І для здоров’я теж шкідливе.

Пане Корчинський, ти ж не дурень

Крутить з есдеками амури,

Перше, ніж каркать, ти б спитав:

Де той пан стільки грошей взяв?

Бандит бандита захищає,

Коли вже захистять народ?

А Кучма лаври пожинає,

І з ним такий же поліглот.

12.10.2003 р.

ГАД

Яким же тре’ було буть гадом,

Щоб все життя всім перегадить.

27.5.1997 р.

ФІЛОСОФУ ПРОВОКАЦІЙ

Пану Корчинському Д.

В твою шикарну тріскотню

Вже навіть кури й ті не вірять,

А ти жуєш все і жуєш,

Як жук гівняний соплі діви.

Певно, що ти вже без зубів,

Що одне й те жуєш роками.

І що не бачиш кравчуків

З йому подібними панами.

Краще б щось мовив про Сурка

Або про Вовка для годиться,

Щоб я повірив, ти – орел.

А не якась відома птиця!

Й чим більше каркать будеш ти,

Філософ мудрих провокацій,

Тим будеш менше шансів мать

Ти від людей почуть овацій.

Чим Юлька з Віктором тобі

Так завинили? – я не знаю,

Та в їх порядність вірю я,

В твою ж – ніскільки – запевняю!!!

На Україні, як і скрізь,

Не люблять тих, що люблять каркать,

Які за снікерс чи п’ятак –

Готові хоч на кого гавкать.

25.4.2003 р.