Я вірю в Україну

Я не вірю, що знову настане негода

І що небо захмариться знов,

І хоч в серці моєму тривога –

Але вірю в порядність, в любов.

Бо я знаю – любов не зникає,

Де любов – там вершина всіх благ.

Але величі ті досягають –

В кого є власний гімн і свій стяг.

Бо де стяг, де є гімн – там і сила,

Там і слава, могутність і честь!

І хоч нам ще викручують крила –

Та Вкраїна була, буде, є!

Я не вірю, що в підлості вічність

І що зникне безслідно наш гнів,

То ж нехай шахраї пам’ятають,

За що люди не терплять панів.

21.3.2000 р.

ПЕРШИЙ СОРТ

Той, хто любить секс і спорт,

То людина – перший сорт.

28.1.2006 р.

БАНДИТАМ

Ці намістники Божі,

Що по горло в крові,

Чи невже вони й справді

Безнадійно тупі?

І невже ті не знають

Що війна – то змія,

То – найбільше страхіття,

Яке знає земля.

І невже зрозуміти

Ті не можуть ніяк,

Що людина – не робот,

Що вона – не слимак?

Їх не може дістати

Ані плач, ні мольба,

Що сказать таким можна,

Окрім слова – ганьба!

А тому я звертаюсь

До землян, так сказать:

– Вбийте першого того,

Хто накаже вбивать!

А Планета гуляє,

А Планета гуде,

Може завтра і нашу

Україну це жде?

2.3.2003 р.

ДО ЧОГО ДОЖИЛИСЬ?

Як же тут не станеш ти

Хвилюватись, брате,

Як держава вже для нас

Стала, ніби катом?

Що біжать з держави всі,

Хто ходить ще може.

І невже, хотів би знать,

Бог нам не поможе?

1.2.2003 р.

АБИ ВИЖИТЬ

В цьому світі щоб вижить –

Буть тварюкою треба

І душить всіх підряд. Особливо рабів.

Щоб, нарешті таки, ті проснулись горбаті

І за душу взяли всіх бездушних катів.

В цьому світі щоб вижить – не думай

Ні про яку порядність, не думай про такт,

Бо як ти не з’їси свою жертву сьогоднІ,

То вона тебе з’їсть, не вагайся, це – факт.

А тому, про порядність не думай,

І за тим, чого в світі нема, не жалій...

Як не хочеш ти жить, як порядна людина,

То будь вічним рабом і народжуй повій.

10.6.2001 р.